|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
01.06.2025 |
|
| Твір змінено: |
01.06.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Гольцов А. Г. Геостратегія Російської Федерації на пострадянському
просторі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за
спеціальністю 21.03.03 «Геополітика» (політичні науки). – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і
науки України; Київський національний університет імені Тараса Шевченка,
Міністерство освіти і науки України, Київ, 2018.
Дисертація присвячена виявленню сутнісних рис та напрямів
геостратегії Російської Федерації (РФ) на пострадянському просторі.
Запропоновано розуміння сучасної наукової геополітики
(геополітології) як міждисциплінарного напряму досліджень, що вивчає
процеси виникнення, трансформації, функціонування та взаємодії
геопросторових політичних систем різних ієрархічних рівнів і розробляє
прогнози їхнього розвитку. З практичного погляду геополітика трактується
як політична діяльність в геопросторі різноманітних акторів, насамперед
суверенних держав. Геополітичну ідеологію держави визначено як ідейний
комплекс, що обґрунтовує мету та засоби її політичного розвитку в
геопросторі. Запропоновано виокремити «конструктивістську» геополітику,
яка охоплює цілеспрямоване продукування геополітичних міфів,
конструювання образів, створення моделей та розробку геополітичних
проектів. Геополітичні міфи традиційно існують у суспільній свідомості, а
також цілеспрямовано конструюються політичними акторами.
Конструювання геополітичних образів тісно пов’язане із заданими
ідеологічними настановами. За основу для геополітичного проектування
слугують геополітичні моделі. Геополітичний проект, по суті, є стратегічним
планом дій, що має на меті створення нової геопросторової політичної
системи або структурну трансформацію вже існуючої. У прикладному сенсі
міжнародний геополітичний регіоналізм полягає в конструюванні
регіональних геополітичних систем.
3
Дано трактування геостратегії в широкому сенсі як сукупності
головних цілей, завдань та принципів зовнішньої політики держави на різних
рівнях геопросторової організації світу. Геостратегія передбачає загальне
планування державних дій, розробку засобів та прийомів здійснення
геополітики на міжнародній арені. Геостратегія у вузькому сенсі розуміється
як політична стратегія держави в геопросторі. Вона виконує інтегративну
роль щодо інших видів стратегії й передбачає застосування певних засобів
геополітики щодо конкретних геопросторових об’єктів. Таким чином,
геостратегія держави визначає основні тактичні засади її геополітики.
Виявлено, що сучасні неоімперії відрізняються від класичних імперій
насамперед своїм неформальним характером. Неоімперська геостратегія має
«гібридний» характер, у ній поєднуються лідерство, гегемонія й імперські
цілі та напрями. Неоімперська геополітика передбачає ефективне
застосування тактичних засобів «жорсткої сили» та «м’якої сили». Нинішній
геополітичний порядок у світі має «гібридний» характер, і вірогідною є його
трансформація в олігополярну неоімперську конфігурацію. Геополітична
роль Заходу у сучасному світі найбільш адекватно виражається формулою:
«Спільне глобальне лідерство, трансрегіональна гегемонія, локальне
імперське управління».
Розкрито еклектичний характер сучасної російської ідеології, в якій
поєднуються: «суверенна демократія», неоімперське державництво,
неоімперський націоналізм, неоєвразійство тощо. Неоєвразійство ґрунтується
на євразійській ідейній спадщині та сучасних ідеологічних конструктах.
Доведено, що геополітична ідеологія в Росії є неоімперською. Російська
внутрішня геополітика в регіональному та етнічному вимірах вирізняється
неоімперським характером. Основні напрями геостратегії та засоби
геополітики РФ на міжнародній арені великою мірою пов’язані з її
внутрішньою геополітикою.
4
Підтверджено, що Росія реалізовує «велику стратегію», спрямовану на
створення багатополярного геополітичного порядку у світі. Нинішня
активізація неоімперської геостратегії РФ значною мірою зумовлена
потребою консолідації російського суспільства за умов загострення
економічних та соціальних проблем. Геополітичне протистояння з
«колективним» Заходом найбільш суттєво впливає на сучасну геостратегію
РФ. Важливим напрямом геостратегії Росії на континенті стало створення
«Великої Євразії». Геостратегія Росії, спрямована на посилення співпраці з
азійськими державами, передбачає здобуття економічних вигод, посилення
свого політичного впливу, а також забезпечення геополітичного
«збалансування» Китаю на континенті. Співробітництво в рамках «Великої
Євразії» Росія прагне використати для зміцнення своїх позицій на
пострадянському просторі. Щодо Заходу РФ реалізовує геостратегію
«активної оборони». У Європі стратегія Росії передбачає досягнення
геополітичних компромісів з окремими державами. Геостратегія Росії в
Арктиці спрямована на зміцнення своїх військово-політичних позицій,
забезпечення комунікаційного контролю, а також реалізацію геоекономічних
проектів.
З’ясовано, що пострадянський простір не має структурної цілісності,
триває геополітична дивергенція держав. Починаючи з 2000-х рр. влада Росії
втілює геостратегію створення на пострадянському просторі геополітичної
системи, котра може бути кваліфікована як неформальна неоімперська. На
макрорегіональному рівні геостратегія РФ є, по суті, неоімперською і носить
комплексний характер. Геостратегія Росії щодо пострадянських країн є
«комбінованою», оскільки поєднує націленість на співпрацю з прихованим
експансіонізмом. Для досягнення своїх цілей Росія застосовує досить
широкий арсенал геополітичних засобів «жорсткої сили» та «м’якої сили».
Успішна реалізація інтеграційного проекту ЄАЕС була покликана
забезпечити не лише геоекономічний, а й геополітичний контроль Росії над
5
країнами пострадянського простору. Загалом реалізація геостратегії РФ щодо
поглиблення подальшої інтеграції в ЄАЕС пов’язана із суттєвими
політичними та економічними труднощами. Аналіз військово-політичного
співробітництва в рамках ОДКБ свідчить про спроби РФ використовувати цю
інституцію для становлення прихованої гегемонії над рештою країн-членів.
Геокультурний проект «Руський світ» має для російської влади, перш за все,
геополітичний сенс.
Виявлено, що сучасна геостратегія РФ стосовно Естонії, Латвії та
Литви містить деструктивні заходи в політичній, військовій, економічній,
культурно-інформаційній сферах і націлена на послаблення самих держав
Балтії та позицій НАТО в субрегіоні. Геостратегія Росії щодо Білорусі
спрямована на забезпечення неформального контролю над цією країною.
Сучасну геостратегію Росії щодо Білорусі можна описати формулою
«інкорпорація через інтеграцію». Геополітика Росії з її комплексом
військових, політичних, економічних та культурно-інформаційних заходів
становить загрозу для національної безпеки Білорусі. Щодо Молдови сучасна
російська геостратегія спрямована на збереження її нейтрального статусу,
обмеження участі в євроінтеграції та залучення до інтеграції з ЄАЕС.
Висунуто припущення, що в 2000-х рр. геостратегія РФ щодо України
передбачала такі головні варіанти: 1) «Україна-Малоросія» – збереження
формально суверенної Української держави як сателіта РФ; 2) «Буферна
Україна» – перетворення України на залежний від Росії «буфер» між нею та
Заходом (ЄС/НАТО); 3) «Розділена Україна» – здійснення геополітичної
деструкції (фактично розчленування) країни. У 2014 р. РФ здійснила анексію
Криму та спробу геополітичної деструкції України як держави.
Геополітичний проект «Новоросія» у цілому зазнав невдачі і був
реалізований лише частково на Сході України. Нинішня геостратегія Росії
спрямована на послаблення України, перетворення її на нейтральну
6
«буферну» країну, а також утримання Криму та підтримку сепаратистських
квазідержав ЛНР та ДНР.
Встановлено, що геостратегія Росії на Південному Кавказі передбачає
утримання своїх позицій, збалансування впливу Туреччини та протидію
геополітичним та геоекономічним проектам Заходу. Щодо Грузії геостратегія
РФ вирізняється спробами її «нейтралізації». Абхазія та Південна Осетія
виступають в якості геополітичних «плацдармів» Росії. Спостерігається
намагання РФ поєднати союзницькі відносини з Вірменією та партнерські –
із Азербайджаном. Врегулювання нагірно-карабаського конфлікту не
відповідає російським стратегічним інтересам у субрегіоні. У Центральній
Азії сучасна геостратегія РФ спрямована на зміцнення політичних та
економічних позицій, забезпечення лідерства та латентної гегемонії в регіоні.
Геостратегія РФ щодо країн Центральної Азії продиктована, значною мірою,
її намаганнями досягнути певного «балансу сил» із Китаєм. Росія вживає
заходів щодо активізації в Центральній Азії інтеграційних процесів у рамках
ЄАЕС. РФ створює зони впливу на територіях країн-партнерів по ОДКБ
(особливо Таджикистану та Киргизстану) під приводом захисту їхньої
безпеки.
Доведено, що результативність неоімперської геостратегії Росії на
пострадянському просторі виявилася загалом невисокою. Водночас гнучка та
комплексна геостратегія РФ дозволила їй утримати свої позиції в низці
пострадянських країн. Влада Росії показала здатність досить ефективно
застосовувати засоби «жорсткої» та «м’якої» сили у своїй геополітиці на
пострадянському просторі. Прогнозується подальше втілення Росією на
пострадянському просторі «комбінованої» геостратегії, що передбачає
реалізацію цілей співпраці та експансії для забезпечення неформального
впливу на країни шляхом комплексного використання засобів «ефективної»
геополітики.
7
Для України рекомендовано реалізацію комплексної геостратегії, яка
має бути багатовекторною: крім головного західного вектора, потрібне
втілення також азійського, чорноморського та «євразійського» векторів.
Ключові слова: геостратегія, геополітика, геополітична ідеологія,
Російська Федерація, пострадянський простір, неоімперська геостратегія,
«комбінована» геостратегія, комплексна геостратегія, «ефективна»
геополітика.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ 20
ВСТУП 22
РОЗДІЛ 1. КОНЦЕПТУАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ 36
1.1. Теоретико-методологічні основи дослідження 36
1.2. Ступінь наукової розробки теми і джерельна база дослідження 98
Висновки до розділу 1 117
РОЗДІЛ 2. ГЕОПОЛІТИЧНА ІДЕОЛОГІЯ РОСІЇ ТА ЇЇ
ГЕОСТРАТЕГІЯ 121
2.1. Геополітична ідеологія та внутрішня геополітика в Росії 121
2.2. Геостратегія Російської Федерації у світі та Євразії в умовах
протистояння із Заходом 152
Висновки до розділу 2 185
РО3ДІЛ 3. ПОСТРАДЯНСЬКИЙ ПРОСТІР У ГЕОСТРАТЕГІЇ
РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ 188
3.1. Концептуальні засади та основні напрями російської геостратегії на
пострадянському просторі 188
3.2. Геополітичні проекти Росії на території колишнього СРСР 208
Висновки до розділу 3 236
РОЗДІЛ 4. ГЕОСТРАТЕГІЯ РОСІЇ НА ЗАХОДІ
ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ 238
4.1. Геостратегія Російської Федерації щодо країн Балтії 238
4.2. Білоруський вектор геостратегії Росії 251
4.3. Республіка Молдова в геостратегії Російської Федерації 265
4.4. Український вектор російської геостратегії та геополітичні засоби його
реалізації 279
19
Висновки до розділу 4 320
РОЗДІЛ 5. ГЕОСТРАТЕГІЯ РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ НА ПІВДНІ
ПОСТРАДЯНСЬКОГО ПРОСТОРУ 322
5.1. Південний Кавказ у геостратегії Росії 322
5.2. Геостратегія Російської Федерації щодо країн Центральної Азії 347
Висновки до розділу 5 375
ВИСНОВКИ 378
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 389
ДОДАТКИ 493
|
|
|
