|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
04.10.2023 |
|
| Твір змінено: |
04.10.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(5.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Гольцева М.І. Англомовний дипломатичний дискурс Ради Безпеки
ООН: структура і прагматика. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 035
Філологія. Київський університет імені Бориса Грінченка. Київ, 2023.
Дисертаційна робота присвячена дослідженню англомовного
дипломатичного дискурсу Ради Безпеки ООН : структури і прагматики.
Актуальність роботи визначено застосуванням міждисциплінарного
підходу до аналізу явищ мови та мовлення, зокрема, систематизацією та
поглибленням знань про англомовний дипломатичний дискурс, його вплив на
простір міжнародних взаємодій, насамперед під час військових конфліктів,
військових вторгнень, пандемій, природних катаклізмів тощо. Актуальними є
спостереження та інтерпретації випадків порушень структури дипломатичної
промови, специфічної прагматики за умов брехні та сварки.
Мета дослідження полягає у виявленні структурних та прагматичних
властивостей дипломатичного дискурсу на прикладі сучасних англомовних
виступів на засіданнях Ради Безпеки ООН з охопленням хронологічного зрізу кінця
XX - першої чверті ХХІ ст.
База дослідження. Матеріалом дослідження слугували скрипти засідань
Ради Безпеки ООН. Загальна вибірка складає 980 засідань-скриптів РБ ООН за 1994
рік (162 засідання-скрипти), 2004 рік (216 засідань-скриптів), 2014 (262 засідання-
скрипти), 2020 (49 засідань-скриптів), 2022 (291 засідання-скрипти) із яких 59 є
закритими засіданнями-скриптами, а 12 дублюються. Загальний обсяг вибірки за 4
роки становить 892 промови за 1994 р., 1368 промови за 2004 р., 2476 промов за
2014 р., 620 промов за 2020 р. та 4020 промов за 2022 рр. У частині промов присутня
омана: 272 промови за 1994 р. (30.49% від загальної кількості промов за 1994 р.),
516 промов за 2004 р. (37.70% від загальної кількості за 2004 р.), 882 за 2014 р.
3
(35.60% від загальної кількості за 2014 р.), 289 за 2020 р. (46.61% від загальної
кількості за 2020 р.), 1993 за 2022 р. (49.55% від загальної кількості за 2022 р.);
частина промов має квазі-конфліктні взаємодії: 71 промова за 1994 р. (7.96% від
загальної кількості промов за 1994 р.), 105 промов за 2004 р. (7.68% від загальної
кількості за 2004 р.), 138 за 2014 р. (5.57% від загальної кількості за 2014 р.), 93 за
2020 р. (15% від загальної кількості за 2020 р.), 582 за 2022 р. (14.49% від загальної
кількості за 2022 р.). Всього 9376 промов, з яких 3251 власне промови і 6125
промови-реакції (7002 промов англійською та 2374 у перекладі).
Наукова новизна цієї праці полягає у тому, що це перше дослідження
структурних і прагматичних властивостей сучасних англомовних промов у
комунікативній ситуації засідань Ради Безпеки ООН. Новим є застосування
інтегративних універсологічно орієнтованих інтерпретативних процедур, а також
використання теорії релевантності для вивчення структурно-прагматичної
специфіки таких промов. Вперше реконструйовано підґрунтя неефективності
інституційного дипломатичного дискурсу; вперше досліджено використання
комплексів мовних та мовленнєвих засобів введення в оману.
Теоретичне значення виконаного дослідження полягає в певному внеску
до сучасних дискурсологічних студій, що сприяє глибшому розумінню кореляції
між структурою, прагматичним наповненням, релевантністю дібраних мовно-
мовленнєвих одиниць для забезпечення успішності дипломатичного виступу.
Значущим є виявлення і обґрунтування тенденцій збільшення неефективних
дипломатичних перемовин з огляду на реалізацію специфічних суб’єктивних
інтенцій суб'єктів відповідних комунікативних взаємодій.
Практичне значення дослідження. Результати цієї наукової праці можуть
бути використані в першу чергу при вивченні курсів «Теоретична граматика»
(розділ «Прагматика», «Дискурс»), «Основи дискурс-аналізу», на практичних та
лекційних заняттях майбутніх філологів, перекладачів, журналістів, дипломатів.
У Вступі дисертаційного дослідження наголошено на фундаментальних
складових роботи : новизні, застосованих методах, поставлених завданнях
теоретичному та практичному значенні дослідження, його апробації тощо. У
4
розділах дослідження поетапно продемонстровано лінгвоуніверсологічний підхід
до англомовного дипломатичного дискурсу, його зв’язок з іншими інституційними
дискурсами, місце дипломатичної промови серед різноманіття інших
дипломатичних жанрів, особливості композиції та структури дипломатичної
промови, особливо під час таких порушень як введення в оману присутніх та квазі-
конфліктних ситуацій.
Перший розділ присвячено теоретичним засадам дослідження. У другому
розділі увагу сконцентровано на лінгвопрагматичному ракурсі англомовного
дипломатичного виступу. У третьому розділі увага зосереджена на структурних
властивостях сучасних англомовних виступах дипломатичного дискурсу Ради
Безпеки ООН.
Отримані результати вибірки англомовних дипломатичних скриптів із
засідань Ради Безпеки ООН за 1994, 2004, 2014, 2020, 2022 роки (всього 909
засідань) дозволили прийти до висновків, що підтверджують гіпотезу і практичне
значення проведеного дослідження.
Питання досліджень структури і прагматики англомовних дипломатичних
промов Ради Безпеки ООН є одним із актуальних аспектів сучасної лінгвістики, яка
зосереджує увагу на впливі лінгвальних та позалінгвальних чинників, які
впливають на хід прийняття резолюцій та міжнародного втручання у вирішення
конфліктних ситуацій, війн, проблем голоду, міграції тощо.
У нашому дослідженні акцентується компетитивний характер дипломатичній
комунікації між представниками таких альянсів : 1) ОДКБ, ШОС; 2) НАТО, ЄС; 3)
Ліги арабських держав. 48 (29.7% від загальної кількості засідань за 1994 р.)
засідань за 1994 р., 72 (33.3% від загальної кількості засідань за 2004 р.) засідання
за 2004 р., 92 (35.1% від загальної кількості засідань за 2014 р.) засідання за 2014 р.
засідання, 48(98% від загальної кількості засідань за 2020 р.) засідань за 2020 р., 99
(34% від загальної кількості за 2022 р.)засідань за 2022 р. військово-економічних
конфліктів, які розглядаються на засіданнях Ради Безпеки ООН, стосується країн,
які входять до Ліги арабських держав. Під час цих змагальних взаємодій суб’єкти
дискурсу вдаються до маніпуляцій, намагаються використовувати неправдиву
5
інформацію та ввести опонента в оману або спровокувати квазі-конфліктну
міжособистісну комунікацію. Простір дипломатичного дискурсу ми розглядаємо
як оперативний простір смислотворення, у якому вихідні значення
трансформуються у ситуативні смисли під впливом низки прагматичних стимулів.
Тобто, дискурсивне смислотворення постає як плинний ноемогенез,
детермінований низкою глибинних ірраціональних аксіом та вторинних міфів, що
становлять основу національних ідеологій.
Зазначений ірраціональний детермінізм прагматики дипломатичних промов
встановлений у річищі лінгвоуніверсологічної методології, що визнає інхоативну
ірраціональність категоризації та номінації, принцип множинності та єдності
протилежностей, закон повторення, закон циклічності, закон свободи вибору тощо.
Використана дослідницька методологія є міждисциплінарним синтезом, що
орієнтується на встановлення відповідностей проаналізованих мовно-
дискурсивних явищ універсальним моделям системного поступу. До цих моделей
належать: 1) закон полярності, 2) закон повторення, 3) закон збереження із
інкорпоруванням попереднього досвіду, 4) закон циклічності, 5) закон свободи
вибору, 6) закон ієрархічності та синергетичності, 7) закон доцільності поступу.
Компетитивна комунікація між представниками різних альянсів відображає
ієрархічність їхніх стосунків, що здійснює безпосередній вплив на прийняття
рішень, застосування права вето тощо. Статусна диференціація суб'єктів
дипломатичної комунікації визначається низхідним та висхідним векторами, при
чому комунікативні взаємодії поділяються на одноосібно-колективні
адресат/адресантів, інтеракції колективів та індивідів, взаємодії колективів і
організацій. Взаємодія учасників дипломатичної комунікації може бути
конфліктною або квазі-конфліктною, особливо у разі переслідування виключно
власних інтенцій, маніпуляцій, порушення протоколу як порушення правил
міжнародної ввічливості, порушення статуту ООН, порушення етикету пов’язане
із недотриманням правил зовнішніх проявів ставлення до оточуючих, бажання
зірвати засідання, спроба дискредитації опонента, викриття брехні/звинувачення у
брехні.
6
Комплекси реконструйованих прагматичних інтенцій, а також композиційні
характеристики промов визначаються відповідно до універсальних
закономірностей функціонування відкритих систем. Залежно від мети мовця або
його впливу на адресата, прагматичні інтенції поєднуються в різному
співвідношенні та ідентифікуються як: директивні інтенції від 17.4% (2014, 2022
рр.) й до 19.3% (1994, 2022 рр.), комісивні інтенції - від 14.5% (2004 р.) й до 16.5%
(1994, 2020 рр.), експресивні інтенції - від 12.8% (2022 р.) й до 17 % (2014 р.),
декларативні інтенції - від 11.9% (1994 р.) й до 17.1% (2004 р.), референційні
інтенції -14.7% (2014 р.) й до 17.4%(1994 р.), когнітивні інтенції - від 17.9% (2004
р.) й до 24.3% (2022 р.).
Дипломатичний дискурс включає в себе низку дискурсивних жанрів, такі як
дипломатичні ноти, листування, заяви, промови тощо. Ми зосередили увагу на
базовому жанрі дипломатичної комунікації – промові. Дипломатичні промови
використовуються для обговорення широкого кола питань, від безпеки та миру до
економіки та культури. Найпоширенішою темою з дотичними підтемами є все, що
стосується питань безпеки (909 засідань, які складають 100% засідань), найменш
поширеною - питання мігрантів (108 засідань, які складають 12%). Загальне
тематичне наповнення дипломатичних промов корелює з концептуальним. Нами
було виявлено наступні темо-генні концепти, що становлять концептуальний
простір аналізованих дипломатичних промов. Вказаний простір розглядається як
поле. До його ядра входять : БЕЗПЕКА/НЕБЕЗПЕКА, СВІТ, БРЕХНЯ, МИР,
СВОБОДА, ЖИТТЯ, ПОВАГА, ІСТИНА, АВТОРИТЕТ, ПЕРЕГОВОРИ, ВЕТО,
ДИПЛОМАТ, ВЛАДА, КРАЇНА; ближню периферію становлять : ЗАГРОЗА,
КОНФЛІКТ, ЖЕРТВА, ДРУГ, ВОРОГ, ДЕМОКРАТІЯ, ЗБРОЯ, СМЕРТЬ, ВІЙНА,
РОДИНА, ЖІНКА/МАТИ, ЧОЛОВІК/БАТЬКО, РОДИНА, ДІТИ; дальню
периферію складають : БІЖЕНЦІ, МІГРАНТИ, ЛИХО, ГОЛОД. Таким чином, мова
йде про інформаційну та композиційну структуру дипломатичної промови.
Композиційні (структурні) властивості дипломатичної промови визначають
наше розуміння його як динамічного «прототипового» дискурсивного конструкту,
реалізованому у просторі дипломатичних взаємодій. У дослідженні виділено такі
7
етапи його структурації та реалізації : 1) етап формулювання прагматичних
інтенцій, конструювання майбутньої промови, з подальшим стилістичним
оформленням, підбором аргументів та фактів, 2) етап вербального виголошення
промови, 3) етап обміну мікро-промовами (коментарями, репліками) як
«розширеннями» вихідної промови, 4) етап фіналізації дискурсивних взаємодій,
породження узагальнень, визначення траєкторій подальших смислових
трансформацій в оперативному просторі дипломатичного дискурсу РБ ООН.
Дипломатична промова завжди переслідує певні інтенції. Так, прагматика
мовця-дипломата постає як комбінація ієрархічно співвіднесених інтенцій. Ми
виокремлюємо наступні прагматичні інтенції залежно від мети мовця або його
впливу на адресата: директивні (вплив на поведінку адресата, спонукання його
щось зробити, виконати певну операцію), комісивні (наміри зобов'язати адресата
до майбутньої дії), експресивні (орієнтовані на передачу почуття або ставлення
мовця до адресата або теми обговорення), декларативні (орієнтовані на зміну стану
речей, власного статусу або статусу інших суб'єктів, зміну перебігу подій),
референційні (орієнтовані на передачу інформації про певний об'єкт / феномен,
події у світі, з метою поділитися знаннями, розв'язати непорозуміння,
абосугестувати фейковий образ світу), когнітивні (орієнтовані на такий стимул
реакції адресата, що призводить до розширення знань адресанта про стан речей у
просторі взаємодій, діагностику систем-візаві та авто-діагностику, ментальне
навіювання або «імплантування» структур знань (насамперед, симулякрів) до
свідомості опонентів і партнерів).
Специфічною формою дипломатичної взаємодії є введення опонента та
присутніх в оману, надання неправдивих, перекручених, змінених фактів з метою
досягнення суб’єктивних інтенцій своєї країни, партнерів. У випадку брехні
відбувається спотворення смислів у дипломатичних промовах за рахунок
створення альтернативних варіантів розгортання ситуації, які можуть здійснювати
серйозний вплив на міжнародні відносини та геополітичну ситуацію у світі. Нами
були виявлені наступні смислові спотворення: бомбардування > обстріл; кривава
бійня > провокація; потерпілі, які кликали по допомогу > потерпілі внаслідок
8
унаслідок наданої допомоги; агресор > рятувальник; грабунок > допомога;
військовий напад > визволення; цивільні > військові об’єкти; військова допомога >
озброєння цивільних; терористи, злочинці > жертви; війна> спецоперація,
військове вторгнення; напад > визволення; вбивства > жителі цілі і здорові.
При цьому, прагматика введення в оману полягає в наступному : 1)
нав’язування ментального конструкту щодо фейкового стану речей, 2)
відокремлення спотвореної інформації від об’єктивної з метою подальшого
створення та підкреслення “раціоналізації” меж фейкового світу, 3) здійснення
аксіологічного впливу на співрозмовника, 4) вербальне вираження емоційної
оцінки, стану, думки, будування бажаних для мовця емотивно стимульованих
асоціацій та порівнянь, прагнення створити необхідну комунікативну атмосферу,
апеляцію до цінностей, настанов співрозмовника, вербалізацію оцінних суджень та
емоцій, що їх супроводжують з метою підсилення впливу ірраціонального
симулякру, 5) навмисне, неприховане подання неправдивої, перекрученої
інформації для створення аксіологічного вербального конструкту-симулякру.
Домінування введення в оману на засіданнях РБ ООН (272 промови за 1994 р.
(30.49% від загальної кількості промов за 1994 р.), 516 промов за 2004 р.(37.70% від
загальної кількості за 2004 р.), 882 за 2014 р.(35.60% від загальної кількості за 2014
р.), 289 за 2020 р. (46.61% від загальної кількості за 2020 р.), 1993 за 2022 р. (49.55%
від загальної кількості за 2022 р.) свідчить, у першу чергу, про низький рівень
довіри та поваги між учасниками дипломатичної комунікації, що у подальшому
може призвести до зниження ефективності прийнятих рішень, неспроможність
досягти консенсусу на основі продемонстрованих доказів, фактів та неупередженої,
об’єктивної інформації.
У свою чергу, прагматика конфліктних взаємодій є такою: 1) порушення
протоколу як порушення правил міжнародної ввічливості, що є імпліцитним
сигналом ставлення до опонента, 2) порушення етикету пов’язане із
недотриманням правил зовнішніх проявів ставлення до оточуючих, що є
демонстрацією зверхності системи, яку представляє дипломат, 3) бажання зірвати
засідання як спосіб уникнення необхідності коментувати слова, представлені
9
факти, 4) спроба дискредитації опонента за допомогою надмірно емоційної
лексики, неперевіреної чи перекрученої інформації, спірних чи умовних тверджень
тощо, орієнтована на виведення його з балансу і провокацію помилок, 5) викриття
брехні/звинувачення у брехні як спосіб виявлення недостовірних та/або
маніпулятивних тверджень. Загалом, конфліктні або квазі-конфліктні дискурсивні
взаємодії у РБ ООН розуміються як прояв надмірного рівня ентропії у «змаганнях
картин світу», викликаної завеликим відхиленням вербалізованих маніпулятором
смислів від емпірично підтвердженого стану речей. Це «відміняє» дію етикетних
регуляторів та надає використаним мовленнєвим актам інвективного забарвлення,
відсуває кооперативну стратегію до периферії комунікативних інтеракцій,
призводить до декларативного озвучення статусів опонентів (визнання їх
брехунами) та створює передумови де переформатування конфігурації усього
простору смислових трансформацій.
Введення в оману присутніх або сварки учасників комунікації тісно пов’язані
з проявом емоцій під час засідань Ради Безпеки ООН. Тоді, емоції постають як
реакції на сказане/почуте з метою впливу на присутніх задля досягнення інтенцій,
виправдання, відстоювання власних інтересів тощо. Подібна емоційна поведінка
призводить до емоційного напруження між присутніми, зменшення бажання у
подальшій співпраці, ускладнення досягнення консенсусу та вирішення
обговорюваної проблеми. Відповідно, нами були виявлені межі емоційності всіх
розглянутих дипломатичних промов, де було виявлено, що емоція гніву
коливається у межах 12.3% і до 15.7% всіх засідань із вибірки, емоція страху
присутня у межах від 12.6% до 16.4%, страждання – від 11.9% до 14.7%, здивування
– від 10.2% і до 13.6%, інтерес – 8.2% до 12.1%, радість – 4.3% від 7.1%, сором –
від 6.5% до 9.3%, провина – від 5.5% до 7.4%, презирство – від 3.8% до 10.4%, огида
– від 4.3% до 10.2%. Важливо зазначити, що дипломатичні засідання та
дипломатичні промови не виражають лише одну емоції, їм переважно притаманний
цілий спектр емоцій, які доповнюють сказане або почуте.
Постійні та непостійні члени РБ ООН послуговуються як прямими (9275
мовленнєвих актів) та і непрямими мовленнєвими актами (3868 мовленнєвих
10
актів). При кількісному аналізі вибірки виявлено превалювання порушення
релевантності мовленнєвих актів, особливо непрямих мовленнєвих актів, які мають
тенденцію до збільшення передачі та обміну нерелевантною інформацією. Це
свідчить про зміни в актуальності проблем/ситуацій, з яким зіштовхується
міжнародна спільнота, а також у пріоритетах щодо їхнього розв'язання. Кількісні
результати вибірки за 1994, 2004, 2014, 2020, 2022 рр.: 172 (18.36%) нерелевантних
прямих мовленнєвих актів з 935 та 100(12.5%) нерелевантних непрямих
мовленнєвих актів з 800 за 1994 р., 305 (17.6%) нерелевантних прямих мовленнєвих
актів з 1728 та 211 (29.23%) нерелевантних непрямих мовленнєвих актів з 723 за
2004 р., 504 (20.08%) нерелевантних прямих мовленнєвих актів з 2509 та 368
(52.42%) з 702 нерелевантних непрямих мовленнєвих актів за 2014 р., 368 (30.08%)
нерелевантних прямих мовленнєвих актів з 1223 та 201 (65.48%) з 307
нерелевантних непрямих мовленнєвих актів за 2020 р., 796 (28%) нерелевантних
прямих мовленнєвих актів з 2880 та 727 (54.47%) нерелевантних непрямих
мовленнєвих актів за 2022 р.
Збільшення вживання нерелевантних мовленнєвих актів може вказувати на
проблему невідповідності деяких промов основній тематиці обговорень РБ ООН,
надмірній емоційності, ухилення від відповідей, надання надмірних деталей.
Окрім обміну інформацією, дипломатичні промови розгортаються у
валоративному (оцінювання), волюнтативному (спонукальний) та
моделювальному (функціонування та взаємодії множинних варіантів реальності)
аспектах. Використання вказаних аспектів дипломатичної промови перетворює її
на вербалізований альтернативний світ (інколи у вигляді симулякру). Зіткнення
вербально-дискурсивних конструктів демонструє конфліктну або кооперативну
взаємодію різних цивілізацій, культур і ментальностей.
Проведене дослідження не вичерпує всіх особливостей розгляду та
дослідження всіх прагматичних та структурних елементів англомовного
дипломатичного дискурсу Ради Безпеки ООН. Тому, перспективою подальших
досліджень ми вбачаємо у проведенні більш широкого хронологічного зрізу
дипломатичних засідань з метою підтвердження або спростування виявлених нами
11
на цьому етапі тенденцій міжособистісної комунікації дипломатів, уникнення
проведення ефективних переговорів з результативними рішеннями та доцільності
проведення подібних засідань.
Ключові слова : англомовний дипломатичний дискурс, Рада Безпеки ООН,
жанр дипломатичної промови, брехня, тактика введення в оману, сварка,
релевантність дипломатичних промов, лінгвоуніверсологічний підхід, емоції,
емоційність дипломатичних промов, емотивність, прагматика дискурсивних
взаємодій, дипломатичні інтенції, темо-генні концепти, корпус, мікроаналіз,
макроаналіз, корпус, маніпуляція, конфлікт.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП ………………………………………………………………….……..…….. 26
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ДИПЛОМАТИЧНОГО
ДИСКУРСУ……………………………………………………………………..….. ..33
1.1. Дипломатичний дискурс у міждисциплінарному ракурсі……………………...33
1.1.1 Дипломатичний дискурс у типологічному аспекті……………….……...36
1.1.2 Дипломатичний дискурс з позицій сучасної дискурсології……….…….42
1.1.3 Жанрові особливості дипломатичного виступу………….………………45
1.1.4 Специфіка дипломатичного виступу крізь призму теорії релевантності
………………………………………………………………………………………….51
1.2. Лінгвоуніверсологічний підхід до аналізу дипломатичного дискурсу........….53
1.3. Дипломатичний дискурс в аспекті лінгвосеміотики…………………................60
1.3.1. Дискурсивний простір дипломатії як знакове середовище…………..…..…..62
1.3.2. Дискурсивний простір дипломатії як середовище смислотворення…..……..65
1.3.3. Структурні характеристики дипломатичного виступу………………….…....67
1.3.3.1. Інформаційна структура виступів ……………………………..67
1.3.3.2. Композиційні особливості………………………..…………….78
1.3.3.3. Емоційне «нашарування» у структурі виступу…………..……97
1.3.4. Система прагматичних інтенцій суб’єкта дипломатичної промови….…….105
1.4. Методика дослідження………………………………………….………………111
Висновки до розділу I…………………………………………………….………….112
РОЗДІЛ II. Англомовний дипломатичний виступ у раді безпеки ООН у
лінгвопрагматичному ракурсі …………………………………..……………......117
2.1. Концептуально-тематична матриця дипломатичних виступів у Раді безпеки
ООН…………………………………………………………………………..……….117
2.2. Прагматика дискурсивних взаємодій у Раді безпеки ООН…………..………..121
2.2.1. Лінгвоуніверсологічний синтез реконструйованих інтенцій…..…………...121
2.2.2. Статусно-рольова та адресатно-адресантна специфіка комунікантів.……..126
2.2.3. Валоративний аспект дипломатичної промови….…………………………..130
2.2.4. Волюнтативний аспект дипломатичної промови……….…………………...149
25
2.2.5. Моделювальний аспект дипломатичної промови..………………………….157
2.3. Специфіка вербального маніпулювання у дипломатичних виступах у Раді
безпеки ООН …………….…………………………………………………………...161
2.3.1. Мета-тактика введення в оману……………………………………………....165
2.3.2. Квазі-конфліктні дискурсивні взаємодії……………………………………..170
Висновки до розділу II ……………………………………………….………….......176
РОЗДІЛ III. СТРУКТУРНІ ВЛАСТИВОСТІ СУЧАСНИХ АНГЛОМОВНИХ
ВИСТУПІВ ДИПЛОМАТИЧНОГО ДИСКУРСУ РБ
ООН…………………………………………………………………….………….....182
3.1. Композиційні характеристики дипломатичного виступу……………….……182
3.2. Мовні і мовленнєві засоби реалізації текстових категорій………………..….192
3.3. Композиційні трансформації дипломатичного виступу………………………200
3.3.1. Композиційні трансформації за умови брехні………..……………………...200
3.3.2. Композиційні трансформації за умови сварки……………..………………..205
3.4. Релевантність прямих висловлень на засіданнях РБ ООН……………..……..210
3.5. Релевантність непрямих висловлень на засіданнях РБ ООН………………….232
Висновки до розділу III ……………………………………..………………………253
ВИСНОВКИ ………………………………………….……………………………... 257
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …………………………………………...266
|
|
|
