Людмила Герус » Функціональна, семантична та етично-естетична цінності обрядового хліба українців, їх актуалізація у соціокультурному просторі початку ХХІ ст.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Функціональна, семантична та етично-естетична цінності обрядового хліба українців, їх актуалізація у соціокультурному просторі початку ХХІ ст.

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Наукова
Додав: balik2
Твір додано: 16.12.2021
Твір змінено: 16.12.2021
Завантажити: pdf див. (26.2 МБ)
Опис: Герус Л. М. Функціональна, семантична та етично-естетична цінності
обрядового хліба українців, їх актуалізація у соціокультурному просторі
початку ХХІ ст. – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.05 «Етнологія». – Інститут українознавства
ім. І. Крип’якевича НАН України, Інститут народознавства НАН України. –
Львів, 2021.
На основі аналізу наукових праць та літературних, зображальних, речових
і усних джерел вперше в українській етнології досліджено обрядовий хліб –
самобутнє явище традиційної культури українців, яке чітко окреслює етнічну
ідентичність, – у контексті свят і подій календарного та родинного циклів.
Актуальність дослідження обрядового хліба зумовлена світовими глобалі-
заційними процесами, що ставлять під загрозу визначальну для збереження
культурного розмаїття і етнічної самобутності нематеріальну культурну
спадщину, зокрема найбільш уразливі її елементи, до яких відноситься й
обрядовий хліб, оскільки залежить від носіїв та середовища існування. Попри
важливу роль обрядового хліба у соціокультурному бутті українців та процесах
творення етнокультурної ідентичності народу, а також надзвичайно багату
ресурсну базу, дотепер український обрядовий хліб окремо не вивчали. У
цьому контексті дослідження про обрядовий хліб стане переконливою основою
та істотним стимулом, здатним активізувати оприлюднення наявних і
відродження згаслих культурно-мистецьких надбань та уможливити
повноцінну участь обрядового хліба у дискурсі спадщини.
У дослідженні здійснено оглядовий аналіз фахової літератури й джерел
(писемних, зображальних, речових та усних), з’ясовано стан дослідження теми.
Розгляд історіографії та джерел проведено за хронологічним принципом,
оскільки саме такий підхід дав можливість простежити динаміку зацікавлення


3
до збирання матеріалів та вивчення застосування хліба в обрядовості українців
серед краєзнавців, етнологів, істориків, культурологів, мистецтвознавців, а
також виокремити та проаналізувати праці, спеціально присвячені обрядовому
хлібові, які є особливо важливими для розв’язання поставлених у дисертації
наукових завдань. Виявлено та використано значний обсяг джерел, що сприяло
уточненню територіального поширення хліба в обрядових практиках українців,
виявленню спільних та відмінних типологічних і художніх рис артефактів.
Етнологічно-мистецтвознавчим спрямуванням дослідження обґрунтовано
культурологічний і аксіологічний підходи для його проведення, а також
застосування наукових методів: історіографічних досліджень, інтерв’ювання,
спостереження, фотофіксації, аудіофіксації, наукового опису, архівування, сис-
темного аналізу, порівняльних аналогій, класифікації, типологічного аналізу,
мистецтвознавчого аналізу, інтерпретації, реконструкції, прогнозування.
У дисертації розкрито світоглядні засади буття обрядового хліба як
утілення праці хлібороба, в широкому значенні – стебел і зерна культивованих
злакових рослин, харчового продукту, – у життєсвіті українців середини ХІХ –
початку ХХІ ст., висвітлено локальні прояви функціонування хліба, з’ясовано
його цінність та окреслено параметри її вираження («функціональна цінність»,
«семантична цінність», «етично-естетична цінність»).
Окрема увага у дисертації звернена на випечений з тіста хліб, у якому,
порівняно з іншими різновидами хлібних страв, найбільш яскраво виявилися
ознаки естетичного осмислення та художньої творчості українців. Залежно від
частоти вживання, своєрідності візуальних ознак, а також спектра функціо-
нальних навантажень виділено домінантні типи українського обрядового хліба:
калач, коровай, «карачун», паска, «жайворонки», «хрести», пряник, – визначено
їх атрибутивні (якісні, означальні, візуальні) та акціональні (зв’язок з іншими
предметами і діями) параметри.
Обґрунтовано і послідовно у дослідженні висвітлено способи об’ємно-
просторового і образного трактування виділених домінантних типів обрядового
хліба українців, їхні функції, символіку. Виявлено та узагальнено засоби


4
художньої (пластичність, графічність, колір) та семантичної (знак, символ)
виразності.
На основі аналізу основних типів обрядового хліба українців, які мають
специфічне пластичне оформлення, визначено онтологічні параметри (сировина
та хід її обробки, форма і її структура, оздоблення), висвітлено їхні особливості
та роль у залученні хліба у ході ритуальних дій до комунікативного
культурного процесу та у формуванні певного статусу.
В завершальному розділі дисертації проаналізовано стан охорони
елементів нематеріальної культурної спадщини в Україні, її адаптацію до
нормативних принципів ЮНЕСКО, досягнуті результати та перспективні
шляхи розвитку. У контексті охорони нематеріальної культурної спадщини
розглянуто питання актуалізації обрядового хліба українців. Зокрема, виявлено
та проаналізовано сучасні практики збереження, презентації та включення
обрядового хліба у соціокультурний простір у діяльності українських музеїв та
освітньо-виховних закладів. У питаннях збереження та популяризації укра-
їнського обрядового хліба визначено важливу роль спеціалізованих музейних
закладів: Музею хліба Національного історико-етнографічного заповідника
«Переяслав», Музею історії хліборобства у Тальному Черкаської обл., Народ-
ного музею хліба у селі Білопілля Козятинського р-ну Вінницької обл. та ін.
Серед практичних заходів із забезпечення визнання, поваги та підвищення
ролі нематеріальної культурної спадщини в суспільстві важливе значення
відведено освітнім, інформаційним програмам, спрямованим на широку
громадськість. Зокрема, з’ясовано можливості фестивалю (видовищного та
дозвіллєвого заходу, що завдяки змістовній культурно-мистецькій програмі
охоплює значну кількість учасників і подій) як засобу для найповнішої
презентації матеріальних та нематеріальних об’єктів, ознайомлення з ними
різних верств суспільства, в тому числі туристів.
Як особливий тип культурно-мистецького простору, де здійснюється
взаємозв’язок різних мистецтв, одночасно взаємодіють традиційні мистецькі
види та експериментальні форми сучасної творчої практики, охарактеризовано


5
«Свято хліба». На сучасному етапі проведення фестивалів, присвячених
традиціям хлібопечення, «Свято хліба» стає все більш популярним та
затребуваним в Україні. Фестивалі відіграють істотну роль у збереженні та
розвитку традиційної культури, оскільки у їх просторі здійснюється зв’язок з
історичним минулим і вибудовується перспектива майбутнього, набувають
злагодженості різносторонні взаємини етносу з навколишнім світом,
формується ціннісна система, регулюються норми соціальних відносин. «Свято
хліба» як вагома соціально-культурна подія має вплив на формування іміджу
окремого регіону та країни загалом і є дієвим ресурсом для промоції історико-
культурних можливостей України.
У сфері освітньо-виховних практик обґрунтовано важливість спеціалізо-
ваних та краєзнавчих музеїв при різного рівня навчальних закладах, окреслено
основні напрямки їх діяльності як важливого транслятора етнокультурних
цінностей, що стимулює пізнання, виховання та утвердження етнічної
ідентичності. У 1980–2010-х рр. в Україні було засновано низку музеїв хліба
при навчально-виховних установах: Народний Музей хліба Національного
еколого-натуралістичного центру учнівської молоді Міністерства освіти і науки
України у Києві, Народний музей хліба Покрови Пресвятої Богородиці при
Львівському автомобільно-дорожньому коледжі Національного університету
«Львівська політехніка», Музей хліба при Стрийському коледжі Львівського
національного аграрного університету. Музеї хліба діють у багатьох
загальноосвітніх навчальних закладах у містах та селах України.
Значну увагу приділено з’ясуванню особливостей організації роботи
сільських шкільних музеїв, які є унікальними закладами, призначеними для
збереження, відновлення, вивчення і демонстрації цілісних територіальних
комплексів культурної й природної спадщини; матеріальних і духовних
цінностей в їх історичному середовищі. Ці музеї створюють умови для
збереження етнічної самобутності місцевого населення, сприяють відродженню
згасаючих життєвих цінностей і локальних культурних традицій.


6
На основі проведеного аналізу обґрунтовано, що для збереження і
трансляції розвитку цінностей та смислів традиційної культури і матеріальних
виражень їх складових, зокрема обрядового хліба, необхідними та вирішаль-
ними є взаємозлагоджені зусилля з проведення виставкової, науково-
просвітницької, пропагандистської, видавничої, освітньої роботи різного рівня
культурно-мистецьких та освітніх організацій та установ.
Наукова новизна дисертації полягає у тому, що вперше в українській
етнологічній науці на основі культурологічного та аксіологічного підходів
комплексно розглянуто феномен обрядового хліба українців, що дало
можливість розкрити його функціональну, семантичну і етично-естетичну
цінності та способи їхньої трансляції в історичній перспективі. Встановлено,
що функціональні, семантичні та етично-естетичні ціннісні параметри
обрядового хліба українців об’єктивно втілені у системі соціальних норм і
візуалізовані в артефактах, перебувають у постійному розвитку, транслюються
у часі та просторі. На основі поняття онтологічних параметрів, які окреслюють
буття обрядового хліба у традиційній культурі, запропоновано системний
принцип взаємозв’язку та взаємозумовленості його матеріальної та духовної
складових. У дослідженні вперше обґрунтовано сприйняття обрядового хліба
як елемента нематеріальної культурної спадщини; аргументовано доведено
необхідність збереження та включення у реалії сучасного світу культурних
надбань в царині обрядового хліба в їх цілісності й різноманітті, що охоплює як
самі об’єкти, які підлягають збереженню, так і середовище, у якому вони
існують; розглянуто напрямки актуалізації обрядового хліба в сучасному
соціокультурному просторі. У роботі вдосконалено типологічні характеристики
різновидів обрядового хліба українців, знання про його функціонування в
сучасності, уточнено ареали побутування окремих його різновидів.
Результати дисертації можуть бути використані при написанні
узагальнюючих праць про культуру України, а також в освітньому процесі при
підготовці навчальних курсів для студентів гуманітарних спеціальностей у
навчальних закладах усіх рівнів акредитації, у роботі ЗМІ, музеїв та культурно-


7
просвітницьких установ. Представлені ідеї мають цінність для вдосконалення
рекомендацій щодо підвищення якісного рівня практичних заходів збереження
та популяризації нематеріальної культурної спадщини України та прискорення
взаємодії теорії та практики в галузі нематеріальної культурної спадщини.
Робота сприятиме збереженню і функціонуванню обрядового хліба не тільки як
історико-культурної пам’ятки, але і як одного з важливих ресурсів соціального
та економічного розвитку регіонів, де обрядові практики його приготування та
застосування можуть стати своєрідною галуззю спеціалізації, спроможною
стимулювати економіку, зокрема сприяти активному розвитку туризму, а відтак
підвищенню рівня життя.
Ключові слова: Україна, традиційна культура, обрядовий хліб, калач,
коровай, «карачун», паска, «жайворонки», «хрести», пряник, функція,
семантична виразність, мистецька виразність, цінність, актуалізація.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.