|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
13.07.2022 |
|
| Твір змінено: |
13.07.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(4.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Геча О. А. Революції, політичні трансформації та війни першої половини
ХХ ст. в житті єврейських громад Правобережної України: колективний та
персональний виміри. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
032 Історія та археологія. – Житомирський державний університет імені Івана
Франка, Житомир, 2021.
У дисертації викладено результати дослідження колективного та
персонального виміру життя єврейських громад Правобережної України крізь
призму політичних трансформацій та воєн першої половини ХХ ст. Метою
дослідження є вивчення політико-правового, соціально-економічного
становища та культурного життя єврейських громад Правобережної України,
аналіз персональних життєвих досвідів і стратегій поведінки й виживання в
умовах терору та воєн крізь призму історії повсякдення, жіночої та усної
історії.
У роботі наголошується, що євреї, як невід’ємна частина українського
суспільства, заслуговують на особливу увагу з боку науковців, з огляду на те,
що у першій половині ХХ ст., як і в попередні періоди, вони відігравали суттєву
роль у соціально-економічному, політичному та культурному житті,
залишаючись однією з найчисленніших громад у Європі. У дисертації
запропонований аналіз витоків Голокосту, та причин відмінної поведінки не-
євреїв в його умовах, перш за все в Україні, де історично проживали євреї,
формуючи, разом з представниками інших етносів, місцеву поліетнічну
культуру. Зазначений аспект підкреслює актуальність дослідження.
Наукова новизна одержаних результатів дисертації полягає у тому, що:
– уперше введено до наукового обігу нові архівні документи, які
відображають особливості діяльності міжнародних структур стосовно
організації еміграції євреїв у міжвоєнний період; зібрані усноісторичні
свідчення, які дозволяють аналізувати особливості евакуації євреїв та умови
адаптації (до нових місць проживання та повернення до покинутих домівок);
– удосконалено аналітичні підходи до персонального досвіду, в тому
3
числі й жіночого, моделей поведінки конкретних людей у різних ситуаціях та
обставинах, стратегій виживання в критичних для життя умовах;
– подальшого розвитку набуло використання методології «нової історії»:
усної історії, історії повсякдення, антропологічної методології, які дозволяють
досліджувати історію з позицій пересічної людини, подавати історію «знизу».
Історіографічний аналіз засвідчив, що за наявності значної кількості
наукових робіт у вітчизняній та зарубіжній літературі, перш за все з питань
Другої світової війни та Голокосту, в українській історіографії досі відсутні
комплексні наукові дослідження, присвячені загальному вивченню життя
єврейських громад на території Правобережжя у період між Першою і Другою
світовою війною включно, з особливим наголосом на історії «знизу», історії
повсякдення, жіночої та усної історії.
У роботі окреслено групу понять, що розкривають сутність і специфіку
дослідження й пов’язуються з елементами єврейської культури та релігійних
традицій, а також нових світських утворень радянського періоду, таких,
наприклад, як: хедер, Талмуд -Тора, єшива, Євсекція, Культур-Ліга, Гезкульт та
ін. Опрацьовано джерела та дослідження з проблематики як вітчизняної, так і
зарубіжної історіографії. До наукового обігу введені нові архівні матеріали
(зокрема, Російсько-канадсько-американського пасажирського агентства
(РУСКАПА) у Державних архівах Київської та Житомирської областей).
Здійснено аналіз впливу модернізаційних процесів і політичних трансформацій
1917–1939 рр. на життя штетлів та їх мешканців. Розглянуто особливості та
специфіку розвитку єврейської культури, освітніх та еміграційних процесів у
СРСР у 1920-ті рр. (у регіональному контексті). На основі мемуарної літератури
та усноісторичних свідчень досліджено зміни, які пов’язувались із становищем
єврейської жінки у суспільстві. Вивчено й відтворено у тексті елементи аналізу
стратегії виживання в умовах репресій, окупації, евакуації на основі
усноісторичних свідчень та мемуарної літератури.
Охарактеризовано типовий штетл (містечко), в якому увібрались
найзагальніші риси світу східноєвропейських євреїв, що протягом тривалого
4
часу проживали разом/поруч з українцями, поляками, чехами, німцями та
представниками інших етносів, спираючись на міцні економічні зв’язки та
взаємодоповнюючи власні елементи культури і побуту.
Наголошено, що в період від початку Першої світової війни й до
завершення Української революції 1917–1921 рр. визначились певні тенденції,
що в подальшому позначилися на змінах у житті єврейських громад України
загалом і її Правобережної частини зокрема. Йдеться про антисемітський зміст
політики царського уряду в умовах війни, яка прямо впливала на появу
періодичних погромів і міграційних хвиль, ними спричинених.
Зосереджено увагу на процесах, які відбувались у єврейських містечках
Правобережжя в контексті перманентних змін влад у період 1917–1921 рр.
Окремий напрям присвячений аналізу національної політики українського
уряду УНР та активного долучення українських євреїв до розбудови цієї
держави. Наголошено на позитивних змінах у статусі та ролі єврейських партій,
їх окремих представників у розвитку державних інституцій й набуття досвіду
державотворення.
Розглянуто один з найбільш цікавих, неоднозначних, а тому вартий
особливої дослідницької уваги період так званого «червоного ренесансу»,
зокрема, детально проаналізовано такі аспекти: поява національних шкіл,
театрів, розквіт літератури на їдиш та івриті, жіноча емансипація, яка мала
безпосереднє відношення до активної позиції представниць єврейства в Україні
на тлі радянізації, відповідної модернізації, що була несумісною із збереженням
традиційного єврейського замкнутого світу із ключовою роллю у ньому релігії
та відповідних традицій. Зосереджено увагу на впливі модернізаційних
процесів на життя єврейських громад, поступовому відході від традиціоналізму
та посиленні світського фактору в освіті й культурі. Зокрема, зосереджено
увагу на змісті діяльності єврейської світської культурно-просвітницької
організації «Культур-Ліга» від моменту створення й протягом реалізації
політики націоналізації/коренізації.
Окремими сюжетами проходять персональні жіночі й родинні історії, в
5
яких відображені особливості періоду, зокрема жіночий аспект еміграції, та від
початку політичного терору – репресії проти представників технічної
інтелігенції та долі жінок/дітей «ворогів народу». Проаналізовано особливості
діяльності міжнародних структур з організації переселення євреїв у міжвоєнний
період. Доведено, що до завершення реалізації політики коренізації та
встановлення жорсткого авторитарного режиму в Радянському Союзі мали
місце декілька етапів міграцій. До змісту дисертації включені елементи
просопографічного дослідження представників родини Рабінович.
У роботі наголошено, що в умовах війни, коли нацистський окупаційний
режим проголосив євреїв ключовими носіями більшовицької ідеології, з якою
пов’язувались численні біди попередніх років (розкуркулення, голодомор,
політичний терор), й активно використовував у пропаганді саме цей меседж,
проголошене «остаточне розв’язання єврейського питання» стало додатковим
поштовхом до посилення антисемітських настроїв і участі місцевих
колаборантів у акціях зі знищення євреїв. Однак подібні настрої не отримали
характеру масового психозу. Попри реальну небезпеку, яка загрожувала тим,
хто рятував та переховував євреїв, такі люди знаходилися.
Дослідження та розгляд періоду Другої світової війни, включно із
проблемою Голокосту, виживання/порятунку в умовах окупації, евакуації
значною мірою базувалося на використані мемуарної літератури: спогадів,
щоденників як євреїв, так і не євреїв-очевидців тих страшних подій, текстах
художньої літератури, побудованих на реальних спогадах, а також
усноісторичні спогади, які були зібрані в процесі реалізації проєкту «Голоси», в
якому авторка дисертації безпосередньо брала участь.
Обґрунтовано, що родинні спогади про Голокост у кожному конкретному
випадку мали свої особливості. Простежено, що історія воєнного повсякдення
(в контексті історій тих родин, які змогли вижити в умовах окупації (на жаль,
це поодинокі випадки), евакуації та евакуаційного побуту, праці на
промислових підприємствах військового комплексу, стратегії виживання й
порятунку, попри індивідуальні особливості, мають багато спільних моментів.
6
Всі ці сюжети знайшли відображення в роботі.
Акцентовано увагу на персональному вимірі кожного періоду, який
охоплено в дисертації, аналізі життєвих досвідів і стратегій поведінки й
виживання в умовах терору та воєн крізь призму історії повсякдення, жіночої та
усної історії.
Ключові слова: євреї, штетли (містечка), національна політика, жіноча
історія, емансипація, родина Рабіновичів, великий терор, щоденники, мемуари,
усна історія, Друга світова війна, стратегії виживання, евакуація, Голокост. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ .............................................................. 14
ВСТУП .................................................................................................................... 15
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА МЕТОДОЛОГІЯ
ДОСЛІДЖЕННЯ .................................................................................................. 24
1.1. Стан наукової розробки теми ......................................................................... 24
1.2. Джерельна база роботи .................................................................................... 37
1.3. Теоретико-методологічні засади дослідження ............................................. 46
Висновки до 1 розділу…………………………………………………………..55
РОЗДІЛ 2. ЄВРЕЙСЬКІ ГРОМАДИ ПРАВОБЕРЕЖНОЇ УКРАЇНИ.
1914–1921 РР. ......................................................................................................... 56
2.1. Феномен штетлу та його трансформації в умовах воєн і революцій першої
чверті ХХ ст. ........................................................................................................... 56
2.2. Українські уряди та єврейські політичні партії і політики в умовах
Української революції 1917–1921 рр. ................................................................... 75
Висновки до 2 розділу…………………………………………………………..95
РОЗДІЛ 3. ЄВРЕЇ ТА РАДЯНСЬКА ВЛАДА. 1921–1941 РР. ...................... 96
3.1. Радянські експерименти та практики ............................................................. 96
3.2. Еміграційні процеси в єврейському середовищі: причини, напрямки та
соціальний портрет переселенців ........................................................................ 125
3.3. Репресії проти представників єврейської технічної, наукової та творчої
інтелігенції .......................................................................................................... .137
Висновки до 3 розділу…………………………………………………………..155
РОЗДІЛ 4. УКРАЇНСЬКЕ ЄВРЕЙСТВО В УМОВАХ ВІЙНИ ТА
НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ (ПЕРСОНАЛЬНИЙ ВИМІР) ..................... 156
4.1. Моделі поведінки жінки-єврейки в умовах війни та евакуації (на основі его-
документів)..................................................................................................... ……156
4.2. Чоловічий досвід участі в Другій світовій війні. ....................................... 176
4.3. Дитячий досвід та стратегії виживання в умовах Голокосту. .................. 190
13
Висновки до 4 розділу………………………………………………………....199
ВИСНОВКИ ......................................................................................................... 200
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................................ 207
ДОДАТКИ ............................................................................................................. 259
|
|
|
