Євген Гаран

Друга Світова війна почалася, коли Є.Гарану було лише 13, а вже в 15 років він особисто пізнав усі тяготи війни. Коли ж радянські війська почали наступ й визволяти терени СРСР від німецької армії - перед Євгеном постала дилема: залишатися й чекати на визволителів (які жорстко повелися з його ріднею у часи сталінських репресій), а чи спробувати нового життя вже за межами СРСР. Прийнявши рішення,  в 1943 році Є.Гаран він емігрував до Німеччини, де студіював іноземні мови в Ґеттінґені.

По закінченні війни, письменник ще певний час перебував в Європі, але потім подався шукати кращої долі в інших місцях. Цього разу він перебрався вже до Австралії і оселився у Сіднеї.

Трішки обжившись та звикши до нової країни, нових звичаїв і ладу, Є.Гаран продовжив свої студії і в 1963 році закінчив Педагогічний Інститут, а 1966 році — Сіднейський університет.

Викладав у середніх школах німецьку, французьку, індонезійську та українську мови. Друкував статті, рецензії і фантастичні оповідання (т. зв. «євгеніки») в журналах «На Дозвіллі» (Пляуен), «Арка» (Мюнхен), «Нові дні» (Торонто), в газеті «Вільна думка» і в альманасі «Новий обрій». Переклав «Історію Карла ХІІ» Вольтера, низку оповідань з індонезійської мови.