| Опис: |
Warszawskie zeszyty ukrainoznawcze. 21-22. Spotkania polsko-ukraiskie. Pod redakcj Stefana Kozaka. – Warszawa: Uniwersytet Warzawski, 2006.
Анотація
Цей науковий текст присвячений діяльності видатного польського лінгвіста Яна Бодуена де Куртене (1845–1929) у контексті його боротьби за права української мови та народу. Автор розглядає життєвий шлях ученого, його наукове становлення та ключові етапи професійної діяльності в університетах Казані, Тарту, Кракова, Петербурга та Варшави. Основна увага приділяється еволюції поглядів лінгвіста: від відсутності відкритих виступів у XIX столітті до активного захисту українства на початку XX століття. У статті детально аналізуються аргументи Бодуена де Куртене щодо самобутності української мови, яку він вважав цілком окремою слов’янською мовою, а не діалектом російської. Висвітлюється його безкомпромісна позиція проти національного гноблення, «панізмів» та насильницької асиміляції. Окремо описуються стосунки вченого з Іваном Франком та підтримка українських інтересів у міжвоєнній Польщі. Текст підкреслює громадянську мужність лінгвіста, який за свої переконання зазнавав репресій та тюремного ув’язнення. Праця доводить, що Бодуен де Куртене відіграв надзвичайно важливу роль у міжнародному утвердженні статусу української мови. На завершення автор акцентує на актуальності ідей ученого щодо права кожного народу на вільний культурний і державний розвиток.
Основні ідеї твору:
* Ян Бодуен де Куртене був видатним польським лінгвістом, засновником Казанської лінгвістичної школи та теоретиком, чиї ідеї випереджали час.
* Науковець працював у багатьох університетах (Казань, Тарту, Краків, Петербург, Варшава), що сприяло поширенню його наукового напряму — «бодуенізму».
* Він був прогресивним демократом, який послідовно захищав права національних меншин на вільний духовний розвиток.
* За свою публіцистичну діяльність та захист прав народів учений неодноразово зазнавав репресій від російської та австро-угорської влади.
* У 1914 році Бодуен де Куртене відсидів три місяці в тюрмі за брошуру, присвячену національній автономії малих народів.
* Активний захист української мови та культури з боку вченого розпочався на початку XX століття.
* Він рішуче виступив проти заборони виголошувати доповіді українською мовою на міжнародних славістичних форумах.
* Лінгвіст категорично засуджував панславізм та панполонізм, вважаючи їх інструментами національного поневолення та асиміляції.
* Вчений іронічно таврував російських шовіністів (наприклад, Флоринського) за їхню українофобію та перешкоджання вживанню української мови.
* Бодуен де Куртене визнавав українську мову повністю самобутною та окремою серед інших слов'янських мов.
* Він стверджував, що саме мова є головною ознакою, яка відрізняє українців як окремий народ від інших слов’ян.
* Учений обстоював право українців мати єдину загальнонаціональну літературну мову та забороняв іншим державам втручатися в цю «домашню справу».
* Він вважав, що українська мова повинна панувати в усіх сферах життя: від школи до судочинства та державних установ.
* Бодуен де Куртене виступав за створення українського університету у Львові або перетворення існуючого на двомовний.
* Науковець спростовував міф про «російську скарбницю», наголошуючи, що державні кошти складаються з податків усіх народів, зокрема й українців, які мають право на освіту рідною мовою.
* Він провів глибокий лінгвістичний аналіз, довівши, що різниця між українською та російською мовами значно більша, ніж між чеською та словацькою.
* Вчений підкреслював роль єдиної мови як енергії, що об’єднує народ навіть в умовах відсутності власної держави.
* У 1922 році представники національних меншин (зокрема українці) висунули його кандидатуру на посаду президента Польщі на знак поваги.
* Він мав мужність підтримувати Івана Франка під час цькування поета, високо цінуючи його творчість та особистість.
* Бодуен де Куртене висловлював сподівання на майбутнє безкровне відокремлення України та її самостійне державне життя. |
