|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
15.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
15.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.4 МБ)
|
|
| Опис: |
Фірман О. Я. Жанрово-стильові особливості прози Наталени Королевої.
– Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література» (014.01 –
Українська мова і література). – Тернопільський національний педагогічний
університет імені Володимира Гнатюка. Тернопільський національний
педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Міністерство освіти і науки
України, Тернопіль, 2018.
У дисертації досліджено жанрово-стильові домінанти творчого доробку
Наталени Королевої в українській літературі першої половини ХХ ст., зокрема її
новели, повісті і романи, які засвідчують авторську майстерність у процесі
модифікації цих жанрових форм. Виходячи зі сказаного, здійснено
контекстуальний та інтертекстуальний аналіз малої та великої прози письменниці
у руслі її індивідуального стилю, ідейно-естетичних та філософських засад, що
сприяло вирішенню таких завдань: простежити й обґрунтувати еволюцію
епічного мислення Наталени Королевої в західноукраїнській літературі першої
половини ХХ ст.; висвітлити основні напрями рецепції прози авторки в
українському літературознавстві; осмислити специфіку генологічної свідомості
письменниці у процесі модернізації прозових жанрів; окреслити
експериментальні пошуки авторки в новелістиці, з’ясувати ознаки дуалістичної
концепції світу в її малій прозі; проаналізувати інтертекстуальну парадигму новел
Наталени Королевої; означити роль авторефлексії як засобу національної
ідентичності в повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці»; проаналізувати
особливості взаємодії художнього й автобіографічного у жанровій структурі
повісті «Предок»; визначити специфіку хронотопу у повісті «Сон тіні»;
простежити еволюцію модерністського стилю у романі «1313», ускладнення
моделі персонажа в ньому; дослідити жанрову своєрідність роману «Quid est
veritas?».
3
Застосування біографічного, історико-літературного, порівняльно-
історичного, типологічного методів, а також герменевтичного підходу і
рецептивної естетики дозволили розкрити нові можливості у літературознавчому
вивченні проблем жанру та стилю, і, що важливо, довести особливі місце і
значення самобутньої прозової спадщини Наталени Королевої у контексті
розвитку української літератури першої половини ХХ ст. через цілісний аналіз
модерної творчої манери авторки. Її прозовий доробок досліджували
літературознавці С. Андрусів, В. Антофійчук, О. Баган, Р. Горак, Р. Гром’як,
Р. Коритко, О. Нахлік, О. Мишанич, Ф. Погребенник, Р. Федорів, В. Шевчук та ін.
Здебільшого вони зосереджували увагу на еволюції художнього мислення
Н. Королевої, проблемах наративної системи її текстів, їх психологізмі,
філософських мотивах, особливостях сюжетобудування. Серед останніх
досліджень слід відзначити студії К. Буслаєвої, Б. Вальнюк, І. Голубовської,
Т. Литвиненко, Н. Мафтин, Ю. Мельнікової, С. Нестерук, І. Остащука,
К. Усачової та ін. Втім спеціального дослідження, у якому б детально
розглядалася жанрово-стильова парадигма прозового доробку
Наталени Королевої, сьогодні немає. На часі – цілісне дослідження жанрових і
стильових домінант у творчості письменниці крізь призму синтетичного
(неоромантичного, барокового, символічного та ін.) авторського мислення. Цим і
зумовлена актуальність теми дослідження.
У дисертаційній роботі вперше здійснено комплексне дослідження
різножанрового прозового спадку Наталени Королевої крізь призму її художнього
мислення. Так, творчість письменниці – одна з естетичних вершин українського
письменства ХХ ст. Нема хронологічної вказівки на дату її самоідентифікації як
української письменниці, однак дослідники звертають увагу на вплив чоловіка –
письменника, видавця та громадського діяча В. Короліва-Старого, а також
внутрішніх емоційно-психологічних чинників, позаяк у її іспанському роді було
українське коріння. Оригінальне світобачення, ґрунтовна європейська освіта,
високий інтелектуальний рівень Н. Королевої визначили появу кількох
тематичних груп у її прозописьмі: твори з історії античного світу, України-Русі,
Європи та Азії («Легенди старокиївські», «Во дні они», «1313» та ін.); тексти на
4
релігійну тематику, зокрема, християнську («Quid est veritas?»); автобіографічні
книги («Без коріння. Життєпис сучасниці», «Предок», «Автобіографія»,
«Шляхами і стежками життя»). Це дозволяє говорити про значний творчий
здобуток Наталени Королевої, насамперед, у жанрі історичної прози, що у 20-30-х
роках ХХ ст. був визначальним у літературному дискурсі Західної України. Її
історичний прозопис творчо продовжив західноєвропейську й українську традиції
(В. Скотт, М. Гоголь, О. Стороженко, П. Куліш, І. Франко, І. Нечуй-Левицький та
ін.), своєрідно інтелектуалізувавши їх.
У ході аналізу висновуємо, що письменниця майстерно трансформувала
модель образу ідеалізованого персонажа – свідомої особистості, громадянина, в
характері якого суспільне домінує над приватним. Звідси, на відміну від
західноєвропейської історичної прози, посилюється аналітичність, відтак любовна
інтрига значно менше впливає на розвиток сюжетної лінії чи композицію твору,
співвідносячись переважно з периферійними сюжетними лініями. Це дає
можливість стверджувати, що авторська історіософська концепція, в основі якої
інтерпретація державницької ідеї Ю. Липи, Є. Маланюка, О. Ольжича,
В. Пачовського, розкриває проблему української бездержавності в іншій площині,
виводячи її у світовий контекст. Так, перший художньо-історичний роман
Наталени Королевої «1313» вирізняється на тлі західноукраїнської історичної
прози початку ХХ ст., по-перше, хронотопом (доба Середньовіччя), по-друге,
осмисленням духовних основ екзистенції. Філософічність, екзотичність,
символічність, психологізм забезпечують прозовій спадщині письменниці
особливе місце в українській літературі ХХ ст.
З’ясовано, що проза Наталени Королевої у різний час ставала об’єктом
студій критиків і літературознавців, які трактували її по-різному. Ще сучасники
(Д. Віконська, М. Демкович-Добрянський, О. Дучимінська, Р. Завадович,
О. Зілинський, П. Ісаїв, О. Копач, Г. Костельник, О. Мох та ін.) розпочали
дискусію про художній рівень і значущість творів авторки, звертаючись до
окремих аспектів творчості. Але дослідники літератури в радянську добу були
змушені ігнорувати творчий спадок почасти через її еміграцію у Чехію, а також
через його виразне релігійне забарвлення. Попри це, європейський стиль письма,
5
світова екзотична тематика та проблематика спричинилися до того, що твори
Наталени Королевої здобули світове визнання, викликавши читацький резонанс:
так, польський журнал «Krytyka I Zycie» високо оцінив поетологічні ознаки її
творів, особливо їх мовний колорит. Сучасне літературознавство (В. Антофійчук,
О. Баган, К. Буслаєва, І. Голубовська, Ю. Мельнікова, О. Мишанич, І. Набитович,
В. Шевчук та ін.) намагається охопити різні концептуальні аспекти прозового
письма авторки, які й були розглянуті у дисертації.
У роботі обґрунтовано специфіку генологічної свідомості письменниці у
процесі модернізації прозових жанрів. Зокрема, наголошено, що естетичне
мислення Наталени Королевої удосконалювалося у процесі модернізації прозових
жанрів. Це засвідчують її експериментальні пошуки у новелістиці. Аналіз збірок
малої прози «Легенди старокиївські» і «Во дні они» крізь призму філософсько-
аксіологічних категорій дозволив простежити інтертекстуальні зв’язки її
новелістичних творів із духовним контекстом Святого Письма, що актуалізувало
категорії «цінність», «духовність», «сакральність», християнські ремінісценції. Це
увиразнило стильові, формально-змістові, структурні параметри модерністської
новели Наталени Королевої. На наш погляд, засадничі тенденції культурного
екзотизму, новоромантичної естетики, християнізму (християнського
екзистенціалізму) у її новелістиці закономірно оновлювали українську літературу
початку ХХ ст. Водночас авторка продовжувала національні традиції творення
макрообразу України. Він моделюється в імпресіоністському стилі, де за
допомогою світлотіней, звуків, психологізованих пейзажів, письменниця
увиразнила міфологему золотої доби. Опрацьовуючи історичні та біблійні теми,
вона, свідомо оминаючи новітню історію України, вписувала Скіфію, Русь-
Україну в історико-культурний дискурс античності і середньовіччя («Легенди
старокиївські»). У такий спосіб авторка оновила жанр літературної легенди,
синтезувавши художні, духовні, філософські традиції східної і західної культур,
язичництва і християнства, греко-римського і слов’янського світоглядів. Головні
персонажі малої прози письменниці – біблійні, античні і міфологічні постаті, яких
єднає пошук істини, Абсолюту, високі ідеали добра і любові. Крізь призму
європейського мислення вона окреслила інше бачення сакральних подій,
6
пов’язаних із постатями Ісуса Христа, Понтія Пилата, Марії Магдалини, Йосифа
Ариматейського, Ірода, Іуди, апостолів (збірка «Во дні они»). Філософським
підґрунтям новелістики Наталени Королевої є міфологія, культурологія,
християнська історіософія.
Текстуальний аналіз повістевих форм «Без коріння. Життєпис сучасниці»,
«Предок», «Сон тіні» засвідчує поліфонічність і багатоплощинність епічного
мислення письменниці. Повісті Н. Королевої вирізняються автобіографічністю,
поглибленим психологізмом, історизмом, відкритою інтерпретаційною
перспективою. У цьому аспекті акцентовано увагу на художньо-автобіографічній
повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці», у якій авторка майстерно структурує
оповідь через авторефлексії як важливий засіб її національного самоозначення та
самоусвідомлення. У художньому просторі тексту вона реалізується за
допомогою прийомів психологізації, зокрема, психологічного паралелізму,
сповідальної нарації, гнучкого хронотопу, автокомунікації тощо. Ідейне та
художньо-естетичне спрямування саморефлексії у повісті «Без коріння. Життєпис
сучасниці» Наталени Королевої полягає у розкритті жіночого погляду на світ
через психологічний аналіз її внутрішніх колізій і переживань. Основний інтерес
прозаїк спрямовує на суб’єкт оповіді, тобто на саму себе. Таким чином,
саморефлексія як засіб самоозначення, насамперед національної ідентичності, у
повісті «Без коріння. Життєпис сучасниці» виконує жанротвірну функцію.
Натомість повісті «Предок» та «Сон тіні» засвідчують трансформацію
історичної свідомості Наталени Королевої. У повісті «Предок» вона майстерно
реалізувала авторську модель автобіографізму, оприявненого через історію
власного роду, іспанську ментальність, історію, філософію, культуру (легенди,
перекази, вірування, традиції іспанського народу від давніх часів). Органічно
вплітаючи у розповідну структуру історичні згадки про Іспанію, авторка не лише
засвідчує, а й обґрунтовує спільні аспекти і точки перетину між Іспанією та
Україною. Услід за письменницею вважаємо, що іспанські легенди, як компонент
європейського фольклорного здобутку, є цінним предметом для глибшого
взаємопізнання культур України й Іспанії. Таким чином, «Предок» – оригінальний
жанровий різновид історичної повісті з автобіографічним елементом. Останній
7
значно суб’єктивізує розповідь, а з іншого боку, – сублімує ідею родової пам’яті,
розширюючи національний контекст твору.
У повісті «Сон тіні», яку більшість українських літературознавців називає
найкращою у повістевому дискурсі, змодельовано художній світ крізь естетичну
призму, яка наповнюється історичним змістом. У результаті «мислячий
історичний твір» (Р. Іваничук) набуває ще й морально-психологічної
конкретизації. Вважаємо, що філософсько-естетична концепція авторки,
асоціативно-символічні плани оповіді, онтологічні та аксіологічні характеристики
персонажів реалізуються у межах неоромантичної поетики. Звідси і
часопросторовий континуум трансформується у філософському контексті
відповідно до християнського світогляду Наталени Королевої: реальний час
втрачає такі свої ознаки, як лінійність та незворотність, натомість стає
фрагментарним, калейдоскопічним, перспективним, особистісним; простір
локалізується, втрачає симетрію, набуває концептуальних вимірів. Це засвідчує
відкритість хронотопу повісті, його символічність і, що важливо, співзвучність
неоромантичній естетиці, яка на вищому рівні реалізована у романістиці.
Інтеграцію традиційного і модерного за допомогою екзотичних елементів
демонструє роман «1313» про німецьке середньовіччя. Твір має напружений
динамічний сюжет із пригодницькими елементами й акцентом на духовно-
моральній сфері буття. Центральний персонаж «1313» постає у різних іпостасях:
нащадок аристократичного лицарського роду Константин Анклітцен, талановитий
учень фізикуса Конрад з Кельна та чернець кляштору Бертольд Шварц. Інші
персонажі увиразнюють динаміку його характеру. Так, юродивий Абель, старий
лицар Анклітцен (батько), блазень Лекерле, фізикус Брудерганс, Колумба,
містичний чернець-вартівник, який згодом матеріалізується у брата Бертрама,
конкретизують прикметні риси Константина.
Модерністські домінанти роману «1313» отримали художнє вивершення,
синтезувавши історичний, пригодницький романи, усно народну легенду,
середньовічний трактат. З іншого боку, художня оригінальність твору
зумовлюється авторською інтерпретацією традиційних, біблійних, літературних
сюжетів крізь призму християнської концепції митця. Така інтертекстуальна
8
комунікація формує багатовимірну структуру роману, де виділяємо історичну,
психологічну, символічну, аксіологічну, національну площини прочитання тексту.
Європеїзм романного мислення Наталени Королевої реалізується і в стильовому
синтезі, який сприяє якісно новій рецепції твору. Неоромантична онтологія
відносин між персонажами, екстраполяція готичних образів і мотивів зумовлюють
містично-реалістичний характер роману «1313», його «химерність», ускладнену
наративну структуру.
У прозі Наталени Королевої вирізняється роман «Quid est veritas?». У ньому
авторка новаторськи опрацювала біблійну тему: вона трансформувала жанр
апокрифу, синтезувавши його із повістю (у жанровому визначенні самої авторки).
Цей роман репрезентує оригінальну інтерпретацію релігійного сюжету через
християнську алюзійність, релігійно-філософські ремінісценції, апокаліптичні
мотиви. Письменниця актуалізує символічний код, щоб розкрити
трансцендентний світ персонажів, глибину їхньої підсвідомості, розхристаність
свідомості, зумовленої бінарністю внутрішньої сутності людини (добро-зло,
світло-темрява, життя-смерть).
Висновуємо, що Наталена Королева розширила жанрові межі малої і
великої прози через інтелектуалізм, складну національну проблематику і
філософічність, увагу до естетичних аспектів художнього твору.
Концептуальність, модель персонажа-ідеї, оригінальність авторської картини
світу, інтертекстуальність, поглиблена символічність, екзотичність та ін. –
жанрово-стильові домінанти інтелектуальної прози Наталени Королевої, яка
європеїзувала традиційний стиль та образність українського письменства ХХ ст.,
піднявши його на рівень світових зразків.
Ключові слова: жанр, стиль, модерністська новела, апокрифічна легенда,
художньо-автобіографічна повість, художньо-історичний роман,
інтертекстуальність.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП………………………………………………………………………...20
РОЗДІЛ 1. ТВОРЧІСТЬ НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ У КОНТЕКСТІ
УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТ..……………27
1.1. Проза Наталени Королевої у західноукраїнському літературному
дискурсі 30-х років ХХ ст..……………………………………………………..…..27
1.2. Рецепція прозового спадку авторки в українському
літературознавстві…………………………………………………………………...48
Висновки до Розділу 1………………………………………………………...64
РОЗДІЛ 2. СПЕЦИФІКА НОВЕЛІСТИЧНОГО МИСЛЕННЯ
НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ…….………………………………………………….68
2.1. Експериментальні пошуки авторки в новелістичному жанрі………....68
2.2. Дуалістична концепція світу в новелах і оповіданнях письменниці….77
2.3. Інтертекстуальна парадигма новелістики Наталени Королевої….........93
Висновки до Розділу 2…………………………………………………..……102
РОЗДІЛ 3. ЖАНРОВА СТРУКТУРА ПОВІСТЕВОГО ДИСКУРСУ
НАТАЛЕНИ КОРОЛЕВОЇ…………………………………………………..........107
3.1. Авторефлексія як засіб національної ідентичності в повісті «Без
коріння. Життєпис сучасниці»……………………………………………….......…107
3.2. Синтез художнього й автобіографічного в повісті «Предок»…………121
3.3. Часопросторовий план повісті «Сон тіні»………………...….………...131
Висновки до Розділу 3…………………….………………………………….139
РОЗДІЛ 4. МОДЕРНІСТСЬКА ПОЕТИКА РОМАНІВ НАТАЛЕНИ
КОРОЛЕВОЇ…...……………………………………………………………………142
4.1. Європеїзм романного мислення авторки……………………….......…..142
4.2.Неоромантичний наратив роману «1313»…………………………….....149
19
4.3. Жанрові модифікації апокрифу в романі «Quid est veritas?»……..…170
Висновки до Розділу 4…………………….………………………….…….177
ВИСНОВКИ……………………………………………………..………….182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………...188
ДОДАТКИ…………………………………………………………………....213
|
|
|
