Володимир Фенич » Визнання Мукачівської єпархії Римським Престолом (1655 р.) та королем Угорщини (1659 р.) католицькою церквою грецького обряду
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Визнання Мукачівської єпархії Римським Престолом (1655 р.) та королем Угорщини (1659 р.) католицькою церквою грецького обряду
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
18.01.2024 |
|
| Твір змінено: |
18.01.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1000.9 КБ)
|
|
| Опис: |
Фенич, Володимир
Визнання Мукачівської єпархії Римським Престолом (1655 р.) та королем Угорщини (1659 р.) католицькою церквою грецького обряду / Володимир Фенич // Науковий вісник Ужгородського університету : серія: Історія / редкол.: Ю. В. Данилець (голов. ред.) та ін. – Ужгород : Говерла, 2022. – Вип. 2 (47). – С. 87–107
У даному дослідженні автор намагається довести, що Мукачівська єпархія на момент укладення Ужгородської унії 1646 р. мала три із чотирьох необхідні базові елементи Церкви sui iuris, які сьогодні визначає основний конституційний збірник Кодекс канонів Східних Церков: 1) сформовану спільноту вірних; 2) усталену єрархію, яка об’єднувала цю спільноту у видимій єдності віри завдяки служіння слова Божого, св. Таїнств та церковного уряду; 3) партикулярну норму традиційного звичаєвого права (ius), а після повернення 63-х священників зі своїми вірними до єдності з Католицькою церквою та Римським престолом, отримала 4) визнання з боку найвищої влади Церкви і Держави. Якщо перші три умови існували уже до 1646 р., то реалізація четвертої умови настала після Ужгородської унії у 1648 – 1659 роках. За цей час Мукачівська єпархія була визнана з боку найвищої влади Церкви (Римським престолом 1655 р.) та Держави (королем Угорщини 1659 р.) місцевою Католицькою церквою грецького обряду. Складність становлення визнаної найвищим урядом Церкви (папою римським) і Держави (угорським королем) Мукачівської унійної єпархії як самостійної канонічної матерії пояснються кількома обставинами: 1) відсутністю фундаційної королівської грамоти про заснування єпархії (збереглася лише грамота про призначення мукачівського єпископа русинів Іоанна від 1491 р.); 2) висвяченням на єпископа обраного більшістю священників єпархії уніатського монаха-василіанина Партенія (Петра Петрові ча) трансільванським православним архієпископом Альба Юлії Стефаном Сімоновичем у серпні 1651 р.; 3) відсутністю автентичного документа про укладення Ужгородської унії 24 квітня 1646 р. (збереглися лише лист-прохання шести архідияконів до папи римського від січня 1652 р. про призначення Партенія мукачівським єпископом та акт присяги 63-х священників на вірність латинському єпископові Еґера Ґеорґію Якушичу та його наступникам, знайденого лише у 2015 р. в Пряшеві істориком о. Юраєм Ґрадошем). В даній статті констатується, що серед частини християн північно-східних комітатів Королівської Угорщини, між якими переважали карпатські русини, меншою мірою серби і словаки, що жили в північно-західній частині Мукачівської єпархії (комітатах Унґ, Земплин, Шаріш та Спіш) під владою Габсбургів, незважаючи на вище викладені обставини, в результаті Ужгородської унії виникла cамостійна Ecclesia localis et particularis graeci ritus uniti. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
