Ігор Федоришин » Українські культурно-просвітницькі та молодіжні товариства Товмаччини в 1920–1930-х рр.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Українські культурно-просвітницькі та молодіжні товариства Товмаччини в 1920–1930-х рр.

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Історична
Твір додано: 14.04.2024
Твір змінено: 14.04.2024
Завантажити: pdf див. (5.9 МБ)
Опис: Федоришин І. Я. Українські культурно-просвітницькі та молодіжні товариства Товмаччини в 1920–1930-х рр. – Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії з галузі знань
03 Гуманітарні науки за спеціальністю 032 «Історія та археологія». –
Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника МОН
України, Івано-Франківськ, 2021.
Дисертаційна робота присвячена актуальній темі, оскільки з часу
відновлення незалежності України посилився інтерес до вивчення мікроісторії,
зокрема культурно-просвітницького та молодіжного рухів 1920–1930-х рр.
Протягом цього періоду відновлено не лише стару, а й створено нову мережу
культурно-просвітницьких і молодіжних організацій: «Просвіта», «Товариство
ім. М. Качковського», «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», «Січ»,
«Пласт», «Луг», «Каменярі», «Орли – КАУМ». Саме ці товариства зуміли
об’єднати в собі національно свідому частину українського суспільства, яке за
два десятиліття викристалізувалося в реальну потугу, що впливала на розвиток
української освіти, культури, фізичного виховання і навіть певною мірою на
формування політичної думки в Східній Галичині.
Проаналізовано діяльність філій та читалень товариства «Просвіта».
Упродовж 1920-х рр. відновлено просвітянські філії в м. Товмач (1921 р.),
м. Тисмениця (1924 р.), м. Отинія (1928 р.). Основними завданнями філій стало
надання інформаційної, методичної і практичної допомоги щодо відновлення
колишніх та заснування нових читалень, народних домів, бібліотек, нагляд за
їхньою діяльністю, організація просвітницької і культурно-мистецької роботи в
населених пунктах повіту. До 1925 р. товмацька філія відновила 93 %,
тисменицька – 88 % довоєнних читалень. Найактивніші осередки товариства
«Просвіта» знаходилися у Товмацькому та Тисменицькому філіальних округах,
найменш діяльні – в Отинійському філіальному окрузі. Головними напрямками
роботи читалень «Просвіти» Товмаччини були: просвітництво (організація
3
освітніх курсів і гуртків самоосвіти), розвиток бібліотечної мережі та
культурно-мистецька діяльність (створення аматорських драматичних і хорових
колективів).
Показано громадсько-просвітницьку роботу осередків «Товариства імені
Михайла Качковського». Після лихоліть Першої світової і польсько-української
війн (1914–1919 рр.) процес відродження цього москвофільського товариства
проходив дуже повільно. На Товмаччині з 13 довоєнних осередків свою
діяльність відновили тільки чотири. Практична робота читалень
ім. М. Качковського полягала в проведенні різних свят, забав, танцювальних
вечорів, товариських ігор, влаштування днів «русскої» культури, вшанування
російських письменників, постановок аматорських драматичних вистав,
організацію самоосвітніх, театральних, хорових кружків, освітніх курсів і
лекцій. Члени «Товариства ім. М. Качковського» не співпрацювали жодним
чином з іншими українськими культурно-просвітницькими й молодіжними
організаціями.
Відображено культурно-освітню працю філій і кружків «Рідної школи». На
Товмаччині осередки товариства «Рідна школа» почали активно створюватися в
середині 1920-х – першій половині 1930-х рр. В умовах польської окупаційної
політики робота осередків була спрямована на збереження української мови,
історії, культури, ведення та утримання приватних гімназій, шкіл, дитячих
садків у літній період, збирання пожертв на власні й інші освітні потреби,
проведення свят і забав для молоді та дітвори, концертів на пошанування
видатних українських діячів тощо. Перед початком Другої світової війни на
Товмаччині функціонувало 39 осередків «Рідної школи», що налічували понад
1500 членів.
Незважаючи на те що культурно-просвітницькі товариства «Просвіта»,
«Рідна школа» декларували свою аполітичність, їхні місцеві осередки часто
перебували під впливом українських політичних партій: УСРП, УНДО, ОУН,
КПЗУ, «Сель-Роб». Виняток становило «Товариство ім. М. Качковського», яке
через свою непопулярність практично не цікавило жодну з політичних партій.
4
Охарактеризовано руханково-протипожежну та національнопросвітницьку роботу сокільських «гнізд». На Товмаччині відновлення
сокільських «гнізд» відбулося в другій половині 1920-х – першій половині
1930-х рр. Руханково-пожежна діяльність сокільських товариств полягала в
систематичному занятті гімнастичними вправами та виконанні функцій
добровільних протипожежних дружин. Майстерність виконання вправ члени
товариства відточували й демонстрували під час місцевих, «районових»,
окружних свят та «фестинів», на спортивних змаганнях. Протипожежна робота
була менш культивованою. Причина – гострий брак протипожежного
інвентарю. Окрім руханкової і протипожежної діяльності, сокільські гнізда
організовували національно-просвітницькі та культурно-мистецькі заходи.
Простежено розвиток січового і лугового гімнастичних рухів. Після
воєнних лихоліть (1914–1919 рр.) січовий рух на Товмаччині так і не зумів
відродитись. Натомість популярність серед жителів повіту дістало
новостворене товариство «Луг», яке за своїм спрямуванням було пожежноруханковою організацією. На початку 1930-х рр. через зміни в законодавстві
щодо громадських організацій осередки «Лугу» зосередилися на веденні
активної руханкової і культурно-мистецької роботи. У 1934 р. в Товмацькому
повіті діяло 20 осередків товариства «Луг». На Товмаччині, попри сильні
позиції УСРП та УНДО, «Луг» був єдиною організацією, що зуміла залишитися
поза будь-якими партійними впливами.
Розглянуто культурно-освітню та гімнастично-спортивну діяльність
осередків Союзу української поступової молоді «Каменярі» імені Михайла
Драгоманова. Для поширення партійного впливу передусім на сільську й
робітничу молодь та для поповнення своїх рядів керівництво УСРП створило
власну молодіжну партійну структуру – Союз Української Поступової Молоді
«Каменярі» імені Михайла Драгоманова, який з 1932 р. розпочав активну
діяльність. Основною метою організації було сприяння національному,
культурно-освітньому, моральному й фізичному вихованню української молоді.
На Товмаччині протягом 1932–1933 рр. закладено близько 30 місцевих
5
осередків товариства «Каменярі». Освітня праця велася через функціонування
на місцях гуртків самоосвіти. Руханково-спортивна діяльність полягала в
популяризації фізичного здоров’я серед населення, проведенні місцевих,
«районових», повітових спортивно-руханкових свят. Культурно-просвітницька
робота проводилася шляхом організації та проведення різних концертів, свят,
фестинів, присвячених духовним провідникам товариства – Іванові Франку,
Михайлові Драгоманову, Тарасові Шевченку. Світогляд каменярів,
побудований на ідеях соціалізму, не був сприйнятий певною частиною
українського населення, зокрема греко-католицьким духівництвом. До початку
Другої світової війни товариство «Каменярі» входило до трійки наймасовіших
молодіжних організацій Товмаччини.
З’ясовано напрями роботи осередків жіночої організації «Союз українок».
На Товмаччині в 1920–1930-х рр. були засновані та діяли філії «Союзу
українок» у м. Товмач, м. Тисмениця, м. Отинія. Філії очолювали дружини
місцевих адвокатів і представниці міщанської інтелігенції, кружки – переважно
дружини сільських священників або ж національно свідомі селянки. Найбільш
активну й успішну діяльність проводила тисменицька філія. Її керівництво
заснувало жіночі організації практично в кожному населеному пункті, у той час
як товмацька та отинійська лише в окремих. Освітньо-виховна діяльність
«Союзу українок» Товмаччини здійснювалася шляхом організації і ведення
освітніх курсів для своїх членкинь, заснування й утримування дитячих садків,
проведення різнотематичних лекцій, доповідей, виступів. Культурнопросвітницький напрям роботи полягав у проведенні тематичних свят,
концертів, урочистих академій. Наприкінці 1920-х рр. «Союз українок» брав
активну участь у парламентській кампанії до польського сейму та в місцевих
виборах.
Досліджено патріотично-виховну працю товариства «Пласт». У
міжвоєнний період на Товмаччині діяло всього кілька осередків товариства
«Пласт», а саме: два курені, 54-й жіночий ім. О. Степанівни і 56-й чоловічий
ім. гетьмана П. Дорошенка в м. Тисмениця, один, 92-й чоловічий, у с. Олеша та
6
підготовчий гурток у с. Підпечери. Два останні засновано в 1930 р. в рамках
акції «Селопласт». Характерною особливістю пластової організації, що
вирізняла її з-поміж інших молодіжних товариств, було залучення до себе
дошкільної і шкільної молоді. Ще однією відмінністю «Пласту» стала добре
налагоджена система самоосвіти й фахової підготовки та чітка організаційна
структура. Діяльність пластових організацій мала виховний, просвітницький та
культурний характер, який відображався через ведення системної освітньої й
самоосвітньої роботи в середині організації, проведення різного роду свят,
вистав, відзначення пам’ятних дат з історії України. Пластова робота покликана
виховати національно свідому, фізично здорову українську патріотичну молодь
для майбутньої боротьби за досягнення державної незалежності. Попри те що
«Пласт» позиціонував себе позапартійною організацією, багато його членів
симпатизували або ж були учасниками нелегальних організацій УВО та ОУН. У
вересні 1930 р. «Пласт» заборонено й ліквідовано.
Розкрито структуру і практичну роботу осередків Католицької асоціації
української молоді «Орли» (КАУМ). Вищим керівним органом КАУМ була
Архієпархіальна рада, а покровителем організації обрано св. архистратига
Михаїла. Низовим осередком став кружок на чолі з провідником. Кружки
поділялись на чоловічі та жіночі. Світогляд товариства КАУМ визначався як
християнсько-націоналістичний. У його основі стояли релігійно-етичні цінності
й поняття та націоналістичні ідеї, любов Бога й України. У квітні 1937 р.
КАУМ перейменовано на товариство «Орли – Католицька асоціація української
молоді». На початку 1939 р. товариство налічувало 4979 дійсних членів,
об’єднаних у 189 осередках. На жаль, на Товмаччині так і не було створено
жодного кружка молодіжно-християнської організації. Причини: наявність на
теренах повіту широкої мережі осередків інших українських руханковоспортивних і молодіжних товариств, високий рівень впливу на населення
радикалів, що перебували в стані певної конфронтації з місцевим духівництвом,
несистемна робота (або ж цілковита відсутність роботи) священників щодо
консолідації української молоді навколо церкви.
7
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена сукупністю
поставлених завдань та засобами їх розв’язання. У роботі вперше: зроблено
спробу цілісно дослідити діяльність українських культурно-просвітницьких та
молодіжних інституцій у межах Товмацького повіту як адміністративнотериторіальної одиниці Станиславівського воєводства; здійснено
джерелознавче дослідження маловідомих архівних документів ш матеріалів
тогочасної української періодики з вивчення українських товариств краю;
подано велику кількість оригінального фактологічного матеріалу про
практичну роботу осередків культурно-просвітницьких та молодіжних
організацій Товмаччини. Удосконалено знання про діяльність українських
культурно-просвітницьких та молодіжних товариств краю в 1920–1930-х рр.;
відомості про окремих відомих і малознаних діячів цих інституцій. Подальший
розвиток отримали вивчення окремих аспектів діяльності українських
організацій Товмаччини; спростування твердження радянської історіографії про
те, що українські культурно-просвітницькі та молодіжні товариства були суто
націоналістичними й фашистськими, які обслуговували інтереси української і
польської буржуазії та від них відверталися широкі маси населення; проведення
синтетичних наукових досліджень діяльності українських товариств Покуття.
Матеріали дисертації можуть бути застосовані в науково-дослідницькій
(для підготовки ґрунтовних праць з історії України та історичного
краєзнавства), навчальній (для підготовки підручників і науково-методичних
посібників з історії українського культурно-просвітницького та молодіжного
рухів), громадській (для відновлення або ж покращення діяльності чинних
аналогічних товариств), виховній (для формування національно і державницько
свідомої, морально здорової і фізично розвинутої української молоді),
державній (для розробки державної програми підтримки українських освітніх,
культурних та молодіжних організацій з метою залучення до їхніх лав великої
кількості юнацтва й досягнення консолідації українського суспільства) роботі.
8
Ключові слова: товариство, «Просвіта», «Товариство імені Михайла
Качковського», «Рідна школа», «Союз українок», «Сокіл», «Луг», «Каменярі»,
«Пласт», «Орли – Католицька асоціація української молоді».
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.