|
| Написано: |
2017 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
Добровольський
|
|
| Твір додано: |
07.04.2020 |
|
| Твір змінено: |
10.04.2020 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.3 МБ)
|
|
| Опис: |
У монографії охарактеризовано соціокультурні умови виникнення та діяльності соціал-демократичних партій і спілок в українських губерніях Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Відзначено, що унаслідок модернізаційних змін країна перетворювалася з аграрної в аграрно-індустріальну з відповідними галузями економіки, соціальною структурою та зростаючою роллю міст у житті країни. Модернізація мала конфліктний характер, про що свідчила перманентна соціальна напруга в суспільстві. Відбувалися зміни в світогляді різних етносоціальних груп населення країни. Робітничий клас імперії та її наддніпрянських губерній був строкатим за своєю структурою й етнічним складом. Політична культура пролетаріату залишалася загалом на низькому рівні і серед нього переважав перехідний тип «робітника з земельним наділом». Серед робітництва Наддніпрянської України, особливо її південних губерній, переважали робітники-росіяни. Вони працювали переважно на підприємствах фабрично-заводського типу. Єврейський пролетаріат зосереджувався на невеликих мануфактурах і в ремісничих майстернях міст і містечок «смуги єврейської осілості». Українські робітники також працювали на мануфактурних і ремісничих закладах а також у сільському господарстві.
Марксистські партії та спілки, що створювалися в романівській імперії наприкінці ХІХ та на початку ХХ ст. заявляли про себе як захисників інтересів робітничого класу, з яким пов’язували боротьбу за майбутнє комуністичне суспільство. Попри це, у робітничому середовищі працювали й інші соціалістичні, ліберальні та консервативно-монархічні організації. У монографії обґрунтовано класифікацію соціал-демократичних партій і спілок. Враховуючи особливості соціал-демократичного руху в багатонаціональній Російській імперії, запропоновано поділ марксистських партій і спілок на інтернаціональні та національні. Критерієм цієї класифікації виступає співвідношення завдань соціальної та національної боротьби в ідеології, програмах та практичній діяльності організацій. Попри спільну ідеологічну основу, інтернаціоналісти виступали за пріоритет соціальних завдань у революційній боротьбі та за побудову єдиної централізованої марксистської партії з автономними національними секціями, або ж взагалі заперечували доцільність існування національних марксистських організацій. Представники національних партій і спілок поділяли принципи класової революційної боротьби. Воднораз, вони відстоювали національні інтереси пригноблених націй і виступали за забезпечення їхнього державно-правового статусу в майбутньому. Національні соціал-демократи наполягали на доцільності федеративного устрою РСДРП або ж самостійному функціонуванні марксистських партій пригноблених народів. До інтернаціоналістських організацій належали загальноімперська РСДРП, а також СДКПіЛ та Українська соціал-демократична спілка. Решта політичних партій і спілок, зокрема й РУП-УСДРП, репрезентували національний напрямок у марксизмі.
З’ясовано, що Українська соціал-демократична спілка утворилася внаслідок розколу Революційної української партії, що відбувся на її «невідбутому з’їзді» наприкінці 1904 р. (у січні 1905 р. за н. с.). З партії вийшла часини членів, які перебували переважно в її Закордонному комітеті, обстоювали інтернаціоналістські позиції та узгоджували свої дії з представниками меншовицької фракції РСДРП І. Біском і П. Тучапським. Останні діяли від імені російської марксистської партії та прагнули добитися включення РУП до складу РСДРП. Проте коли досягнути останнього не вдалося, інтернаціоналісти покинули українську марксистську партію та створили Українську соціал-демократичну спілку (доведено, що новостворена група діяла спочатку без назви, як «колишні члени РУП», а групи «Українська соціал-демократія» не існувало). УСДС як самостійна марксистська група функціонувала з 31 грудня 1904 р. (13 січня 1905 р.) по 2 (15) лютого 1905 р., після чого «в робочому порядку» увійшла в РСДРП. Керівний осередок Спілки перебував у Львові, а в українських губерніях романівської імперії вона мала незначну підтримку окремих соціал-демократичних громад і членів. У цьому періоді вони в руслі настанов російських марксистів розробили ідейно-теоретичних засади праці організації та план першочергових дій. З лютого по жовтень 1905 р. здійснювалася активна видавнича робота УСДС, газети, брошури та листівки якої, за формою та змістом, адресувалися передусім селянам та сільськогосподарським робітникам, формувалася мережа соціал-демократичних осередків. На квітневій 1905 р. конференції меншовиків прийняли рішення про перетворення Спілки в партійну установу РСДРП, відповідальну за видання літератури для села. Водночас, УСДС взаємодіяла з місцевими осередками російських соціал-демократів, здійснюючи пошук статусу своєї організації в складі РСДРП, працювала серед сільських трудівників українських губерній Наддніпрянщини.
Важливе значення в історії УСДС мав перехідний період (листопад 1905 – березень 1906 р.), на якому відбувалася трансформація Спілки з партійного об’єднання, що зосереджувало свою роботу в селах, у територіальну громаду РСДРП. УСДС об’єдналася спершу з Південним провінційним бюро, а згодом із іншими організаціями російської марксистської партії. Унаслідок цього створився потужний соціал-демократичний союз РСДРП, який до кінця революції поширив свій уплив на п’ять українських губерній Російської імперії, частину Бессарабії та Гомельщини. У цьому періоді закладалися підвалини консолідації соціал-демократичного руху в українських губерніях царської імперії.
Встановлено, що найбільшого розмаху набула діяльність Української соціал-демократичної спілки РСДРП починаючи з квітня 1906 р. і до кінця революції. Внаслідок ужитих організаційних заходів відбувся значний поступ у діяльності УСДС. Керівну роль в організації відігравав ГК, який був інтернаціональним за складом. Область Спілки поділялася на райони, які відзначалися схожістю соціально-економічних умов діяльності та зручним транспортним сполученням. Розширилася територія впливу, збільшилася кількість соціал-демократичних організацій, чисельність яких сягнула близько 7000 осіб. Це були українці, євреї, росіяни та представники інших націй. Виріс авторитет спілчан серед широких верств суспільства, особливо серед сільських трудівників. Унаслідок активної агітаційно-пропагандистської та організаційної діяльності УСДС широкого розмаху набув страйковий рух сільських і міських робітників. Вони здійснювалися під керівництвом організованих спілчанами страйкових комітетів, рад селянських депутатів, організацій Всеросійського селянського союзу. Спілка брала активну участь у виборах до ІІ Державної думи. Під час виборчої кампанії вона тісно співробітничала з Бундом і УСДРП, частково – есерами. Бунд увійшов до складу РСДРП на IV з’їзді партії, проте при об’єднанні на місцях виникали труднощі у взаємодії між національною єврейською соціал-демократичною організацією та інтернаціональною спілчанською. Восени 1906 р. і на початку 1907 р. велися переговори між УСДС і національною УСДРП про входження останньої до складу російської марксистської партії, проте вони закінчилися безрезультатно. Спілка зуміла послати до ІІ Думи п’ятьох своїх депутатів і, завдяки її підтримці, членом цього представницького органу став один український соціал-демократ.
На першому році доби реакції (червень 1907 – червень 1908 рр.) активізувалася діяльність таємної поліції, яка спрямовувалася проти революційного та визвольного руху. В організації Української Спілки впроваджувались агенти таємної поліції, діяльність яких призводила до арештів соціал-демократів, створювала атмосферу непевності серед них. Політичну боротьбу з соціалістичними та ліберальними партіями та спілками вели консервативно-монархічні організації. Усе це разом призвело до ускладнення роботи УСДС; відбулася дезорганізація діяльності Головного та місцевих соціал-демократичних комітетів, зменшилася кількість спілчанських осередків та їхня чисельність. Ускладнилося фінансове становище громади. До цього додався ідейний і організаційний розлад – діячі Спілки вдавалися до експропріацій, які часто перетворювались на звичайні кримінальні акції.
З’ясовано, що починаючи з червня 1908 р. спілчанські провідники, які опинилися на еміграції, вдалися до заходів, спрямованих на відродження організації. Важливе значення надавалося відновленню видання газети «Правда», яке здійснювали разом із «нефракційним соціал-демократом» Л. Троцьким. Проте зазначена співпраця не склалася внаслідок заходів таємної поліції та фракційної позиції більшості членів меншовицької УСДС. Ще одна спроба відновити громаду була зроблена в умовах загальної дезорганізації її організацій; у лютому 1911 р. утворилася Провінційна група УСДС, а у 1912 р. – Закордонний комітет Спілки у Львові, які, у зв’язку з послабленням централізму в РСДРП, користувалися більшою автономією. Зазначені установи активізували роботу, спрямовану на відродження громади. З метою отримання фінансової допомоги для розгортання праці, представник ЗКС М. Меленевський звертався з листами до керівних органів низки західноєвропейських соціал-демократичних партій. Спілчанські провідники сподівалися також отримати частку грошей РСДРП, які перебували на збереженні діячів німецької соціал-демократії, однак ці звернення не дали бажаних результатів. У 1912 р. закінчилися невдачею також заходи з організації страйкового руху селян і сільських робітників і участь у виборах до IV Державної думи.
У цей час спілчанські провідники поновили контакти з діячами УСДРП, проте більшість останніх виступили проти об’єднання з Спілкою (вона перебувала на той час в стані розпаду і не була вагомою політичною силою; інтернаціональні переконання та склад її громад могли створити проблеми у співпраці з українськими соціал-демократами; останні не змогли пробачити спілчанам її колишніх акцій проти УСДРП). Останнім офіційним документом від імені УСДС було звернення її представника разом з речниками національних наддніпрянської УСДРП та галицької УСДП до Базельського конгресу ІІ Інтернаціоналу (листопад 1912 р.) проти війни та з закликом допомогти в розв’язанні українського питання. Після цього Спілка як політична зникла з суспільно-політичного життя. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Пререлік умовних скорочень................... ..6
ВСТУП……………………………………………………………………………….............8
РОЗДІЛ 1. ҐЕНЕЗА СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТИЧНОГО РУХУ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ ст. І ДІАЛЕКТИКА ВЗАЄМИН РОСІЙСЬКОЇ ТА НАЦІОНАЛЬНИХ СОЦІАЛ-ДЕМОКРАТІЙ У НАДДНІПРЯНСЬКІЙ УКРАЇНІ…....42
1.1. Робітничий клас Російської імперії та соціал-демократія на межі століть….....................42
1.2. Класифікація та загальна характеристика марксистських партій і спілок у Російській імперії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. …………………………...70
1.3. Український соціал-демократичний рух: соціокультурні умови та напрями діяльності………...98
РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ІДЕЙНО-ТЕОРЕТИЧНИХ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛКИ В 1905–1907 рр…………………………...................................129
2. 1. Ідейно-теоретичні засади та початок діяльності Української соціал-демократичної спілки. Періодизація історії УСДС……………………………...........129
2. 2. У пошуках статусу в складі РСДРП: Спілка в лютому – жовтні 1905 р..…….....................157
2. 3. Перетворення Української соціал-демократичної спілки в територіальну організацію РСДРП (листопад 1905 – березень 1906 р.). Формування області Української Спілки в добу першої російської революції………………………..............................183
РОЗДІЛ 3. СПІЛКА У СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ РАКУРСІ ……….207
3.1. Російський соціал-демократ Ісак Біск, розкол Революційної української партії та створення Української соціал-демократичної спілки…………………..207
3. 2. Охранка vs Спілка в 1905–1907 рр…………………….…231
3.3. Повсякденне життя спілчан……………………….……………….…256
РОЗДІЛ 4. ТРІУМФ СПІЛКИ……………………………………………….......281
4.1. Українська соціал-демократична спілка РСДРП на піднесенні: керівництво, структура, фінанси, склад і чисельність партійних організацій……………….........281
4.2. На чолі революційних виступів селянства та робітників………………................................314
4.3. Революція чи парламентаризм: УСДС у підготовці збройного повстання та в думській кампанії………………343
РОЗДІЛ 5. ПІД ПРЕСОМ РЕАКЦІЇ…………………………………………....375
5.1. Рік під обухом: УСДС у протистоянні з реакцією (червень 1907 – червень 1908 рр.)…………………………………….375
5.2. Українська соціал-демократична спілка у міжфракційній боротьбі в РСДРП, у міжпартійних відносинах і в павутині провокації(червень 1908–1912 рр.)…...........................................410
5.3. Спроби відновити громаду УСДС та очолити виступи широких суспільних верств і вибори до Державної думи. Занепад Української Спілки………………440
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………….............467
Список використаних джерел і літератури.........477
Додатки……………………………………………………………………………........... 568
|
|
|
