|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
26.12.2023 |
|
| Твір змінено: |
26.12.2023 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.8 МБ)
|
|
| Опис: |
Федянін В.О. Зовнішня політика ОАЕ у період після «Арабської весни».
– Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та
регіональні студії» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний
університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2023.
Дисертація присвячена науковій проблемі трансформації зовнішньої
політики ОАЕ у період після «арабської весни». У роботі проведений
комплексний розгляд та всебічний аналіз становлення і розвитку зовнішньої
політики Об’єднаних Арабських Еміратів. Показано, що зовнішня політика
ОАЕ має три основні етапи розвитку. Розглянуті зовнішньополітичні стратегії
ОАЕ, основні принципи, чинники та рівні зовнішньої політики ОАЕ.
Зроблений висновок, що ОАЕ продовжують працювати на рівні Затоки,
арабського світу, ісламського світу та глобальному рівні. Водночас
підтверджено і доведено, що після «арабської весни» Емірати перетворилися
на регіонального лідера, що створило умови для переміщення центру сили
арабського світу в регіон Затоки.
Обґрунтована теза, що події «арабської весни» спровокували значні
зміни у зовнішній політиці ОАЕ, яка стала більш ініціативною та амбітною.
Емірати розробили чітку довгострокову стратегію розвитку на наступні 50
років «Принципи 50», проголосивши економічний розвиток найвищим
національним інтересом поряд із диверсифікацією відносин стратегічного
партнерства, а також посиленням глобальних позицій країни. Концентрація на
економіці дозволяє Еміратам достатньо ефективно балансувати між своїми
стратегічними партнерами. Реалізація цієї стратегії відбувається у контексті
трансформації міжнародного порядку, де в умовах багатополярності
Об’єднані Арабські Емірати прагнуть звільнитися від зовнішнього тиску і
3
завдяки балансуванню між центрами силами на Заході і Сході отримати
зовнішньополітичну автономію.
Встановлено, що після «арабської весни» ОАЕ втратили довіру до США
як надійного основного гаранта безпеки і стабільності країни, тому проводять
цілеспрямовану роботу по зменшенню залежності від США у галузі оборони і
безпеки, зокрема шляхом поглиблення стратегічних партнерських відносин з
іншими центрами силами. Емірати готуються до завершення «гегемонії
Заходу» і переходу до багатополярного світу, вважаючи, що забезпечення
диверсифікованих стратегічних відносин в умовах світового порядку, який
перебуває на стадії трансформації, є найкращою опцією. У цьому контексті
ОАЕ концентрують особливу увагу на поглибленні відносин з КНР, Індією та
РФ. При цьому ОАЕ балансують між Заходом, з яким пов’язані ключові
питання безпеки, оборони, інвестицій, технологій, та Сходом, з яким пов’язані
інтереси економіки, торгівлі та завершення «гегемонії Заходу».
Іншим важливим елементом зовнішньополітичної стратегії ОАЕ є вихід
на глобальний рівень. Для цього використовуються лідерські позиції Еміратів
у питаннях змін клімату, закордонної допомоги, відновлювальних джерел
енергії. Регіональне лідерство і помітні глобальні позиції ОАЕ створюють
необхідні умови для більш ефективного балансування між регіональними та
глобальними центрами сили.
В результаті дослідження серед іншого було визначено, що після
підписання Авраамових угод відбувається стрімкий розвиток двосторонніх
еміратсько-ізраїльських відносин в усіх сферах, а також створення
багатосторонніх («I2U2») і регіональних (Форум Негев) форматів співпраці.
Водночас Авраамові угоди, які стали потужним аргументом ОАЕ у діалозі з
США, потрібно розглядати у контексті еміратської стратегії балансування.
Нормалізація відносин з Ізраїлем дозволяє Еміратам тиснути на США,
створюючи можливість для поглиблення стратегічних відносин з іншими
центрами сили.
4
Президент ОАЕ М.З.Аль Нагаян є ключовою фігурою, від якої залежить
зовнішня політика країни. Завдяки проведеному дослідженню його
зовнішньополітичної активності і контактів зроблений висновок про важливу
особисту роль М.З.Аль Нагаяна як впливового регіонального лідера та
провідне лідируюче місце Еміратів на політичній мапі Близького Сходу.
Легітимність влади президента ОАЕ була посилена завдяки успішній
внутрішній та зовнішній політиці під час «арабської весни» і дозволяє
реалізовувати амбітні зовнішньополітичні проєкти. Лідер Еміратів бачить
своїми пріоритетами підвищення економічної конкурентоспроможності ОАЕ
на глобальному ринку та розбудову стратегічних відносин з різними країнами
світу, балансуючи між Заходом і Сходом. Президент ОАЕ на особистому рівні
вважає політичний іслам найбільшою внутрішньою загрозою національній
безпеці і продемонстрував жорстку безкомпромісну боротьбу з
ісламістськими рухами як в Еміратах, так і в інших країнах арабського світу.
Президент ОАЕ найбільшу увагу приділяє відносинам з країнами РСАДЗ,
АРЄ, найбільшими ісламськими країнами (Індонезія, Туреччина, Пакистан), а
серед європейських країн – Францією, РФ та Сербією.
У контексті повномасштабної агресії РФ проти України обґрунтовано,
що ОАЕ готові боротися і підтримують перехід до більш «збалансованого і
справедливого багатополярного світу». Не дивлячись на тиск з боку України
та США/Заходу, Емірати продовжують розвиток стратегічного партнерства з
Російською Федерацією. Важливим фактором підтримки Росії з боку ОАЕ є
особисті відносини М.З.Аль Нагаяна з В.Путіним. Динаміка контактів, слова і
жести президента ОАЕ підтверджують дружнє ставлення до В.Путіна.
Після початку повномасштабної російської агресії спостерігається
дисбаланс політичного діалогу, торговельно-економічної співпраці,
інформаційної політики на користь РФ, тому позицію ОАЕ по відношенню до
російської агресії неможна назвати нейтральною. Встановлено, що Емірати в
офіційній та публічній площині цілеспрямовано виводять РФ за рамки
конфлікту, створюючи умови для уникнення відповідальності. ОАЕ ніколи
5
офіційно не засудили жодний російський злочин в Україні, бо російська
агресія сприймається як конфлікт США/Заходу з РФ. У світлі боротьби за
багатополярний світ ОАЕ не зацікавлені у поразці РФ. Збереження
територіальної цілісності України є бажаним для Еміратів, але зовсім
необов’язковим елементом завершення конфлікту. ОАЕ зацікавлені у
якнайшвидшому завершенні гарячої фази війни. При цьому еміратська
сторона неготова боротися за відновлення територіальної цілісності України
як один з головних принципів Статуту ООН, тому не може розглядатися як
ефективний посередник.
На прикладі співробітництва між Україною та ОАЕ після 2011 р.
розкритий вплив змін в еміратській зовнішній політиці, яка стала більш
активно виходити за рамки арабського світу. Виявлений і підтверджений
стрімкий розвиток політичного діалогу, торговельно-економічного
партнерства, ВТС. Повномасштабна агресія РФ сильно вплинула на
товарообіг, обмежуючи експортні можливості України. Для відновлення
товарообігу і виведення його на новий рівень Україні потрібно буде
збільшувати частку технологічної продукції з високою доданою вартістю,
користуючись можливостями Угоди про всеосяжне економічне партнерство
між Україною та ОАЕ. Стратегічно важливими сферами співробітництва між
нашими країнами є агропромисловий комплекс та військово-технічне
співробітництво.
Таким чином, можна стверджувати, що ця дисертація є комплексним і
узагальнюючим внеском у поки що мало досліджену в межах української
політологічної думки тему зовнішньої політики ОАЕ та двосторонніх відносин
України з цією державою. Поряд із теоретичною основою дослідження містить
практичні рекомендації для зовнішньої політики України у розбудові відносин
з Об’єднаними Арабськими Еміратами, зокрема у контексті повномасштабної
російської агресії. Отримані результати можуть бути використані Офісом
Президента України та Міністерством закордонних справ України для
формування зовнішньої політики нашої держави на Близькому Сході та
6
двосторонніх відносин з ОАЕ, а також створення Стратегії України по
взаємодії з країнами Близького Сходу та Стратегії України у регіоні Затоки.
Окремі результати та наукові висновки дисертації вже були успішно
використані Посольством України в ОАЕ для підготовки інформаційно-
аналітичних матеріалів та пропозицій для Міністерства закордонних справ
України.
Ключові слова: ОАЕ, зовнішня політика, Україна, США, КНР, РФ,
багатополярність, Близький Схід, міжнародна система, РСАДЗ, конфлікт,
Ізраїль, міжнародні комунікації, політичний іслам, стратегія.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................... 15
ВСТУП ............................................................................................................... 16
РОЗДІЛ 1. СТРАТЕГІЧНІ ЗАСАДИ ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТІВ .................................................... 27
1.1. Конституція і зовнішньополітична стратегія ОАЕ ........................... 27
1.2. Основні принципи, чинники та рівні зовнішньої політики ОАЕ ... 35
1.3. Основні етапи розвитку зовнішньої політики ОАЕ .......................... 62
1.4. Президент ОАЕ Мухаммад бін Заїд Аль Нагаян як ключова фігура
еміратської зовнішньої політики ................................................................ 73
1.5. Міністерство закордонних справ Об’єднаних Арабських Еміратів
як інструмент зовнішньої політики ........................................................... 84
Висновки до Розділу 1. .................................................................................. 89
РОЗДІЛ 2. ГЛОБАЛЬНИЙ І РЕГІОНАЛЬНИЙ ВИМІР ЗОВНІШНЬОЇ
ПОЛІТИКИ ОБ’ЄДНАНИХ АРАБСЬКИХ ЕМІРАТІВ ............................. 96
2.1. Політичний іслам як фактор зовнішньої політики ОАЕ ................. 96
2.2. Фактор багатополярності у зовнішній політиці ОАЕ ..................... 110
2.3. Авраамові угоди як знакова подія зовнішньої політики Об’єднаних
Арабських Еміратів .................................................................................... 126
2.4. Закордонна допомога як складова зовнішньої політики Об’єднаних
Арабських Еміратів .................................................................................... 139
Висновки до Розділу 2. ................................................................................ 152
РОЗДІЛ 3. ВІДНОСИНИ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ОБ’ЄДНАНИМИ
АРАБСЬКИМИ ЕМІРАТАМИ .................................................................... 159
3.1. Політичний діалог між Україною та ОАЕ ........................................ 159
3.2. Торговельно-економічні відносини між Україною та ОАЕ ........... 166
3.3. Позиція ОАЕ по відношенню до повномасштабної агресії
Російської Федерації проти України ........................................................ 173
Висновки до Розділу 3. ................................................................................ 191
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 196
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 205
ДОДАТКИ ....................................................................................................... 243
|
|
|
