Ірина Фаріон » Суспільний статус староукраїнської мови в ХIV–ХVII століттях
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Суспільний статус староукраїнської мови в ХIV–ХVII століттях
Дисертація
|
|
|
Написано: |
2015 року |
|
Розділ: |
Історична |
|
Додав: |
balik2
|
|
Твір додано: |
28.07.2019 |
|
Твір змінено: |
23.05.2024 |
|
Завантажити: |
pdf
див.
(4 МБ)
|
|
Опис: |
Мета дослідження:
розкрити еволюцію статусу3
староукраїнської (руської) мови впродовж ХIV–
ХVII ст. на тлі суспільно-політичних обставин, релігійної та ідейнофілософської парадигми часу та аналізу реконструйованої мовної та мовноетнічної (національної) свідомості урядово-шляхетської та духовно-освітньої
еліти.
З огляду на це, визначено такі основні завдання:
1. Розкрити історію перших діахронних соціолінгвістичних досліджень в
українському та зарубіжному мовознавстві.
2. Визначити методологію вивчення суспільного статусу староукраїнської
(руської) мови в діахронії: ідеї, обставини, хронологія.
3. Дослідити історичне становлення лінгвономена руський язик (мова) –
українська мова у контексті мовно-етнічної (національної) свідомості українців.
4. Дослідити процеси виникнення лінгвономена проста мова як наслідку
Реформації та способу розширення функцій староукраїнської (руської) мови і
закріплення її статусу.
5. Здійснити аналіз правових документів у соціолінгвістичному контексті і
визначити основні напрями рецепції староукраїнської (руської) мови у
середовищі урядово-шляхетської еліти.
6. Розкрити значення терміна лінгвосоціум (зокрема лінгвоправовий та
лінгвотеоретичний) як інструмента вивчення мовної картини4
гетьманських
канцелярій.
7. Реконструювати і проаналізувати мовну та мовно-етнічну (національну)
свідомість5
провідних духовно-освітніх середовищ у контексті формування
нової українськомовно-етнічної єдності.
8. Висвітлити роль та місце староукраїнської (руської) мови у системі
суспільних цінностей крізь призму персоналістичної лінгвофілософії.
9. Визначити основні тенденції українськомовного виміру в освітньому
дискурсі: кодифікованість, пріоритетність, комунікація. |
|
Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
З М І С Т
ВСТУП……………………………………………………………………………4–14
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ПОНЯТТЄВО-
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАТУСУ
СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ (РУСЬКОЇ) МОВИ В ДІАХРОНІЇ (ХIV–ХVII ст.) 15–77
1.1. До джерел діахронної соціолінгвістики………………………………..15–25
1.2. Історія староукраїнської (руської) мови у діахронному
соціолінгвістичному аспекті……………………………………………26–42
1.3. Методологія дослідження суспільного статусу староукраїнської (руської)
мови в діахронії………………………………………………………….42–52
1.4. Кореляція суспільного статусу староукраїнської (руської) мови та мовної
свідомості і мовної особистості………………………………………...52–57
1.5. Кореляція суспільного статусу староукраїнської (руської) мови та мовно-
етнічної (національної) свідомості……………………………………………57–67
1.6. Наукове трактування лінгвономена руська мова, проста
(руська) мова……………………………………………………………………67–75
Висновки………………………………………………………………………..75–77
РОЗДІЛ 2. ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ ЛІНГВОНОМЕНА УКРАЇНСЬКА МОВА:
ВІД РУСЬКОГО ЯЗИКА (ХIV–ХVII ст.) ДО УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ …….78–162
2.1. Субстантивні номінації метатерміна мова……………………………...79–112
2.1.1. Лінгвономен зыкъ(язик)……………………………………………….79–88
2.1.2. Лінгвономен мова………………………………………………………..88–99
2.1.3.Лінгвономен мов(л)єнє (мовлення) …………………………………….99–105
2.1.4. Лінгвономени нар чіє, р ч (наріччя, річ) …………………………..105–107
2.1.5. Лінгвономен діалектъ (діалект) …………………………………….108–110
2.1.6. Лінгвономен бес да (бесіда) ………………………………………...110–112
2.2. Етноатрибутивні номінації терміна мова……………………………...112–150
2.2.1. Етноатрибутив сло(а)венскїй (словенський) ………………………...112–119 2
2.2.2. Етноатрибутив славенорωсскій (словенороський)…………………..119–122
2.2.3. Етноатрибутиви рωсский, рωссійский (роський, рόсійський)……...122–125
2.2.4. Етноатрибутив руский (руський) …………………………………….125–134
2.2.5. Лінгвономен проста мова……………………………………………134–143
2.2.6. Етноатрибутив малωроссїйский (малоросійський)…..……………..144–150
2.3. Термін письмо – ключ до мовної свідомості………………………….150–160
Висновки …………………………………………………………………….160–162
РОЗДІЛ 3. СТАРОУКРАЇНСЬКА (РУСЬКА) МОВА В УРЯДОВІЙ
ЦАРИНІ……………………………………….……………………………...163–254
3.1. Роль позамовних чинників в еволюції та суспільному статусі
староукраїнської (руської) мови……………………………………………163–206
3.1.1. Староукраїнська (руська) мова у Польському Королівстві………...165–174
3.1.2. Староукраїнська (руська) мова у Великому кн. Литовському..........174–179
3.1.3. Староукраїнська (руська) мова після Люблинської унії 1569 р……179–192
3.1.4. Соціолінгвістична детермінованість ХVII століття…………….......192–205
3.2. Правові документи ХIV–ХVII ст. з погляду соціолінгвістики………206–231
3.2.1. Вислицький Статут 1347 року та інші документи………………….206–209
3.2.2. Литовські Статути 1529, 1566 років та петиції шляхти…………….210–221
3.2.3 Литовський Статут 1588 року………………………………………..221–226
3.2.4. Юридичні документи першої половини ХVII століття…………….227–231
3.3. Лінгвосоціум гетьманських канцелярій: Богдан Хмельницький,
Іван Виговський, Петро Дорошенко, Іван Мазепа………………………...231–253
Висновки ……………………………………………………………….........253–254
РОЗДІЛ 4. ДУХІВНИЦТВО І СТАРОУКРАЇНСЬКА (РУСЬКА) МОВА:
ТЕНДЕНЦІЇ ТЯЖІННЯ І ВІДШТОВХУВАННЯ………………………….255–331
4.1. Філософія мовної свідомості духівництва в діахронії………………..257–272
4.1.1. Біблійна концепція комунікативного простору……………………..257–259
4.1.2. Від ідеології латини до народних мов……………………………….259–264 3
4.1.3. Від ідеології церковнослов’янської мови до староукраїнської (руської)
мови…………………………………………………………………………...264–272
4.2. Унійна Церква і староукраїнська (руська) мова………………………272–282
4.3. Православна Церква і староукраїнська (руська) мова…………..........282–293
4.4. Рецепція староукраїнської (руської) мови у творах українського
духівництва…………………………………………………………………..293–329
Висновки …………………………………………………………………….329–331
РОЗДІЛ 5. ОСВІТНІЙ ДИСКУРС СТАРОУКРАЇНСЬКОЇ (РУСЬКОЇ) МОВИ
………………………………………………………………………………...332–392
5.1. Староукраїнська (руська) мова крізь кодифікаційну призму церковно-
слов’янської мови……………………………………………………………332–339
5.2. Роль релігійних та державних чинників у запровадженні староукраїнської
(руської) мови в освітній процес……………………………………………340–343
5.2.1. Староукраїнська (руська) мова в Острозькій школі………………..343–347
5.2.2. Братства як окремий етап рецепції староукраїнської (руської) мови
5.2.2.1. Львівське братство………………………………………………….347–357
5.2.2.2. Віленське братство………………………………………………….357–359
5.2.2.3. Луцьке братство……………………………………………………..359–362
5.2.2.4. Київське братство……………………………………………...........362–371
5.2.3. Староукраїнська (руська) мова в унійних школах………………..371–379
5.3. Навчальна лектура як свідчення функціювання староукраїнської (руської)
мови…………………………………………………………………………...379–384
54. Публічна лектура як свідчення функціювання староукраїнської (руської)
мови………………………… ………………………………………………..384–390
Висновки ……………………………………………………………….........390–392
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ……………………………………………………392–401
ЛІТЕРАТУРА ……………………………………………………..................402–443
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ …………………...444–456
|
|
|
|
|
Відгуки читачів:
|
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
|
|
|