Роман Дзик » Письменник як інтертекстуальна парадигма (досвід французької рецепції Ф.М. Достоєвського)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Письменник як інтертекстуальна парадигма (досвід французької рецепції Ф.М. Достоєвського)
Дисертація
|
|
|
| Написано: |
2012 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
27.11.2024 |
|
| Завантажити: |
Файли вилучено з бібліотеки на запит власника авторських прав. |
|
| Опис: |
Мета дослідження полягає в аналізі сучасного стану інтертекстуальної теорії в аспекті фігури письменника як презентанта власної творчої спадщини, в констатуванні та ідентифікації фігури письменника у значенні специфічної інтертекстуальної парадигми, розгляді параметрів її функціонування в іншомовному культурному середовищі; у теоретичному осмисленні проблеми продуктивності функціонування парадигми письменника в інтертекстуальному полі.
Мета роботи передбачає виконання низки завдань:
– проаналізувати динаміку формування ключових етапів теорії інтертекстуальності та її входження в український науковий контекст;
– виявити місце та роль категорії автора в сучасній теорії інтертекстуальності;
– розкрити функціональний сенс присутності автора в тексті;
– виявити конститутивні аспекти постаті письменника як парадигми;
– дослідити рецептивний ресурс знакового імені письменника;
– простежити ключові вектори розгортання парадигми Достоєвський в іншомовному культурному просторі;
– розкрити роль позалітературних культурних текстів (літературознавчий дискурс, філософія, театр, кіно тощо) у формуванні інтертекстуальної парадигми Достоєвський. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСУП ................................................................................................................ 4
РОЗДІЛ 1. ПОЗИЦІЇ ТЕОРІЇ ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНОСТІ
У МЕТОДОЛОГІЧНОМУ КОНТЕКСТІ
СУЧАСНОГО ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВА ............................................... 12
1.1. Становлення теорії інтертекстуальності ................................................ 12
1.1.1. Інтертекстуальність і порівняльне літературознавство .............. 12
1.1.2. Ідеї російської формальної школи ............................................... 15
1.1.3. Теорія діалогізму М. Бахтіна
як ключовий концепт інтертекстуальності ........................................... 21
1.1.4. Термін «інтертекстуальність» у працях Ю. Крістевої ................ 25
1.1.5. Концепт інтертекстуальності в інтерпретації
французьких постструктуралістів: від Р. Барта до Ж. Жанетта .......... 27
1.2. Формування української версії теорії інтертекстуальності .................. 37
1.2.1. Ідеї О. Потебні як український ґрунт інтертекстуальності ........ 37
1.2.2. Інтертекстуальна концепція в сучасній українській поетиці ..... 45
1.3. Сучасні наукові вектори ідеї інтертекстуальності ................................ 50
1.3.1. Полемічна наукова дихотомія «текст і дискурс»:
інтертекстуальність й інтердискурсивність .......................................... 50
1.3.2. Теорія інтертекстуальності в контексті сучасної методології ... 54
Висновки до першого розділу ....................................................................... 59
РОЗДІЛ 2. ПОСТАТЬ АВТОРА
ЯК РЕЦЕПТИВНА ІНТЕРТЕКСТУАЛЬНА ПАРАДИГМА ................. 61
2.1. Формування парадигми письменник
в контексті інтертекстуальної теорії автора ................................................. 61
2.1.1. Автор як літературознавча категорія ........................................... 62
2.1.2. Постструктуралістська «смерть автора» в теорії інтертексту .... 68
2.1.3. Письменник як парадигма ............................................................ 73
2.1.4. Контури парадигми Достоєвський .............................................. 77
2.2. Функціонування імені автора в інтертексті ........................................... 81
3
2.2.1. Типові маркери інтертекстуальності ......................................... 81
2.2.2. Персонаж як презентант автора ................................................. 86
2.2.3. Містичний компонент
як домінантна якість парадигми Достоєвський.................................. 90
2.3. Інтертекстуальний рецептивний потенціал
знакового імені письменника ........................................................................ 97
2.3.1. Функція рецепції в інтертекстуальному діалозі «автор – автор» ... 97
2.3.2. Парадигма письменник у культурологічному контексті ............ 99
Висновки до другого розділу ............................................................... 103
РОЗДІЛ 3. ДОСТОЄВСЬКИЙ ЯК ТРАНЗИТИВНА ПАРАДИГМА
ФРАНЦУЗЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ ТРАДИЦІЇ ХХ-ХХІ СТ................. 105
3.1. Входження Ф. Достоєвського у французьку культуру ........................ 105
3.2. Транзитивність парадигми Достоєвський
у французькому літературному процесі ХХ ст........................................... 112
3.2.1. Модерністська інтерпретація Ф. Достоєвського ...................... 114
3.2.2. Трансгресія «містичного реалізму» Ф. Достоєвського
у практику письма літератури «католицького відродження» ............ 129
3.2.3. Філософський вимір парадигми письменника .......................... 138
3.2.4. Семантика парадигми Достоєвський у художній інтерпретації
Нового Роману та нового Нового Роману ........................................... 153
3.3. Функціонування парадигми Достоєвський
в постмодерністському тексті...................................................................... 164
3.3.1. Жанрово-антропологічний аспект парадигми Достоєвський
у романі М. Уельбека «Можливість острова» .................................... 164
3.3.2 Роман Ф. Беґбеде «Простіть і відпустіть»
як зразок постмодерністського обігрування парадигми .................... 177
Висновки до третього розділу ..................................................................... 185
ВИСНОВКИ ................................................................................................ 187
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................. 193
|
|
|
|
|
Пов'язані автори:
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
