|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
07.08.2022 |
|
| Твір змінено: |
07.08.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.3 МБ)
|
|
| Опис: |
Дзіковський М.Р. «Правові основи організації та діяльності
австрійського Адміністративного Трибуналу (1875–1918 рр.): історико-
правове дослідження». – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктор філософії за
спеціальністю 081 «Право» (галузь знань – 08 «Право»). – Львівський
національний університет імені Івана Франка. Львів, 2022.
У дисертації на підставі аналізу Конституції Австрії 1867 р., законів та
підзаконних нормативно-правових актів, архівних матеріалів та наукової
літератури досліджено передумови утворення, структуру та юрисдикцію
Адміністративного Трибуналу Австрії (1875–1918 ).
Аргументовано застосування у дисертації концептуальних підходів,
зокрема діалектичного, цивілізаційного, герменевтичного. Показано, що
діалектичний підхід є традиційним для історико-правової науки, в тому числі
для дослідження утворення та діяльності Адміністративного Трибуналу (1875–
1918) у дослідницький період.
Цивілізаційний та герменевтичний підходи сприяли дослідженню
суспільно-політичних передумов утворення Адміністративного Трибуналу
Австрії, розкриттю порядку формування, визначенню його юрисдикції,
структури та компетенції.
Проаналізовано порядок формування вищих, центральних та місцевих
органів державної виконавчої влади і органів місцевого самоврядування.
Досліджено функції та повноваження парламенту Австрії (Державної Ради,
Reichsrath), Ради Міністрів, крайових і місцевих органів державної влади,
зокрема Галицького намісництва, Львівської міської ради, міських, повітових та
сільських органів місцевого самоврядування.
Розкрито особливості становлення адміністративного судочинства у
країнах Європи у XIXст. Зазначено, що модель французької адміністративної
юстиції формувалася під час Великої французької революції. Адміністративна
юстиція Німецької імперії поділялась на три рівні, до яких відносились міські
3
та окружні комітети, окружні адміністративні суди та Вищий адміністративний
суд.
Виокремлено політико-правові передумови перетворення Австрійської
імперії на конституційну і правову Австро-Угорську монархію з елементами
демократичної держави та визначено зміни у державному устрої та правовій
системі після прийняття конституції Австрії 1867 р.
Австрійська конституція 1867 р. передбачала положення щодо
реформування та функціонування судової системи. Система загальних судів
складалась з одноособових повітових судів, колегіальних окружних судів,
колегіальних крайових судів та Вищого судового касаційного і судового
Трибуналу в Відні, як суду найвищої інстанції у системі судів загальної
юрисдикції. У Галичині у Львові та Кракові діяли два вищі крайові суди. В
основному конституційному законі від 21 грудня 1867 р. В Австрії
передбачалось створення та функціонування Державного Трибуналу, до
компетенції якого відносилось розгляд правових спорів, однією з сторін яких
були органи публічної влади. Державний Трибунал мав право розглядати
суперечки, спірні справи в сфері публічного права, які виникали у королівствах
і землях, що були представлені у Рейхсраті. До складу Державного Трибуналу
входили президент та віце-президенти Державного Трибуналу, 12 членів і 4 їх
заступники, які пожиттєво призначалися австрійським цісарем.
Доведено, що основні конституційні закони Австрії від 21 грудня 1867 р.
передбачали реформування системи судів загальної юрисдикції та утворення
Державного Трибуналу, як суду вищої інстанції щодо розгляду публічно-
правових спорів, а також передбачала створення Адміністративного Трибуналу.
Встановлено, що автором законопроекту «Про Адміністративний
Трибунал» став відомий Австрійський юрист Карл Лемаєр. Карл Лемаєр,
працюючи на відповідальних посадах у міністерстві освіти і віросповідання
Австрії сприяв відкриттю Чернівецького університету та створення у ньому
юридичного факультету. У 1881 р. Карла Лемаєра було обрано почесним
доктором (honoris cousa) Чернівецького університету.
4
Показано процес прийняття закону «Про Адміністративний Трибунал» у
палаті депутатів та палати панів Рейхсрату (Державної Ради) Австрії та
підписання закону австрійським імператором і його офіційного оприлюднення.
Висвітлюється структура Адміністративного Трибуналу Австрії, до складу
якого з 1876 р. входив президент Адміністративного Трибуналу, віце-президент
та 12 членів. З 1894 р. до складу Адміністративного Трибуналу входив другий
віце-президент. У 1876 р. Адміністративний Трибунал розглянув 300 справ, а в
1918 вже 4000 справ. У зв’язку із значним збільшенням справ склад
Адміністративного Трибуналу у 1918 р. зріс до 49 суддів. Судді
Адміністративного Трибуналу обиралися депутатами Палати панів та палати
депутатів Державної ради і призначались австрійським цісарем. Суддями
працювали високого рангу державні службовці, професійні судді і адвокати та
юристи-науковці.
Встановлено, що у Галичині в 1907 році було підготовлено проект закону
про створення Крайового Адміністративного Трибуналу. Авторами даного
законопроекту був професор юридичного факультету Львівського університету
С. Стажинський та його учень і співробітник З. Прохвіцькі. Даний проект
закону структурно складався з 51 статті. Його метою було утворення у
Галичині крайового Адміністративного Трибуналу, який мав стати судом
першої інстанції щодо розгляду адміністративних справ. Автор проаналізував
зміст проекту закону «Про Адміністративний Трибунал» і показав, що у 1914 р.
даний проект закону не був прийнятий Галицьким крайовим сеймом і ідея
функціонування крайового Адміністративного Трибуналу у Королівстві
Галичини і Володимерії у період перебування українських і польських земель у
складі Австро-Угорщини не була реалізована.
З’ясовано, що юрисдикція Адміністративного Трибуналу визначалася
конституцією Австрії 1867 р. та законом «Про Адміністративний Трибунал»
1875 р. З юрисдикції Адміністративного Трибуналу були випущені справи 1)
які відносились до компетенції інших судів Австрії 2) справи, які стосувались
повноважень спільних органів влади Австро-Угорщини 3) виключної
компетенції органів публічної влади Австрії; 4) справи, які розглядались
5
змішаним складом суддів різних юрисдикцій та органів публічної влади; 5)
дисциплінарні справи працівників органів публічної влади та ін. До них
відносились національні комісії з купівлі землі та регулювання земельних
правовідносин. Показано, що у випадку виникнення спорів щодо юрисдикцій
між Державним Трибуналом і Адміністративним Трибуналом створювався
змішаний Сенат, до складу якого входили по чотири представники від кожного
з вищих судів публічного права. Головуючим у даному змішаному сенаті був
президент Державного Трибуналу.
Адміністративний Трибунал мав право розглядати скарги після розгляду
їх в усіх передбачених законодавством адміністративних інстанціях Скаргу до
Адміністративного Трибуналу можна було подати упродовж 60 днів після
винесення рішення органу публічної влади, уповноваженого розглядати справу
в останній адміністративній інстанції. Рішення Адміністративного Трибуналу
приймались від імені австрійського імператора.
Встановлено, що на основі судових рішень Адміністративного
Трибуналу, Рада Міністрів Австрії прийняла інструкцію, яка врегульовувала
адміністративну процедуру в Австрії. Основну кількість справ, який розглядав
Адміністративний Трибунал, становили справи, в яких скасовувались рішення
органів місцевого самоврядування, виборчі справи та релігійні справи.
Автор показав, що після новелізаційного закону «Про Адміністративний
Трибунал» було спрощено судовий процес в Адміністративному Трибуналі.
Доведено, що значна кількість судових справ була із західноукраїнських земель
(Східна Галичина, Північна Буковина). Більшість із них стосувалися виборчих
справ до органів місцевого самоврядування.
Зокрема, у 1912 р. до Адміністративного Трибуналу звернулись зі
скаргою представники української громади міста Львова щодо порушення
виборчих прав українського населення під час проведення виборів до
Львівської міської ради. Внаслідок даних виборів до складу Львівської міської
ради не було обрано жодного українського депутата. У своєму рішенні щодо
скасування результатів виборів Адміністративний Трибунал посилався на
Основний конституційний закон від 21 грудня 1867 р. «Про основні права
6
громадян для королівств і країв, що представлені у Державній Раді»,
законодавство про вибори і інші нормативно-правові акти. Однією з підстав
скасування результатів виборів була наявність достатньої кількості виборчих
бюлетенів.
Ключові слова: конституція, скарга, Адміністративний Трибунал,
Державний Трибунал, рішення, адміністративна справа, орган публічної влади,
суд, судді, Австрія, Австро-Угорщина.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП………………………………………………………………………..…….14
РОЗДІЛ 1. Історіографія, джерельна база та методологія дослідження…...20
1.1. Історіографія та джерельна база дослідження………….…..……...…….......20
1.2. Методологія дослідження……….…...………………………………….....….34
Висновки до розділу 1………………………………………………….……....…..45
РОЗДІЛ 2. Адміністративний Трибунал у державному механізмі Австро-
Угорщини…..............................................................................................................47
2.1. Становлення адміністративного судочинства у країнах Європи……….......47
2.2. Організація публічної влади Австро-Угорщини………………………….....56
2.3. Судова система Австрії за Конституцією 1867 р………...…..……...…....…78
2.4. Передумови прийняття та основні положення закону «Про
Адміністративний Трибунал»……………………………………………………92
2.5. Розробка та основні положення законопроєкту «Про Крайовий
Адміністративний Трибунал у Галичині» 1907 р………………..………….........99
Висновки до розділу 2……………………………………………………….…....104
РОЗДІЛ 3. Порядок формування, структура та юрисдикція
Адміністративного Трибуналу Австрії 1875–1918 рр………………………105
3.1. Створення, структура та повноваження Адміністративного Трибуналу
Австрії……………………………………………………………………….……..105
3.2. Юрисдикція Адміністративного Трибуналу Австрії…………….……...…124
Висновки до розділу 3………………………………………………………....….147
РОЗДІЛ 4. Діяльність Адміністративного Трибуналу Австрії 1875–1918
рр………………………………………………………………………………..….149
4.1. Провадження в Адміністративному Трибуналі Австрії…………….….….149
4.2. Особливості розгляду окремих категорій справ у Адміністративному
Трибуналі Австрії....……………… ………………………………………...……177
Висновки до розділу 4……………………………………………………..…...…206
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………207
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.……….………………………….....212
ДОДАТКИ……………………………………………………………….………..238
|
|
|
