Василь Довганич » Ґенеза правової ідеології в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (історико-правовий аспект)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Ґенеза правової ідеології в Галичині другої половини ХІХ – початку ХХ ст. (історико-правовий аспект)

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Історична
Твір додано: 04.08.2024
Твір змінено: 04.08.2024
Завантажити: pdf див. (2.6 МБ)
Опис: Довганич В.А. «Ґенеза правової ідеології в Галичині другої половини ХІХ
– початку ХХ ст. (історико-правовий аспект)» – На правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за
спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і
правових учень. – Приватний вищий навчальний заклад Університет Короля
Данила, Івано-Франківськ, 2018.
Запропонувавши авторське бачення правової ідеології як цілісної системи
ідей та поглядів, що розвиваються в межах конкретної правової системи,
еволюціонують під впливом суспільно-політичних та історичних умов і є
властивими навіть для народів позбавлених власної держави, виокремлено
характерні риси її розвитку в правовому середовищі Галичини другої половини
ХІХ – початку ХХ ст.
В роботі розкриваються основні етапи становлення наукових підходів до
розуміння правової ідеології, її взаємодії з правовою системою під впливом
історичних та суспільно-політичних обставин, виокремлюється джерельна база, а
також методологічний апарат. Наявну теоретичну основу дослідження
систематизовано за проблемно-хронологічним підходом. Наукові праці
класифіковано відповідно до наявної специфіки теоретико-правових та історико-
правових пошуків. Першу групу становлять доробки українських та іноземних
вчених, що розкривають зміст, суть, функції та особливості реалізації правової
ідеології. Другу групу становлять праці, що стосуються розуміння правової
системи, правосвідомості, правової культури, а також взаємодії цих категорій з
правовою ідеологією. Третю групу складають праці історико-правового
характеру, що розкривають процес еволюції правових відносин у Галичині
австрійського періоду, визначають особливості та напрямки розвитку політичної
і правової думки, а також концепції національної державності.
У хронологічному плані виокремлюється чотири періоди: 1) автономічний
– кінець ХІХ – 1918 р; 2) міжвоєнний – 1920-1930-ті рр.; 3) радянський – 1945-
1980-ті рр.; 4) сучасний – після 1991 р. Такий поділ обумовлений ідеологічними і
науковими стереотипами, що існували в науковому середовищі конкретного часу
. Так для автономічного періоду є характерним наявність праць
мемуаристичного змісту, оскільки їх автори були учасниками описуваних подій,
а тому праці не позбавлені суб’єктивізму.
Розкриваючи теоретико-методологічні підходи до розуміння правової
ідеології, акцентується увага на компаративній площині, оскільки вона є
поєднанням права, філософії, історії, соціології та інших наук. Завдяки цьому,
ясно сформульована правова ідеологія здатна організувати професійну
свідомість юридичного корпусу в рамках національної правової системи і тим
самим консолідувати юридичну спільноту; здатна чітко вказати пріоритети і
напрямки у розвитку політики права, що, зокрема, дозволить усунути численні
внутрішні протиріччя в системі національного права, підвищити його
загальносоціальну і спеціально-юридичну ефективність; здатна підвищити
значення права як соціального регулятора суспільної свідомості і тим самим 3
сприяти розвитку більш цивілізованих форм вирішення соціальних конфліктів.
З огляду на вплив історико-правових обставин, авторське бачення правової
ідеології передбачає розуміння її як цілісної системи ідей та поглядів, що
розвиваються в межах конкретної правової системи, еволюціонують під впливом
суспільно-політичних та історичних умов і є властивими навіть для народів
позбавлених власної держави.
Характеризуючи вплив правової ідеології на правову систему імперії
Габсбургів, вказується, що у сучасній правовій науці стосовно правової системи
останньої, застосовують як термін «конституційна монархія», так й «імперський
федералізм». В дослідженні аргументується думка про те, що ці поняття
взаємообумовлені і кожне з них по-своєму відображає не тільки правову систему
імперії Габсбургів, а й еволюцію процесу законотворення. З огляду на
дослідження процесу становлення і розвитку правової ідеології в середовищі
галицьких українців, автор віддає перевагу поняттю «імперський федералізм»,
який в повній мірі розкриває не тільки зміст розвитку права в Австро-Угорщині,
а й його ідеологічне наповнення [43, с. 15]. Основним чинником, що обумовив
таку специфіку був багатонаціональний склад імперії та активні державотворчі
традиції окремих народів.
В досліджуваний період правова ідеологія виконувала своє основне
завдання – забезпечувала домінування конкретної правової ідеї у суспільстві.
Характерними рисами правової системи Австро-Угорщини, які впливали на
процес становлення та розвитку правової ідеології в Галичині були значна
децентралізація влади; практична відсутність культурної інтеграції у спільне
загальнонаціональне об’єднання різних етнічних груп; дотримання політичної
відмінності внутрішньо-правової організації окремих провінцій, в тому числі і
Галичини.
Виступаючи механізмом державно-правового регулювання, правова
ідеологія спрямовувала Австро-Угорщину у бік демократизації та розбудови
громадянського суспільства, що можна прослідкувати на реорганізації виборчого
законодавства з поступовим розширенням прав як окремих громадян, так і
національностей. Окремо реалізовувалися норми адміністративного,
кримінального та цивільного права, а також система судочинства, які були
сповнені ідеологічного змісту. Формально, правова ідеологія імперії здійснила
орієнтацію з побудови станової держави на демократичну, яка б забезпечувала
захист прав усіх категорій населення.
На підставі проведеного аналізу, робиться висновок, що об’єктивно
українське суспільство виявилося не готовим до нових можливостей і обов’язків,
які накладало запровадження системи конституціоналізму та парламентаризму.
Українці розглядали парламентські інституції не як владні інструменти, а як
місце легального задоволення власних національних потреб і можливості
офіційного діалогу з поляками [43, с. 16].
Найбільш глибоким вплив правової ідеології був на правосвідомість та
правову культуру галичан. Через правосвідомість та правову культуру
відбувається реалізація правової ідеології у повсякденному житті. Правова
ідеологія впливає на суспільство і змушує його до зміни через вдосконалення
прав і свобод. Для галицьких українців досліджуваного періоду саме дотримання4
прав людини, які проявлялися через боротьбу за рівноправний статус української
мови, права на освіту, використання земель та ін. стало змістом ідеології, яка
набирала чітких правових рис і була частково реалізована в період ЗУНР.
Саме в досліджуваний період відбувся свідомісний перехід до політичного
самовизначення. Домінуюча до того часу ідея етнічної окремішності отримала
чіткі політичні риси, а в умовах конституційної системи – правові. Наслідком
конституційних реформ було утвердження в правовій культурі галичан ідеї
автономії основних сфер життя – культури, освіти, національності, а згодом і
права. Усе це в кінцевому випадку стало консолідуючим фактором українського
національного руху та сприяло утвердженню державницької ідеї.
Аргументується думка про те, що правова ідеологія виступає ключовим
рушієм процесів трансформації суспільної свідомості, утвердження інститутів
громадянського суспільства, та побудови соціальної правової держави.
Особливістю Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст. було те, що навіть в умовах
відсутності національної державності тут активно розвивалися три основні
ідеологічні системи – ліберальна, соціалістична та консервативна. Більше того,
вони часто взаємодіяли між собою, утворюючи властиві виключно для
української правової думки ідеологічні підсистеми соціал-демократичного,
ліберально-консервативного і навіть ліберально-соціалістичного толку.
Поширення ліберального типу правової ідеології обумовлювалося
специфікою правової системи Австро-Угорщини. Протягом досліджуваного
періоду було характерним існування кількох ідеолого-правових течій, які часто
межували з лібералізмом, зокрема «ліберального консерватизму».
Основні джерела поширення ліберальної ідеології у Галичині діляться на
внутрішні та зовнішні. Внутрішніми були закономірні процеси політизації
національного руху і витворення концепції українського поміркованого,
ліберального автономізму, авторами якого були представники народовської течії.
Зовнішніми – правові вчення українських мислителів Наддніпрянщини, зокрема
М. Драгоманова, якого вважають першим ідеологом українського лібералізму [
43, с. 16].
Для поширення лібералізму в Галичині кінця ХІХ ст. були об’єктивні
умови. Він забезпечував прагнення до особистої свободи кожного громадянина;
захист прав усіх людей (суспільства); правову рівність людей; вільні вибори та ін
. Причиною утвердження ліберальної ідеології була свідома відмова від
соціальних постулатів та утвердження ідеалу права та прав окремої особи. При
тому, для українців було властивим акцентування уваги на національно-
культурних правах, що закономірно з огляду на відсутність державності та
цілісної концепції її відродження.
Головною особливістю політичних програм консервативних партій
Галичини було прагнення поєднати ідеї «органічної праці», традиційних для
консерватизму постулатів і цінностей з національною ідеєю. У структурі
галицького консерватизму чітко виокремлюються три напрями: поміркований,
традиційний і радикальний. Кожен з них дотримувався спільних консервативних
принципів, основними з яких були: а) суспільство – це система норм, звичаїв,
традицій, інститутів, що сягають корінням в історію; б) існуючий правовий та
політичний інститут кращий за будь-яку теоретичну схему; в) збереження національних традицій, мови, освіти, закону та прагнення єдності українського
народу; г) орієнтація на державний авторитет (концепція «органічної праці»); ґ)
 орієнтація на поступову реалізацію поставлених завдань, шляхом здобуття та
захисту прав у всіх галузях суспільно-політичного життя; д) приватна власність –
це основний гарант особистої свободи і соціального порядку.
Соціалізм у Галичині розвивався у руслі австрійського і не набув крайніх
форм притаманних марксизму. Основу соціалістичної правової ідеології
складала теза про верховенство громадських інтересів над приватними і що
суспільство повинно базуватися на економічній і соціальній рівності,
справедливому розподілі виробленого продукту. Поява правової ідеології
соціалістичного типу була закономірною і обумовлювалася розвитком
продуктивних сил та модернізаційними процесами у економічній сфері, що стало
причиною появи нових соціальних груп з їхніми власними політичними
інтересами та вимогами. Соціалістична ідеологія ґрунтувалася на ідеї ліквідації
капіталізму і перетворення суспільства в інтересах трудящих класів.
У межах соціалістичної правової ідеології виникли різні за
методологічною основою і за тематикою вчення про державу і право.
Найпоширенішими з них у Галичині були марксизм та соціал-демократія.
Поширенню соціалістичної ідеології сприяли правова система імперії, яка
дозволяла легальну політичну боротьбу, а також вчення західноєвропейської
соціал-демократії.
Саме ідеологічна складова стала основою до політизації широких
прошарків населення та партійного оформлення основних суспільно-політичних
течій. Кожен з проаналізованих типів правової ідеології був представлений
власною політичною партією.
На підставі проведеного аналізу, робиться висновок, що формування
правової доктрини сучасної української держави не можливе без врахування
історико-правового досвіду попередніх поколінь. Традиційний зв’язок з
радянським минулим, особливо в плані представницьких органів влади є не
допустимим. Друга половина ХІХ – початку ХХ ст. стала часом активізації
української державницької думки, особливо на західноукраїнських землях, що
розвивалися в умовах австрійського конституціоналізму ліберального типу права
. Утвердження ідеалів прав людини у сфері освіти, культури, національності,
цензури, стали основоположними для того часу і дозволили українцям, навіть в
умовах відсутності державності сформувати чіткі засади власної правової
ідеології, яка розвивалася в трьох основоположних напрямках.
Ключові слова: правова ідеологія, правова система, правосвідомість,
лібералізм, консерватизм, соціалізм, Австро-Угорська імперія, Галичина.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.