| Опис: |
Етнічна історія народів Європи: Збірник наукових праць. Випуск 69. – К., 2023.
Людина живе у світі, який вимагає від нас комунікативності заради успіху, адже успіх – це запорука суспільного визнання. Вона бореться за своє місце в суспільстві, але найжорстокіша боротьба відбувається із собою, щоб дати відповідь на вічне питання: «Хто я?». Парадоксальність цієї боротьби полягає у тому, що визначаючи себе серед інших, людина позиціонує себе такою, якою її бажають бачити, а справжнє «Я» приховує навіть від себе.
Так людина «соціалізується», стає членом суспільства, яке навчає її відчувати самотність, підкреслює важливість належності до колективу, а за потреби демонструє відчуженість. Самотність і відчуження завжди знаходили своє відображення у буденному житті та соціально-гуманітарних дослідженнях, знаходили свій особливий прояв у мистецтві та літературі.
У процесі дослідження встановлено, що у творчості Лесі Українки, однією з провідних тем, була духовність людини на основі гуманістичного ідеалу. Зазначається, що її діяльність була і є фундаментом для демонстрації людяності, яка базується на розквіті індивідуальності. Акцентовано увагу на тому, що Леся Українка розробила самобутню і цілісну систему, яка характеризується як гуманістичний індивідуалізм. Констатовано, що однією з основних проблем, піднятих нею у своїх творах, була самотність. Саме та самотність, через яку людина віддалена від буденного в бутті, від того, що вважається нормою в життєдіяльності суспільства. Таке бачення проблеми додатково визначає її актуальність. Зважаючи на те, що в умовах розвитку сучасного українського суспільства, ми маємо глибоку кризу самоідентичності, яка сприяє розвитку самотності та відчуженості та блокує консолідування української спільноти.
Проте, повномасштабна російсько-українська війна, що розпочалася 24 лютого 2022 р. згуртувала українське суспільство, яке продемонструвало здатність подолати почуття самотності та відчуженості, консолідуватися в єдине ціле задля виживання, як окремого етносу. |
