Катерина Долгорученко » Організація та діяльність спеціального апарату пропаганди гітлерівської Німеччини на території Рейхскомісаріату «Україна» (на матеріалах спецвідділу «Вінета»): історико-правове дослідження
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Організація та діяльність спеціального апарату пропаганди гітлерівської Німеччини на території Рейхскомісаріату «Україна» (на матеріалах спецвідділу «Вінета»): історико-правове дослідження

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Історична
Твір додано: 12.05.2024
Твір змінено: 12.05.2024
Завантажити: pdf див. (1.8 МБ)
Опис: Долгорученко К. О. Організація та діяльність спеціального апарату
пропаганди гітлерівської Німеччини на території Рейхскомісаріату «Україна»
(на матеріалах спецвідділу «Вінета») : історико-правове дослідження. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 12.00.01 «Теорія та історія держави і права;
історія політичних і правових учень» (081 – Право). – Приватна установа
«Науково-дослідний інститут публічного права», Київ, 2021. –
Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ, Дніпро, 2021.
У проведеному історико-правовому дослідженні здійснено теоретичне
узагальнення та нове вирішення наукового завдання із з’ясування питань
організації та функціонування спеціального апарату пропаганди гітлерівської
Німеччини на території Рейхскомісаріату «Україна» та впливу діяльності його
підрозділу – спецвідділу «Вінета», на правосвідомість населення окупованої
території.
Визначено: 1) хронологічні межі дослідження: 1941–1944 рр. – період
організації та діяльності спецвідділу «Вінета» міністерства просвіти і
пропаганди гітлерівської Німеччини на території Рейхскомісаріату «Україна».
Нижня межа визначається датою утворення спецвідділу «Вінета», як
структурної одиниці спеціального апарату гітлерівської Німеччини (червень
1941 р.), та початком діяльності на території Рейхскомісаріату «Україна»
(серпень 1941 р.). Верхня межа обумовлена періодом ліквідації Рейхскомісаріату
«Україна» та згортанням діяльності спецвідділу «Вінета» (квітень-грудень
1944 р.).; 2) географічні межі, що охоплюють терени Рейхскомісаріату
«Україна» (нім. Reichskommissariat Ukraine), що складався з 6 генеральних округ
(нім. Generalbezirke) – Волині та Поділля, Житомирської, Київської,
Дніпропетровської та Миколаївської округ та округи Крим (частина Таврії).
На основі аналізу наукових праць і вперше залучених до наукового обігу


3
архівних матеріалів, що торкаються досліджуваної проблематики, виокремлено
три основних етапи розвитку історико-правової думки про предмет дослідження,
а саме: І–ий підготовчий – (після завершення Другої світової війни – до
середини 1980-х рр.) – відзначається поодинокими спробами осмислення питань
організації та діяльності міністерства просвіти й пропаганди Третього Рейху
радянськими і зарубіжними істориками та істориками права; ІІ-ий (кінець 1980-х
рр.–90-ті рр. ХХ ст.) – етап постановки вченими проблеми впливу діяльності
міністерства просвіти й пропаганди гітлерівської Німеччини на свідомість
населення окупованих територій; ІІІ-ій (2000-і рр. – дотепер) – етап
виокремлення як самостійного напрямку наукових досліджень проблеми впливу
діяльності міністерства просвіти й пропаганди гітлерівської Німеччини, зокрема
спецвідділу «Вінета», на правосвідомість населення окупованих територій.
Визначено джерельну базу дослідження та обґрунтовано вибір методології
наукової розвідки, що забезпечило отримання достовірних і науково
обґрунтованих знань.
На основі аналізу оперативно-розшукових, кримінальних та літерних
справ Державного архіву Служби безпеки України, а також відомостей із
опублікованих джерел Бундесархіву, визначено організаційно-правовий,
функціональний та цільовий аспекти існування спецвідділу «Вінета» в
історичній ретроспективі.
Встановлено, що з погляду внутрішньої будови, її нормативного
закріплення, кадрового й агентурного складу: 1) спеціальний апарат пропаганди
гітлерівської Німеччини або, так званий, «Східний відділ» міністерства просвіти
і пропаганди гітлерівської Німеччини складався з таких структурних підрозділів:
центрального управління (нім. Abteilung Ost); відділу «Антикомінтерн» (нім.
Anti-Comintern / АС); спеціального відділу «Вінета» (нім. Vineta / e.V);
2) центральний апарат спецвідділу «Вінета» (м. Берлін) зазнавав змін. Станом на
1943 р. мав у своєму складі такі підрозділи (згідно з оригіналом – «відділи»):
адміністративний відділ; технічний відділ (або штаб перекладу); бюро Цербста
(відділ фотомонтажу); бюро Бакхауза (відділ друку); аналітичний відділ; Бюро


4
Хельмана (або відділ активної пропаганди); відділ пропаганди та преси; відділ
радіопропаганди, так званий таємний відділ «Бюро Альбрехта»; відділ
радіопрослуховування, так звана «апаратна»; відділ архівів; 3) філіал
спецвідділу «Вінета», що діяв на території Рейхскомісаріату «Україна»,
об’єднував у собі п’ять відділів : «І відділ» – радіопропаганди; «ІІ відділ» –
пропаганди у пресі; «ІІІ відділ» – агентурної роботи; «IV відділ» – «активної
пропаганди» (відділ з реалізації спеціальної пропагандистської діяльності); «V
відділ» – технічного перекладу; 4) щодо кількісного складу, то центральний
апарат спецвідділу становив близько 4000 співробітників, поділених на 12 груп
відповідно до напрямів роботи. За свідченнями колишніх співробітників
спецвідділу «Вінета», що діяли на окупованих українських територіях, штат
організації нараховував до 3000 осіб.
Виявлено, що з погляду здійснюваних функцій та мети: 1) діяльність
спецвідділу «Вінета» на окупованих територіях Рейсхкомісаріату «Україна»
здійснювалась у таких напрямках: перекладацькому, що полягав у забезпеченні
якісного технічного перекладу розвідматеріалів; професійно-підготовчому, що
зводився до підготовки агентів-пропагандистів для конспіративної роботи в тилу
противника; інформаційного забезпечення, що передбачав виготовлення тексту
пропагандистських матеріалів і їх поширення на окупованих радянських
територіях; технічного забезпечення, що полягав у налагодженні
функціонування радіовузлів на східних окупованих територіях, так званих
таємних «чорних радіостанцій»; аналітичному, що передбачав систематизацію,
аналіз та оцінку отриманої інформації; комунікаційному, що полягав у
становленні та підтриманні зв'язків із місцевим населенням окупованих
територій; маніпулятивно-психологічному, що характеризувався здійсненням
негативного або, навіть, деструктивного впливу на правосвідомість населення
цих територій; 2) реалізація комплексу спеціальних пропагандистських,
інформаційно-аналітичних та агентурно-розвідувальних дій спецвідділу
«Вінета» мала на меті формування у цивільного населення пронацистської й
антибільшовицької системи цінностей, поглядів, переконань і лояльних


5
(пристосуванських) настроїв, а також деморалізацію та деполітизацію місцевого
населення, запобігання розгортанню руху опору проти встановленого режиму
окупації.
Обґрунтовано, що основними видами діяльності спецівідділу «Вінета» на
окупованій території Рейхскомісаріату «Україна» були спеціальна
пропагандистська діяльність та інформаційно-аналітична розвідувальна
діяльність. Сформульовано авторське визначення цих понять.
Встановлено, що основними формами діяльності спецвідділу «Вінета» на
території Райсхкомісаріату «Україна» стали «спеціальна пропагандистська
операція» й «інформаційно-аналітичний захід»; розкрито зміст цих понять.
Виявлено, що для впливу на правосвідомість населення окупованих
територій України працівниками спецвідділу «Вінета» використовувалися такі
види методів: а) спеціальні методи діяльності (передусім, пропагандистської):
пропагування й агітації, психологічного тиску, дезінформації, розповсюдження
чуток, маніпулювання свідомістю (фрагментації та «створення фактів»,
«міфотворення», «маніпулювання семантичною структурою висловлювань»); б)
інформаційно-аналітичної розвідувальної діяльності, зокрема, методи збору та
верифікації інформації, контент-аналізу відкритих джерел інформації та
пропагандистської розвідки.
Розкрито зміст поняття правова свідомість українського населення, що як
об’єкт впливу пропагандистської діяльності спецвідділу «Вінета», являє собою
ідейне, психоемоційне та діяльнісне (поведінкове) вираження статичних
(юридичні норми, правові інститути, правові принципи) і динамічних (правові
ідеї, юридична діяльність, правовідносини) явищ та процесів правової дійсності,
що сформувалась у специфічних умовах нацистського окупаційного режиму на
території Рейхскомісаріату «Україна».
Встановлено, що відображенням сутнісно-змістовного аспекту впливу
пропагандистської діяльності спецвідділу «Вінета» на правову свідомість
українського населення стала реалізація систематичних прихованих дій
інформаційно-маніпулятивного характеру, спрямованих на правосвідомість


6
населення окупованих територій, які мали на меті формування
антибільшовицьких і пронацистських поглядів та переконань.
Обґрунтовано, що найбільш поширеними видами деформації правової
свідомості українського населення окупованих територій, як результату
деструктивного впливу пропагандистської діяльності спецвідділу «Вінета»,
стали «морально-правовий конформізм», «правовий нігілізм» та «перероджена
правосвідомість»; розкрито зміст цих категорій по відношенню до
правосвідомості населення окупованих територій України.
Встановлено, що негативний характер впливу пропагандистської
діяльності спецвідділу «Вінета» на юридично значущу поведінку населення
окупованих територій призвів до формування поведінкових деструкцій,
найбільш небезпечною з яких стала злочинна поведінка. Типовими формами її
прояву серед українського населення в умовах нацистської окупації були:
несення служби українців в органах цивільного управління Рейхскомісаріату
«Україна»; пропагандистська, розвідувальна та диверсійна діяльність
добровольців із місцевого населення в інтересах окупантів; злочинна участь осіб
із місцевого населення у нацистських збройних формуваннях; злочинна участь
осіб із місцевого населення у карально-репресивних заходах нацистських
окупантів; несення служби у допоміжній українській поліції (інша назва –
«Україніше поліцай»); грабежі, які виправдовувались та заохочувались
окупантами у разі наявності антисемітських та антибільшовицьких ідейних
переконань; добровільне виконання охоронних функцій при місцевих
комендатурах; вчинення окремими особами доносів, наклепів з метою
вислужництва перед окупаційною владою чи задоволення власних інтересів;
викриття та здача у відповідні органи так званих «ворогів режиму» – комуністів
чи українських націоналістів та ін.
З’ясовано співвідношення показників реалізації цілей і завдань діяльності
спецвідділу «Вінета» й ефективності його пропагандистського впливу на населення
в умовах окупації, що виражається в таких судженнях автора: а) при високій
результативності діяльності, спецвідділ «Вінета» мав відносно низькі кількісні й


7
якісні показники ефективності деструктивного впливу на правосвідомість та
юридично значущу поведінку населення окупованих територій; б) показники
результативності діяльності спецвідділу «Вінета» й ефективності впливу на
населення окупованих територій мали виражений вектор до зниження вже після
другого року людиноненависницьких умов нацистської окупації.
Встановлено, що показник ефективності реалізації пропагандистського
впливу на населення в умовах окупації залежав від об'єктивних і суб'єктивних
факторів. До об'єктивних віднесено такі: загальне військове становище воюючих
держав на Східному фронті й умови окупації, в яких перебувало цивільне
населення у конкретний період; рівень матеріального-технічного й фінансового
забезпечення діяльності спецвідділу «Вінета»; дефіцит кваліфікованих кадрів
під час другого періоду окупації.
До суб'єктивних факторів належали такі: рівень підготовки агентів; якість
інформаційного продукту; правильність і своєчасність вибору та використання
пропагандистами методів і форм маніпулювання суспільною свідомістю; зміни
«образу» окупанта в суспільних настроях місцевого населення; психологічні,
ментальні, соціальні та культурні особливості сприйняття українським
населенням нацистської пропаганди;
Доведено, що відносний показник ефективності реалізації
пропагандистського впливу на населення в умовах окупації варіювався від
високого – при максимальній кількості осіб, які йшли на ідейно-вмотивоване
співробітництво з гітлерівськими окупантами та брали участь у каральних
заходах, до низького – при мінімальній кількості осіб з-поміж місцевого
населення, які продовжували співпрацю з окупантом при масовому розгортанні
антигітлерівського Руху Опору.
Ключові слова: спеціальний апарат пропаганди гітлерівської Німеччини,
діяльність спеціального відділу «Вінета», спеціальна пропагандистська
діяльність, інформаційно-аналітична розвідувальна діяльність, правова
свідомість населення окупованих територій, вплив пропагандистської
діяльності спецвідділу «Вінета» на правосвідомість, морально-правовий


8
конформізм, правовий нігілізм, перероджена правосвідомість, вплив
пропагандистської діяльності спецвідділу «Вінета» на юридично значущу
поведінку, злочинна поведінка населення окупованих територій.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.