Оксана Дядечко » Музичні інструменти Давньої Русі (Х–ХІІІ ст.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Музичні інструменти Давньої Русі (Х–ХІІІ ст.)

Дисертація
Написано: 2021 року
Розділ: Історична
Твір додано: 01.05.2024
Твір змінено: 01.05.2024
Завантажити: pdf див. (4.5 МБ)
Опис: Дядечко О.О. Музичні інструменти Давньої Русі (Х–ХІІІ ст.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 Історія та археологія. – Національний університет
«Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка, Чернігів, 2021.
Дисертація є комплексним міждисциплінарним дослідженням
музичних інструментів Давньої Русі Х–ХІІІ ст. У роботі на підставі
використання різноманітних методичних підходів та комплексного
залучення методів історії, археології та мистецтвознавства,
систематизовано, проаналізовано, та інтерпретовано наявні на сьогодні
свідчення про музичні інструменти Давньої Русі та їх побутування.
Музичні інструменти Х–ХІІІ ст. були невід’ємною частиною
історико-культурного простору Давньої Русі. Частина з них виникла та
побутувала на її землях задовго до прийняття християнства, проте
більшість з’явилися як наслідок економічних та політичних контактів із
Візантією та країнами Західної Європи та Азії. Саме за доби Давньої Русі
відбулося формування сталого комплексу музичних інструментів, які
ознаменували початок розвитку музично-виконавської культури на
території сучасної України.
Метою роботи є комплексне дослідження давньоруських музичних
інструментів (Х–ХІІІ ст.).
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об’єкт,
предмет, мету і завдання дослідження, окреслено хронологічні та
територіальні межі, схарактеризовано наукову новизну та практичне
значення роботи.
У першому розділі – «Історіографія, джерельна база, методологія
та методика дослідження» – схарактеризовано та проаналізовано історію


2



вивчення музичних інструментів Давньої Русі у контексті світової та
вітчизняної науки; визначено джерельну базу дослідження, методологію та
методику дослідження.
Аналіз історіографії дозволяє стверджувати, що музичні
інструменти Давньої Русі Х–ХІІІ ст. потрапляли у поле зору науковців
спорадично. Здебільшого вони розглядалися дослідниками у контексті
вивчення народної культури в цілому та історії народних інструментів
зокрема. Лише у другій половині ХХ ст. з’явилися спеціальні комплексні
дослідження з історії музичних інструментів, що побутували на території
сучасної України за часів Середньовіччя. Саме в цей час відбулося
формування вітчизняного інструментознавства та музичної археології як
науки. Варто відзначити, що музична археологія, як наука, спрямована на
вивчення музичної культури давнього світу та середніх віків. В основу її
методики покладений аналіз археологічного матеріалу: знахідок
оригінальних музичних інструментів або їх фрагментів (виготовлених з
каменю, кістки, дерева, очерету, глини, металу, скла та ін.), а також
зображень музичних сюжетів у монументальному мистецтві, творах
декоративно-ужиткового мистецтва та книжкових мініатюрах.
Дослідження базується на використанні широкого кола джерел:
писемних, зображальних, речових та етнографічних. Писемні джерела
представлені літописами та літературними творами періоду Середньовіччя.
До зображальних належать зображення музикантів, збережені у
монументальному мистецтві, в творах декоративно-ужиткового мистецтва,
а також на мініатюрах ілюмінованих рукописів.
Окрему категорію складають речові джерела – це оригінальні
музичні інструменти Х–ХІІІ ст., а також їх фрагменти, знайдені під час
археологічних досліджень. Також важливими для вивчення історії
музичних інструментів Давньої Русі є етнографічні джерела, які
дозволяють скласти уявлення про конструкцію та способи


3



звуковидобування інструментарію, збереженого в культурі українського
народу до сьогодення.
У другому розділі – «Давньоруські музичні інструменти» –
систематизовано, проаналізовано та інтерпретовано наявні на сьогодні
свідчення про музичні інструменти Давньої Русі та їх побутування.
Комплексний аналіз музичних інструментів Давньої Русі дозволяє
схарактеризувати різні групи (категорії) та окремі типи давньоруських
музичних інструментів (матеріал, конструкцію, особливості
звуковидобування), а також визначити їх витоки та час розповсюдження.
Музичні інструменти Давньої Русі розподіляються на чотири групи
відповідно до загальноприйнятої класифікації музичних інструментів:
самозвучні (ідіофони), ударні (мембранофони), духові (аерофони) та
струнні (хордофони).
Самозвучні інструменти (ідіофони) Давньої Русі є різноманітною за
своїм складом категорією предметів. До неї належать шумливі підвіски-
амулети, бубонці, глиняні брязкальця (писанки), варгани (дримби) та
дзвони. Археологічні знахідки деяких з цих предметів є численними, а
інших – унікальними. Різноманітність, широкий ареал побутування та
сфери використання цієї категорії музичних інструментів дозволяють
засвідчити їх побутування на території Південної Русі та популярність у
місцевого населення впродовж Х–ХІІІ ст.
Категорія ударних інструментів (мембранофонів) є найбільш
обмеженою з точки зору наявних писемних, зображальних та речових
джерел. Представлена вона билами, клепалами, бубном і барабаном. Однак
свідчення, отримані з літописів, нечисленні зображення та поодинокі
археологічні знахідки приладдя для гри на них (колотушок та «вощаг»)
дозволяють засвідчити їх побутування на території Давньої Русі.
До категорії духових музичних інструментів (аерофонів) належать
труба, сопілка (сопель, дуда), а також її різновид – кістяна сопілка,
гуркало, свищик та кістяний свисток. Існуючі джерела засвідчують


4



побутування відзначених духових інструментів на території Давньої Русі.
Водночас з цим, свідчення, отримані з джерел, не дають вичерпну
інформацію щодо їх конструктивних особливостей та відповідних способів
звуковидобування.
Струнні інструменти (хордофони) представлені двома типами
інструментів: щипковим – гуслами; та смичковим – гудком. Наявні на
сьогодні свідчення, отримані здебільшого із зображальних джерел, дають
змогу гіпотетично відтворити конструктивні особливості цих струнних
музичних інструментів, які могли побутувати на території Південної Русі
впродовж Х–ХІІІ ст. Звернення до писемних джерел та археологічні
знахідки з території сусідніх регіонів Європи дають підстави стверджувати
їх поширення і на південноруських землях принаймні з ХІ ст., що, на жаль,
лише в одному випадку (фрагмент гусел із Звенигорода) на сьогодні
підтверджено археологічно.
У третьому розділі – «Музичні інструменти в історико-
культурному контексті Давньої Русі» – схарактеризовано сферу
використання та визначено роль музичних інструментів різних видів та
підвидів у світогляді суспільства Давньої Русі впродовж Х–ХІІІ ст.
Виявлено зміни сфер побутування музичних інструментів протягом
досліджуваного часу під впливом різноманітних факторів, обумовлених
змінами історико-культурного контексту, який визначав життя
давньоруського суспільства.
У житті давньоруського суспільства музичні інструменти
відігравали важливу роль. Кожен з них наділявся своєю особливою
властивістю (значенням) та використовувався у певних сферах суспільного
життя відповідно до звичаїв та традицій, що склалися історично.
Музичні інструменти Давньої Русі поділялися на «високі» (елітарні
інструменти, які були у пошані у верхівки суспільства) та «низькі»
(використовувались ширшими верствами населення та після хрещення
засуджувались офіційно). У той же час, відповідно до сфери використання,


5



музичні інструменти Давньої Русі розподілялися на культові, сигнальні,
ратні, мисливські, пастуші, світські та дитячі.
Важливо, що незважаючи на видове розширення комплексу
музичного інструментарію впродовж Х–ХІІІ ст., музично-інструментальна
виконавська діяльність розвивалася у достатньо жорстких рамках, не було
передумов для розвитку професійного інструментального виконавства. Це
пов’язано з тим, що інструментальна музика, яка у багатьох випадках
наслідувала язичницькі традиції, залишалася поза межами церкви, котрою
визнавалася гріховною та згубною для людей.
Немає підстав припустити, що в цей час набула розвитку і
спеціалізація у виготовленні музичних інструментів. Судячи з усього, в
залежності від матеріалу, вони виготовлялись ремісниками відповідного
профілю: спеціалістами по обробці дерева, металу, кістки тощо або ж
самими виконавцями.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що
вперше завдяки систематизації і комплексному міждисциплінарному
дослідженню значного масиву джерел, аналізуються музичні інструменти
Давньої Русі Х–ХІІІ ст. Поглиблене історико-мистецтвознавче вивчення
накопичених матеріалів із залученням методів археології,
мистецтвознавства та суміжних дисциплін надали можливість визначити
та уточнити ґенезу, сфери побутування та особливості використання
музичних інструментів.
Практичне значення роботи визначається тим, що її результати
можуть бути використані в науковій, навчальній (розробка та викладання
таких навчальних дисциплін гуманітарного циклу, як «Історія України»,
«Археологія», «Історія українського мистецтва», «Культура України»
тощо), музейній, виховній та культурно-просвітницькій роботі, а також для
здійснення музично-виконавських реконструкцій. Окрім цього, результати
дослідження дають підстави для подальшого аналізу історії музичного
інструментарію, що побутував на території України та надають можливість


6



здійснення історичної реконструкції музичних інструментів та їх
використання у сучасному музичному мистецтві України.
Ключові слова: Давня Русь, Х–ХІІІ ст., Південна Русь, музичні
інструменти, культура, музична археологія

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.