Петро Дяченко » Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного] | ||||||||||||||||||||||||||||||
Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНРСпогади
|
||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||
Відгуки читачів:
|
||||||||||||||||||||||||||||||
30.12.2010 •
vitalis
При читанні спогади більше скидаються на неймовірні поетичні легенди про козаків та їх великі січі, безмірно прикрашені народною уявою — стрімкі атаки, розбиття переважаючого ворога, боротьба на смерть, жупани-оселедці тощо. Та скільки б все не скидалося на вигадки, полк Чорних запорожців таки дійсно свого часу був легендарним з'єднанням з козацькими традиціями й погордою смерті. Командир полку — Петро Дяченко — не менш унікальна постать в історії української зброї.
Читав книгу й душа тішилася, що українці не тільки універсали писали, а й завзято били москалів. Спогадів, подібних цим, які викликають яскраві емоції та збуджують в чоловікові романтизм війни, насправді дуже мало. Якщо «Холодний Яр» Горліса-Горського висвітлює героїку партизанського руху, то спогади Петра Дяченка — героїку регулярного війська. Книга просто повинна бути прочитаною. |
||||||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||||||