Володимир Денисенко » Державотворчі засади Київської Русі: духовність, освіта, дипломатія (до 1030-річчя Хрещення Руси-України)
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Державотворчі засади Київської Русі: духовність, освіта, дипломатія (до 1030-річчя Хрещення Руси-України)
Стаття
|
|
|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
20.06.2021 |
|
| Твір змінено: |
20.06.2021 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(140.1 КБ)
|
|
| Опис: |
Денисенко, В. А.
Державотворчі засади Київської Русі: духовність, освіта, дипломатія (до 1030-річчя Хрещення Руси-України) / В. А. Денисенко // Україна дипломатична : наук. щорічник. – 2018. – Вип. 19. – С. 707-721. – Бібліогр.: 65 назв.
У статті автор описує особливості християнської культури, яка, на його думку, репрезентує духовне обличчя епохи. Зазначено, що Церква Київської Русі як суспільне творення сприяла національному об’єднанню та становленню руської державності, а на основі єдності православної віри зросла й національна свідомість. Автор статті наголошує, що з прийняттям християнства Русь стала повноправною учасницею світового історичного процесу й культурної візантійської традиції, зокрема активніше розвивалася міжнародна торгівля, дипломатичні відносини, формувалася національна свідомість молодої Русі.
Автор узагальнює історіографічні згадки та літературні пам’ятки ХІ ст. Насамперед досліджує літопис Нестора Літописця, ченця Києво-Печерського монастиря, «Поучення» Володимира Мономаха. Окреслює спектр суспільно-політичних і релігійно-філософських проблем тогочасного суспільства. Реконструює шкільну систему освіти тогочасної доби та засвідчує, що поширення християнства сприяло поширенню освіти на території Русі-України.
Автор уважає, що історичний досвід здобутків християнського життя Київської Русі неодмінно слугуватиме розвиткові суспільних і релігійних відносин на сучасному етапі, а створення єдиної помісної Православної церкви – одна з найважливіших національних цілей України. Вивчення державно-церковних відносин неможливе без урахування особливостей із боку світських і конфесійних наукових кіл, адже вони формують уявлення про розуміння проблеми всередині церкви й держави. Тільки сукупність цих та інших знань здатна скласти уявлення про сучасні моделі державно-церковних відносин, визначити шляхи вдосконалення, утвердити демократію тощо.
У статті наголошено, що вітчизняних науковців, які досліджують українську релігійно-філософську думку в Україні, нині дуже мало.
Ключові слова: Київська Русь, християнство, культурне й духовне життя, церква, система освіти. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
