| Опис: |
Вісник Маріупольського державного університету. Серія: Історія. Політологія. – 2012. – Вип. 4-5.
Половецькі статуї зображують чоловіків, що цілком відповідає патріархальному сімейно-родовому культу предків, і жінок. Зображення жінок, культ предків, по жіночій лінії, – явище неймовірне в патріархальному суспільстві без пережитків матріархату. Статуї поділялися на стоячі, сидячі, або напівсидячі. Вони «одягнуті» в сорочки і каптани з суцільними або розрізними полами, у напівзігнутих руках тримають ритуальні посудини різної конфігурації. Характерно, що не тільки жіночі статуї зображувалися з грудьми, нерідко і чоловічі скульптури забезпечувалися цим символічним атрибутом сили родового покровителя, котрий дарує добробут і багатство. Особливо часто груди у чоловічих статуях зображувалася там, де чоловічі скульптури переважали. Всі вони належать до останнього періоду існування половецької скульптури – до її занепаду (XIII ст.). Половці в той час знемагали в боротьбі з татаро-монголами. Очевидно, скульптури намагалися якомога більш чітко висловити ідею покровителя, котрий дарує сили і в той же час втілює в статуях образи вождів – воїнів. Жіночі скульптури вирізняються головними уборами, прикрасами, багато орнаментованими каптанами. Обличчя деяких статуй обрамляють «роги» – вони, за свідченням етнографів, виконували не тільки роль декору, але й мали магічне значення. Вони були, ймовірно, символом дівчини-нареченої. Припущення це дозволяє зробити простежена етнографами у тюрків весільна гра – стрибка, в якій наречена ототожнювалася з бараном, а наречений і його дружки з вовками, зобов’язаними наздогнати дівчину. Половецькі жіночі скульптури могли встановлюватись знатним половчанкам, уособлювати образ покровительки роду, і навіть войовниці. Тому при визначенні соціальної стратифікації половецького суспільства ми не можемо відвести первинне місце тільки чоловікам, разом з ними знаходилися і жінки, які вправно долали не тільки побутові проблеми, але й при необхідності могли захистити власний рід. |
