Деніел Кіз » Таємнича історія Біллі Міллігана
| [додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного] | ||||||||||||||||||||||||||
 Таємнича історія Біллі Міллігана(пер. Олена Стусенко)
Роман
|
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||
|
Відгуки читачів:
|
||||||||||||||||||||||||||
|
13.08.2021 •
Волод
"Якби Мілліган отримував належне лікування, він би вже давно одужав і міг працювати, сплачуючи податки. Вона порекомендувала суду дозволити доктору Стеллі Керолін продов"
Дивні книги (прочитав цю і її наступну). Податки... От чомусь нема відчуття, що події в капіталістичній країні. Суцільний же ж "совок"... Особливо моторошно було, коли прибуткову "працетерапію" поламали. Якщо колись пануватимуть анкапи -- то вони ці книги зовсім не розумітимуть. Все ж просто. Є довбень, який не зміг зберегти роботу і задля кількох сотень доларів пішов грабувати. Його спіймали. Причому легко. А далі він просто має оплатити всі збитки (і прямі, й роботу поліції, і зґвалтування теж). І все... І не було би цієї всієї безглуздої і дорогої (для платників податків) тяганини, якби він потрапив у руки страхових компаній, що просто вимагали би оплату. Навіть тисячу років тому це вже розуміли в Київській Русі. Де за злочин треба було платити купою срібла. І то справді схоже було на „закон один для всіх”. А нині -- таке враження, що у людства якийсь маразм. Старечий... От невже постраждалим і справді треба, аби винуватця "посадили" і катували, або використовували (наглядачі) майже як раба, або, щоб він тупо відкупився ще на початку від поліцій-суддів -- аніж отримати вичерпну грошову компенсацію для себе, за збитки?
26.11.2019 •
vitalis
Неймовірно захоплива книжка, майже половина всіх героїв якої - це різні альтер-его самого Біллі. Автор викладає сюжетну лінію таким чином, що важко відірватися від читання. Тут психологічний трилер майстерно змішаний з кримінальним детективом і самокопанням головного героя в самому собі. Захопливо описано процедури американської судової і правоохоронної системи, а також роботу медзакладів для психічно хворих.
Все це доповнює дуже і дуже, просто надзвичайно майстерний український переклад Олени Стусенко, в перекладі якої герої дуже природньо говорять і живим українським сленгом, і використовують елементи українських говірок, і мають природній «югославський» акцент. Крім того, дуже доречно та фахово перекладено процесуальну мову там, де справа стосується юридичних питань. Без жодних вагань рекомендую до прочитання. |
||||||||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||||||||