|
| Написано: |
2018 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
20.10.2024 |
|
| Твір змінено: |
20.10.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Дабло Л. Г. Науково-теоретична спадщина Дмитра Овсянико-
Куликовського: культурологічний аспект. Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата культурології за
спеціальністю 26.00.01 Теорія та історія культури (культурологія).
Маріупольський державний університет, Міністерство освіти і науки України.
Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, Міністерство
культури України. Київ, 2018.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу науково-теоретичної
спадщини Д.Овсянико-Куликовського – відомого вченого, послідовника
О.Потебні, наукова діяльність котрого сприяла подальшому розвитку
Харківської лінгвістичної школи, що посідала помітне місце в
інтелектуальному житті російської імперії кінця ХІХ – початку ХХ століття.
Проаналізовано стан осмислення й оцінки науково-теоретичної спадщини
Д.Овсянико-Куликовського в дослідницькому просторі ХХ – початку
ХХІ століття.
Підкреслено, що культурологічний аналіз спадщини вченого у сучасній
українській гуманістиці здійснено вперше. Зазначено, що цей аналіз спирається
на такі чинники як: міждисциплінарний підхід, біографічний метод, послідовна
персоналізація досліджуваного матеріалу та застосування понятійно-
категоріального апарату культурології.
Відтворено процес становлення культурологічних ідей Д. Овсянико-
Куликовського, серед яких наголошено на творчості – універсальній формі
культури – та на мовному контексті культури.
Охарактеризовано специфіку культурно-освітньої творчої активності
вченого, яка інтерпретована в дисертації як єдність педагогічної та
публіцистичної сфер його діяльності. 3
Актуальність дослідження теоретичної спадщини Д. Овсянико-
Куликовського – визнаного українського вченого, фахівця в галузі
гуманітарного знання – пов’язана з необхідністю в умовах початку
ХХІ століття. реконструювати історію вітчизняної культурологічної думки,
розглядаючи її як підґрунтя задля напрацювання моделі подальшого руху
українського культуротворення. Оскільки творчий шлях Д. Овсянико-
Куликовського збігається з кардинальними соціально-політичними,
ідеологічними та історико-культурними змінами на теренах Російської імперії,
критеріїв актуальності набуває систематизація теоретичного опрацювання
спадщини вченого в добу модернізації сучасної України.
Відповідно до теми та означеної наукової новизни дисертаційного
дослідження культурологічний аспект теоретичної спадщини Д. Овсянико-
Куликовського представлений як такий, що вперше аналізується в сучасній
український гуманістиці, спираючись на міждисциплінарний підхід,
біографічний метод, послідовну персоналізацію досліджуваного матеріалу.
Ще один чинник культурологічного аналізу передбачає особливу увагу до
понятійно-категоріального забезпечення як самого дослідження, так і щодо
систематизації понятійно-категоріального апарату, яким керувався
Д. Овсянико-Куликовський. Показано, що поруч із традиційними поняттями
(«культура», «історія», «особистість») учений приділяв увагу семантично-
змістовним структурам («норма / анормальне (патологічне)», «світ культури як
другий світ», «естетизм – антиестетизм», «мораль – моральне зло»), які містять
смисловий потенціал для подальшої дослідницької роботи.
Аналіз джерельної бази з теми дисертаційного дослідження потребував
розмежування в часі всіх тих теоретичних робіт, які були написані дотепер, що
привело до їх типологізації: 1) видання дорадянського періоду; 2) видання
радянського періоду; 3) наукові розвідки та дослідження здійснені в умовах
української незалежності. Залучення робіт усіх трьох періодів у процесі
розгляду низки питань щодо науково-теоретичної спадщини Д. Овсянико-
Куликовського дозволило оцінити якісний рівень наявної дослідницької 4
літератури й виокремити три проблеми, які потребують подальшого
опрацювання, а саме: культурологічні ідеї вченого, естетичний контекст у
логіці літературознавчих пошуків та процес концептуалізації світоглядних
орієнтацій позитивістів в українській гуманістиці кінця ХІХ – початку
ХХ століття.
Важливим теоретичним зрізом дисертаційного дослідження є звернення
до теоретичних напрацювань видатного українського філософа й лінгвіста
О. Потебні, котрий відіграв потужну роль у формуванні світогляду
Д. Овсянико-Куликовського. Відтворено хронологію їх знайомства і
становлення взаєморозуміння, етапи співпраці, показано спільність сфер їхніх
теоретичних підходів і самоцінність наукових розвідок.
Матеріал дисертації побудовано таким чином, що наукові надбання і
Потебні, і Овсянико-Куликовського подані як цілісні феномени, де співпраця
видатних учених, збагачуючи обох, не нівелювала творчої самобутності. При
цьому їх науковий потенціал розкривався назовні, залучаючи в дослідницький
простір інших фахівців та впливаючи на підсилення авторитету Харківської
наукової школи, у контекст якої вперше вписані досягнення харків’ян на
теренах лінгвістичної та естетичної науки. Показано, що як наприкінці
ХІХ століття, так і в перші десятиліття ХХ століття харківська естетична школа
демонструвала теоретико-практичний паритет, у процесі якого поєднувалися
теоретичні зусилля науковців (О. Потебня, Д. Овсянико-Куликовський) і
представників творчої інтелігенції (Г. Хоткевич).
Культурологічні ідеї Д. Овсянико-Куликовського концептуалізовано
завдяки відтворенню логіки наукового руху «О. Потебня – Д. Овсянико-
Куликовський», де зафіксовано європейський контекст їх співпраці й
проаналізовано вплив позитивізму, загалом, і новаторських шукань І. Тена на
перетині взаємодії гуманітарного та природничого знання, зокрема. Показано,
що Д. Овсянико-Куликовський долучився до українських прихильників
позитивізму, серед яких були й ті, хто, прийнявши цю філософську доктрину,
полемізували з її конкретними тезами (М. Євшан). Серед культурологічних тез 5
Д. Овсянико-Куликовського виокремлені такі: феномен «окультуреної
людини», «культура як ступінь олюдненості суспільних відносин», «критика
негативістського присмаку культури минулого» та ін. Особливий наголос
Д. Овсянико-Куликовський робить на творчості як універсальній формі
культури та на її мовному контексті.
Реконструкція культурно-освітньої діяльності Д. Овсянико-
Куликовського на перший план висуває його зацікавлене ставлення до
індології, яка сприймалася як сфера накопичення культурологічного досвіду
задля осмислення проблеми діалогу культур. Підкреслено підвищений інтерес
ученого до санскриту, який на той час був надзвичайно популярний у Європі та
сприймався як зразок «мови, доведеної до досконалості», доречний для
використання як у філософсько-художньому, так і в наукових видах діяльності.
Показано, що опрацювання Д. Овсянико-Куликовським феномену «Вед»
носило послідовно культурологічне спрямування щодо міждисциплінарного
підходу до аналізу їх змісту, а саме: єдність релігійного, морально-естетичного
та психологічного аспектів. Означений контекст викристалізував для
Д. Овсянико-Куликовського багатоаспектність проблеми традиції в цілому й
такого її аспекту як традиція культу.
Серед багатоаспектних культурницьких інтересів Д. Овсянико-
Куликовського вагоме місце посідає педагогічна та публіцистична діяльність,
оцінена в дисертації як творчо-пошукова. Показано, що специфічною
константою, яка органічно об’єднувала різнопланові інтереси вченого,
виступала педагогіка з властивими їй функціями освіти й виховання.
Функціональність педагогіки трансформувала інтереси Д. Овсянико-
Куликовського у співпрацю з низкою популярних тогочасних журналів,
починаючи з 90-х років ХІХ століття. Зазначено, що всі сфери позанаукової
діяльності вченого носили стабільний та систематичний характер, формуючи на
межі ХІХ–ХХ століття впливовий тип прогресивного, ліберально
налаштованого українського інтелігента. 6
Наукова новизна полягає в тому, що вперше в українській гуманістиці
здійснено комплексний аналіз науково-теоретичної спадщини Д. Овсянико-
Куликовського з наголошенням на її культурологічному аспекті.
Уперше:
– концептуалізовано культурологічний аспект у науково-теоретичній
спадщині Д. Овсянико-Куликовського та проаналізовано еволюцію поглядів
ученого з урахуванням міждисциплінарного підходу;
– систематизовано культурологічні погляди Д. Овсянико-Куликовського,
представлені як єдність трьох позицій, а саме:1) становлення культурологічних
ідей; 2) творчість як універсальна форма культури; 3) мовний контекст
культури. Водночас, культурологічні погляди Д. Овсянико-Куликовського
співвіднесені з теоретичними пошуками О. Потебні на теренах історії культури;
– здійснено спробу щодо цілісного відтворення життя та наукової
діяльності вченого в контексті біографічного методу.
Уточнено:
– місце і значення культурологічних ідей у структурі наукових розвідок
Д. Овсянико-Куликовського;
– ставлення вченого як до позитивізму взагалі, так і до естетико-
мистецтвознавчих ідей І. Тена, а саме: зазначена теза аргументована як приклад
європейського контексту в співпраці «О. Потебня – Д. Овсянико-
Куликовський».
Набули подальшого розвитку:
– доповнено і систематизовано історіографію науково-теоретичної
спадщини вченого;
– запропоновано розглядати широкий комплекс проблем, об’єднаних
поняттям «індологія» як досвід формування ідеї «діалог культур».
Теоретичне та практичне значення дисертації: наукові результати,
отримані в дисертації, сприятимуть уточненню поглядів на місце і роль
культурології в сучасній гуманістиці. Обраний напрям дослідження дозволяє з 7
нових позицій розглянути спадщину Д. Овсянико-Куликовського в контексті
традицій Харківської лінгвістичної школи.
Практичне значення полягає в тому, що теоретичні положення,
фактичний матеріал, висновки, отримані протягом дослідження теми
дисертації, можуть бути використані як для подальших пошуків щодо
української культури кінця ХІХ – початку ХХ століття, так і в навчальних
курсах з низки гуманітарних наук, а саме: теорія та історія культури,
літературознавство, психологія, естетика та мистецтвознавство.
Ключові слова: культурологічні ідей, культурно-освітня діяльність,
європейський контекст, діалог культур, санскрит, індологія, теоретична
спадщина, культурологічний аналіз, міждисциплінарний підхід, біографічний
метод, персоналізація, творчість, мовний контекст. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП………………………………………...……………………………………17
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНА СПАДЩИНА
Д. ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКОГО В СУЧАСНОМУ
ДОСЛІДНИЦЬКОМУ КОНТЕКСТІ…………………………………………..25
1.1 Історіографія проблеми…………………………………………….…….25
1.2 Культуротворчий потенціал біографічного методу: життєвий і науковий
шлях Д. Овсянико-Куликовського….……………………………………….42
Висновки до розділу 1……..…...…………………………………………….63
РОЗДІЛ 2 КУЛЬТУРОТВОРЧІ КОНТЕНТИ ТЕОРЕТИЧНИХ ПОШУКІВ
Д. ОВСЯНИКО-КУЛИКОВСЬКОГО………………………………………….65
2.1 Формування світогляду вченого в просторі теоретичних орієнтацій
О. Потебні та Харківської наукової школи………..………..……………….65
2.2 Концептуалізація культурологічних ідей у логіці руху «О. Потебня –
Д. Овсянико-Куликовський»……..…..………………………………………90
2.2.1 Європейська площина співпраці харківських науковців…...……..90
2.2.2 Становлення культурологічних ідей..……………………………....97
2.2.3 Творчість як універсальна форма культури……………………….105
2.2.4 Мовний контекст культури……………...……………………….....113
Висновки до розділу 2……………………………………………………….120
РОЗДІЛ 3 КУЛЬТУРНО-ОСВІТНЯ ДІЯЛЬНІСТЬ Д. ОВСЯНИКО-
КУЛИКОВСЬКОГО……………………………………………………………..122
3.1 Індологія як досвід осмислення проблеми діалогу культур…….……122
3.2 Творчо-пошуковий характер педагогічної та публіцистичної діяльності
Д. Овсянико-Куликовського……..………………………………………….146
Висновки до розділу 3.………………………………………………………170
ВИСНОВКИ………………………………………………………………………172
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………...........................176
ДОДАТКИ…………………………………………………………………………196
|
|
|
