|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
09.05.2025 |
|
| Твір змінено: |
09.05.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.6 МБ)
|
|
| Опис: |
Чмир А. В. Художній світ історичної романістики Петра Кралюка.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 035 Філологія. Одеський національний університет імені
І. І. Мечникова, Одеса, 2025.
У дисертації досліджено особливості художнього світу в чотирьох історичних
романах сучасного письменника Петра Кралюка («Шестиднев, або Корона дому
Острозьких», «Сильні та одинокі», «Данило Острозький: образ, гаптований бісером»,
«Справжній Мазепа»). Художня реальність, створена цим літератором, є пошуком
відповідей на актуальні питання національної давнини, прискіпливим аналізом
пережитих країною подій і прогнозуванням перспектив подальшого життя
українського народу. Для цього майстра слова початку XXI ст. вкрай важлива ревізія
усталених поглядів на історичне минуле України, тож митець пропонує нові підходи
щодо інтерпретації суперечливих подій минулого і героїчної історії боротьби
українців.
Актуальність дисертації зумовлена потребою визначити місце історичних
романів Петра Кралюка в літературному процесі сьогодення, охарактеризувати
сутність авторської концепції зображення старовини та встановити специфіку
діалогізму літератора, який є водночас письменником і науковцем. Прозову творчість
вищезгаданого майстра слова та своєрідність його як митця розглядала значна
кількість літературознавців (Петро Білоус, Сергій Дзюба, Микола Жулинський,
Олексій Костюченко, Світлана Кочерга, Олена Мізінкіна, Вікторія Назарук, Галина
Насмінчук, Ярослав Поліщук, Валерій Полковський, Ірина Приліпко, Олександр
Саган, Сергій Синюк, Михайло Слабошпицький, Роксана Харчук, Лілія Чикур,
Тетяна Шевченко, Михайло Якубович). Дослідники зупинялись на специфіці
художнього світу окремих творів письменника XXI ст. Однак проблема своєрідності
художнього світу історичних романів Петра Кралюка як творів нового типу за
3
постмодерних реалій залишається на сьогодні відкритою, тому виникає потреба її
розв’язати.
Мета дисертаційної роботи полягає у виявленні засобів, за допомогою яких
відбувається актуалізація такого феномену, як художній світ історичної романістики
вказаного літератора, його характеристика та визначення рис, які вирізняють
художню концепцію щодо минулого на тлі інших митців. Відповідно до поставленої
мети важливими постали такі завдання: проаналізувати специфіку сучасного
українського історичного роману, його магістральні риси, історію розвитку, жанрові
різновиди, співвідношення факту й вимислу у створенні образної та подієвої систем,
а також наукового й художнього складників процесу авторської творчості;
простежити рівень вивчення історичної романістики Петра Кралюка, коло проблем,
які вирішуються дослідниками щодо його історичної прози (форми авторської
присутності, ступінь документальності в зображенні подій, складники його поетики,
місце інтертекстуальності, художній світ деяких творів, полемічність оцінок щодо
творчості), з’ясувати стан розробки художнього світу історичних романів цього
майстра слова; дослідити своєрідність такого літературознавчого поняття, як
«художній світ», дати йому визначення, простежити його зв’язок із реальним світом,
авторським «я», рецепцію, складники та системність цього феномену; розглянути
поняття «діалог», вивчення якого можливе з двох позицій: комунікації і психології;
виявити елементи паратекстуальності (включно з метатекстом) в історичній
романістиці Петра Кралюка як прояв діалогічності побудови творів, дослідити
важливість паратексту для створення художнього світу; звернути увагу на стан
розробки такої категорії, як «інтертекстуальність», охарактеризувати засоби
інтертекстуальності в історичних романах досліджуваного автора; простежити типи
діалогів як комунікативних актів між персонажами в історичній прозі Петра Кралюка,
з’ясувати їхнє концептуальне значення.
У роботі досліджено діалогічність як магістральну ознаку художнього світу
історичної романістики Петра Кралюка.
Об’єктом дисертаційної роботи є історичні романи «Шестиднев, або Корона
дому Острозьких», «Сильні та одинокі», «Данило Острозький: образ, гаптований
4
бісером», «Справжній Мазепа» Петра Кралюка як найбільш репрезентативні щодо
створеного ним художнього світу.
Предметом дослідження став аналіз паратекстуальності, інтертекстуальності і
діалогу як провідних рис художнього світу історичних романів письменника XXI ст.
З огляду на мету та завдання дисертації під час вивчення історичної
романістики Петра Кралюка використано такі методи: системно-семантичний підхід,
який необхідний для аналізу історичних творів цього письменника як цілісної
системи й усвідомлення їхнього місця в мистецтві загалом і в літературі зокрема.
Застосовано також наратологічний метод для аналізу дискурсу в чотирьох історичних
романах автора. Вагомим у роботі виявився і метод рецептивної естетики – для
розуміння того, як історична романістика Петра Кралюка корелює зі сприйняттям
читача. Типологійний метод використано в зіставленні історичних романів майстра
слова між собою та виявленні спільних рис. Застосування герменевтичних стратегій
сприяло вивченню чотирьох творів літератора з погляду семантики створених
письменником образів. Біографічний метод дозволив розглянути особистість автора
у зв’язку з тим, що він є водночас і літератором, і науковцем. Саме це зумовлює
діалогізм його історичної творчості, який проявляється на рівні змісту та форми.
Порівняльно-історичний метод у дисертації знадобився для встановлення етапів
розвитку й сутності таких понять, як «художній світ», «історичний роман»,
«паратекстуальність», «інтертекстуальність», «діалог». За допомогою діалогічного
методу вдалося простежити своєрідну евристичну бесіду між автором та читачем, яка
стає можливою завдяки існуванню художнього світу історичних романів Петра
Кралюка.
Теоретико-методологічною основою дисертації стали розвідки як
національних, так і зарубіжних дослідників. Використано напрацювання таких
літературознавців, як Стефанія Андрусів, Антоніна Аністратенко, Ніна Бернадська,
Тетяна Бовсунівська, Ганс Вільмар Гепперт, Джером де Грут, Анатолій Гуляк,
Микола Ільницький, Микола Кодак, Марія Лаврусенко, Богдан Мельничук, Василь
Полтавчук, Людмила Ромащенко. Історичну прозу Петра Кралюка та постать цього
автора розглядали Петро Білоус, Сергій Дзюба, Микола Жулинський, Олексій
5
Костюченко, Світлана Кочерга, Олена Мізінкіна, Вікторія Назарук, Галина
Насмінчук, Ярослав Поліщук, Валерій Полковський, Ірина Приліпко, Олександр
Саган, Сергій Синюк, Михайло Слабошпицький, Роксана Харчук, Лілія Чикур,
Тетяна Шевченко, Михайло Якубович. Їхні позиції взято до уваги в дослідженні.
Методологічним підґрунтям для аналізу художнього світу стали праці Петра Білоуса,
Олександра Бороня, Умберто Еко, Василя Іванишина, Григорія Клочека, Ірини
Лівенко, Валентини Мусій, Катажини Роснер, Ірини Руснак, Анатолія Ткаченка,
Нонни Шляхової. У дисертації були використані дослідження, присвячені діалогу
(Наталії Астрахан, Марини Злочевської, Наталі Кондратенко, Тетяни Суходуб,
Василя Фащенка, Людмили Шашкової); паратекстуальності (Міхала Ґловінського,
Олени Дубініної, Жерара Женетта, Максима Нестелєєва, Олени Переломової,
Мар’яни Сокол, Альони Тичініної); інтертекстуальності (Ролана Барта, Юлії
Крістевої, Зофії Мітосек, Петра Рихла). Допомогли також розвідки українських
істориків (Олександра Бойка, Володимира Голобуцького, Михайла Грушевського,
Володимира Замлинського, Миколи Ковальського, Миколи Костомарова, Миколи
Котляра, Миколи Манька, Івана Огієнка, Григорія Савчука, Василя Ульяновського,
Наталі Яковенко) для розуміння певних постатей минулого та окремих історичних
подій.
Наукова новизна дисертації полягає в тому, що:
– уперше цілісно проаналізовано художній світ чотирьох історичних романів
Петра Кралюка;
– уперше комплексно розглянуто паратекстуальність, інтертекстуальність і
діалогічність історичних романів цього літератора як художньої єдності (системи),
виділено їхні різновиди;
– уперше досліджено історичні романи майстра слова з погляду засад
діалогізму.
Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів,
висновків та списку використаної літератури (172 позиції). Загальний обсяг
дисертації 204 сторінки, основний текст – 169 сторінок.
6
У першому розділі дисертації йдеться про шляхи дослідження художнього світу
історичної романістики Петра Кралюка. У ньому розглянуто погляди науковців на
специфіку сучасного українського історичного роману, його жанрові різновиди,
взаємозв’язок у ньому факту й вимислу. Досвід вивчення прози Петра Кралюка
проаналізовано в контексті сучасних концепцій історичної романістики.
Охарактеризовано сутність такої літературознавчої категорії, як «художній світ»
(його дефініція, співвідношення з реальним світом, оприявнення в ньому авторського
«я», рецепцію читача, складники, системність). Узагальнено, що художній світ –
феномен, який виникає як наслідок спільної дії автора, читача та самого художнього
твору. Це індивідуальний погляд митця на світ, який доступний під час читання
реципієнту, а також сукупність засобів і прийомів, які роблять цей художній світ
індивідуальним, винятковим, неповторним.
Визначено, що історичну творчість Петра Кралюка доречно розглядати з
позицій діалогу та діалогічності, оскільки історична романістика згаданого
письменника постійно апелює до взаємодії з читацьким світосприйняттям,
поглядами, переконаннями, ідеями реципієнта. Письменник уважає, що виключно
завдяки спільним зусиллям автора та читача розв’язання проблем національного
минулого стає можливим. Діалогізм Петра Кралюка в дисертації мотивується
декілька чинниками. Серед них – своєрідність особистості автора, який є і
літератором, і науковцем водночас. Письменник-філософ спирається на досвід
еристики в процесі створення історичних романів. У дисертації обґрунтовується
також увага Петра Кралюка щодо діалогічної побудови творів за обставин
постмодерної доби: митець виходить із того, що образ дійсності (події) завжди має
суб’єктивний характер. Герої романів перебувають у стані суперечки один з одним
або з наявними трактуваннями подій і осіб, намагаються обґрунтувати власну
позицію, ставляться із сумнівом до почутого або ж цілком поділяють чийсь погляд. У
будь-якому разі людина в прозі Петра Кралюка відкрита до діалогу або полілогу.
У другому розділі дисертації зосереджено увагу на діалозі між текстами та
елементами текстів історичних романів Петра Кралюка, утіленому завдяки
паратекстуальності й інтертекстуальності. Безпосередньо перед самим текстом є
7
паратекст, який уводить читача до художнього світу твору і викликає в нього
відповідну антиципацію. Відомо, що до паратекстуальних елементів належать
заголовок, ім’я автора, жанрове позначення, присвята, епіграф, передмова, ілюстрації
тощо. Паратекстуальність в історичному романі «Шестиднев» згаданого
письменника реалізується через заголовок, присвяту, епіграф, передмову, назви
розділів і післямову. У цьому творі паратекст підкреслює жанрову своєрідність
роману (шестоднев), сюжетні колізії, авторську інтенцію виникнення художнього
тексту і зв’язок із живописом. У «Сильних та одиноких» натомість провідною є
метатекстуальність – різновид паратекстуальності, який постає у вигляді авторських
приміток і коментарів у тексті. Метатекст у вказаному творі розкриває реалії
боротьби Організації українських націоналістів (ОУН), провідником якої тривалий
час був Степан Бандера. Наприкінці роману Петро Кралюк надає своєму читачеві
пояснення та наукові коментарі, зосереджується також на героїчних портретах
українських націоналістів та цитатах, які суголосні описаним подіям у творі.
Роману «Данило Острозький» Петра Кралюка властива стилізація
середньовічних наративів, оскільки цей текст складається з 67 невеликих за обсягом
частин. Кожна з них претендує на окреме прочитання, проте їхня сукупність утворює
цілісний і завершений художній твір. У такий спосіб згаданий роман «Данило
Острозький» має ансамблевий характер. Роману «Справжній Мазепа» властивий
діалог із класичними текстами, зокрема творчістю представника «української школи»
XIX ст. Миколи Гоголя. Петро Кралюк удається у своєму творі до стилізації та
пародіювання для висміювання абсурду сьогодення, його критики й пошуку
можливого виходу з нього. Історична романістика майстра слова XXI ст. містить
численні алюзії, ремінісценції та цитати, які значно поглиблюють контекст,
інтелектуально збагачують його, є відповідним підґрунтям міркувань, емоційних
станів, переконань героїв.
У третьому розділі дисертації наголошено на значенні діалогів як
комунікативних актів в історичних романах Петра Кралюка. У творі «Шестиднев»
саме діалог передусім між головними героями (Василем-Костянтином Острозьким і
маляром Іваном) допомагає встановити правду щодо минулого. Зіткнення різних
8
поглядів персонажів, їхнє виголошення та обмірковування дозволяє скласти
максимально об’єктивну картину віддалених у часі подій. Завдяки діалогу в романі
«Данило Острозький» герої мають змогу встановити істину щодо минулого,
зіставляючи та обдумуючи представлені писемні пам’ятки. У процесі умовного
спілкування з голосами попередників дослідник старовини Василь Суразький
починає усвідомлювати достовірність написаного в історичних рукописах або ж
умовність у них.
Діалогізм «Справжнього Мазепи» Петра Кралюка полягає в співіснуванні в
цьому творі різнорідних ідей. У вказаному історичному романі міркування Миколи
Гоголя, Зиґмунда Фройда, Едічки, Професора і самого автора стикаються між собою,
пропонуючи читачеві обрати відповідну інтерпретаційну стратегію. Така поліфонія у
творі свідчить про бажання письменника не обмежувати свого реципієнта єдиним
можливим тлумаченням подій давнини. У романі «Сильні та одинокі» бесіда також
відіграє ключову роль у вирішенні проблеми самоідентифікації головного героя –
Степана Бандери. Згаданий лідер ОУН сперечається зі слідчим Валігурським та
уявним ідейним опонентом Яремою Вишневецьким, доводячи їм свою думку
стосовно української нації.
У такий спосіб аналіз історичної романістики Петра Кралюка засвідчив
оригінальну авторську концепцію осмислення минулого, її дискусійність, широту
охоплення проблем, інтелектуалізм, зв’язок з іншими творами. Саме завдяки
паратекстуальності, інтертекстуальності та діалогу думок виникнення художнього
світу історичних романів письменника XXI ст. стало можливим. Чотири історичні
твори («Шестиднев», «Сильні та одинокі», «Данило Острозький», «Справжній
Мазепа») Петра Кралюка охоплюють часовий проміжок від XIV ст. до сьогодення,
розкриваючи комплекс важливих національних питань і пропонуючи можливі
рішення для них.
Ключові слова: П. Кралюк, жанр, історичний роман, художній світ, діалог,
паратекстуальність, метатекст, інтертекстуальність, алюзія, ремінісценція, цитата,
наратив, вимисел, історичне джерело, самоідентифікація.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП……………………………………………………………….…………………...20
РОЗДІЛ I. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ВИВЧЕННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ
ІСТОРИЧНИХ РОМАНІВ ПЕТРА КРАЛЮКА ……………………………………….28
1.1. Результати і перспективи дослідження сучасного історичного роману…….……28
1.2. Історична романістика Петра Кралюка як об’єкт літературознавчих і
літературно-критичних студій…………………………………………………………..41
1.3. Концепції категорії «художній світ» у сучасній науці……………...……………..52
1.4. Осмислення понять «діалог» і «діалогічність» на сучасному етапі розвитку
гуманітаристики………………………………………………………………………….62
Висновки до I розділу……………...…………………………………………………….67
РОЗДІЛ II. ДІАЛОГ МІЖ ТЕКСТАМИ ТА ЕЛЕМЕНТАМИ ТЕКСТІВ У РОМАНАХ
ПЕТРА КРАЛЮКА……………...………………………………………………………71
2.1. Діалог між граничними елементами текстів історичних романів Петра Кралюка:
явище паратекстуальності………………..………………………………………...........71
2.1.1. Функції паратексту в романі «Шестиднев, або Корона дому
Острозьких» Петра Кралюка…………………………………………...………...75
2.1.2. Метатекстовий складник паратексту роману «Сильні та одинокі»
Петра Кралюка……..……………………….……………………………………..84
2.2. Інтертекстуальні зв’язки в історичній романістиці Петра Кралюка………….......91
2.2.1. Стилізація середньовічних наративів у романі «Данило Острозький:
образ, гаптований бісером» Петра Кралюка як прояв діалогічності……….......94
2.2.2. Постмодерністський діалог із класичними текстами в романі
«Справжній Мазепа».………................................................................................101
2.2.3. Алюзії, ремінісценції, цитати в романах Петра Кралюка…………...…..112
Висновки до II розділу………………………………………………………………….125
РОЗДІЛ III. ДІАЛОГ ВИСЛОВЛЮВАНЬ ЯК ШЛЯХ ДО УСВІДОМЛЕННЯ ІСТОРІЇ
В РОМАНАХ ПЕТРА КРАЛЮКА…………………………………………………….128
3.1. Діалог у романі «Шестиднев» Петра Кралюка крізь призму факту й вимислу…128
19
3.2. Діалог крізь призму історичної пам’яті в романі «Данило Острозький: образ,
гаптований бісером» Петра Кралюка………………………………………………….141
3.3. «Справжній Мазепа» Петра Кралюка як роман ідей……………………………..154
3.4. Проблема діалогу як шляху до самоідентифікації головного героя в романі
«Сильні та одинокі» Петра Кралюка…………………………………………………..166
Висновки до III розділу…………………………………………………………............174
ВИСНОВКИ………………………………………………………….............................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………………189
|
|
|
