Аліна Червінчук » Феномен війни в інформаційному просторі України 2015-2018 рр. (за матеріалами воєнної документалістики)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Феномен війни в інформаційному просторі України 2015-2018 рр. (за матеріалами воєнної документалістики)

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 31.12.2023
Твір змінено: 02.01.2024
Завантажити: pdf див. (1.8 МБ)
Опис: Червінчук А.О. «Феномен війни в інформаційному просторі України 2015-2018 рр. (за матеріалами воєнної документалістики)». Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 061 «Журналістика». Запорізький національний університет, Запоріжжя, 2023.


Дисертаційну роботу присвячено комплексному дослідженню особливостей репрезентації феномену війни в українській воєнній документалістиці.

Необхідність дослідження воєнної документалістики, що репрезентує зафіксовані авторами передумови розгортання воєнного конфлікту на Сході, перебіг подій, свідчення безпосередніх учасників, обумовлена потребою системного аналізу способів та форм актуалізації здобутого українцями досвіду війни, змодельованих авторських уявлень про війну як феномен сучасності, його місце в новітній українській історії.

Актуальність теми дослідження. Проблема репрезентації трагічного сучасного досвіду України, а саме воєнних дій на Сході України з 2014 року, які 24 лютого 2022 року набули нового формату, – розширилися до повномасштабної війни, потребує окремої наукової уваги, детального вивчення та осмислення. Адже воєнні дії на Донбасі отримували різні визначення («протистояння», «конфлікт», «громадянська війна», «громадянський конфлікт», АТО, ООС, «гібридна війна» тощо) та подавалися як феноменальний досвід, що увиразнювався та фіксувався безпосередніми його учасниками і спостерігачами як досвід війни, проникнувши в сучасний інформаційний простір.

Війна – феномен, що потребує цілеспрямованого оцінювання й осмислення, адже він глибоко й суттєво змінює нашу дійсність у фізичному, соціальному, політичному, психологічному вимірах, перебудовуючи інформаційний простір і когнітивну реальність. Війна промовляє, артикулює cебе в уявленнях тих, для кого масова інформаційно-комунікаційна діяльність є професійним обов’язком (журналістів, некомбатантів) та тих, хто має потребу поділитися своїм персональним досвідом війни, відрефлексувавши його (учасників бойових дій, комбатантів).

Об’єкт дослідження – документальні збірки про воєнні дії на Сході України та їх місце в українському інформаційному просторі.

Предмет дослідження – способи організації та репрезентації матеріалу про воєнні дії на Сході України у документальних творах, що репрезентують авторське бачення феномену війни.

Мета роботи – сформувати комплексне уявлення щодо способів репрезентації досвіду війни на Сході України в сучасній українській воєнній документалістиці, та, взявши до уваги статус автора твору як некомбатанта (професійного комуніканта-журналіста), комбатанта (учасника бойових дій), виявити авторську позицію та комунікаційні стратегії, що використовуються для осмислення феномену війни і побудови соціокультурного образу сучасної української воєнної історії.

Наукова увага зумовлюється запитом з боку української і світової спільноти – потребою у розгорнутому, об’ємному інформуванні про події на Сході України, і воєнна документалістика задовольняє цей запит.

Авторкою розглянуто та увиразнено бачення специфіки сучасного інформаційного простору та способів репрезентації війни у ньому з позицій різних типів комунікантів. Визначено, що робота засобів масової інформації характеризується формуванням «порядку денного», конструюванням реальності (уявлень про події), фреймуванням інформації, використанням моделі розголосу для привернення уваги аудиторії, театралізацією подій. Результати наукових спостережень продемонстрували, що події на Сході України трактувалися засобами масової інформації по-різному (залежно від інформаційної політики медіа і комунікаційної стратегії), тому аудиторії репрезентувалася різна картина розгортання подій, а тому й відсутній об’ємний, розгорнутий погляд на них. Також зазначено, що умови та правила, які диктує сучасність – фрагментарність, експерименти з оповідними формами (деконструкція реальності) – безпосередньо впливають на спосіб репрезентації подій, через що авторам важко передати інформацію про події з документальною точністю.

У дисертації визначено та удосконалено підходи щодо осмислення способів організації матеріалу для побудови воєнної історії. Авторкою дослідження підкреслено, що збірки воєнної документалістики характеризуються наративним викладом подій, адже наратив забезпечує організацію воєнного досвіду у вигляді хронологічно орієнтованого поступового викладу історії війни з акцентуванням на кульмінаційних моментах, а також репрезентації героїв-учасників подій, що розширює уявлення широкої громадськості про розгортання воєнного конфлікту на Донбасі.

Приділено увагу поглядам дослідників на статус комунікантів документального твору, від чого безпосередньо залежить спосіб осмислення та концептуалізації феномену війни. Авторкою увиразнено наукові уявлення про ролі та статус авторів сучасної української воєнної документалістики. Ґрунтуючись на наявних поглядах, дисертанткою продемонстровано продуктивність підходу, згідно якого варто розрізняти комунікантів воєнних документальних творів як авторів-спостерігачів за подіями, журналістів, некомбатантів (воєнна історія вибудовується завдяки спілкуванню з учасниками бойових дій чи спостереженню за перебігом подій на полі бою) та авторів-учасників подій, ветеранів війни, комбатантів (воєнна історія вибудовується завдяки фокусуванню уваги на власних спогадах та відображенню пережитого бойового досвіду).

Наголошено, що статус автора-спостерігача за подіями обумовлений професійною позицією журналіста як некомбатанта, який має виконувати свій обов’язок – інформувати аудиторію про обставини та особливості розгортання воєнного конфлікту, дотримуючись журналістських стандартів.

У ході дослідження було виявлено, що авторські інтенції некомбатантів зосереджені на передачі воєнного досвіду героїв історій (учасників війни), а також власних спостереженнях, які фіксувалися у фронтових зонах.

Результати аналізу документальних збірок авторів-спостерігачів демонструють виявлені дисертанткою авторські комунікаційні стратегії, що були типологізовані за способом репрезентації війни: емоції війни, хроніка війни, буденність війни. Встановлено, що спосіб репрезентації «емоції війни» використовується для суґестивного впливу на аудиторію. У ході дослідження було підтверджено, що автори-спостерігачі за подіями як професійні комуніканти вдаються до встановлення рамок: комунікаційні межі корироду сприйняття та розуміння реципієнтами феномену війни, а оповідні виміри направлені на контроль за дотриманням цих встановлених комунікантами меж.

Авторкою було з’ясовано, що для організації матеріалу документальних творів некомбатантів характерна репрезентація наративної воєнної історії. Завдяки об’єднанню в єдине ціле історій учасників бойових дій формується інтерсуб’єктивна картина війни, що характеризується спільністю, однотипністю, схожістю вражень та втілює об’ємну, масштабну, розлогу картину подій, що розгортаються на Сході України.

Окрему увагу було приділено документальним збіркам авторів-комбатантів, безпосередніх учасників подій, ветеранів війни. Зазначено, що статус авторів-учасників подій (комбатантів) не обмежується стандартами професійної діяльності, і тому вони репрезентують насамперед суб’єктивну реальність, свій власний емоційно зорієнтований досвід війни, у зв’язку з чим твір досягає високого рівня впливовості завдяки інтуїтивним, а не професійно-комунікаційним діям автора, який керується тим, що відчуває, а не наперед прогнозує і свідомо використовує тактики впливу на аудиторію.

Визначено, що основною стратегією автора-учасника подій стала репрезентація свого воєнного досвіду (швидше емоційного, ніж професійного), а тому авторські інтенції зосереджені на осмисленні проблеми людини на війні. У ході дослідження було виявлено, що документальні збірки цього типу експлікують спогади учасників бойових дій: матеріали є фіксованими свідченнями учасників подій та дають можливість виявити особливості осмислення воєнної дійсності, що описана авторами-учасниками подій. Увага у цих творах зосереджена передусім на внутрішньому світі автора (він же й герой розповіді). У такий спосіб досягається створення ефекту оживлення спогадів та має місце високий рівень емоційності. Результати аналізу документальних збірок комбатантів демонструють виявлені дисертанткою авторські комунікаційні стратегії, що були типологізовані за способом репрезентації війни: війна як екзистенційний досвід, війна як альтернативна реальність, війна як воєнний досвід.

З’ясовано, що автори-учасники подій не намагалися здійснювати вплив на аудиторію, основним наміром комбатантів було відрефлексувати, систематизувати та продемонструвати персональний досвід війни. Також у дисертації підкреслено, що автори-учасники подій (на відміну від авторів-спостерігачів за подіями) не намагаються встановлювати комунікаційні рамки для сприймання та розуміння аудиторією репрезентованого матеріалу. Дисертанткою було з’ясовано, що автори-комбатанти також вдаються до формування образів війни, воїна та ворога, проте у порівнянні з авторами-некомбатантами акцентують увагу на суб’єктивному сприйманні та осмисленні пережитого досвіду, – участі у воєнних діях.

Наші спостереження та отримані результати доводять думку, що війна – неоднозначний та складний для розуміння феномен, пережитий досвід якого по-різному вплинув на кожного з його спостерігачів та учасників, а тому неможливим є формування загального, абсолютного, універсального бачення війни. У ході дослідження було з’ясовано, що для документалістики про українсько-російську війну на Сході України характерним є формування концептуалізованого, цілісного, широкого уявлення авторів збірок про війну. Результати дослідження підтвердили гіпотезу про те, що некомбатанти та комбатанти як комуніканти воєнної документалістики діють задля реалізації різних комунікаційних стратегій, що обумовлено їхнім статусом та авторськими інтенціями. Документальні твори авторства цих комунікантів значно розширили уявлення про специфіку та розгортання бойових дій на Сході України завдяки осмисленню, оцінюванню, систематизації й концептуалізації отриманого досвіду як відповіді на запит аудиторії щодо розширеного, об’ємного, неупередженого та адекватного інформування про той страшний досвід, що його набуває нинішнє покоління українців.


Ключові слова: війна, воєнний час, інформаційний простір, журналістика, масмедіа, медіареальність, воєнна документалістика, документальний контент, воєнна журналістика, воєнкори, журналістика війни, журналістські стандарти, автор-спостерігач, автор-учасник, комунікаційні стратегії, мова війни, наратив, наративи війни, збірка, концепт.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.