| Опис: |
Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України. Інститут історії України. – К., 2025. – Вип. 29.
Метою статті є дослідження концептуальних засад «холодної війни». У процесі аналізу вітчизняної та зарубіжної історіографії проблеми здійснено спробу висвітлити найбільш дискусійні питання: хронологічні межі «холодної війни», встановлення ініціаторів, що несуть відповідальність за її розв’язання, характеристика піків напруженості та відлиги в її ході та ступінь реалістичності переростання «холодної війни» в нову «гарячу» світову війну, а також проблему згасання глобального протистояння.
Методологія дослідження базується на залученні наукових принципів історизму, об’єктивності, альтернативності й соціального підходу, наукових методах – історико-порівняльному та історико-системному.
Наукова новизна дослідження полягає в авторській спробі комплексного аналізу історіографії проблеми «холодної війни», окресленні концептуальних засад та здійснення її періодизації, переосмисленні глобального протистояння на тлі сучасних міжнародних відносин в умовах наростання агресивної політики РФ й акумулювання досвіду періоду «холодної війни» в протидії агресору, здійсненні комплексного аналізу міжнародних відносин у ХХІ столітті через призму відродження протистояння РФ і держав демократичного світу й ступеня обґрунтованості визначення цього суперництва як нової «холодної війни».
Висновки. «Холодна війна» стала закономірним явищем на тлі завершення Другої світової війни та боротьби за вплив на світовій арені. Принципові розбіжності в поглядах СРСР та США, у недалекому минулому двох союзників по антигітлерівській коаліції, об’єднаних єдиною метою остаточної перемоги, були спричинені неможливістю вироблення спільних механізмів формування нового світоустрою. Оскільки тоталітарний режим СРСР потребував подальшої експансії, розширення свого глобального впливу на нові країни та регіони, це неминуче зустріло супротив з боку демократичного Заходу. За таких умов невід’ємною складовою Ялтинсько-Потсдамської системи повоєнного переоблаштування світу став феномен «холодної війни», яка мала глобальний характер, охопила своїм впливом усю планету й поширилася на всі сфери життєдіяльності людини. За своєю природою «холодна війна» була циклічним явищем: період зростання міжнародної напруженості досягав свого піку й неминуче змінювався періодом падіння напруженості, відлигою. У межах кожного періоду відбувалися складні та суперечливі процеси, які виступали запобіжниками в умовах загострення протистояння, тоді як в умовах відлиги вони ускладнювали її перебіг. Оскільки погляди дослідників щодо дати початку «холодної війни» розходяться, доцільно, на нашу думку, окреслити його як процес, що тривав протягом 1945 – початку 1947 років, з огляду на численні події цього періоду, які засвідчують динамічний процес зростання ескалації між протиборними таборами. Основним запобіжником переростання «холодної війни» у «гарячу» слугував ядерний чинник, який у поєднанні зі здоровим глуздом лідерів наддержав не дав змоги призвести до знищення людства. Друга половина 1980-х років стала періодом поступового згасання «холодної війни», беззаперечну перемогу в якій здобули країни Заходу на чолі із США. Проте постбіполярний світ не став запорукою тривалого миру. ХХІ століття ознаменувалося новим періодом протистояння, що засвідчує, на думку деяких дослідників, початок нової «холодної війни». |
