|
| Написано: |
2025 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
16.08.2025 |
|
| Твір змінено: |
16.08.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(7.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Ченцов Я.М. Кочове населення степової України періоду Улусу Джучі: реконструкція структури ідентичностей.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 — Історія та археологія. — Одеський національний
університет імені І.І. Мечникова, м. Одеса, 2025. — Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Реконструкція структури ідентичностей кочового населення степової
України у період функціонування тут Улусу Джучі є оригінальним для
вітчизняної історіографії дослідженням, що сприяє глибшому розумінню
процесів, що відбувалися на цих землях після монгольської навали і аж до
розпаду утвореної тут держави Чінгізідів. Значну увагу дослідники приділяли
вивченню міст та поселень Улусу Джучі на території України, проте,
багаточисельне кочове населення цієї держави здебільшого залишається мало
вивченим. Ускладнює цю ситуацію й практична відсутність писемних джерел,
котрі б згадували про цих кочовиків. Аналіз поховань, що належали кочовикам
періоду Улусу Джучі, за домомогою, в тому числі, сучасних методів
дослідження (зокрема, методу тривимірного моделювання) дозволив виявити
специфічні прояви структури їх базових ідентичностей – етнічної, гендерної,
регіональної та статусової, а також встановити механізми спотворення
ідентичностей. Такий підхід дозволяє суттєво розширити наявну
інформаційну базу про це поліетнічне та специфічне населення степів України
середини XIII – XIV ст.
Актуальність історичних досліджень проблематики зумовленна тим, що
питання історичного розвитку та культурної специфіки кочового населення
степової зони України доби Улусу Джучі досі недостатньо висвітлене в
3
сучасній українській історіографії. Базові дослідження здебільшого
зосереджувалися на політико-економічних аспектах історії цього державного
утворення або на аналізі поселенських об’єктів. Широкомасштабні
археологічні розвідки, що стосуються матеріальної культури цих спільнот,
здійснювалися переважно у радянський період, однак з того часу суттєво
змінилися як підходи до фіксації та обробки археологічного матеріалу, так і
концептуальні засади його інтерпретації. Слід підкреслити, що в українській
історичній та археологічній науці проблема реконструкції структур
ідентичностей цього населення й можливостей їх осмислення на основі
археологічних джерел у подібному ракурсі порушується вперше. У межах
дисертаційного дослідження розглядаються поховальні пам’ятки кочовиків
степу України періоду Улусу Джучі, а також об’єкти, які раніше були віднесені
до цієї групи, однак автор ставить під сумнів доцільність їх такої атрибуції.
Географічно пам’ятки охоплюють всю територію українського степу, а
щільність їх виявлення значною мірою залежить від інтенсивності
археологічних досліджень у відповідних регіонах. Переважна більшість
об’єктів була відкрита в радянський період, деякі — ще до 1922 року. Після
здобуття Україною незалежності науковий інтерес до цих пам’яток був
обмеженим. Хоча кожна з них має свої особливості, за низкою ознак вони
формують єдиний комплекс поховальних пам’яток періоду Улусу Джучі.
Метою цього дисертаційного дослідження є встановлення структури
ідентичностей кочовиків степової України періоду Улусу Джучі на підставі
дослідження їх археологічних пам’яток, передусім, поховальних. Предмет
дослідження - поховальні пам’ятки кочовиків степу України періоду Улусу
Джучі.
Вступ висвітлює актуальність теми роботи, визначає об’єкт та предмет
дослідження, хронологічні та територіальні рамки дисертації. Також
визначаються мета і завдання дослідження, його методологія, унаочнені
4
наукова новизна та практичне значення. Перелік публікацій та участі в
конференціях, що засвідчують апробацію результатів дисертації, надається.
Перший розділ дисертації присвячено історії археологічного вивчення
середньовічних кочовиків Улусу Джучі на території степової України. У
ньому розглянуто розвиток досліджень від перших розкопок у XIX столітті до
сучасного етапу. Особливу увагу приділено діяльності таких перших
дослідників, як Д. Я. Самоквасов, Ф. І. Кнауер, Д. І. Яворницький, Є. П.
Трифільєв, І. Я. Стемпковський, а також археологам радянського періоду та
незалежної України. Окреслено вклад масштабних новобудовних експедицій
у накопичення археологічного матеріалу, зокрема у Північно-Західному
Причорномор’ї та на Лівобережжі.
Окрему частину присвячено аналізу джерельної бази: внутрішніх
документів Улусу Джучі, вірменських і грузинських та європейських хронік,
подорожніх звітів. Водночас відзначається обмеженість цих джерел щодо
відомостей про кочове населення степової України того часу. Також у розділі
викладено методологічні підходи дослідження, зокрема принципи історизму,
системності, об’єктивності та використання міждисциплінарних технологій,
зокрема тривимірного моделювання. Висвітлено і політико-історичний
контекст періоду, починаючи з монгольського вторгнення, утворення Улусу
Джучі та трансформації етнічної структури степу. Також, у розділі була
вироблена методика реконструкції ідентичностей середньовічних кочовиків за
археологічним матеріалом – майже єдиним джерелом інформації про них. Усе
це створює наукове підґрунтя для подальшого аналізу кочової компоненти в
історії Улусу Джучі.
Другий розділ дисертації присвячений дослідженню етнічної виразності
матеріальної культури кочовиків Улусу Джучі. Здійснено критичний аналіз
радянської методології, яка ототожнювала археологічну культуру з етнічною
групою. Доведена пізнавальна цінність сучасних підходів, що враховують
контекстуальне значення артефактів. У центрі їх уваги знаходяться окремі
5
типи поховального інвентарю (вудила без перегину, арби, срібні гривні,
бокка), які аналізуються з точки зору можливості артикуляції етнічної
ідентичності похованих кочовиків.
Вивчено ряд курганних поховань з території степу сучасної України, що
репрезентують різні етнічні маркери: печенізькі, половецькі, монгольські й
чорноклобуцькі. Поховання з вудилами без перегину співвіднесено з
печенігами, арба в похованні — з половцями, срібна гривня — з аристократією
половецького походження, а головний убір бокка — із монгольським
соціокультурним впливом. Водночас підкреслються складність та
неоднозначність атрибуції: елементи матеріальної культури могли змінювати
свій соціальний та етнічний зміст залежно від часу та регіону.
Значну увагу приділена і Чорним Клобукам як поліетнічній спільноті,
частина якої переселилась до Північно-Західного Причорномор’я. Наводяться
приклади поховань, пов’язаних із цією групою, аналізуючи їх за типом обряду
та супутнім інвентарем.
Третій розділ дисертації досліджує багатоаспектну проблему
артикуляції інших проявів ідентичності кочових народів на території України
у середині XIII–XIV ст., зокрема, регіональної, гендерної, статусової. Вони
розглядаються крізь призму археологічних матеріалів, насамперед курганних
поховань. Предметом окремої уваги у цьому контексті є механізми
спотворення ідентичності. Основну джерельну базу складають поховальні
комплекси з степової частини України.
Розглядаючи специфіку артикуляції регіональної ідентичності
кочовиків степової України періоду Улусу Джучі, автор зосереджує увагу на
феномені збереження печенізько-торчеської культурної традиції у
Причорномор’ї до пізнього періоду, вказуючи на її унікальний характер у
порівнянні з іншими регіонами, де подібна ідентичність була втрачена або
асимільована. Аналіз поховань дозволяє простежити тяглість та
6
трансформацію поховального обряду, в тому числі через взаємодію з
половцями, чорними клобуками та монгольською військовою присутністю.
У контексті гендерної ідентичності приділяється окрема увага
гендерним особливостям поховань кочовиків, наприклад, похованню у с.
Афанасіївка, що вражає багатством текстильних і ювелірних артефактів та
свідчить про високий соціальний статус жінки. Статусна ієрархія також
виявляється через масштабні курганні комплекси, такі як Чингульський, який,
можливо, належав представникові ханської верхівки.
Таким чином, було продемонстровано, що питання ідентичності
кочовиків не можна зводити лише до етнічної приналежності — воно є
багатовимірним і варіюється залежно від регіону, статі, соціального статусу та
історичних обставин. Висновки базуються на ретельному аналізі обрядових
практик, інвентарю та просторового розташування пам’яток.
Висновки засвідчують, що у дисертації здійснено комплексне
дослідження поховальних пам’яток кочовиків степової України періоду Улусу
Джучі, що дозволило реконструювати багатовимірну структуру їхніх
ідентичностей — етнічної, регіональної, статусної та гендерної, а також
виявити механізми спотворення ідентичності. Робота ґрунтується на
міждисциплінарному підході, що поєднує археологічні дані, письмові джерела
та сучасні теоретичні концепції. Автором вперше в українській науці
систематизовано джерельну базу, визначено етапи розвитку археологічних
досліджень, проаналізовано методологічні обмеження минулих періодів та
запропоновано нові методи ідентифікації кочовиків, а також створено 3-D
моделі низки артефактів з кочівницьких поховань.
Особливу увагу приділено виявленню маркерів ідентичностей:
матеріальна культура розглядається як активний чинник формування уявлень
про себе, "своїх" і "чужих". Показано, як поховальні обряди, інвентар та
типологія поховань можуть відображати соціальний статус, регіональну та
7
етнічну ідентичність. Відзначено складність виявлення гендерної
ідентичності, але підкреслено її перспективність для подальших студій.
Результати дослідження дають змогу глибше зрозуміти трансформації
кочового суспільства в умовах панування Улусу Джучі на цих землях та
становлять цінний внесок у вивчення середньовічної історії та археології
Східної Європи та зокрема України.
Ключові слова: Кочовики, Улус Джучі, ідентичність, поховання,
половці, печеніги, етнічна група, Середньовіччя, міжкультурні комунікації,
реконструкція ідентичності, Північне Причорномор’я, археологічні
дослідження, мікро-міграції, історико-культурна спадщина, Російськоукраїнська війна.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………………………………..…16
ВСТУП……………………………………………………………………...……17
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, МЕТОДИ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА
РОБОТИ…………………………………………………………………...…….24
1.1 Історія дослідження кочовиків Улусу Джучі на території степу
України……………………………………………………………………...…....24
1.1.1 Історія археологічних досліджень кочовиків Улусу Джучі на
території степу України………………………………………………………….24
1.1.2 Стан наукової розробки проблеми………………………………....31
1.2 Письмові джерела……………………………………………………..37
1.3 Методологічні засади дослідження…………………………………..41
1.4 Контекст історичних подій на території степу України в середині XIII
– XIV ст……………………………………………………………………...46
1.5 Теоретичні підходи до визначення ідентичностей за археологічними
матеріалами та відомостями письмових джерел……………………………….52
1.6 Трансформації джерельної бази та методології дослідження в умовах
повномасштабної війни з рф…………………………………………………….64
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ
КОЧОВИКІВ СТЕПУ УКРАЇНИ СЕРЕДИНИ XIII – XIV СТ……………70
2.1 Підходи до оцінки етнічної виразності матеріальної культури
кочовиків Улусу Джучі………………………………………………………….70
2.2 Особливості втілення етнічної ідентичності кочовиків Улусу Джучі
на території правобережжя р. Інгулець…………………………………………83
15
2.3 Особливості втілення етнічної ідентичності кочовиків Улусу Джучі
на території лівобережжя р. Інгулець…………………………………………...94
РОЗДІЛ 3. АРТИКУЛЯЦІЯ ГЕНДЕРНОЇ, СТАТУСОВОЇ,
РЕГІОНАЛЬНОЇ ТА СПОТВОРЕНОЇ ІДЕНТИЧНОСТЕЙ У
МАТЕРІАЛЬНІЙ КУЛЬТУРІ НАСЛЕННЯ СТЕПУ УКРАЇНИ ПЕРІОДУ
УЛУСУ ДЖУЧІ………………………………………………………………..139
3.1 Регіональна ідентичність печенігів-торків та половців середині XIIIXIV ст……………………………………………………………………………139
3.2 Прояви статусу у номадів на території степу України в середині XIIIXIV ст……………………………………………………………………………156
3.3 Гендерні студії у питанні кочовиків Улусу Джучі на території степу
України………………………………………………………………………….170
3.4 Спотворені ідентичності за матеріалами кочовиків Улусу
Джучі…………………………………………………………………....……....180
ВИСНОВКИ………………………………………………………..…...203
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА
ЛІТЕРАТУРИ………………………………………………………..………..209
ДОДАТКИ…………………………………………………..…………..224
|
|
|
