Валентин ЧемерисУкраїнський письменник. 08.07.1936 — 04.12.2016 |
Україна |
(українець) |
Сучасний український письменник, народився в 1936 р. на Полтавщині. Навчався в Літературному інституті імені О. М. Горького (м. Москва), працював на підприємствах Придніпров’я, в редакціях обласних газет, дніпропетровському видавництві «Промінь». У 1989-1998 р.р. був головою Дніпропетровської організації Спілки письменників України, працював в Адміністрації Президента України головним консультантом (1993-1994). У 1996-2001 р.р. — секретар Національної Спілки письменників України, член її Президії і Вищої Ради. Багато років працював у редакції газети «Літературна Україна». Нагороджений орденами рівноапостольного князя Володимира Великого (І, ІІ, ІІІ ступенів) та святого архистратига Михаїла, Почесною грамотою і медаллю Кабміну України та іншими відзнаками. Заслужений працівник культури України. Свій творчий шлях Валентин Чемерис розпочав як сатирик-гуморист. Видав 18 веселих збірок - гуморески, пародії, веселі повісті. Серед них: «Вибори таємного агента», «Як стати щасливим», «Коли спокушає диявол», «Операція «Земфіра», «Царська охота», «Де хазяйнує Валя Чемерис» та ін. Лауреат республіканської премії в галузі сатири та гумору імені О.Вишні, літературної премії імені Ф.Маківчука, С.Олійника, гумористичної премії Одарки і Карася, за кращі оповідання присуджена премія імені Ю.Яновського. За романи з історії України «Фортеця на Бористені» та «Ордер на любов» автору присуджена Міжнародна премія Українського козацтва «Лицарське перо», 2008 рік. У 2009 році присуджена літературна премія імені Івана Мазепи за історичний роман про гетьмана Петра Дорошенка «Без права повернення». В. Чемерис — автор багатьох романів, серед них історичних: «Ольвія» (три масових видання), «Скандал в імператорському сімействі», «Смерть Атея» (літературна премія імені Д.Яворницького), «Епірська відьма, або Олімпіада - цариця македонська», «Фортеця на Бористені», «Генерали імперії»; повістей: «Її звали янголом смерті», «Я любила Шевченка», «Кохання в Україні», «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя переяславського», «Убивство на хуторі біля Диканьки» (літературно-мистецька премія ім. І.Нечуя-Левицького), «Три шаблі над скарбом», «Державна коханка», «День Ворона» та ін.; фантастичних: «Білий король детективу», «Приречені на щастя», «В Сузір’ї Дракона»; збірок оповідань і повістей: «Три секунди на вибір», «Маруся Чурай», «Тайна Агати Крісті»; романів-есе: «Президент», «Голгофа українського православ’я», «Бомба для Патріарха», «Веселий смуток мій»; романів: «Сини змієногої богині» «Ордер на любов», «Таємнича пригода на Орілі», «Золотий саркофаг», «Феномен Фенікса», «Марина — цариця Московська» та багато інших. У серії «Історія України в романах» відоме видавництво «Фоліо» перевидало в 4-х томах найвідоміші твори письменника: «Ольвія», «Смерть Атея», «Фортеця на Бористені», «Генерали імперії». В. Чемерис — автор ряду творів для дітей. Повість «Аравійська пустеля» вміщена в підручнику з української літератури для 5-го класу, уривок з роману «Ольвія» — в хрестоматії української літератури для 7-8-х класів, у 4-му класі вивчається оповідання «Три секунди на вибір». Виступає також як публіцист. 1. « Хто на току, а хто на боку», гуморески, 1962. 2. « Урок виховання», гуморески, 1964. 3. «Коли спокушає диявол», повість, гуморески, 1966. 4. «Сватання по телефону», гуморески, 1968. 5. «Операція «Земфіра», гумористичні повісті, 1968. 6. «Закохана відьма», гуморески, 1969. 7. «Гуморески», 1971. 8. «Сватовство по телефону», повість, гуморески, переклад рос. мовою. 9. «Родина Гордія Залізняка», роман, 1974. 10. «Вуса № 3», гуморески, 1976. 11. «В понеділок, після вибуху», повість, 1976. 12. «На порядку денному», вибране, 1978. 13. «Музикальний комар», повісті, гуморески, 1980. 14. «Як стати щасливим», повісті, гуморески, 1981. 15. «Домашній музей», гуморески, 1981. 16. «Ольвія», історичний роман, видання 1983, 1990, 1993, 2008. 17. «Як стати мудрим», повісті, гуморески, оповідання, 1984. 18. «Приречені на щастя», фантастичний роман, 1985. 19. «Білий король детективу», фантастично-пригодницька повість, 1986. 20. «Славко», повість для дітей, 1987. 21. »Три секунди на вибір», повісті,оповідання, 1987. 22. «Скандал в імператорському сімействі», історичний роман, 1988. 23. «Еліксир для чоловіків», гуморески, 1990. 24. «Фортеця на Бористені», історичний роман, 1993, 2008. 25. «Президент», роман-есе, 1994. 26. «Вибори таємного агента», гуморески, 1995. 27. «Епірська відьма, або Олімпіада — цариця македонська», історичний роман, 1996. 28. «Марина Чурай», історична повість, 1997. 29. «Смерть Атея», історичний роман, 1997, 2008. 30. «Я любила Шевченка», історична повість, 1997. 31. «Голгофа українського православ’я», роман-есе, 1998. 32. «Її звали янголом смерті», історичні повісті, 1999 33. «Кохання в Україні», історична повість, 2001. 34. «Життя і смерть Володимира Глібовича, князя Переяславського», історична повість, 2001. 35. «Да святиться ім’я твоє, або Бомба для патріарха», повість, 2001. 36. «Убивство на хуторі біля Диканьки», історичні повісті, оповідання, есе, 2003. 37. «7 ночей», оповідання, 2003. 38. «Три шаблі над скарбом», історичні повісті, оповідання, 2004. 39. «Загадка Віктора Януковича», спроба дослідження, 2004. 40. «Царська охота», гуморески, 2005. 41. «Генерали імперії», історичні романи, 2005, 2008. 42. «Державна коханка», повісті, оповідання, 2005. 43. «В сузір’ї Дракона», фантастичні повісті, оповідання, 2005. 44. «Де хазяйнує Валя Чемерис», гуморески, 2006. 45. «День Ворона», пригодницькі повісті, оповідання, 2006. 46. «Тайна Агати Крісті», пригодницькі повісті, 2006. 47. «Сини змієногої богині», роман-есе про Скіфію, 2006. 48. «Ордер на любов», історичні романи, 2007. 49. «Таємнича пригода на Орілі», роман, повісті,оповідання, 2007. 50. «Веселий смуток мій», автобіографічна трилогія, 2007. 51. «Феномен Фенікса», роман-есе, повісті, оповідання, 2009. 52. «Золотий саркофаг», історичні повісті та оповідання, 2009. 53. «Марина — цариця Московська», історичний роман, 2009. 54. «Ярлик на князівство», веселі оповідання і повісті, 2009. 55. «З ким сміється Україна», альманах сміху, 2009.
|
- Поширити
-