|
| Написано: |
2022 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
15.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
15.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.9 МБ)
|
|
| Опис: |
Чедолума Ілля Іванович. Інтелектуальна біографія Михайла
Рудницького (1889–1975). Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 «Історія та археологія». Український Католицький
Університет. Львів, 2022.
Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в комплексному
міждисциплінарному аналізі інтелектуальної біографії Михайла Рудницького
на тлі його доби. Постать Михайла Рудницького (1889–1975) – відомого
публіциста, літератора та перекладача, що походив зі змішаної за
походженням українсько-єврейської сім’ї, особливо придатна для подібних
досліджень. Біографія М. Рудницького, який позиціонував себе не як
політичного, а культурного діяча, дозволяє на тлі його постаті вивчати
минуле України саме в категоріях культурної історії. Особливо
перспективним виглядає дослідження різних напрямків в українській
культурі XX ст., їх взаємодії та еволюції. Біографія Михайла Рудницького
дає шанс показати всю історію України XX ст., адже рідко хто зміг пережити
всі тогочасні режими, як він. На прикладі біографії Михайла Рудницького
простежується вплив на формування особистості історії поколінь, різних
суспільно-політичних, ідеологічних контекстів і різних стратегій поведінки
інтелектуалів у періоди соціально-політичних трансформацій. Життя та
діяльність Михайла Рудницького підносять завісу над однією з найбільш
маловідомих проблем в історії України XX ст. – долі українського
лібералізму. Ця праця є першою спробою начерку інтелектуальної біографії
та першою узагальнюючою синтезою, присвяченою життю та діяльності цієї
непересічної постаті української культури.
Практичне значення дослідження. Результати дослідження і застосовані
в ньому методологічні підходи можуть бути використані під час вивчення
3
історії української культури XX ст., для написання узагальнюючих праць про
західноукраїнську інтелігенцію в XX ст., подальших біографічних студій і
укладання навчальних нормативних і спеціальних курсів.
Біографія Михайла Рудницького відображає сукупну історію української
інтелігенції упродовж майже ста років від останньої третини XIX ст. до
останньої третини XX ст. Спільним знаменником у ній є те, що з цієї верстви,
яка первісно була майже поголовно священничою, вилонюється світська
інтелігенція, і те, як ця світська інтелігенція долає виклики XX ст., пов’язані
з появою та утвердженням авторитарних і тоталітарних режимів.
В дисертації показано, що сім’я Рудницьких постала завдяки процесам
секуляризації та емансипації, як складників ширшого явища модернізації.
Особистий вибір Михайлових батьків Івана Рудницького та Іди Шпіґель був
результатом їх підставового почуття кохання, а водночас виявом бунту
модерності проти традиції. Натомість життєвий шлях Михайла Рудницького
став проявом бунту проти модерності як ідеї прогресу та супутніх модерних
явищ. «Молода Муза», відмова від правничої професії на користь літератури
стали заколотом М. Рудницького не тільки і не скільки проти власного
батька, але проти батьківської культури. Це добре ілюструвало зміни у
світоглядах різних поколінь. В Галичині початку XX ст., на відміну від
Відня, це не був виступ проти лібералізму, але проти народовецького
націоналізму з його наскрізною ідеєю «служби народу» та розбудови нації.
Фактично, йшлося про бунт проти самої місії буття інтелігентом, а також
спробу критики просвітницької ідеї поступу. Це дозволило М. Рудницькому в
мистецькій сфері виступати в якості модерніста, прихильника «мистецтва для
мистецтва», тимчасом у оцінках суспільних явищ залишатись вірним
ліберальним ідеям часів fin-de-siècle.
Михайло Рудницький, ставши одним із наймолодших членів
модерністської «Молодої Музи» у Львові, увійшов до когорти
«інтелектуальних інноваторів», як називає модерністів Карл Шорске, які з
позицій культури, економіки та науки намагались осягнути ліберальну
4
спадщину XIX ст. Однак, Михайло Рудницький засвоїв ідеї модернізму не
безпосередньо з Відня, а завдяки іншим джерелам, – із польських текстів і
навчальних курсів у Сорбонні.
На підставі цього дисертація доводить, що інтелектуальний світогляд
Михайла Рудницького був украй несистематичним і еклектичним, але
водночас інклюзивним та еластичним. М. Рудницький прагнув, керуючись
філософським інтуїтивізмом, синтезувати такі, здавалось б, непоєднувані
ідеї, як польський лібералізм, модерністську візію мистецтва та український
націоналізм (у ширшому його розумінні, як визнання факту існування
української нації та її права на власну державу). Однак, він жив у часи воєн і
революцій, що зводило шанси на таку синтезу до мінімуму.
У міжвоєнний період перед ним постала нова дилема – як сповідувати
модерністський світогляд в авторитарній Польщі, де за світосприйняття
галицьких українців активно боролись націоналізм (включно з його крайнім
проявом – інтеґральним націоналізмом) і комунізм? Це призвело до того, що
в добу інтербелуму модернізм Михайла Рудницького набув форми
літературно-мистецького ескапізму та культурного лібералізму. Ключовим
елементом світогляду М. Рудницького тоді був лібералізм, а точніше
«культурний лібералізм». Трьома основними ідейними засновками для нього
служили «свобода», «індивідуальність» та «інклюзивність» (відкритість)
культур. В «культурному лібералізмі» М. Рудницький вбачав шлях до
європеїзації української інтелектуальної традиції взагалі та літератури
зокрема. Образ «Європи» у М. Рудницького був досить аморфним,
позбавленим чітких меж, він наслідував зразки ліберальних діячів і
ліберальну культуру XIX ст. При цьому географічні межі не мали особливого
значення, і європейські рухи, якщо вони не відповідали ідеальному
ліберальному зразкові, могли вважатися варварськими та «азійськими».
М. Рудницький завдяки своїй посаді редактора наймасовішого у Галичині
українського видання «Діло» міг постійно впливати на літературні процеси.
Значну частку своїх зусиль у цій сфері М. Рудницький спрямовував на те,
5
щоб відмежувати літературне поле від поля влади та політики, й завдяки
цьому витіснити з цієї площини головного конкурента – Дмитра Донцова.
У дисертації простежено наявність у М. Рудницького виразних симпатій
супроти УРСР, точніше наслідків політики «українізації». Радянофільство
М. Рудницького виражалось передусім у захопленні культурними процесами,
що відбувалися на Сході: появою під впливом «українізації» нової
української культури, зокрема творчості Миколи Хвильового. М. Рудницький
виступав за якомога тісніші культурні контакти між розділеним кордонами
українством, вважаючи, що вони здатні збагатити українську культуру.
Симпатій до політичної системи в СРСР Рудницький ні публічно, ні у
приватному листуванні не висловлював. Тому доречніше говорити про
культурне радянофільство Михайла Рудницького.
У дисертації показано, як починаючи від осені 1939 р. модерністські та
ліберальні ідеали М. Рудницького зазнають краху під натиском тоталітарної
комуністичної реальності. М. Рудницький був змушений через своє
єврейське походження переховуватися від гітлерівців упродовж окупації
ними Галичини, з іншого боку – мусив жити у післявоєнному радянському
Львові в атмосфері тотального контролю та державних репресій. Радянська
влада активно послуговувалася відомою серед галичан постаттю Михайла
Рудницького в ідеологічних кампаніях проти українських націоналістів. В
публічному просторі радянського Львова М. Рудницький вже не міг вільно
висловлювати свої погляди, тому єдиний простір, де він міг продовжувати
реалізовувати власний світогляд, – особистий. Йдеться про спілкування,
листування та викладання в університеті. Та навіть це викликало гостру
негативну реакцію представників радянської влади і посилювало їхню
недовіру до Михайла Рудницького. Найбільша інтелектуальна трагедія
М. Рудницького в радянський період полягала в тому, що навіть за цю
відносну свободу в особистому просторі йому довелось заплатити
співпрацею з органами держбезпеки СРСР. В результаті він опинився між
двох вогнів. З одного боку, його участь в пропагандистських кампаніях проти
6
українських націоналістів давала підстави останнім вважати його радянським
колаборантом. З іншого боку, незалежна позиція, незгода на участь у
практиках соціального дисциплінування української інтелігенції ставили під
сумнів його лояльність до режиму в очах радянської влади, а наявність
численних родичів за кордоном та контакти з ними лише посилювали
недовір’я органів держбезпеки. Обираючи стратегії виживання в
післявоєнному Львові, він намагався балансувати між показною лояльністю
до радянської влади і збереженням власної моральної та світоглядної позиції.
В цьому сенсі біографія Михайла Рудницького містить паралелі з долями
інших ліберальних інтелектуалів, які в XX ст. засвідчили сумну долю
ліберального проєкту у Центрально-Східній Європі. Перипетії біографії
М. Рудницького яскраво ілюструють всі перепони, що постали на шляху до
формування українського лібералізму в XX ст. Програш у визвольних
змаганнях, відсутність власної держави позбавили потенційних українських
лібералів необхідних інституцій. Аграрна економіка, брак середнього класу
та авторитарні тенденції в міжвоєнній Польщі практично не залишали шансу
для формування українського ліберального проєкту в соціально-економічній
сфері. А пізніше знищення публічного простору та хвилі репресій радянської
системи не залишили місця для лібералізму в суспільно-політичній площині.
Як наслідок, український лібералізм виявився мертвонародженим,
зникнувши ще до того, як встиг сформуватися. За таких умов лібералізм на
українських теренах для людей на кшталт Михайла Рудницького звівся лише
до одного – особистого вибору. Однак, сам факт наявності мислителів цієї
течії свідчить, що завжди є альтернатива нетерпимості та радикальним
насильницьким рухам. Також це підтверджує те, що інклюзивність і
відкритість була і є присутньою в історії української культури.
Ключові слова: інтелектуальна біографія, Михайло Рудницький, література,
культура, культурний лібералізм, міжвоєнний період, Галичина, Україна |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП…………………………………………………………………………...17
РОЗДІЛ 1. Стан наукової розробки, джерела й теоретичні основи
дослідження
1.1. Стан дослідження проблеми………………………………………………..24
1.2. Джерельна база дослідження…………………………………………….....29
1.3. Термінологія та методологічні засади……………………………………..33
РОЗДІЛ 2. На початках модернізму: формівний період Михайла
Рудницького (1889–1922)
2.1. Поколіннєва емансипація: до історії родини Рудницьких……………….48
2.2. Світогляд і соціальні контакти Івана та Ольги Рудницьких……………..52
2.3. На берегах Золотої Липи: родина Рудницьких у Бережанах…………….56
2.4. «Молода Муза»……………………………………………………………...64
2.5. Навчання в університеті та перше знайомство з «містом кохання»……..70
2.6. У часи воєн і революцій (1914–1918)……………………………………...76
2.7. Дипломатія та інтриги: Михайло Рудницький на еміграції (1919–1922).82
РОЗДІЛ 3. Михайло Рудницький у міжвоєнному Львові (1922–1939):
світогляд, публіцистика, редакційна та громадська діяльність
3.1. Робота в редакції «Діла», заробітки, Товариство письменників і
журналістів, НТШ, політика…………………………………………………….98
3.2. Михайло Рудницький та польські впливи…………………………….....107
3.3. Культурний лібералізм Михайла Рудницького та його критика……….110
3.4. Михайло Рудницький vs Дмитро Донцов: дві візії Європи та Заходу....118
3.5. Михайло Рудницький в літературному полі міжвоєнної Галичини……123
3.6. Радянофільство Михайла Рудницького………………………………......131
РОЗДІЛ 4. «Між Скилею і Харибдою»: життєві стратегії Михайла
Рудницького (1939-1975)
4.1. «Радянізація» Галичини та Михайло Рудницький (1939–1941)………..142
4.2. «Гамлет» в період нацистської окупації, або як вижити під час війни...153
15
4.3. «Бути чи не бути?»: дилеми Михайла Рудницького у післявоєнному
Львові……………………………………………………………………………162
4.4. «Каяття» Михайла Рудницького як спосіб переосмислення Другої
світової війни та повоєнної реальності……………………………………….185
4.5. Михайло Рудницький та життя в радянському Львові: робота, зв’язки,
світогляд………………………………………………………………………...189
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….......208
Список використаних джерел та літератури…………………………………214
Додаток А……………………………………………………………………....248
Додаток Б…………………………………………………………………........250
|
|
|
