Антоніна Булина » Квір-дискурс у прозі Зої Геллер та Джоанн Гарріс
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Квір-дискурс у прозі Зої Геллер та Джоанн Гарріс

Дисертація
Написано: 2025 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 24.08.2025
Твір змінено: 24.08.2025
Завантажити: pdf див. (4.5 МБ)
Опис: Булина А. М. Квір-дискурс у прозі Зої Геллер та Джоанн Гарріс. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю
035 «Філологія» (03 ‒ Гуманітарні науки). ‒ Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет», Міністерство освіти і науки України,
Ужгород, 2025.



Літературознавчі студії ХХІ століття демонструють значну зацікавленість у
переосмисленні проблематики, що постає в умовах метамодерністичної епохи, яка
тяжіє до радикальної відкритості та діалогу між суперечливими ідеями. Однією з
найбільш контроверсійних і водночас важливих тем у цьому контексті є квір-дискурс,
що, з одного боку, викликає спротив у певних дослідників, а з іншого – стає об’єктом
зростаючого інтересу. Попри те, що імена Зої Геллер та Джоанн Гарріс залишаються
маловідомими для українського читача, зокрема через відсутність перекладів, їхні
твори займають вагоме місце у сучасному літературному процесі. Водночас в
літературознавстві бракує системних наукових розвідок, присвячених особливостям
художньої світобудови цих авторок. Дослідження роману «Що ж вона собі думала?:
Нотатки про скандал» З. Геллер частково проводили Ш. Аллен, Р. Керролл, а роман
«Сповнені віри» аналізували Т. Лях, О. Тиховська, Д. Бронер, М. Корріґан. Творчість
Дж. Гарріс, зокрема її гастрономічні романи, серед яких найвідомішим є «Шоколад»,
досліджували також Т. Лях, О. Воробйова, Л. Петруліоне, а романи «Блаженні
блазні» та «Спи, бліда сестро» осмислювала С. Маршал-Бол. Проте квір-дискурс
залишався поза увагою дослідників. Таким чином, дисертація фокусується на прозі
З. Геллер та Дж. Гарріс, в творах яких квір-проблематика присутня як імпліцитно, так
і експліцитно. Попри розповсюджену стереотипізацію квіру як виключно ЛГБТК+
дискурсу, у текстах британських авторок квір чи квірність набуває ширшого
значення, розкриваючи механізми відчуження, нестабільності ідентичності,
руйнування традиційних ієрархій влади та нормативних наративів.


3





Дисертація присвячена дослідженню художньо-естетичного втілення квір-
дискурсу у прозі британських авторок З. Геллер та Дж. Гарріс. У фокусі роботи – квір
як літературний феномен, його ключові складники, зокрема відчуження та ґротеск,
що постають у досліджуваних текстах як засоби руйнування нормативних наративів
і деконструкції соціальних ідентичностей. Об’єктом дисертації послугували романи
«Що ж вона собі думала?: Нотатки про скандал» («What was she thinking?: Notes on a
Scandal», 2003), «Сповнені віри» («The Believers», 2008) З. Геллер та «Джентльмени
та гравці» («Gentlemen and Players», 2005), «Інший клас» («Different Class», 2016)
Дж. Гарріс.
Зміст дисертації викладено в чотирьох розділах: «Квір-дискурс у площині
метамодернізму», «Рецепція творчості Зої Геллер та Джоанн Гарріс», «Маніфестація
відчуження у літературному доробку З. Геллер та Дж. Гарріс», «Естетика квіру у
прозописьмі британських авторок З. Геллер та Дж. Гарріс». У першому розділі увагу
зосереджено на особливостях метамодерністського тексту, окреслено розуміння квір-
дискурсу, виокремлено та розглянуто складові квіру ‒ відчуження та ґротеск.
Представлено методологічні аспекти квір-аналізу крізь призму текстуального
матеріалу: романи Зої Геллер ‒ «Що ж вона собі думала?: Нотатки про скандал»,
«Сповнені віри» і Джоанн Гарріс ‒ «Джентльмени та гравці», «Інший клас». У
другому розділі проаналізовано сприйняття творчості письменниць у
літературознавчому контексті, розглянуто ключову тематику, систему персонажів,
жанрово-стильові та композиційні особливості їхніх творів. Третій і четвертий
розділи містять широку вибірку текстових фрагментів із досліджуваних романів, які
ілюструють ідентифіковані явища. Переклад текстових фрагментів з англійської на
українську виконаний дисертанткою, що дозволяє максимально точно передати
стилістичні, семантичні та культурні нюанси оригінальних текстів.
Перший розділ «Квір-дискурс у площині метамодернізму» висвітлює синергію
теоретико-методологічного інструментарію, що є ключовим для глибокої
інтерпретації квір-дискурсу та його складових – відчуження й ґротеску. Трактування
квір-дискурсу залишається дискусійним і багатозначним. У цьому дослідженні квір
розуміється широко, тобто все те, що виходить за межі нормативного, як плинне,


4





нефіксоване явище (Л. Фіол-Матта). У дослідженні також розглянуто квір-
ідентичності, які кидають виклик суспільним уявленням про сталість ґендеру та
сексуальності, порушуючи бінарні опозиції, які підтримують традиційні
соціокультурні конструкції. Сучасність характеризується коливанням
протилежностей (Ґ. Дембер), що зумовлено динамічними соціокультурними
трансформаціями. Водночас сучасний світ відкриває нові перспективи розвитку,
зокрема через прагнення до нової щирості, яка, хоч і передбачає емпатію та
відкритість, загострює екзистенційну розгубленість людини (М. Епштейн). Саме цей
стан внутрішньої нестабільності, що є характерним для метамодернізму, породжує
ефекти відчуження й ґротеску, які, у свою чергу, є невід’ємними елементами квір-
дискурсу. Для метамодерністського роману характерні біфуркація реальності та
ідентичності, що виражається у фрагментарності та нестабільності особистісного
самовизначення персонажів.
У дисертації розглядаємо ґротеск складовою квір-естетики і визначаємо його як
континуум недетерміновано співвіднесених амбівалентних станів чи дій, що,
імпліцитно чи експліцитно зображені автором у художньому тексті, спричиняють
ефект душевної розхристаності. Відповідно до теоретичних напрацювань
Ф. Томсона, ґротеск виникає через відкрите зіткнення несумісного, тоді як
Дж. Гарфем наголошує на його зв’язку із когнітивною плутаниною, а В. Кайзер
підкреслює його функцію впливу на реципієнта. У художній прозі З. Геллер та
Дж. Гарріс відчуження постає як багаторівневе явище, що охоплює хаос і прозріння
(В. Агеєва), інакшість (К. Бульоса, К. Ліспектор). Відповідно до позиції К. Пінкола
Естес, відчуження має дуалістичний характер: індивіди, намагаючись поступатися
бажанням інших, викликають відчуження від самих себе. Цей парадоксальний аспект
відчуження корелює із квір-ідентичністю, оскільки квірні персонажі, опинившись на
межі між соціальною нормативністю та власною інакшістю, змушені постійно
балансувати між адаптацією та опором.
Другий розділ «Рецепція творчості Зої Геллер та Джоанн Гарріс» висвітлює
проблему недооцінки текстів масової літератури, що частково зумовлена
термінологічною плутаниною у розмежуванні літератури на елітарну та масову.


5





Романи «Джентльмени та гравці» і «Інший клас» Дж. Гарріс, що належать до жанру
детективу без слідчих (mystery novels with non-detectives), а також «Що ж вона собі
думала?: Нотатки про скандал» З. Геллер, визначений як психологічний
гостросюжетний драматичний роман (psychological thriller drama novel), та «Сповнені
віри», що належить до жанру сімейної саги (family saga / family chronicle), традиційно
класифікуються як масова література. Проте їхня тематична багатовимірність,
жанрова варіативність та інтертекстуальність засвідчують значний потенціал для
глибшого літературознавчого аналізу. Окрему увагу приділено образу школи та
вчителів, які є центральними у трьох романах: «Джентльмени та гравці», «Інший
клас» і «Що ж вона собі думала?: Нотатки про скандал». У досліджуваних текстах
школа постає не лише простором освіти, а й середовищем соціальної нерівності,
маніпуляцій і прихованої жорстокості.
У розділі досліджено специфіку художньої світобудови двох авторок у науково-
критичному ключі. Творчість З. Геллер демонструє синтез літературної та
журналістської діяльності, що створює її автентичний ідіостиль. Проза авторки
відзначається впливом «нової журналістики», що акцентує увагу на людських
історіях та політизації особистих проблем. На формування стилю вплинуло
чотирирічне ведення колонки особистісних одкровень (the girly confidences /
confessional girl column) у «Санді Таймз», що сприяло розробці модусу жіночої
розповіді від першої особи. Її романи підтверджують статус авторки непривабливих
героїв.
Викладацьке минуле Дж. Гарріс значною мірою позначилося на тематиці її
романів, особливо у творах «Джентльмени та гравці» та «Інший клас», де зображено
шкільні конфлікти, владні ігри та механізми соціальної мобільності. Творчість Дж.
Гарріс відзначається впливом скандинавської міфології, казок та фольклору, що додає
її текстам містичної багатозначності. У її прозі ключовим принципом сюжетної
організації є гра, яка проявляється на всіх рівнях наративу – від змінюваних
перспектив оповіді до маніпуляцій із жанровими канонами.
У третьому розділі «Маніфестація відчуження у літературному доробку З. Геллер
та Дж. Гарріс» розкрито відчуження як ключовий компонент квір-дискурсу у


6





романах З. Геллер («Що ж вона собі думала?: Нотатки про скандал», «Сповнені віри»)
та Дж. Гарріс («Джентльмени та гравці», «Інший клас»). Відчуження розглядається
як багатовимірний феномен, що виявляється через чоловічий, жіночий та дитячий
досвід і стає важливим елементом самоідентифікації персонажів. Окреслено два
ключові аспекти відчуження у жіночих персонажів: 1) усвідомлення власних
кордонів, що дає можливість приймати рішення без нав’язаної суспільством
жертовності; 2) руйнування цих кордонів не лише патріархальними структурами, а й
жінками, що демонструє складну динаміку влади та підкорення. Проаналізовано
контроверсійність метамодерністського відчуження, яке має суперечливий вплив:
воно може а) стимулювати рух уперед (Халед, сестри Карла та Роза Літвінофф);
б) спричиняти руйнацію (Джулія Снайд, Дейвід Спайклі, Барбара Коветт); в) ставити
героїв перед екзистенційним вибором (Батшеба Гарт, Одрі Літвінофф).
Особливу увагу приділено феномену жіночого відчуження та його
завуальованості в суспільстві. Водночас жіноче відчуження у творах не є статичним;
простежується його динаміка та намагання подолати його через розпізнавання
Первозданної Жінки (К. П. Естес), що дозволяє протистояти хижацькому впливу
соціального середовища. Саме через відчуження герої приходять до прозріння.
Досліджено, що фікційні ЗМІ звужують сприйняття, контролюючи психіку через
спрощення, узагальнення реальності та перекручування фактів. Виявлено, що ЗМІ
впливають на поширення резистентності уяви (К. Міядзоно, Л. Сенджі), що, у свою
чергу, позбавляє реципієнтів емпатійної здатності. Оскільки спілкування є
індикатором повноцінності людської взаємодії, у розділі детально проаналізовано
комунікативні практики персонажів.
Художні тексти З. Геллер і Дж. Гарріс стають своєрідним майданчиком для
(само)споглядання, де читач має змогу осмислити етично складні ситуації,
зіставляючи їх із власним досвідом, таким чином підвищується рівень обізнаності
щодо інакшості, яка є важливим аспектом квір-дискурсу.
У четвертому розділі «Естетика квіру у прозописьмі британських авторок
З. Геллер та Дж. Гарріс» проаналізовано взаємозв’язок реальності та квірності як
потенціалу для генерування інакшості. Квір-дискурс у текстах представлений як засіб


7





художнього моделювання альтернативних форм суб’єктності, що виходять за межі
нормативних структур. Одним із ключових маркерів інтерпретації квіру у прозі
З. Геллер і Дж. Гарріс є ґротеск, який уможливлює деконструкцію традиційних
уявлень про ідентичність, тілесність та соціальні взаємодії. Квірними, у первинному
трактуванні цього поняття, виступають вчителька Барбара Коветт («Що ж вона собі
думала?: Нотатки про скандал») з її лесбійськими схильностями, та з
гомосексуальною орієнтацією ‒ вчителі Гаррі Кларк та Ерік Скунс й кілька учнів,
серед яких ‒ Дейвід Спайклі («Інший клас»).
Виявлено, що реальність героїв є посттравматичною через травматичний досвід
марґіналізації. Це пояснює мотив шизофренічного розколу особистості, який
спричиняє кризу ідентичності та сприйняття дійсності як явища біфуркації.
Маргіналізовані герої часто не усвідомлюють своєї причетності до загальнолюдської
ідентичності, що спричиняє їхню подальшу ізоляцію. Водночас у творах
простежується оновлений інтерес до міжлюдських зв’язків, що є рисою пост-
постмодерністської чутливості (М. Епштейн). У цьому контексті образ Халеда, що
органічно взаємодіє з Карлою Літвінофф, у романі З. Геллер символізує повернення
до цінності внутрішньої гідності, яка визначає ідентичність (Дж. Боумен). У романі
«Джентльмени та гравці» простежується також ґендерний дисбаланс, який
проявляється у конфлікті Джулії Снайд із патріархальним світом школи Св. Освальда.
Оскільки у досліджуваних текстах значну роль відіграє тема хвороб, це вказує на
риси синдромного роману. Розглянуто потенціал використання ненадійного наратора
як способу виходу читача на новий рівень інтерпретації тексту. У дослідженій прозі і
З. Геллер, і Дж. Гарріс важливу роль відіграє образ щоденника, що стає засобом
фіксації прихованої ідентичності персонажів.
Продемонстровано, що у творах переважають вияви людської негідності, адже
герої часто розглядають іншого як засіб досягнення власної мети. У розділі також
ідентифіковано відсутність персонажів із квітучою ідентичністю (М. Нусбаум), що
вказує на те, що тексти З. Геллер і Дж. Гарріс не лише документують кризу сучасного
суб’єкта, а й демонструють відсутність можливості гармонійної інтеграції інакшості
у суспільний ландшафт.


8





Наукова новизна дисертації визначається проведенням комплексного
дослідження квір-дискурсу в прозі сучасних британських письменниць З. Геллер та
Дж. Гарріс. У роботі вперше здійснено системний аналіз способів художнього
моделювання квір-досвіду в їхніх текстах, який виявляється невід’ємним від таких
феноменів, як відчуження, травматична суб’єктність і ґротеск. Дисертація не лише
окреслює квірність як складний естетико-філософський конструкт у творчості
З. Геллер і Дж. Гарріс, а й пропонує нові підходи до його інтерпретації, зокрема крізь
призму наратології, психоаналізу та пост-постмодерністської чутливості. Уперше в
українському літературознавстві здійснено детальний огляд творчості обох авторок,
що дозволяє висвітлити їхню роль у сучасному літературному процесі та простежити
еволюцію розширення розуміння квір-дискурсу.
Практичне значення роботи полягає в її потенційному використанні у подальших
дослідженнях творчості не лише З. Геллер і Дж. Гарріс, а й інших митців, які
звертаються до проблематики квірності, ідентичності та травматичного досвіду.
Матеріали дисертації можуть бути застосовані у викладанні світової літератури,
ґендерних студій, літературної критики, а також у розробці міждисциплінарних
курсів, що інтегрують знання з літературознавства, філософії, психології,
культурології та політології. Оскільки дисертація містить міждисциплінарний вимір,
її результати можуть бути корисними для дослідників квір-теорії, наратології,
феноменології травми та постмодерністської естетики. Одержані висновки можуть
бути застосовані при написанні наукових статей, монографій, кваліфікаційних та
дисертаційних робіт, а також у розробці теоретико-методологічних підходів до
аналізу сучасного художнього тексту.



Ключові слова: англійська література, квір, ґендер, жінка, фізіологія,
відчуження, ілюзія, ідентичність, символ, повсякденне життя, жанр, роман, текст,
стереотип, образ.

Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.