|
| Написано: |
2017 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
09.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
09.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Бригадир Я. О. Український ретродетектив початку ХХІ століття:
генеза і жанрові особливості. – Кваліфікаційна наукова праця на правах
рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних
наук зі спеціальності 10.01.01 «Українська література». – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки
України. – Київ, 2017.
У роботі вперше визначено та обґрунтовано основні ознаки жанру
ретродетективу в українській літературі початку ХХІ століття. На підставі
аналізу художніх текстів доведено, що ретродетектив є жанровим
інваріантом, а не стильовим різновидом детективу. З метою простежити
генезу ретродетективу в українській літературі розглянуто еволюцію
детективного жанру та зародження літературно-критичної традиції його
дослідження, здійснено аналіз елементів детективного сюжету та
особливостей їхньої імплікації в українських прозових творах ХІХ ст. – 20-х
років ХХ ст. У контексті аналізу детективної літературної традиції
простежено елементи детективних сюжетів на матеріалах із творчого
доробку Григорія Квітки-Основ'яненка (повість «Козир-дівка», 1836 р.;
оповідання «Перекотиполе», 1840 р.), Панаса Мирного (роман «Хіба ревуть
воли, як ясла повні?», 1875 р.), Івана Франка (роман «Перехресні стежки»,
1900 р.; повість «Основи суспільності», 1894 р.), Ольги Кобилянської
(повість «Земля», 1901 р.) та Михайла Коцюбинського (новела «Persona
grata», 1907 р.), розглянуто твори Володимира Винниченка (роман «Поклади
золота», 1927 р.), Дмитра Бузька (повість «Лісовий звір», 1923 р.; новела
«Льоля», 1925 р.), Гео Шкурупія (новела «Провокатор», 1927 р.), Юрія
Смолича (новела «Мова мовчання», 1927 р.; романи «Півтори людини», 1927
р. і «Господарство доктора Гальванеску», 1928 р.) та ін.
3
Проаналізовано творчий доробок Миколи Трублаїні (зокрема, його
повість «Шхуна "Колумб"», 1940 р.) в контексті проблеми актуальності
художньої традиції детективної прози про дітей у сучасному літературному
процесі. Визначено тенденції розвитку детективного жанру другої половини
минулого століття. Потужний вплив позалітературних чинників, наснаження
детективу військовою та політичною тематикою призвели до актуалізації
шпигунського детективу. Змістове наповнення цього жанрового різновиду
інтерпретується з огляду на асоціативний зв'язок із аналітичним детективом.
Український шпигунський детектив 50–60-х рр. ХХ століття формує головну
сюжетну складову – «злочин – кара» – в рамках ідеологічного канону
(найвиразніше зазначені тенденції втілені в романі Юрія Дольд-Михайлика
«І один у полі воїн», 1956 р.), натомість аналогічні жанрові зразки початку
ХХІ століття чіткими ідеологічними настановами не наснажені.
Визначено посутні ознаки постмодерного історичного роману в
ретродетективах; простежено зв'язок ретродетективу з історіософською
метапрозою; встановлено відмінність між історичним детективом та
ретродетективом; визначено основні часопросторові орієнтації українських
ретродетективістів; запропоновано авторське визначення ретродетективу.
Досліджено особливості українського ретродетективу крізь призму
теорії рецептивної естетики, зокрема запропоновано схему, що відображає
акт рецепції художнього твору, та визначено, що авторська інтенція
орієнтації на ймовірний горизонт очікування читача у спільному вимірі
літературної комунікації призводить до появи спільних принципів та
прийомів побудови художніх схем як у творчості окремих авторів, так і в
українському ретродетективі загалом. Проаналізовано специфіку художнього
осмислення історичного минулого в ретродетективних творах Богдана
Коломійчука («В'язниця душ», 2015 р.; «Небо над Віднем», 2015 р.; «Візит
доктора Фройда», 2016 р.) та Андрія Кокотюхи («Адвокат із Личаківської»,
2015 р.; «Привид із Валової», 2015 р.; «Автомобіль із Пекарської», 2015 р.;
«Різник із Городоцької», 2016 р.; «Коханка з площі Ринок», 2016 р.). У
4
розглянутих ретродетективних творах автори порушують питання
національної залежності в умовах окупації, тому витворюються такі
характери, котрі всупереч насадженню почуття меншовартості зберігають
національну ідентичність, формуючи в такий спосіб запит на сильну
особистість.
Особливості реалізації світових сюжетних моделей в українському
ретродетективі визначені з огляду на практику виокремлення в детективній
літературі трьох типів організації детективного сюжету, що безпосередньо
формують основу детективної оповіді: 1) розслідування проводить група
професійних поліцейських, і успіх справи залежить від рівноцінної участі
кожного слідчого (класичний скандинавський детектив); 2) розслідування
проводить один професійний поліцейський, за можливої участі помічника
(комісар Мегре Жоржа Сіменона / Еркюль Пуаро та капітан Артур Гастінгс
Агати Крісті); 3) розслідування проводить непрофесійний слідчий –
детектив-інтелектуал, який розкриває злочин виключно завдячуючи власним
природним талантам, однак не виключена співпраця з помічником (Шерлок
Холмс та доктор Джон Ватсон Артура Конан Дойла). З’ясовано, що з-поміж
усіх можливих сюжетних моделей український ретродетектив тяжіє до
використання другого типу, за якого над розкриттям злочину працює
професійний слідчий.
Досліджено жанрово-стильові та тематичні модифікації ретродетективу
на матеріалі творів Євгенії Кононенко («Жертва забутого майстра», 2007 р.)
та Владислава Івченка (серія романів про Івана Карповича Підіпригору,
2011–2016 рр.). Обґрунтовано зарахування історично-містичного детективу
(відповідно до авторського визначення) «Жертва забутого майстра» до жанру
ретродетективу та визначено специфіку використання елементів
детективного сюжету. Студіювання роману з позицій біологічної та
психоаналітичної гінокритики дозволило простежити особливості реалізації
у творі концепту тілесності, вияв якого продиктовано несвідомим
5
накладанням площин сприйняття скульптурної спадщини Пінзеля та власне
особистості самого митця на події, що відбуваються з головними героями.
Досліджено ретродетективи Владислава Івченка («Стовп
самодержавства, або 12 справ Івана Карповича Підіпригори» (у співавторстві
з Юрієм Камаєвим), 2011 р.; «Найкращий сищик імперії на службі
приватного капіталу», 2013 р.; «Найкращий сищик імперії на Великій війні»,
2015 р.; «Найкращий сищик та падіння імперії», 2015 р.; «Одіссея
найкращого сищика республіки», 2016 р.) та Б. Коломійчука («В'язниця
душ», 2015 р.; «Небо над Віднем», 2015 р.; «Візит доктора Фройда», 2016 р.)
з позицій міжжанрової дифузії; визначено особливості функціонування
реалістичних та містичних елементів у жанровій структурі творів.
Художній аналіз перерахованих ретродетективів В. Івченка показав,
що літературний серіал про Івана Карповича пропонує читачеві чимало
історій із залученням надприродного, однак більшість імпліфікованих
автором містичних елементів врешті так і не отримують логічного
пояснення: летючий змій – це летючий змій, інопланетяни – це інопланетяни,
а зомбі – це зомбі. В окремих розділах роману використання прийому
містичного припущення (різновид фантастичного припущення, за умови
якого фантастичний елемент не здобувається на раціональне чи наукове
пояснення) продиктовано літературною традицією, пов’язаною зі
змалюванням образу вовкулаки / вервольфа / перевертня (в історії, що
отримала назву «Фатальна красуня та найбільший вовк у світі») та штучної
людини (у творі «Люди-трава»).
Для ретродетективів Б. Коломійчука властиве майстерне поєднання
кількох, здавалося б, непов’язаних між собою сюжетних ліній, що втілюють
у собі як реальне, так і містичне: розслідування злочинів, де жертвою та
злочинцем є привиди, а метою вбивства – колекціонування душ грішників
(повість «В’язниця душ»); побудова детективної інтриги довкола історії про
скандинавських вампірів – драгурів (повість «Ніхто з Данціга») та ін.
6
Жанр ретродетективу не вимагає від автора зображення масштабних
історичних подій та дотримання історичної достовірності, проте завдяки
вибірковому методу залучення до текстової канви необхідних історичних
деталей формує сюжетне тло, на якому за посередництвом сприйняття
тогочасних реалій персонажами твору вибудовуються паралелі із
сьогоденням, що дає змогу читачеві розширити горизонт сприйняття
національної історії.
Ключові слова: ретродетектив, історичний детектив, шпигунський
детектив, пригодницький детектив, історіософська метапроза, жанрові
модифікації, жанрові дифузії, масова література, мідл-література,
гінокритика, рецептивна естетика. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
ВСТУП ............................................................................................................... 13
РОЗДІЛ 1. ГЕНЕЗА УКРАЇНСЬКОГО ДЕТЕКТИВУ................................ 20
1.1. Історико-літературні та теоретичні аспекти становлення детективу
та ретродетективу ................................................................................20
1.2. Еволюція українського детективу ......................................................37
1.2.1. Елементи детективних сюжетів в українській літературі ХІХ –
першої половини ХХ століть ..............................................................37
1.2.2. Трансформація детективних інтриг в українській прозі другої
половини ХХ століття .........................................................................53
Висновки до розділу 1.........................................................................................63
РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ УКРАЇНСЬКИЙ РЕТРОДЕТЕКТИВ:
ЖАНРОВА СТРУКТУРА І ТИПОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ................ 67
2.1. Художня своєрідність сучасного українського ретродетективу........67
2.2. Український ретродетектив як приклад «естетики впливу» ..............87
2.3. Історичний детектив та ретродетектив: зразок жанрової
дифузії ........................................................................................................ 106
Висновки до розділу 2....................................................................................... 117
РОЗДІЛ 3. ІНТЕРПРЕТАЦІЯ ДЕТЕКТИВНИХ ФАБУЛ В
УКРАЇНСЬКИХ РЕТРОДЕТЕКТИВАХ 2000-Х РОКІВ .......................... 121
3.1. Ретродетектив як жанр масової літератури: творчий досвід
А. Кокотюхи .............................................................................................. 121
3.2. Концепція національної історії крізь призму ретродетективу
(Б. Коломійчук і А. Кокотюха) ................................................................. 134
3.3. Трансформація детективної інтриги з позицій жіночого письма
(творчість Євгенії Кононенко).................................................................. 145
3.4. Реалістичне та містичне начала в традиційних детективних фабулах
(ретродетективи В. Івченка та Б. Коломійчука) ...................................... 154
Висновки до розділу 3....................................................................................... 169
ВИСНОВКИ .................................................................................................... 172
12
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................... 178
ДОДАТКИ ....................................................................................................... 202
|
|
|
