Ілля Брайловський » Стратегія забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Стратегія забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні

Дисертація
Написано: 2018 року
Розділ: Наукова
Твір додано: 19.09.2025
Твір змінено: 19.09.2025
Завантажити: pdf див. (6.3 МБ)
Опис: Брайловський І.А. Стратегія забезпечення розвитку державно-
приватного партнерства в Україні. – Квaлiфiкaцiйнa нaуковa прaця нa прaвaх
рукопису.
Дисертaцiя нa здобуття нaукового ступеня докторa економiчних нaук зa
спецiaльнiстю 08.00.03 – економiкa тa упрaвлiння нaцiонaльним
господaрством. – Чернiгiвський нaцiонaльний технологiчний унiверситет
МОН Укрaїни, Чернiгiв. – 2018.
Дисертaцiю присвячено обґрунтувaнню теоретико-методологiчних
зaсaд i розробцi прaктичних рекомендaцiй щодо формування та реалізації
стратегії забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні.
Запропоновано розглядати генезис розвитку ДПП через призму теорії
сумісно-розділених відносин. У даному разі сумісними є відносини
об’єднання фінансових, трудових, інтелектуальних та інших ресурсів задля
спільної реалізації проектів, а розділеними є відносини власності, відносини
щодо розподілу ризиків, а також щодо одержання і привласнення вигід від
реалізації проектів державно-приватного партнерства. Обґрунтовано
визначення категорії «державно-приватне партнерство», яке враховує
сучасну специфіку українських умов становлення ринкових відносин і
представляє ДПП як систему інвестиційних по своїй суті проектів, засновану
на справедливому розподілі необхідних організаційних, фінансових,
виробничих та інших ризиків, що й забезпечує сторонам прийнятний
результат.
Зазначено, що на розвиток ДПП впливає безліч чинників, що саме й
обумовлює різноманітність форм і моделей ДПП. З точки зору класифікації
моделей ДПП виділено чотири ключові елементи різних схем формування
відносин державно-приватного партнерства: визначення операцій щодо
обслуговування проекту, створення спеціального комерційного
підприємства, визначення джерел фінансування, визначення форм власності
(на побудований об’єкт) після закінчення проекту. Узагальнено підходи до


3
класифікації моделей ДПП за критеріями: право власності, відповідальність
за інвестиції, розподіл ризиків, термін дії контракту. Пропонується модель
типової структури проектів ДПП, що передбачає участь у договірних
відносинах значного числа сторін, включаючи уряд, спонсорів проекту,
операторів проекту, фінансистів, постачальників, підрядників, інженерів,
третіх осіб (наприклад, ескроу агентів) і клієнтів.
Обгрунтований концептуальний підхід до функціонування системи
розвитку ДПП в Україні в аспекті об’єднання активів держави з
інвестиційними, управлінськими, мотиваційними та іншими ресурсами
приватного сектора, у межах якої розроблено схему формування і реалізації
проектів державно-приватного партнерства. Зазначено, що, як і для будь-
якого складного соціально-економічного явища чи відповідного процесу
умови забезпечення розвитку ДПП не формуються автоматично, а
створюються під впливом сукупності диверсифікованих чинників, які мають
практичний прояв як на національному так і глобальному, регіональному та
локальному рівнях.
Запропоновано алгоритм багатоваріантного моделювання забезпечення
розвитку ДПП, який комплексно поєднує: по-перше, чітке дотримання
принципів на основі адекватної реакції регулюючої складової та факторної
чутливості проекту в турбулентному глобальному середовищі; по-друге,
використання релевантних для всіх сторін ДПП джерел фінансування
проектів; формування спеціальних інститутів; по-третє, механізмів
формування та гарантування компенсації ресурсів, які можуть генерувати
необхідний позитивний грошовий потік для необхідності обслуговування
боргових зобов'язань та можливості отримання прибутків; по-четверте,
відповідних проектів, які зорієнтованих на досягнення найвищого соціально-
економічного та синергетичного ефекту з урахуванням інтересів
національної економіки.
Запропоновано авторський підхід до класифікації ризиків ДПП, яка
сформована на основі PEST-аналізу. Запропоновано підхід до управління


4
ризиками ДПП, що передбачає: визначення сутності і класифікацію ризиків
ДПП за означеними критеріями; визначення ключових факторів ризиків –
імовірність їх виникнення і ступінь їх наслідків; виявлення методів,
прийомів і принципів розподілу ризиків, які необхідно використовувати при
прийнятті та реалізації рішень в умовах ризику; визначення алгоритму
розподілу ризику; розробку матриці ризиків ДПП і механізму їх
пом’якшення.
Ідентифіковані сучасні особливості розвитку державно-приватних
партнерств в Україні, а саме: нерівномірність кількості проектів і обсягів
інвестицій за роками; досить висока загальна сума інвестицій у проекти
державно-приватного партнерства у порівнянні з країнами регіону;
незначній рівень участі держави у фінансуванні проектів та недосконалість
законодавства в сфері ДПП; переваження обсягів проектів ДПП у галузі
енергетики і телекомунікації і незначні обсяги проектів у галузі транспорту,
водопостачання і каналізації та інші. Для удосконалення нормативно-
правової бази та розвитку інституціонального забезпечення ДПП в Україні
запропоновано комплекс змін та відповідних доповнень до діючих
законодавчих та підзаконних актів, а саме до: Закону України «Про
державно-приватне партнерство»; інших законодавчих актах, які регулюють
відносини ДПП; Бюджетного кодексу; підзаконних актів Кабінету Міністрів
України.
З’ясовано, що провідними країнами у сфері державно-приватного
партнерства є США і Канада. За галузевим розподілом у світі лідирують
проекти у галузі транспортної інфраструктури та охорони здоров'я.
Визначено, що особливого поширення угоди державно-приватного
партнерства набули в якості засобу фінансування суспільної інфраструктури
в країнах Європейського Союзу. Даний процес охоплює проекти в
транспортному секторі, галузі будівництва громадських споруд та їх
обладнання, водопостачання і каналізації тощо.


5
Систематизовано основні інструменти стратегічного розвитку ДПП,
якими користуються органи державної влади та приватний сектор
(планування, організація, контроль та регулювання). Обґрунтовано, що для
формування повноцінної системи стратегічного управління розвитком ДПП в
Україні необхідне включення до складу його учасників інститутів
громадянського суспільства, що представляють інтереси кінцевих
споживачів суспільних благ. При формуванні такої системи з трьох учасників
партнерства за приватним сектором закріплюється функція їх
безпосереднього виробництва на рівні національної економіки.
Запропонована інституційна модель державного регулювання стратегічного
розвитку ДПП в Україні, учасниками якої є органи державної влади, органи
місцевого самоврядування, приватний сектор, а також громадськість.
Обґрунтована концепція забезпечення інноваційного розвитку
державно-приватного партнерства в Україні як системи теоретико-
методологічних поглядів на пізнання та визначення взаємовигідних
організаційно-правових, соціально-економічних та управлінських відносин
між органами державної влади, приватним сектором, науково-освітнім
сектором та громадськістю з метою реалізації суспільно значущих
інноваційно орієнтованих довгострокових інвестиційних проектів і програм у
галузях національної економіки, освіти та науки. Пріоритетними напрямами
забезпечення інноваційного розвитку ДПП визначені основні фактори, які
стримують участь приватного сектора в інноваційному процесі, обумовлені
фінансовими проблемами, недостатнім рівнем державної підтримки
інноваційного розвитку, низькою кваліфікацією менеджменту та персоналу.
До дієвих кроків у забезпеченні розвитку ДПП в Україні
запропоновано віднести: формування та удосконалення існуючого
нормативно-правового забезпечення для реалізації проектів ДПП, а саме
урегулювання взаємодії Закону України «Про державно-приватне
партнерство» та інших нормативно-правових актів; розширення сфери та
напрямів застосування ДПП; розробка та запровадження механізмів гарантій


6
та зниження ризиків у проектах ДПП; забезпечення формування
інституційного середовища; забезпечення реалізації механізмів суспільного
обговорення та проведення незалежного аудиту проектів ДПП; формування
системи моніторингу процесу реалізації проектів ДПП, у тому числі, з метою
визначення ефективності їх моделей; розробка та впровадження сталих засад
ефективного функціонування ДПП в різних галузях вітчизняної економіки у
контексті формування ефективного нормативно-правового середовища.
Розроблено структуру стратегії забезпечення розвитку державно-
приватного партнерства в Україні, головною метою якої є забезпечення
модернізації національної економіки, яка орієнтована на інноваційне
оновлення реального сектора та соціальної сфери країни для збільшення
обсягів і якості виготовлення суспільно значущих товарів та послуг.
Результатами реалізації стратегії забезпечення розвитку державно-
приватного партнерства в Україні є отримання переваг та можливостей як
для державного так і для приватного секторів.
Механізм реалізації стратегії забезпечення розвитку державно-
приватного партнерства в Україні представляє собою сукупність принципів,
методів, соціально-економічних і правових форм, технологій, організаційно-
функціональних структур, на основі і за допомогою яких будуються
партнерські відносини, та проявляється в конкретних моделях. Для
підвищення ефективності реалізації стратегії забезпечення розвитку ДПП,
запропоновано використовувати «Дорожню карту розвитку ДПП-2035». Дана
карта представляє собою алгоритм чітких комплексних послідовних
цілеспрямованих дій в організаційно-інституційній, нормативно-правовій,
фінансово-економічній, науково-освітній та соціальній сферах, які покликані
забезпечувати ефективний розвиток ДПП в Україні, а також заміну діючих
дорогих та неефективних проектів ДПП на більш раціональні та адекватні
сучасним національним реаліям.
Запропоновано технологію контролінгу ризиків ДПП проектів, яка
складається з 6 етапів: ідентифікація факторів ризику за етапами ДПП


7
проекту, оцінювання ризиків, розроблення карт ризиків залежно від сфер
виникнення та критичності їх наслідків для реалізації проекту, розроблення
заходів з мінімізації наслідків від настання ризиків, моніторинг ризиків та їх
індикаторів, корегування карт ризиків та планів заходів з метою
відповідності їх до змінного середовища учасників ДПП. Ідентифікацію та
оцінювання ризиків ДПП проектів запропоновано проводити за групами та
сферами виникнення ризикоутворюючих факторів.
Ключові слова: державно-приватне партнерство, розвиток, стратегія
забезпечення, модернізація, ризики, інновації, моделі, суспільні блага,
національна економіка, соціально-економічна система.
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.