|
| Написано: |
2019 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
24.09.2023 |
|
| Твір змінено: |
03.08.2024 |
|
| Завантажити: |
Файли вилучено з бібліотеки на запит власника авторських прав. |
|
| Опис: |
Борисов А. В. Давньоруське Поросся. Система заселення. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
(доктора філософії) за спеціальністю 07.00.04 «археологія». – Інститут
археології НАН України, Київ, 2019.
На сучасному етапі дослідження та осмислення процесу становлення
Руси-України, однією із провідних тенденцій являється повернення до
реалізації програм та завдань вивчення окремих регіонів і земель, розпочатих
В. Б. Антоновичем, М. С. Грушевським та іншими представниками цієї
наукової школи. Розвиток сучасної археологічної науки ґрунтується на
новітній джерельній, методичній та технічній основах. ЇЇ ключовими
науковими проблемами є питання вивчення внутрішніх зав’язків та
регіональної специфіки суспільств на фоні загальних тенденцій розвитку.
Вірогідне з’ясування та аналіз ролі місцевих етно-соціальних, природних та
історико-культурних чинників у формуванні регіональних особливостей
середньовічного населення. Закономірно, що такі дослідження пов’язані з
реалізацією міждисциплінарного комплексного вивчення історико-соціальних
організмів (ІСО), як окремих історико-культурних та адміністративно-
географічних утворень. Літописне давньоруське Поросся один з яскравих
прикладів такого історико-соціального організму, зафіксованого писемними
джерелами на півдні Київської землі.
Саме тому актуальність теми вивчення давньоруського Поросся полягає у
необхідності здійснення спеціального цілісного дослідження регіону на
новітній методичній основі та на засадах комплексності. Найбільш
продуктивним засобом реалізації цього дослідження являється вивчення
системи заселення регіону давньоруської доби. Принципово нові можливості
для здійснення такого дослідження виникли завдяки об’єму та якості
3
накопиченої інформації, структурі джерельної бази, яка поєднана у тематичній
геоінформаційній системі завдяки цілеспрямованим польовим дослідженням
автора, які тривали більше 10 років.
Наукова новизна дисертаційного дослідження визначається тим, що у
ньому вперше зібрано найповніший каталог та відповідну базу даних про всі
археологічні пам’ятки давньоруського часу території Поросся (389 одиниць).
Здійснено їхнє детальне картографування засобами геоінформаційних систем
(ГІС). У роботі здійснено аналіз територіально-хронологічних етапів та
особливостей процесу становлення і розвитку системи заселення регіону.
Реконструйовано мікрорегіональні моделі господарювання різних
соціокультурних груп населення регіону в умовах порубіжного лісостепу
півдня Київської землі. Створено комплексну динамічну модель системи
заселення регіону на основі археологічної та загальногеографічної
просторової інформації. Удосконалено методичні засади, алгоритми,
процедури просторового аналізу систем заселення та господарського
природокористування давньоруського часу. Подальший розвиток отримали
способи реконструкції господарювання та функціонування окремих
мікрорегіональних складових частин історико-соціального організму давнини,
прийоми визначення меж адміністративно-територіальних утворень
південноруських земель. Апробовані нові засоби відбору, фіксації та аналізу
інформації про археологічні пам’ятки у межах спеціально спроектованих
геоінформаційних систем.
Практичне значення дослідження полягає у можливості використання
отриманих результатів для комплексного наукового дослідження Київської
землі. Зібрані та систематизовані у роботі дані стануть основою для
планування та реалізації подальших проектів з дослідження та охорони
історико-археологічної спадщини Поросся. Реєстр археологічних пам’яток
давньоруського часу, зібраний у процесі роботи над дослідженням, стане
частиною загального реєстру археологічної спадщини. Цілісне уявлення про
4
історію дослідження та аналіз джерельної бази дозволяє ефективно планувати
польові роботи із урахуванням ступеня археологічної дослідженості території.
Створена синтетична модель розвитку давньоруського Поросся дозволяє
виокремити актуальні напрямки подальших досліджень. Робота може бути
використана при написанні наукових робіт з археології та історії історичної
Київщини, історії України, курсів лекцій, підручників з локальної історії
дослідженого регіону. Використані методики можуть бути застосовані для
вивчення систем заселення інших регіонів Південної Русі. Спосіб опису та
реконструкції системи оборони Поросся придатний для комплексного аналізу
оборонних систем середньовічного часу.
Отримані дані розширюють основу для подальших досліджень
взаємозв’язків у межах системи: людина – соціум – навколишнє середовище.
Створена динамічна модель демонструє процес освоєння природного
середовища та розвитку системи заселення у давнину.
Джерельну базу роботи складають систематизовані матеріали
археологічних досліджень з території давньоруського Поросся, збережені у
вигляді польової та звітної документації (123 справи) і публікацій. Опрацьовані
матеріали археологічних досліджень зберігаються у фондових колекціях
восьми наукових установ. Загалом, у роботі автор зібрав та проаналізував
інформацію про 389 давньоруських пам’яток, серед яких – 263 поселенські
археологічні пам’ятки (у тому числі 66 укріплених), 121 поховальна пам’ятка
та п’ять відрізків Змієвих валів.
У результаті проведеної роботи вдалося зібрати та систематизувати
наявний комплекс джерел про давньоруське Поросся XI-XIII ст. – південну
частину Київського князівства у басейні р. Рось. Проаналізовано стан розробки
та історію вивчення ключових проблем давньоруського Поросся: історичної
географії регіону, етнічної структури населення, історії вивчення номадів та
комплексу проблем, пов’язаних з Пороською Оборонною лінією.
5
Археологічне дослідження Поросся розпочалось у першій половині
ХІХ ст. Найбільш інтенсивно польові роботи здійснювались у 1960-1980-х
роках (В. Й. Довженок, М. П. Кучера, О. П. Моця, Л. І. Іванченко, Р. С. Орлов).
Системну роботу з вивчення давньоруських пам’яток регіону продовжено в
рамках Пороської експедиції ІА НАН України у 2010 р. під керівництвом
А. В. Борисова.
У цьому дисертаційному досліджені використано методику та методичні
засади, запропоновані та успішно апробовані А. П. Томашевським під час
дослідження матеріалів Східної Волині давньоруського часу. Методика аналізу
системи заселення, застосована А. П. Томашевським складається з певних
структурних ланок. Вони передбачають використання засобів організації
джерельної бази та застосування кількох основних методичних прийомів і
методологічних засад, опублікованих у низці робіт. Автор цього
дисертаційного дослідження у цілому дотримується послідовності
дослідницьких операцій, запропонованих А. П. Томашевським.
Початковий етап цілеспрямованого заселення Поросся припадає на
початок XI ст. і пов’язаний з намаганням князівської влади зміцнити систему
оборони Києва. Для цього у 1031 р. було здійснено підготовчі роботи – у
Пороссі організовано нове населення, у тому числі – оселено кілька груп
полонених «лѧхів», переважно у середній течії. Наступного, року
розпочинається будівництво городищ та ліній Змієвих валів по Росі.
Центральним місцем нового регіону давньоруського заселення стає Юр’єв на
межі Верхнього та Середнього Поросся. Від нього будується дві лінії Змієвого
валу у західному напрямку та одна на схід. Таким чином досягається зміцнення
найбільш небезпечного південно-західного напрямку київської оборони. За
оцінками М. П. Кучери будівництво пороських Змієвих валів було здійснено у
максимально стислі терміни – протягом 1032-1036 рр. З приходом у Поросся в
другій половині-кінці XI ст. «своїх поганих» спостерігаємо збільшення
населених пунктів у середній та нижній течії Росі, і особливо, у нижній течії
6
р. Росава. Система оборони зміцнюється за рахунок виникнення «тилових»
укріплень на лівих допливах Росі (Пішки ур. Замковище, Чепиліївка 1 та
Чепиліївка 2). Саме у рамках цієї нової тилової системи оборони й виникає
літописний Торчеськ – центральний населений пункт торчеського Поросся.
Новозбудовані укріплені фортеці протягом XI ст. стають центрами локальних
територіальних груп населених пунктів. Стабільність центральних населених
місць цих угруповань у наступний період XII-XIII ст. дає підстави вважати їх
центрами окремих територіальних груп. Таким чином на території Поросся вже
у ХІ ст. з’являються канівська, корсунська, торчесько-богуславльська,
юр’євська та неятинська територіальні групи. Досить обережно можемо
припустити, що ці територіальні групи можуть бути ототожнені з певними
адміністративно-територіальними утвореннями давньоруського часу. У другій
половині XIII ст., внаслідок походів монголів система заселення Поросся
зазнає кардинальних деструктивних змін. Зникають міські центри та вплив
Києва. Більшість населених пунктів перестають функціонувати. Лише
невелика частина слабко заселених населених пунктів Поросся існування.
Ключові слова: давньоруський період, Київська земля, Поросся, система
заселення, археологічні пам’ятки, Пороська оборонна лінія, середні віки. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ 14
ВСТУП 15
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ,
ДЖЕРЕЛА ТА МЕТОДИКА 21
1.1. Історія дослідження ключових проблем давньоруського Поросся 22
1.1.1. Історична географія давньоруського Поросся 22
1.1.2. Історія вивчення номадів Поросся 31
1.1.3. Етнічна структура населення 37
1.1.4. Історія дослідження Пороської оборонної лінії 52
1.2. Історія археологічного дослідження давньоруського Поросся 57
1.3. Джерельна база дослідження 62
1.4. Методика дослідження 67
РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ЗАСЕЛЕННЯ
ДАВНЬОРУСЬКОГО ПОРОССЯ 76
2.1. Становлення та розвиток системи заселення 77
2.1.1. Освоєння регіону у другій половині І тис. н.е. 77
2.1.2. Становлення системи заселення ХІ ст. 79
2.2. Характеристика територіальних груп населених пунктів
давньоруського Поросся ХІІ-ХІІІ ст. 82
2.3. Сукупна характеристика системи заселення
давньоруського Поросся ХІІ-ХІІІ ст. 116
2.4. Заселення Поросся після середини ХІІІ ст. 119
РОЗДІЛ 3. КОМПЛЕКСНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ
ГОСПОДАРЮВАННЯ ТА ОБОРОНИ
ДАВНЬОРУСЬКОГО ПОРОССЯ 125
13
3.1. Господарювання осілого населення 126
3.1.1. Палеоприродні умови господарювання 126
3.1.2. Сільськогосподарська та ремісничо-промислова діяльність
за даними археології 131
3.2. Господарювання кочівницького населення 142
3.3. Пороська оборонна лінія 149
ВИСНОВКИ 174
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 181
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ 227
ДОДАТКИ 230
ДОДАТОК А. Каталог поселенських археологічних пам’яток
території Поросся давньоруського часу 231
ДОДАТОК Б. Каталог поховальних археологічних пам’яток
території Поросся давньоруського часу 249
ДОДАТОК В. Перелік реконструйованих населених пунктів
давньоруського часу на території Поросся 254
ДОДАТОК Д. Таблиці 262
ДОДАТОК Е Обрахунок екологічної ємності ландшафтів,
доступних для ведення кочового скотарства
та оцінка максимально можливої кількості номадів 271
ДОДАТОК Ж. Альбом ілюстрацій 278
|
|
|
