Біль і чернь

«За вікном – тільки сірість асфальту і сірість небес...». . . . . . . . . . . . 3
«Що принишкли, янголи-охоронці?..» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 4
«А вони собі легко прощають пролиту кров...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 5
«Ніхто уже не вірить у скінченність війни...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 6
Захисникам Вітчизни . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 7
«Вагомий привід бути молодим...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 9
З юнацького . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 10
«Червоніє чоло від поклонів чужим богам...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 11
«Не сказати, що вигідно...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 13
«За вікнами трамвая – пиво й пил...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 14
«...а все ж, підлатавши крила, ти слиниш палець...» . . . . . . . . . . . . . 15
«Подовшали тіні розквітлих дерев...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 16
«Ця частина простору – не сонячна...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 17
Листопад . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 18
«Ароматне повітря південних степів...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 20
П’ятигірськ . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 21
«Сухоносне проміння, віддзеркалене від шосе...». . . . . . . . . . . . . . . 22
«Мені б дощу! Без нього я – ніяк...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 24
«До моря, до моря, до моря! За будь-яку ціну...». . . . . . . . . . . . . . . . 25
«...так хай же буде серпень дощовим...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 27
«Дозвольте доземно вклонитись Вам, сіра скеле!..» . . . . . . . . . . . . . 28
«...і стояли дерева обабіч дороги...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 29
«...і, почувши промову його змістовну...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 30
«Тримайте руку! Бо надто слизько. Бо там – провалля...». . . . . . . . 31
«Будьмо! І в часи, коли людина людині – ворог...» . . . . . . . . . . . . . . 32
«Хмара має вигляд величезного пса...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 33
«...і пірнути в метро, щоб міцніти разом з юрбою...» . . . . . . . . . . . . 34
«Він же зараз – лайно... Тьху ти, мав на увазі: “ОНЛАЙН”...». . . . . . 36
«Порадій. Ну хоча б цій високій траві...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 38
«Чи дозволите брудершафт...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 39
«Повний місяць торкається черевом...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 40
«Доню, чому поет?..» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 41
«...то ж немає причин вище хмар задирати носа...» . . . . . . . . . . . . . 43
«І нарешті визнає, що грішив...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 44
«Найбільш титуловані щодеколишники...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 45
Олександр Бобошко. Біль і чернь
136
«...а реальність така: гелікоптери щовечора над городом...» . . . 46
«Донедавна абстрактне, поняття “Зло”...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 48
«А Добрий Самарянин має псевдо “Єсєнін”...». . . . . . . . . . . . . . 49
«Не трава, а травісима! З мене, вважай, заввишки...». . . . . . . . . 50
«Уся планета – депресивний регіон...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 52
«Спогад-ніж розітнув тіло часу...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 53
«Голосніше, будь ласка. Бо стільки навколо нечуйних...» . . . . . . 54
«Поверніть же мені, ліси та лани...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 56
Леоніду Бикову . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 57
«Закортіло дожити аж до кінця війни...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 59
«Я не шукатиму в юрбі твоїх очей...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 60
«Жену я тривогу та сум зі свого обличчя...» . . . . . . . . . . . . . . . . 61
«...і прийшла до Магомета гора...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 62
«Упаде хвилясте волосся довге...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 63
«Відчиніть свій палац, проженіть мармурових левів...» . . . . . . . 64
«П’ятниця-вечір. П’янка сполука...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 65
Під огірок . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 66
«Мені б утекти. Не назавше прошусь – на тиждень...». . . . . . . . 67
«...А пізно ввечері жита всотають вітер...». . . . . . . . . . . . . . . . . . 68
«Пнеться, пнеться трава до сонця – і...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 69
«А літо, що здавалось нескінченним...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 70
«Берегом, берегом, берегом – до небокраю...». . . . . . . . . . . . . . . 71
Перелітним птахам . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 73
«Про що це ви, липи?! До осені так далеко...». . . . . . . . . . . . . . . 74
«Коли ж і жити, як не зараз!..». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 75
«...і нарешті пішли дощі!..» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 76
«Я люблю тебе, жовтню. Хоч ти і примхливий, але...» . . . . . . . . 77
«Тільки тому що осінь. Інших причин...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . 79
Дрогобич . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 80
«ЮНЕСКОмістке місто...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 82
Фантазія на тему «Мелодії ля мінор»
Мирослава Скорика (пісня) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 84
«Я прийшов до тебе, осене, погрітись...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 86
«...Та прийшли холоди. Так непрошено рано, різко...» . . . . . . . . 87
«Докричись, достукайся. Не все ще оглухло...». . . . . . . . . . . . . . 88
«Якось дуже непевно зима набуває чинності...» . . . . . . . . . . . . . 89
«Мій вам уклін, о засніжені хвойні ліси!..» . . . . . . . . . . . . . . . . . 90
«Залишки дощу на голках...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 91
«Старим дахам так личить сніг...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 92
Мандруймо в UA(H) . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 93
«Слизька середина зими...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 94
«Ох і завія! Дійти б до корчми...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 95
«Розгулялась під вечір хурделиця...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 97
137
Корпоративне. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 98
Dictum acerbum . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 99
«Ані дзвінків, ані пошти. Мляво та порожньо...» . . . . . . . . . . . . . . 101
«Працюй: викреслюй олівцем...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 102
«А снігу в нинішнього березня!..». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 103
«Зима, що здавалася вічною, все ж завершилась...» . . . . . . . . . . . . 104
«Ти кажеш, тобі наодинці з Господом холодно?..» . . . . . . . . . . . . . 106
«Небо – сукупність високих помислів...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 108
«Сухий торішній яблуневий плід...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 109
«А сонце зійшло таки... Власне, куди б воно ділося!..» . . . . . . . . . 110
Великдень . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 111
Манжосів яр. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 112
Ділова порада . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 113
«Соснові галузки на фоні бездонного неба...» . . . . . . . . . . . . . . . . . 114
«Знайдуть риби де глибше, людина – де більше риби...» . . . . . . . . 115
«Не наступіть на контур серця на асфальті...» . . . . . . . . . . . . . . . . . 116
«Скавучить молодесеньке місяченя...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 117
«Заздри, милуйся, нічний проспекте...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 118
«Ми будемо разом. Про це – гороскопи та сни...» . . . . . . . . . . . . . . 119
«Червень видався дощовим...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 120
«Скільки можна навколішках? Йди собі в дощ. Іди вже...» . . . . . . 121
«Вигризаю голодним поглядом із пітьми...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . 122
«Прошу натхнення у трави, тополь і маків...» . . . . . . . . . . . . . . . . . 124
«Якомога міцніше...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 125
«Сезон морозива скінчивсь...». . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 127
«І перший зуб, і перший крок...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 129
«Не зламайтесь, хоробрі й не надто...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 130
«...а колись таки зійдуть сніги...» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 131
«Я хрещусь – і моє віддзеркалення в іконному склі...». . . . . . . . . . 132
«Порятуй, Богородице, Україну!..» . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . 134