|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
03.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
03.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(11 МБ)
|
|
| Опис: |
Бліхарський Р. І. Українська релігійна преса Галичини (1853–1939 рр.):
структурно-функціональний та тематико-типологічний аспекти. –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук із соціальних
комунікацій за спеціальністю 27.00.04 – теорія та історія журналістики. –
Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника, Львів;
Класичний приватний університет, Запоріжжя, 2021.
Робота містить дослідження особливостей становлення комплексу
української релігійної преси Галичини другої половини ХIX – першої третини
XX ст. Проаналізовано структурно-функціональну та тематико-типологічну
атрибутику системи галицької релігійної періодики. Релігійна преса Галичини –
це невід’ємна складова української журналістики, яка є документальним
свідченням причетності нації до багатовікової традиції прояву релігійності
людської спільноти, де ми також віднаходимо прояви національного колориту у
способі сприйняття та інтерпретації принципів і догматів віросповідань.
Релігійні часописи галицьких українців періоду Австро-Угорської імперії
та Польської Республіки досі не були об’єктом окремого комплексного
дослідження. Наукова новизна роботи полягає у тому, що у ній вперше
вдосконалено теоретичний та методологічний підходи до вивчення історії
виникнення та функціонування української преси загалом та корпусу релігійної
періодики в Галичині зокрема; розроблено типологічну схему масиву релігійної
преси, яка функціонувала в історичні періоди Австро-Угорської імперії та
Республіки Польща. Обґрунтовано доцільність використання термінів
«релігійна преса», «преса для мирян», «преса для служителів церкви», «преса для
богословів» для визначення типологічних особливостей української релігійної
преси в Галичині другої половини XIX – першої третини XX століття. На основі
цих трьох груп релігійних часописів, визначених відповідно до їхньої читацької
аудиторії, окреслено ідейно-тематичні домінанти кожного з них. Зокрема
3
встановлено, що у період Австро-Угорської імперії домінантами релігійної преси
призначеної для вірян були: інтеграція та протекція християнських цінностей як
основи об’єднання віруючих галичан-українців, для духовенства – теми пошуку
та визначення їх культурного, етноконфесійного та національного позиціювання,
проблематика пошуку та реалізації актуальної моделі пастирського служіння у
тогочасних суспільно-політичних реаліях, богословської – засаднича
проблематика становлення української теологічної школи.
З’ясовано, що за часів Польської Республіки галицька релігійна преса для
вірян поповнилася протестантськими виданнями генеральною ідеєю яких –
сприяння реалізації форми християнської духовності, згідно якої віруюча
людина здатна реалізувати свою місію в житті без посередництва інституту
духовенства, опираючись при цьому лише на етику, дисципліну та сумлінну
повсякденну працю у духовній та світській сферах; тематичний діапазон
публікацій преси для духовенства охоплював актуальну на той час
проблематику душпастирської та освітньої праці священників; домінантами
богословська періодика – сприяння становлення автентичної української
теологічної науки співзвучною із вселенською науковою богословською
традицією.
Виявлено видавничі проєкти галицької релігійної періодики, призначеної
для вірян, в яких у період Австро-Угорської імперії та Польської Республіки
успішно реалізовувались пресовидавничі стратегеми віднаходження ресурсів
для налагодження та забезпечення тривалого функціонування цих часописів.
Здійснено аналіз програмних засад, простежено особливості змістового
наповнення релігійних часописів, призначених для широкого кола читачів,
фахових пресових видань для служителів Церкви, пресодруків богословського
спрямування, що функціонували упродовж 1853–1918 рр. Окреслено функції
релігійної преси, що видавалась у період міжвоєння, проаналізовано
проблемно-тематичні домінанти часописів для мирян, служителів Церкви та
богословів, визначено роль цього типу преси в адаптуванні модерних
сцієнтичних віянь до духовної моделі світобачення галицького українства.
4
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
репрезентовані у дослідженні теоретичні положення, методологічний
інструментарій та фактологічна база можуть стати основою та зразком для
подальшого вивчення світоглядних періодичних видань минулого та
сучасності.
Матеріали дисертаційного дослідження можуть стати методичною
основою для реалізації нових вітчизняних видавничих релігійних проєктів та
джерелом інформації для пасторської роботи сучасних служителів Церкви.
Теоретична та практична складова одержаних результатів дослідження
потенційно можуть бути застосовані при формуванні освітніх програм вищих
навчальних закладів, зокрема при розробці лекційних курсів з історії
журналістики, теорії та історії релігійної журналістики, теорії та історії
соціальних комунікацій та спеціалізованого курсу «Українська релігійна преса
Галичини ХІХ–ХХ ст.».
Методологічною базою дисертації обрано макрорівневий підхід
структурного функціоналізму, в основі якого є вивчення соціуму як цілісної
структурованої сутності та з допомогою якого визначено основну функцію
релігійної преси Галичини, розкрито суть цього феномену. Для систематизації
та розрізнення масиву релігійної періодики Галичини застосовано поєднання
таких наукових методів, як системно-хронікальний, історико-описовий,
проблемно-тематичний, системний, порівняльний та біографічний.
Актуальний стан історіографії української релігійної преси Галичини
1853–1939 рр. засвідчує необхідність розроблення єдиного підходу до вивчення
релігійної періодики як цільного феномену. Визначено концептуальні засади,
характер змістового наповнення українських релігійних пресодруків Галичини
у період Австро-Угорщини та Польської Республіки, обставин їх
започаткування та причин закриття. Визначено імена фундаторів видавничих
проектів релігійних часописів, встановлено інформацію щодо базового кола
видавців, редакторів та авторів. З’ясовано роль, яку виконувала українська
релігійна преса у процесі становлення українського суспільства в Галичині
5
впродовж окресленого історичного періоду, встановлено відомості про
редакторів, видавців.
Поява української релігійної періодики була зумовлена суспільнополітичною ситуацією, в якій перебувала Галичина періоду Австро-Угорської
імперії. Ініціатором першої спроби створити релігійно-церковний часопис у
1843 р. під назвою «Бібліотека Бесід Духовних» був о. Й. Левицький, який мав
на меті вміщувати тексти проповідей зрозумілою для читачів мовою. Однак цей
пресовий проєкт зреалізувати не вдалося. Першим релігійним часописом у
Галичині стали «Поученїя Церковныя», що у 1853–1854 рр. виходили як
додаток до суспільно-політичної газети «Зоря Галицка». У ньому реалізувалась
ідея о. Й. Левицького надавати читачам-мирянам необхідну інформацію для
розбудови повсякденного життя згідно з християнським віровченням. Загалом
упродовж 1853–1918 рр. у Галичині було засновано та функціонувало 30 газет і
журналів релігійного спрямування. Серед цієї сукупності пресодруків: 14 – для
вірян, 12 – для служителів Церкви, 4 – для богословів.
Часописи для мирян мали на меті подавати картину тогочасного
релігійного життя, сприяти формуванню у читачів гармонійних духовних
цінностей відповідно до засад віруючої людини. Часописи для служителів
Церкви, які виходили під егідою Греко-католицької церкви, умовно
класифіковано у дві групи: дієцезіальні, єпархіальні офіціози та видання, які
вміщували необхідні для служіння матеріали з питань богослов’я, апологетики,
катехитики. Видання для богословів були інтелектуальною складовою
українського релігійного руху на межі ХІХ–ХХ ст. і своїм завданням вбачали
поширення теологічних та дотичних до теїстичної релігійної системи знань.
У період Польської Республіки відбулися докорінні зміни у сфері розвитку
та функціонування української релігійної преси в Галичині. Упродовж
міжвоєння функціонувало 50 релігійних часописів, зокрема 36 – для мирян, 11 –
для служителів Церкви, 3 – для богословів. Серед часописів для мирян –
23 греко-католицькі видання, 12 – протестантських, 1 – православне.
6
У міжвоєнний період українська греко-католицька Церква засобом преси
підтримувала постійний зв’язок із парафіянами, а також не допускала
поширення деструктивних для релігії та самої Церкви новочасних настроїв.
Новим феноменом у галицькому медіапросторі стала українська релігійна
протестантська періодика, яка теж адресувалася мирянам і вміщувала важливу
інформацію для розбудови життя спільноти та особисто кожного її учасника
згідно з ідеалами реформованого християнства та протестантизму. Єдиний
православний часопис цього періоду також адресований мирянам, видавався
під егідою Львівської ставропігії. Завдяки часописам, призначеним для
служителів Церкви, духовенство намагалося виформувати власну національну
та культурну ідентичність, яка б гармонізувалася із християнським
віровченням. Саме у період Польської Республіки остаточно диференціювалися
та повнокровно сформувалися богословські видання.
Ключові слова: національна журналістика, релігійна періодика, релігійна
комунікація, Галичина, цільове призначення, публікація, католицька преса,
православні часописи, протестантські пресодруки, релігія, християнство,
секуляризація. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ВСТУП ............................................................................................................. 13
РОЗДІЛ 1. РЕЛІГІЙНА ПРЕСА ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ ............ 21
1.1 Історіографія проблеми ............................................................................. 21
1.2. Наукові принципи та методи дослідження ............................................... 38
Висновки до розділу 1 ............................................................................... 61
РОЗДІЛ 2. РЕЛІГІЙНА ПРЕСА ПЕРІОДУ АВСТРО-УГОРСЬКОЇ
ІМПЕРІЇ: ЗАЧИН, ЕТОС ТА ФОРМАЦІЯ ................................................. 64
2.1. Особливості започаткування..………………………. ............................... 64
2.2 Преса для мирян: інформаційна платформа парафіяльно-громадської
диференціації ............................................................................................ .72
2.3. Часописи для духовенства: амвон на шпальтах та путівник пастора.....92
2.4. Богословська періодика: концепт і практика ......................................... 111
Висновки до розділу 2 ............................................................................ 118
РОЗДІЛ 3. РЕЛІГІЙНА ПРЕСА ПЕРІОДУ ПОЛЬСЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ:
АНТЕЗИС ФУНКЦІОНУВАННЯ НА ЗЛАМІ ЧАСУ ............................. 121
3.1. Преса для мирян: агент сакрального в проєкті соціобуття .................... 121
3.2. Часописи для служителів Церкви: реактор приватної думки та осередок
ідейно-світоглядної артикуляції галицького духівника ........................ 145
3.3. Богословська періодика: інструмент інтеграції наукових теологічних
студій у модерну добу ............................................................................. 157
Висновки до розділу 3 .................................................................................... 181
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 184
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ................................................... 193
ДОДАТКИ ..................................................................................................... 220
|
|
|
