Андрій Білюга » Залучення військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом (2001–2021 рр.)
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Залучення військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом (2001–2021 рр.)

Дисертація
Написано: 2023 року
Розділ: Військова
Твір додано: 07.03.2024
Твір змінено: 07.03.2024
Завантажити: pdf див. (4.1 МБ)
Опис: Білюга А. Д. Залучення військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом (2001–2021 рр.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
253 “Військове управління (за видами збройних сил)” (25 – Воєнні науки,
національна безпека, безпека державного кордону). – Національний
університет оборони України, Міністерство оборони України, Київ, 2023.
Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке
полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн –
членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом.
На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично
загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років
тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала
адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних
організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо
результативною у боротьбі з цим явищем.
Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від
міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти
(передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до
останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену
діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою
стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати
значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави,
встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У
підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних
збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову
техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та
системи управління.


3
Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й
ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність
протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і
квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому
відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і
спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення
для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними
ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі
складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до
боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які
формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була
НАТО.
З цією метою виникла необхідність залучення військових контингентів
шляхом прийняття політичних і військових рішень, які відповідали б усім
вимогам міжнародного права. У 2001 р. НАТО, як провідна військово-
політична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у
боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією
України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної
системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності
Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під
час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил)
проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних
формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій
проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного
висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців.
У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної
історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази
викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн –
членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом.


4
Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена
боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО
з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних
операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості
наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги
розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів
залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у
складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів
НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі
України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і
дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх
антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.
Провівши порівняльний аналіз системи міжнародно-правових актів
боротьби з міжнародним тероризмом на прикладі ООН та Євросоюзу
встановлено, що одним із найбільш ефективних підходів до залучення
військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з
міжнародним тероризмом залишається застосування політичного мандату
Ради Безпеки ООН. З досвіду Євросоюзу цікавим є те, що в цій організації
надається переважно роль правоохоронним органам і спецслужбам у боротьбі
з тероризмом на державному рівні.
У контексті пошуку найбільш ефективних і практичних шляхів боротьби
з міжнародним тероризмом розкрито досвід США, який показав високий
рівень взаємодії між різними видами (родами) збройних сил під час
проведення антитерористичних операцій. Такий рівень управління і взаємодії
вимагав надзвичайно злагодженої роботи політичного та військового
керівництва держави. Встановлено, що США вперше серед провідних країн
НАТО застосували збройні сили для боротьби з міжнародним тероризмом
поза межами країни.
Досвід участі військових контингентів країн – членів НАТО показав, що
під час планування операцій у боротьбі з терористичними угрупованнями


5
необхідно враховувати тактику, кількісний та якісний склад терористичних
підрозділів і незаконних збройних формувань, особливості етнічного складу
бойовиків. Важливу роль відіграє вивчення фізико-географічних і кліматичних
умов району проведення антитерористичної операції.
Проаналізувавши нормативно-правову базу НАТО з’ясовано, що
питання боротьби з міжнародним тероризмом у НАТО вивчалося, проте
недостатньо розкритим залишилися питання правового регулювання
залучення військових контингентів збройних сил Альянсу поза його межами.
Встановлено, що залучення військових контингентів країн – членів НАТО
набуло значного розвитку після скоєння терористичних актів 11 вересня
2001 р. у США. На сьогодні нормативно-правова база НАТО є досконалішою,
що надає можливість залучати збройні сили НАТО поза межами Альянсу
відповідно до норм міжнародного права.
Встановлено, що протягом останніх тридцяти років відбулися значні
зміни в розвитку військових структур НАТО, які проходили різні етапи
трансформації. Ці зміни були зумовлені зовнішніми викликами та загрозами,
зокрема поширенням міжнародного тероризму та участю військових
контингентів країн – членів НАТО в операціях поза межами НАТО.
Результатом проведених реформ і вдосконалення військової структури стало
те, що НАТО стоворила систему органів управління, які здатні реагувати на
загрози терористичного характеру та ефективно приймати політичні і
військові рішення щодо залучення військових контингентів країн – членів
Альянсу для боротьби з тероризмом.
Проаналізувавши такі операції як “Каньйон Ельдорадо”, “Нескінченний
простір”, “Нескорена свобода”, “Активні зусилля”, “Підтримка орла”, “Рішуча
підтримка”, Місії сприяння силам безпеки в Афганістані всновлено, що
незважаючи на злагодженість і результативність ведення операцій, серед
політичного керівництва країн та військового командування мали місце певні
розбіжності у прийнятті політичних і військових рішень. Ці розбіжності були
зумовлені діяльністю США проводити операції поза межами країни (“Каньон


6
Ельдорадо”, “Нескінченна досяжність”). Такі дії США сприйняли стримано
деякі європейські країни, які надавали перевагу у залученні військових
контингентів збройних сил переважно на підставі Резолюцій Ради Безпеки
ООН. Так, наприклад, під час проведення операції “Каньйон Ельдорадо”
виявлено небажання таких країн-членів як Франції та Іспанії надавати свій
повітряний простір для прольоту авіації США для виконання завдань у рамках
антитерористичної операції. Однак, як встановлено у дослідженні, спільними
рисами проведення операцій у боротьбі з міжнародним тероризмом були
демонстрація НАТО спроможностей реагувати на терористичні загрози,
застосовуючи Статтю 5 Вашингтонського договору 1949 р. та надання сил і
засобів країнами – членами НАТО та їх партнерами для участі в операціях у
боротьбі з міжнародним тероризмом з урахуванням їх військового потенціалу
та економічних можливостей.
Наявність різних поглядів на проведення операцій Альянсу спонукала до
вироблення нормативно-правових актів у боротьбі з міжнародним
тероризмом, які регулювали порядок залучення військових контингентів
країн-членів НАТО для боротьби з міжнародними терористичними
організаціями та незаконними збройними формуваннями. Правовою основою
для їх залучення стали: Військова концепція боротьби з тероризмом, План дій
боротьби з тероризмом, Робоча програма “Захист від тероризму”, Стратегічна
концепція (2010), Керівні вказівки по боротьбі з тероризмом (2012), Військова
концепція по боротьбі з міжнародним тероризмом (2016).
Проаналізовано участь військових контингентів в операціях США
“Каньон Ельдорадо”, “Нескінченна досяжність”, НАТО – “Активні зусилля”,
“Підтримка орла”, операціях в Афганістані “Нескорена свобода”, “Рішуча
підтримка”, Місії сприяння сил безпеки в Афганістані. Встановлено, що
процес прийняття політичних і військових рішень щодо участі в
антитерористичних операціях зазнав значних змін, це сприяло вдосконаленню
нормативно-правової бази країн-членів Альянсу та в цілому НАТО. Зазначено,


7
що залучення військових контингентів збройних сил НАТО значно вплинуло
на забезпечення безпеки не лише регіонального, а й глобального масштабу.
Практика залучення військових контингентів країн-членів НАТО набула
свого розвитку після 2001 р. як реагування Альянсу на терористичні дії Аль-
Каїди. Досвід показав, що їх подальше застосування у боротьбі з міжнародним
тероризмом стало раціональнішим і ефективнішим способом. Це було
зумовлено технічними можливостями військових контингентів, швидкістю
перекидання підрозділів і військової техніки на значні відстані, здатністю
військ (сил) виконувати бойові завдання у складних фізико-географічних
умовах поза географічними межами Альянсу. У результаті активного
застосування збройних сил НАТО значно зменшилася кількість терористичних
актів у світі та обмежилася, а в деяких випадках, припинилася діяльність
міжнародних терористичних організацій. Натомість залучення військових
контингентів країн-членів НАТО вимагало врегулювання питання
міжнародно-правового статусу антитерористичних операцій НАТО на
території інших країн. Це питання вирішувалося шляхом двосторонніх
міжнародно-правових угод про співробітництво між НАТО та окремими
країнами, які не були членами Альянсу.
Практика залучення військових контингентів НАТО безумовно є
корисною для Збройних Сил України. Вона сприяє вивченню досвіду ведення
операцій НАТО у складі коаліційних угруповань військ (сил) та набуттю
спроможностей військ (сил), які будуть залучені до участі в операціях НАТО,
зокрема антитерористичних. В цьому контексті Україна повинна надалі
поглиблювати співробітництво із НАТО в частині залучення вітчизняних
збройних сил до операцій різного роду та масштабу що дасть можливість
надалі впроваджувати стандарти НАТО.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в дисертації
вирішено актуальне наукове завдання, яке раніше не розглядалося
вітчизняною та зарубіжною наукою. У дисертації вперше:


8
розкрито процес прийняття політичних та військових рішень у НАТО
щодо залучення військових контингентів для боротьби з міжнародним
тероризмом;
узагальнена та систематизована нормативно-правова і доктринальна
база боротьби з міжнародним тероризмом, напрацьована у провідних країнах-
членах НАТО;
розкрито трансформацію структури управління угрупованнями військ
(сил) НАТО у процесі боротьби з міжнародним тероризмом.
Набули подальшого розвитку:
визначення сутності і змісту міжнародного тероризму;
історіографія за напрямом дослідження; до наукового обігу введено
неопубліковані архівні документи і матеріали НАТО у сфері боротьби з
міжнародним тероризмом.
Ключові слова: антитерористична операція, Військово-Морські Сили
Збройних Сил України, воєнна сила, збройний конфлікт, збройні сили,
міжнародний тероризм, НАТО, незаконні збройні формування, ООН, операція,
правоохоронні органи, тероризм, терористичний акт, сили спеціальнх
операцій, угруповання військ (сил).
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.