|
Написано: |
2023 року |
|
Розділ: |
Військова |
|
Твір додано: |
07.03.2024 |
|
Твір змінено: |
07.03.2024 |
|
Завантажити: |
pdf
див.
(4.1 МБ)
|
|
Опис: |
Білюга А. Д. Залучення військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом (2001–2021 рр.). –
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю
253 “Військове управління (за видами збройних сил)” (25 – Воєнні науки,
національна безпека, безпека державного кордону). – Національний
університет оборони України, Міністерство оборони України, Київ, 2023.
Дисертація присвячена вирішенню важливого наукового завдання, яке
полягає в узагальненні досвіду залучення військових контингентів країн –
членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом.
На початку ХХІ ст. міжнародний тероризм став явищем, яке фактично
загрожувало існуванню людської цивілізації. За останні понад двадцять років
тероризм перетворився на одну з глобальних проблем, що потребувала
адекватної та своєчасної реакції на його прояви з боку країн і міжнародних
організацій. Проте їх діяльність до 2001 р. виявилася недостатньо
результативною у боротьбі з цим явищем.
Рівень терористичної загрози у світі залишився на високому рівні. Від
міжнародного тероризму потерпали країни, де тривали збройні конфлікти
(передусім на Близькому Сході та в Африці), так країни Заходу, що до
останнього часу вважалися цілком безпечними з огляду на розвинену
діяльність правоохоронних органів і спецслужб. Боротися з цією загрозою
стало складно, оскільки терористичні угруповання почали контролювати
значні території однієї або кількох країн, утворювати квазідержави,
встановлювати контроль над органами державної влади тощо. У
підпорядкуванні міжнародних терористичних організацій та незаконних
збройних формувань перебували підрозділи, які мали на озброєнні військову
техніку та стрілецьку зброю, створювали військові організаційні структури та
системи управління.
3
Зазначені чинники становили небезпеку не лише для окремих країн, а й
ставили під сумнів стійкість міжнародного правопорядку та спроможність
протистояти викликам з боку міжнародних терористичних організацій і
квазідержав. Для боротьби з чисельними та добре оснащеними у військовому
відношенні терористичними організаціями зусиль правоохоронних органів і
спецслужб було недостатньо. У таких умовах виникла потреба до залучення
для боротьби з міжнародними терористичними організаціями та створеними
ними незаконними збройними формуванням військових контингентів зі
складу збройних сил. Міжнародний характер загрози призвів до того, що до
боротьби з нею стали залучати коаліційні угруповання військ, які
формувалися міжнародними безпековими організаціями, однією з яких була
НАТО.
З цією метою виникла необхідність залучення військових контингентів
шляхом прийняття політичних і військових рішень, які відповідали б усім
вимогам міжнародного права. У 2001 р. НАТО, як провідна військово-
політична організація, взяла на себе відповідальність та провідну роль у
боротьбі з міжнародним тероризмом. Враховуючи визначений Конституцією
України зовнішньополітичний курс нашої держави до євроатлантичної
системи міжнародної безпеки, постає питання досягнення взаємосумісності
Збройних Сил України зі збройними силами країн – членів НАТО, зокрема під
час підготовки та ведення операцій коаліційного угруповання військ (сил)
проти міжнародних терористичних організацій і незаконних збройних
формувань. Водночас, аналіз наукової літератури, присвяченої цій
проблематиці, показує, що досліджувана тема не набула необхідного
висвітлення у працях як вітчизняних, так й іноземних фахівців.
У дисертації з урахуванням здобутків української та зарубіжної
історіографії та залучення широкої і репрезентативної джерельної бази
викладені результати дослідження залучення військових контингентів країн –
членів НАТО для боротьби з міжнародним тероризмом.
4
Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну літературу, що присвячена
боротьбі з міжнародним тероризмом за досвідом країн – членів НАТО
з’ясовано, що питання залучення збройних сил до антитерористичних
операцій в Україні досліджене частково. Попри наявність значної кількості
наукових праць означена тема висвітлена фрагментарно, що не дає змоги
розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо обрання механізмів
залучення Збройних Сил України до участі в антитерористичних операціях у
складі НАТО. Дослідження залучення військових контингентів країн – членів
НАТО є важливим для української воєнно-історичної науки. Висвітлення ролі
України в цьому процесі сприятиме розширенню знань військових фахівців і
дасть змогу активно залучати Збройні Сили України у майбутніх
антитерористичних операціях у складі угруповань військ (сил) НАТО.
Провівши порівняльний аналіз системи міжнародно-правових актів
боротьби з міжнародним тероризмом на прикладі ООН та Євросоюзу
встановлено, що одним із найбільш ефективних підходів до залучення
військових контингентів збройних сил країн – членів НАТО для боротьби з
міжнародним тероризмом залишається застосування політичного мандату
Ради Безпеки ООН. З досвіду Євросоюзу цікавим є те, що в цій організації
надається переважно роль правоохоронним органам і спецслужбам у боротьбі
з тероризмом на державному рівні.
У контексті пошуку найбільш ефективних і практичних шляхів боротьби
з міжнародним тероризмом розкрито досвід США, який показав високий
рівень взаємодії між різними видами (родами) збройних сил під час
проведення антитерористичних операцій. Такий рівень управління і взаємодії
вимагав надзвичайно злагодженої роботи політичного та військового
керівництва держави. Встановлено, що США вперше серед провідних країн
НАТО застосували збройні сили для боротьби з міжнародним тероризмом
поза межами країни.
Досвід участі військових контингентів країн – членів НАТО показав, що
під час планування операцій у боротьбі з терористичними угрупованнями
5
необхідно враховувати тактику, кількісний та якісний склад терористичних
підрозділів і незаконних збройних формувань, особливості етнічного складу
бойовиків. Важливу роль відіграє вивчення фізико-географічних і кліматичних
умов району проведення антитерористичної операції.
Проаналізувавши нормативно-правову базу НАТО з’ясовано, що
питання боротьби з міжнародним тероризмом у НАТО вивчалося, проте
недостатньо розкритим залишилися питання правового регулювання
залучення військових контингентів збройних сил Альянсу поза його межами.
Встановлено, що залучення військових контингентів країн – членів НАТО
набуло значного розвитку після скоєння терористичних актів 11 вересня
2001 р. у США. На сьогодні нормативно-правова база НАТО є досконалішою,
що надає можливість залучати збройні сили НАТО поза межами Альянсу
відповідно до норм міжнародного права.
Встановлено, що протягом останніх тридцяти років відбулися значні
зміни в розвитку військових структур НАТО, які проходили різні етапи
трансформації. Ці зміни були зумовлені зовнішніми викликами та загрозами,
зокрема поширенням міжнародного тероризму та участю військових
контингентів країн – членів НАТО в операціях поза межами НАТО.
Результатом проведених реформ і вдосконалення військової структури стало
те, що НАТО стоворила систему органів управління, які здатні реагувати на
загрози терористичного характеру та ефективно приймати політичні і
військові рішення щодо залучення військових контингентів країн – членів
Альянсу для боротьби з тероризмом.
Проаналізувавши такі операції як “Каньйон Ельдорадо”, “Нескінченний
простір”, “Нескорена свобода”, “Активні зусилля”, “Підтримка орла”, “Рішуча
підтримка”, Місії сприяння силам безпеки в Афганістані всновлено, що
незважаючи на злагодженість і результативність ведення операцій, серед
політичного керівництва країн та військового командування мали місце певні
розбіжності у прийнятті політичних і військових рішень. Ці розбіжності були
зумовлені діяльністю США проводити операції поза межами країни (“Каньон
6
Ельдорадо”, “Нескінченна досяжність”). Такі дії США сприйняли стримано
деякі європейські країни, які надавали перевагу у залученні військових
контингентів збройних сил переважно на підставі Резолюцій Ради Безпеки
ООН. Так, наприклад, під час проведення операції “Каньйон Ельдорадо”
виявлено небажання таких країн-членів як Франції та Іспанії надавати свій
повітряний простір для прольоту авіації США для виконання завдань у рамках
антитерористичної операції. Однак, як встановлено у дослідженні, спільними
рисами проведення операцій у боротьбі з міжнародним тероризмом були
демонстрація НАТО спроможностей реагувати на терористичні загрози,
застосовуючи Статтю 5 Вашингтонського договору 1949 р. та надання сил і
засобів країнами – членами НАТО та їх партнерами для участі в операціях у
боротьбі з міжнародним тероризмом з урахуванням їх військового потенціалу
та економічних можливостей.
Наявність різних поглядів на проведення операцій Альянсу спонукала до
вироблення нормативно-правових актів у боротьбі з міжнародним
тероризмом, які регулювали порядок залучення військових контингентів
країн-членів НАТО для боротьби з міжнародними терористичними
організаціями та незаконними збройними формуваннями. Правовою основою
для їх залучення стали: Військова концепція боротьби з тероризмом, План дій
боротьби з тероризмом, Робоча програма “Захист від тероризму”, Стратегічна
концепція (2010), Керівні вказівки по боротьбі з тероризмом (2012), Військова
концепція по боротьбі з міжнародним тероризмом (2016).
Проаналізовано участь військових контингентів в операціях США
“Каньон Ельдорадо”, “Нескінченна досяжність”, НАТО – “Активні зусилля”,
“Підтримка орла”, операціях в Афганістані “Нескорена свобода”, “Рішуча
підтримка”, Місії сприяння сил безпеки в Афганістані. Встановлено, що
процес прийняття політичних і військових рішень щодо участі в
антитерористичних операціях зазнав значних змін, це сприяло вдосконаленню
нормативно-правової бази країн-членів Альянсу та в цілому НАТО. Зазначено,
7
що залучення військових контингентів збройних сил НАТО значно вплинуло
на забезпечення безпеки не лише регіонального, а й глобального масштабу.
Практика залучення військових контингентів країн-членів НАТО набула
свого розвитку після 2001 р. як реагування Альянсу на терористичні дії Аль-
Каїди. Досвід показав, що їх подальше застосування у боротьбі з міжнародним
тероризмом стало раціональнішим і ефективнішим способом. Це було
зумовлено технічними можливостями військових контингентів, швидкістю
перекидання підрозділів і військової техніки на значні відстані, здатністю
військ (сил) виконувати бойові завдання у складних фізико-географічних
умовах поза географічними межами Альянсу. У результаті активного
застосування збройних сил НАТО значно зменшилася кількість терористичних
актів у світі та обмежилася, а в деяких випадках, припинилася діяльність
міжнародних терористичних організацій. Натомість залучення військових
контингентів країн-членів НАТО вимагало врегулювання питання
міжнародно-правового статусу антитерористичних операцій НАТО на
території інших країн. Це питання вирішувалося шляхом двосторонніх
міжнародно-правових угод про співробітництво між НАТО та окремими
країнами, які не були членами Альянсу.
Практика залучення військових контингентів НАТО безумовно є
корисною для Збройних Сил України. Вона сприяє вивченню досвіду ведення
операцій НАТО у складі коаліційних угруповань військ (сил) та набуттю
спроможностей військ (сил), які будуть залучені до участі в операціях НАТО,
зокрема антитерористичних. В цьому контексті Україна повинна надалі
поглиблювати співробітництво із НАТО в частині залучення вітчизняних
збройних сил до операцій різного роду та масштабу що дасть можливість
надалі впроваджувати стандарти НАТО.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що в дисертації
вирішено актуальне наукове завдання, яке раніше не розглядалося
вітчизняною та зарубіжною наукою. У дисертації вперше:
8
розкрито процес прийняття політичних та військових рішень у НАТО
щодо залучення військових контингентів для боротьби з міжнародним
тероризмом;
узагальнена та систематизована нормативно-правова і доктринальна
база боротьби з міжнародним тероризмом, напрацьована у провідних країнах-
членах НАТО;
розкрито трансформацію структури управління угрупованнями військ
(сил) НАТО у процесі боротьби з міжнародним тероризмом.
Набули подальшого розвитку:
визначення сутності і змісту міжнародного тероризму;
історіографія за напрямом дослідження; до наукового обігу введено
неопубліковані архівні документи і матеріали НАТО у сфері боротьби з
міжнародним тероризмом.
Ключові слова: антитерористична операція, Військово-Морські Сили
Збройних Сил України, воєнна сила, збройний конфлікт, збройні сили,
міжнародний тероризм, НАТО, незаконні збройні формування, ООН, операція,
правоохоронні органи, тероризм, терористичний акт, сили спеціальнх
операцій, угруповання військ (сил). |
|
Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ ................................................................ 21
ВСТУП .................................................................................................................. 21
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ, СТАН
НАУКОВОГО РОЗРОБЛЕННЯ ТА ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ДОСЛІДЖЕННЯ 29
1.1 Стан наукового розроблення теми дослідження ................................. 29
1.2 Джерельна база дослідження ................................................................. 42
1.3 Методи дослідження ............................................................................... 50
Висновки до розділу 1 ........................................................................................... 61
Список використаних джерел до розділу 1 ........................................................ 64
РОЗДІЛ 2 ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАЛУЧЕННЯ
ВІЙСЬКОВИХ КОНТИНГЕНТІВ ДЛЯ БОРОТЬБИ З МІЖНАРОДНИМ
ТЕРОРИЗМОМ ...................................................................................................... 83
2.1 Міжнародний тероризм як виклик національному та
міжнародному безпековому середовищу, закономірності і тенденції його
розвитку .................................................................................................................. 83
2.2 Правові засади боротьби з міжнародним тероризмом ........................ 99
2.3 Нормативно-правова база провідних країн-членів НАТО у
боротьбі з міжнародним тероризмом .................................................................. 120
Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 135
Список використаних джерел до розділу 2 ........................................................ 138
РОЗДІЛ 3 ЗАЛУЧЕННЯ ВІЙСЬКОВИХ КОНТИНГЕНТІВ КРАЇН –
ЧЛЕНІВ НАТО ДЛЯ БОРОТЬБИ З МІЖНАРОДНИМИ
ТЕРОРИСТИЧНИМИ ОРГАНІЗАЦІЯМИ ........................................................ 150
3.1 Розвиток нормативно-правової бази НАТО у боротьбі з
міжнародним тероризмом .................................................................................... 150
3.2 Трансформаційні процеси у політичній та військовій структурі
НАТО у контексті боротьби з міжнародним тероризмом ................................ 161
20
3.3 Досвід залучення військових контингентів країн-членів НАТО для
боротьби з міжнародним тероризмом ................................................................. 179
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 207
Список використаних джерел до розділу 3 ........................................................ 208
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 220
ДОДАТКИ .............................................................................................................. 227
|
|
|