|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Додав: |
balik2
|
|
| Твір додано: |
02.06.2022 |
|
| Твір змінено: |
02.06.2022 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.5 МБ)
|
|
| Опис: |
АНОТАЦІЯ
Біла К. В. Селянське самоврядування в Правобережній Україні у
1861 – 1914 рр.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 032 Історія та археологія. Інститут історії України НАН
України. Київ, 2021.
Зміст анотації
У дисертації на основі опрацьованих архівних матеріалів та масиві
опублікованих і неопублікованих джерел досліджено органи селянського
самоврядування Правобережної України, їхнє становлення в 1860-х рр. та
функціонування до 1914 р.
У роботі сформульовано та розроблено актуальну наукову проблему,
яка не отримала належного висвітлення в історіографії. Комплексно
розглянуто діяльність органів селянського самоврядування з моменту
набрання чинності «Положення про селян, звільнених від кріпацтва» у
1861 р. і до літа 1914 р., коли Російська імперія вступила у війну, що
призвело до переорієнтації суспільно-політичних процесів відповідно до
воєнного стану в державі. Вивчено кадровий склад та вперше досліджено
умови праці і соціальне забезпечення персоналу волосних і сільських
управ. Окрема увага приділена питанню мотивації та заохочення
селянських службовців до роботи в органах селянського самоврядування.
Ретельно проаналізовано проблему корупції та службових порушень, що
мала місце в органах селянського управління. З’ясовано причини та
обставини, що спонукали працівників волосних і сільських управ до
хабарництва чи службового недбальства. Охарактеризовано сфери
діяльності органів селянського управління, зокрема, фінансову, соціальну,
судову, поліцейську та вперше детально описано співпрацю волосних і
сільських управ з військовим сектором.
3
У роботі використано матеріали фондів Центрального державного
історичного архіву України, м. Києва, Державного архіву Київської,
Житомирської, Волинської, Вінницької, Хмельницької областей,
Вінницького обласного краєзнавчого музею та Кам’янець-Подільського
державного історичного музею-заповідника, а також опубліковано
статистичні дані, законодавчі нормативно-правові акти, мемуари.
Наукове і практичне значення праці полягає в тому, що на основі
нововиявлених архівних матеріалів подано систематичний огляд
становлення та діяльності органів селянського самоврядування
Правобережної України впродовж другої половини ХІХ – на початку
ХХ ст. Представлені наукові висновки, узагальнення, спостереження та
фактографічні відомості можуть бути використані в подальших
дослідженнях історії адміністративного апарату Російської імперії,
традиції самоврядування на теренах України, історії функціонування
сільських громад, а також для створення узагальнюючих студій з історії
України, розробки і викладання спецкурсів у вищій школі.
Сформульовано перспективи подальшого дослідження з історії
функціонування органів селянського самоврядування, їхньої діяльності як
низових ланок управління селянством, передусім органів селянського
самоврядування в умовах Першої світової війни, взаємин волосних і
сільських управ із земствами на Правобережжі.
Проаналізовано закономірності та специфіку становлення нових
органів станового селянського самоврядування – волосних управ і
сільських правлінь у Київській, Подільській та Волинській губерніях.
Розглянуто трансформаційні процеси у світлі внутрішньополітичного
становища в імперії Романових та Південно-Західному краї.
Проаналізовано закони та підзаконні акти, що безпосередньо або
опосередковано стосувалися селянського управління впродовж другої
половини ХІХ – початку ХХ ст.
4
Обстоюється думка, що селянське самоврядування, яке складалося з
двох ланок (вищої – волосної та нижчої – сільської), забезпечувало низку
стратегічних функцій державного управлінського апарату. Відзначено, що
волосні та сільські адміністрації не були установами державного
управління, а їхні працівники не числилися чиновниками, хоч на них
покладалися такі важливі функції, як-от: фіскальна, призовна, поліцейська
та судова. Показано, що на рівні власних громад селянські управи
забезпечували роботу освітньої, культурної, медичної та інших соціальних
сфер.
Охарактеризовано кадровий склад селянських адміністрацій.
Розкрита проблема нестачі кваліфікованих фахівців на виборних посадах,
які мали право займати лише члени сільських громад. Підкреслено, що
виборні посади волосного старшини, сільського старости, касира, збирача
податків, суддів часто займали особи з недостатньою освітою.
Встановлено випадки, коли реальна влада у волосних правліннях належала
не волосному старшині, а писарю як єдиній грамотній особі в управі.
Волосні і сільські писарі, котрі наймалися на службу, могли бути
представниками як селянського, так і інших станів. Писарями
виконувалася вся канцелярська робота, обсяг якої, як простежено в
дослідженні, суттєво зростав. Для якісного ведення діловодства у волостях
практикували винаймання помічників писарів.
Розглянуто умови праці та соціальне забезпечення працівників
волосних управ та сільських правлінь. Органи селянського самоврядування
утримувалися коштом сільських громад. Існували окремі статті у волосних
і сільських бюджетах, у яких зазначалися розміри заробітних плат
волосних старшин, сільських старост, писарів й інших службовців. Оплата
праці селянських виборних і найманих працівників була мізерна й не
відповідала реальним обсягам праці в органах самоврядування.
Наголошено, що фінансова залежність від селянства, яке через волосні та
5
сільські сходи затверджувало бюджети й розміри грошових стягнень на
заробітну плату, підривала авторитет місцевого керівництва.
Уперше відтворено робочий простір волосних управ і сільських
правлінь на прикладі окремих установ і їхніх інвентарних книг,
збережених будівель – пам’яток архітектури.
Розглянуто заохочення до служби працівників селянських
адміністрацій, зокрема правові переваги, які надавав законодавець
волосним старшинам, суддям та іншим обраним посадовцям, котрих не
мали інші члени сільських громад.
Висвітлено практики нагородження посадовців, котрі відзначилися
на службі в органах селянського самоврядування. Зазначено, що
найчастіше до нагороди представлялися волосні старшини, сільські
старости, писарі, рідше – збирачі податків, касири та інші працівники.
З’ясовано, що для селянського стану на законодавчому рівні існували деякі
обмеження в нагородженні, зокрема орденами. Окреслено типи нагород та
підстави нагородження.
Проаналізовано фінансову діяльність волосних і сільських управ. На
прикладі окремих волостей відтворено бюджети сільських і волосних
громад, встановлено джерела надходження, статті витрат. Окреслено
чинники, які впливали на соціально-економічне становище волосних і
сільських громад, серед яких: чисельність жителів громад, їхнє
географічне розташування (прикордонний регіон, наближеність до
волосних чи повітових центрів), а також наявність у власності громади
природних ресурсів (водних, лісових, покладів корисних копалин та ін.).
Продемонстровано, що органи селянського самоврядування,
запроваджені 1861 р., фактично були найнижчою ланкою управління в
адміністративному апараті Російської імперії. У Правобережних губерніях
діяльність волосних і сільських зібрань (сходів), їхніх адміністрацій
контролювалася представниками влади – мировими посередниками, що
регламентувалося законодавством. Ці структури значною мірою
6
забезпечували функціонування низки державних секторів
(адміністративного, податкового, військового, поліцейського та ін.). Тому
для обстоювання інтересів і потреб громади витрачалося істотно менше
зусиль і ресурсів порівняно з обстоюванням державних сфер
життєдіяльності.
Ключові слова: органи селянського самоврядування, волость,
сільська громада, волосний сход, сільський сход, волосний суд, волосний
старшина, сільський староста, волосний писар, мировий посередник, з’їзд
мирових посередників, кадровий склад, чиновник, «мирський» збір,
«мирські» капітали, корупція.
|
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЇ……………………………………………………………………..2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ...…………………………………..15
ВСТУП………………………………………………………………………...16
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА
МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Стан наукової розробки проблеми…………………………..………..22
1.2 Джерельна база……………………………………………………..…..42
1.3 Методологія дослідження………………………..…………………….60
РОЗДІЛ 2. ФОРМУВАННЯ СЕЛЯНСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ:
ЗАКОНОМІРНОСТІ ТА СПЕЦИФІКА
2.1 Впровадження селянського самоврядування, його законодавче
регулювання…………………………………………………………………..78
2.2 Кадровий склад волосних і сільських управ………………………....95
2.3 Умови праці, матеріальне забезпечення, соціально-правовий статус
працівників громадського управління селян………………………………116
2.4 Корупція та службові порушення в органах селянського
самоврядування……………………………………………………………...133
РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ НАПРЯМИ ДІЯЛЬНОСТІ СЕЛЯНСЬКОГО
САМОВРЯДУВАННЯ
3.1 Фінансова робота селянських адміністрацій……………….….……155
3.2 Забезпечення виконання натуральних повинностей……….….…....170
3.3 Судова та поліцейська діяльність………………………….………...183
3.4 Соціальна сфера управління……………………………....……….....199
ВИСНОВКИ………………………………………………………..………..228
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…..….......240
ДОДАТКИ……………………………………………………...…..……......305
|
|
|
