Ігор Бігун » Організація та бойова діяльність загону ім. І. Богуна групи УПА «Турів» в умовах нацистської окупації
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Організація та бойова діяльність загону ім. І. Богуна групи УПА «Турів» в умовах нацистської окупації

Дисертація
Написано: 2024 року
Розділ: Військова
Твір додано: 28.05.2024
Твір змінено: 28.05.2024
Завантажити: pdf див. (2.5 МБ)
Опис: Бігун І. В. Організація та бойова діяльність загону ім. І. Богуна групи УПА «Турів» в умовах нацистської окупації. — Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук
за спеціальністю 07.00.01 «Історія України». — Інститут історії НАН
України. Київ, 2024.
У дисертації комплексно досліджено витоки, утворення, організаційну
структуру загону ім. І. Богуна групи УПА «Турів» УПА-Північ, його бойові
дії проти нацистських окупантів, радянських і польських партизанів на
Волині та Холмщині в період нацистської окупації.
Це перше узагальнювальне дослідження з історії даного загону
Української повстанської армії. Автор опрацював великий масив джерел, які
походять із середовища українського визвольного руху, німецьких
окупаційних органів і радянської сторони. Зокрема, залучено 70 архівно-
слідчих справ НКВС — МДБ — КДБ УРСР, значна частина з яких вводиться
в науковий обіг уперше.
У роботі відтворено загальну картину військового будівництва перших
підрозділів УПА у Володимирсько-Горохівській окрузі ОУН в першій
половині 1943 р.під керівництвом окружного військового референта
М. Горобця-«Славка». Перший повстанський загін О. Брися-«Аркаса»
організувався впродовж лютого — березня 1943 р., а наприкінці серпня вже
існували загін «Січ» у Свинаринських лісах, курінь «Славка» в
Завидівському лісі й окремі загони (сотні) — усього 14 повстанських
відділів. Загін ім. І. Богуна виник унаслідок об’єднання цих відділів під
єдиним командуванням, яке обійняв М. Горобець-«Славко», виконуючи
лінію Головної команди УПА з формування чіткої організаційної структури
своєї армії.
Особливу увагу автор приділив встановленню організаційної структури
загону ім. І. Богуна та її змін у часі. Штабу загону на початках


3



підпорядковувалися три піші курені, кінна сотня, іноземні відділи,
різноманітні служби (медична, ВПЖ, майстерні й підприємства). До кінця
осені 1943 р. куренів залишилося два, школа підстаршин «Світлана» стала
самостійним підрозділом. З початком підготовки до переходу фронту в січні
1944 р. відбулася кардинальна реорганізація загону: частину підрозділів було
розформовано, вояків демобілізовано в запілля, решту піших відділів —
переформовано в три сотні. Так зберігши свою первісну назву, загін
ім. І. Богуна з еквівалента полку регулярної армії перетворився на курінь
(батальйон), а з 1200 повстанців у ньому залишилося близько 600 на кінець
січня 1944 р. Навесні — влітку 1944 р. (до переходу лінії фронту) до загону
входило шість піхотних сотень (600–750 солдатів).
Загони — попередники загону ім. І. Богуна вели бойові дії проти
німецьких загарбників одразу із зародженням націоналістичного
повстанського руху на досліджуваних теренах. Формою антинацистських дій
були: напади на окупаційні залоги в районних центрах і в окружному центрі,
засідки на автоколони на дорогах, захист сіл від каральних експедицій,
звільнення в’язнів, руйнування залізничних колій та економічної
інфраструктури ворога, зокрема перешкоджання у зборі врожаю. Найбільш
запеклі бої тривали в кінці серпня — на початку вересня 1943 р. під час
антиповстанських операцій нацистів, в яких відділи, об’єднані в загін
ім. І. Богуна зазнали серйозних втрат, зокрема загинув перший командир
загону М. Горобець. Восени — взимку 1943 р. інтенсивність протистояння
дещо знизилася й зводилася до сутичок із поліцейськими підрозділами.
У польсько-українському конфлікті відділи загону ім. І. Богуна не
брали участі до середини літа 1943 р., а навпаки підтримували нейтральні
стосунки з партизанським штабом Армії крайової в с. Домінополі
Вербського району. Проте масова служба місцевих поляків у створеній
німцями поліції та її участь у нацистських каральних операціях проти
українських сіл, підтримка окупаційною владою польських «пляцувок»,
ескалація взаємних польсько-українських нападів в інших куточках Волині і


4



спроба аківців з Домінополя захопити штаб загону в с. Вовчаку стали
факторами, які похитнули рівновагу польсько-українських стосунків у терені.
У липні, серпні й листопаді 1943 р. сотні УПА та підпілля
Володимирсько-Горохівської округи ОУН провели антипольські акції за
принципом колективної відповідальності — завдаючи ударів не тільки по
польських підпільних осередках, а й по цивільному населенню. У роботі
проаналізовано, в яких саме нападах брали участь відділи загону ім. І. Богуна
і в багатьох випадках уточнено кількість цивільних жертв. Докладно
розглянуто запеклі бої з «пляцувками» Купичева, Білина, Верби, Затурців,
Засмиків, загонами АК В. Чермінського-«Ястшомба», С. Кандзелеви-«Кані»
й М. Фіялки-«Сокула».
Боротьба з радянськими партизанами в районі дій підрозділів загону
ім. І. Богуна не набула такого розмаху, як у північних і східних районах
Волинської області чи на Рівненщині. Протягом 1943 р. місцеві партизанські
загони були розбиті загонами УПА, а 5-й батальйон Чернігівсько-
Волинського з’єднання упівці не пустили на свою територію. Проте напад
Сумського партизанського з’єднання 27–30 січня 1944 р. обернувся поразкою
для загону ім. І. Богуна й відступом зі своєї бази. Це сталося через
неспівмірність сил (1:2 на користь партизанів) та зраду вірменських
повстанців, які перейшли до «червоних» і надали чинні паролі й інформацію
про підходи до табору УПА.
Автор проаналізував перемовини командира загону
П. Антонюка-«Сосенка» з урядовцями окупаційної адміністрації Володимир-
Волинського гебіту в грудні 1943 р. і з’ясував, що вони були зініційовані
саме німецькою стороною. «Сосенко» вступив у ці контакти, щоб визволити
своїх полонених, але перервав їх щойно отримавши заборону СБ ОУН.
Переговори не завершилися жодними домовленостями, хоча радянська
пропаганда писала навпаки. Тож найімовірнішою версією засудження до
смертної кари П. Антонюка-«Сосенка» військово-польовим судом УПА
7 березня 1944 р. автор визначив не сам факт переговорів, а широкий


5



розголос у радянських пропагандистських матеріалах та на рівні керівництва
УРСР.
В останні місяці німецької окупації Волині навесні 1944 р. загін
ім. І. Богуна воював з АК, німецькими частинами й радянськими
партизанами у прифронтовій смузі. У травні — липні 1944 р. — рейдував
Холмщиною, де брав участь у боях ВО «Буг» із польськими партизанами
інспекторату АК «Замостя», а також із німецькими військами до переходу
лінії німецько-радянського фронту й повернення у Волинську область.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше:
— комплексно досліджено діяльність загону ім. І. Богуна на всіх
етапах його існування із залученням максимальної кількості доступних
джерел;
— визначено кількість загонів (сотень) УПА, які утворилися
протягом 1943 р. у Володимирсько-Горохівській окрузі, простежено
особливості їх формування та командний склад;
— визначено достовірну організаційну структуру загону
ім. І. Богуна в динаміці протягом 1943–1944 рр.;
— відтворено хід боїв між радянським Сумським партизанським
з’єднанням і загоном ім. І. Богуна в січні 1944 р.;
— з’ясовано справжню причину страти П. Антонюка-«Сосенка»
(«Кліща»);
— досліджено діяльність загону ім. І. Богуна на Холмщині навесні
— влітку 1944 р.



Суттєво уточнено із залученням нового фактологічного матеріалу:
— Бойові дії підрозділів загону ім. І. Богуна проти нацистських
окупантів у 1943–1944 р.
— участь відділів УПА в польсько-українському конфлікті у
Володимирсько-Горохівській окрузі влітку 1943 р.


6



— перебіг протистояння українських повстанців з радянськими
партизанами у Володимирсько-Горохівській окрузі в травні — серпні
1943 р.
— перебіг переговорів командування загону ім. І. Богуна з
окупаційним керівництвом Володимир-Волинського дебіту в грудні
1943 р.
— Особисті дані багатьох командирів куренів і сотень, членів
штабу загону ім. І. Богуна та керівників структур запілля.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що
наявний у дослідженні фактологічний матеріал, теоретичні висновки й
узагальнення можуть бути використані при подальшому вивченні
українського визвольного руху за часів нацистської окупації, а саме:
виникнення перших відділів УПА, антинімецької та антирадянської
боротьби, польсько-українського протистояння на Волині в роки Другої
світової війни; при написанні монографій, підручників; у процесі проведення
лекцій і семінарських занять у ВНЗ; у краєзнавчій діяльності. Виявлені
відомості можна використовувати у військових формуваннях України для
збагачення знань військовослужбовців про збройну боротьбу за незалежність
України, а також як теоретичне підґрунтя для організації повстансько-
партизанського руху.
Ключові слова: Друга світова війна, нацистський тоталітарний режим,
радянський тоталітарний режим, український національно-визвольний рух
УПА, Армія крайова, Волинь, група «Турів», загін ім. І. Богуна, загін «Січ».
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.