|
| Написано: |
2023 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
07.03.2024 |
|
| Твір змінено: |
07.03.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Безлюдна І.В. Особливості повсякденного життя дітей-сиріт УРСР (друга половина 1940-х – перша половина 1950-х рр.) – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 032 історія та археологія. Інститут історії України НАН
України, 2023.
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного
дослідження, визначено об’єкт, предмет, хронологічні і територіальні
межі, мету і завдання.
Актуальність дослідження полягає у детальному вивченні аспектів
повсякденного життя дітей-сиріт і безпритульних у повоєнний період, як
одного з найзнаковіших наслідків Другої світової війни, задля можливості
використання історичного досвіду для розробки соціальних програм,
спрямованих на захист дітей-сиріт у сучасній Україні. Крім того,
актуальність зумовлена потребою розвінчання одного із найвідоміших
ідеологічних міфів Радянського союзу – міфу про «щасливе дитинство»
всіх, без виключення, радянських дітей.
Науковою новизною отриманих результатів є комплексне
дослідження повсякденного життя дітей-сиріт і безпритульних у
спеціальних дитячих закладах від моменту вилучення їх з вулиці і до
влаштування на самостійне життя з досягненням дорослого віку.
Досліджено побутові умови життя сиріт, влаштованих на різні форми
патронатної опіки. Висвітлено різні види протиправних і злочинних дій
робітників дитячих будинків, а також покарання за них. Проаналізовано
влаштування державою вихованців, які досягли відповідного віку, на
навчання або роботу і умови їх життя у «зовнішньому» світі. Точкове
введення в дисертацію елементів мікроісторії, які полягають у наведенні
конкретних історій з життя сиріт і людей із їх оточення. Здійснено
3
порівняння радянського і європейського досвіду піклування про дітей-
сиріт. У результаті опрацювання архівних документів було виявлено і
введено до наукового обігу невідомі раніше документи і матеріали,
зокрема фотографії, які зображають побут вихованців дитячих будинків.
Практичне значення дисертації полягає в тому, що її матеріали і
висновки можуть слугувати орієнтиром для розробки соціальних програм,
спрямованих на захист і соціалізацію сучасних дітей-сиріт. Результати
дослідження можуть бути використані для написання підручників з історії
України, навчальних посібників із соціальної історії, викладання лекційних
курсів з історії повсякденності повоєнного періоду.
У першому розділі дисертації подано історіографічний огляд
досліджуваної теми, аналіз джерельної бази теоретико-методологічні
засади дослідження.
Історіографія проблеми представлена роботами радянських
науковців, опублікованими впродовж 1943–1990 рр. і сучасних українських
та закордонних науковців, опублікованих після розпаду СРСР і донині.
Аналіз наявного історіографічного доробку засвідчує той факт, що при
певному інтересі науковців до окремих аспектів життя дітей-сиріт, праці,
яка б комплексно висвітлювала повсякденне життя дітей на різних видах
влаштування і у самостійному житті наразі бракує.
Джерельна база представлена широким масивом архівних
документів і матеріалів центральних та регіональних архівів воєнного та
повоєнного періодів. Залучені документи радянських законодавчих і
виконавчих органів влади, центральних та регіональних представництв
комсомольської організації, фотоматеріали. Крім того, у роботі
використовуються матеріали опублікованих джерел (нормативно-правові
акти), періодичні видання, спогади.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження є
принципи об’єктивності, історизму та всебічності. Дисертантка у своєму
4
дослідженні опиралася на комплексний, конкретно-історичний та
культурно-антропологічний підходи. З-поміж загальнонаукових методів
дослідження використовувалися наступні: аналізу і синтезу, індукції та
дедукції, герменевтичний, статистичний та метод кількісного аналізу; з-
поміж спеціально історичних – історико-генетичний, порівняльно-
історичний, історико-типологічний, ретроспективний, історико-
біографічний методи. Також використано методи візуальних досліджень –
фотографічний і іконографічний.
У другому розділі досліджено причини масових дитячих сирітства і
безпритульності. Виявлено, що окрім найочевиднішої причини дитячого
сирітства, якою є війна і окупація території України, були і інші, не менш
вагомі, зокрема, голод 1946–1947 рр. та повоєнні репресії. Кількість
безпритульних дітей постійно поповнювалась за рахунок регулярних втеч
вже влаштованих дітей із місць влаштування – дитячих будинків, обох
видів патронату, місць навчання і працевлаштування. Доповнювали
контингент безпритульних дітей діти бездоглядні, які, маючи одного або
обох батьків, залишалися без належного нагляду і обирали жебракування
основним способом життя. Проаналізувавши дитячу злочинність,
з’ясовано, що головним чином, неповнолітні вдавались до дрібних
крадіжок і правопорушень. Проте, у повоєнний час відбувся сплеск
злочинності загалом і дитячої зокрема, і хоча в переважній більшості
злочини залишались дрібними, зустрічаються непоодинокі випадки
скоєння малолітніми важких злочинів з метою пограбування.
Проаналізовано діяльність влади щодо поліпшення ситуації з
масовою дитячою безпритульністю і бездоглядністю. Була створена
Республіканська комісія допомоги дітям, для виявлення і вилучення
безпритульних у більшості міст по всіх регіонах республіки регулярно
проводилися масові рейди за участю працівників міліції, представників
5
комсомольської організації і громадськості. Затриманих дітей направляли
до дитячих кімнат міліції або приймальників-розподільників НКВС, як до
місць їх тимчасового перебування перед подальшим влаштуванням до
дитячих будинків, на патронат або працевлаштування.
У третьому розділі дисертації досліджено повсякденне життя і
побутові умови вихованців дитячих будинків. З’ясовано, що матеріальне
забезпечення вихованців дитячих будинків залишалось недостатнім
впродовж усього досліджуваного періоду. Внаслідок воєнних зруйнувань
значно скоротилася мережа дитячих закладів, яку довелося поспіхом
відновлювати і збільшувати. Тим часом, діти перебували в приміщеннях,
що потребували негайного ремонту, який неможливо було зробити через
дефіцит будматеріалів. Вкрай незадовільним залишалось забезпечення
сиріт найнеобхіднішими речами: меблями, постільним приладдям, одягом,
взуттям, тощо. У харчуванні вихованців не дотримувалися ніяких норм
через часті заміни належних продуктів менш якісними і дешевими та
нерідко використовуючи зіпсовані продукти.
Хронічний дефіцит житлової площі спричиняв критичну скупченість
дітей, що, у свою чергу, сприяло розповсюдженню захворювань та
призводило до епідемій серед вихованців. Цьому слугувала і відсутність
необхідних санітарних приміщень, через що хворі діти часто перебували
разом із здоровими. Частіше за все вихованці хворіли на інфекційні, кожні
хвороби, різні форми туберкульозу, хвороби очей, розповсюдженою була
завошивленість. На неприпустимо низькому рівні було постачання в дитячі
будинки медикаментів і засобів особистої гігієни. А фактична відсутність
лікарів, які зазвичай працювали у дитбудинках за сумісництвом і
безвідповідально ставилися до своїх обов’язків, тільки погіршувала і без
того важку ситуацію.
Проаналізовано кадровий склад дитячих закладів, методи
«виховання» і протиправні дії працівників дитячих будинків. Встановлено,
6
що через непрестижність і низьку оплату укомплектування дитячих
будинків працівниками, як мінімум, з відповідною освітою залишалось
проблемою, яку неможливо було вирішити. Працівників сюди надсилали
за залишковим принципом, навіть директори часто не мали відповідної
освіти і досвіду роботи. Як наслідок, у дитячих будинках не припинялась
шалена плинність кадрів, а діти отримували безвідповідальних
вихователів, які не забезпечували належного догляду, що іноді
загрожувало їх життю і здоров’ю. Крім того, обмежений державний нагляд
створював сприятливі умови для зловживань робітників. Так,
найпоширеніші види злочинів робітників – це розкрадання продуктів
харчування і майна дитячих будинків, фінансові махінації, зґвалтування
або сексуальні домагання неповнолітніх.
Розглянуто такі аспекти повсякденного життя сиріт, як навчання і
трудове виховання. Зокрема з’ясовано, що часто шкільні оцінки сиріт не
відповідали їх реальним знанням, виробниче навчання у школі і в
дитбудинку не було узгоджено, через що підлітки належним чином не
опановували жодної зі спеціальностей, а трудове навчання, хоча і
задумувалося як привчання дітей до обслуговування себе у побуті, часто
організовувалося без врахування віку, статі і фізичних можливостей дітей.
У четвертому розділі дисертаційного дослідження розглянуто умови
перебування дітей на колективному (колгоспному) і індивідуальному
(сімейному) патронатах. А також досліджено подальше влаштування
підлітків, якими опікувалася держава, на самостійне життя у
«зовнішньому» світі.
З’ясовано, що патронатна форма влаштування, хоч посприяла
розвантаженню дитячих будинків у перші повоєнні роки, виявилася не
найкращою ідеєю для влаштування і виховання дітей-сиріт. У колгоспному
патронаті діти нерідко залишались без нагляду і мінімального
обслуговування, для проживання їм надавали сирі, брудні гуртожитки,
7
часто без опалення і необхідних меблів. Через неналежне забезпечення
одягом та взуттям діти не відвідували школу, а щомісячні державні
виплати, окрім того, що надходили із затримками, нерідко залишались у
колгоспного керівництва, яке використовувало їх на власний розсуд.
Брати сиріт на сімейний патронат зголошувалися здебільшого
родини з мінімальним прибутком, які керувалися державними
щомісячними дотаціями на утримання дитини. Діти, які потрапляли на
патронат у сільську місцевість, нерідко використовувались у господарстві
як додаткова (а часом і основна) робота сила. Комісії з боротьби з дитячою
безпритульністю і бездоглядністю, які мали перевіряти родини опікунів,
робили це вкрай рідко і нерегулярно. Втім, коли вже перевірки
відбувалися, нерідко наслідками їх було зняття дітей з патронату, а інколи
і заведення кримінальних справ на опікунів.
Після досягнення вихованцями дитячих будинків 14-річного, а
патронованими підлітками 16-річного віку, держава мала скеровувати їх на
працевлаштування або подальше навчання. Втім, не зважаючи на тотальну
повоєнну відбудову, яка потребувала значних людських ресурсів,
відповідні міністерства і відомства УРСР зголошувались
працевлаштовувати лише обмежену кількість підлітків, якими опікувалась
держава, посилаючись, здебільшого, на відсутність гуртожитків.
Підліткам, яких таки було працевлаштовано, часто доводилося існувати в
нестерпних житлових умовах, яких вони нерідко не витримували і
самовільно залишали підприємство.
У висновках підбито підсумки проведенного наукового дослідження
та конкретизовано його результати.
Ключові слова: діти, сироти, дитяча безпритульність, дитяча
бездоглядність, діти депортованих, дитячі будинки, патронат, соціальна
історія, історія України, повсякденність, дитяча злочинність, радянська
людина, Україна |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЇ………………………………………………………………….....2
СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗДОБУВАЧА ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ…..…14
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ………………….…………..….….17
ВСТУП………………………………………………………………………...18
РОЗДІЛ 1. ІСТОРІОГРАФІЯ, ДЖЕРЕЛЬНА БАЗА ТА ТЕОРЕТИКО-
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
1.1 Історіографія проблеми……………………………………………….….23
1.2 Джерельна база дослідження………………………………………….…37
1.3 Теоретико-методологічні засади дослідження…………………….……46
РОЗДІЛ 2. БЕЗПРИТУЛЬНІ ДІТИ В УМОВАХ ЖИТТЯ НА ВУЛИЦІ
2.1. Джерела зростання дитячої безпритульності та дитяча злочинність
як засіб виживання………………………………………………………..…..52
2.2. Діяльність влади щодо поліпшення ситуації з дитячою
безпритульністю………………………………………………………............68
РОЗДІЛ 3. УМОВИ ПЕРЕБУВАННЯ ДІТЕЙ-СИРІТ У ДИТЯЧИХ
БУДИНКАХ
3.1. Кадрово-матеріальне становище дитячих будинків УРСР………..…..84
3.2. Медико-санітарні умови життя дітей-сиріт, які перебували у дитячих
будинках УРСР………………………………………………………………105
3.3. Повсякденне життя і навчання вихованців дитячих будинків УРСР..120
РОЗДІЛ 4. ПАТРОНАТ ТА ПОДАЛЬШЕ ВЛАШТУВАННЯ
БЕЗБАТЧЕНКІВ У САМОСТІЙНОМУ ЖИТТІ
4.1. Умови виживання дітей-сиріт, що перебували під колгоспним
патронатом…………………………….……………………………………..134
4.2. Повсякденні реалії дітей-сиріт, патронованих у родинах……………147
4.3. Влаштування у "зовнішньому" світі………………………………….. 158
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ І ЛІТЕРАТУРИ………….....185
ДОДАТКИ………………………………………………………………...…211
|
|
|
