Євген Бевзюк » Становлення національної ідентичності чехів, словаків і лужицьких сербів наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.
[додати інший файл чи обкладинку цього твору] [додати цей твір до вибраного]

Становлення національної ідентичності чехів, словаків і лужицьких сербів наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст.

Дисертація
Написано: 2017 року
Розділ: Історична
Твір додано: 22.04.2024
Твір змінено: 22.04.2024
Завантажити: pdf див. (1.7 МБ)
Опис: Бевзюк Є.В. Становлення національної ідентичності чехів, словаків і
лужицьких сербів наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ ст. – Кваліфікаційна
наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора історичних наук за
спеціальністю 07.00.02 «Всесвітня історія» (032 – Історія та археологія). – Київський
національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства освіти і науки
України. – Київ, 2017.
Наукова новизна отриманих результатів зумовлена як сукупністю й
масштабністю поставлених завдань, так і способами їх розв’язання. Вперше у
вітчизняній і зарубіжній історіографії на основі залучення і комплексного аналізу
широкого кола літератури та історичних джерел, частина яких раніше не була
об’єктом спеціального наукового розгляду, здійснене всебічне дослідження процесу
становлення національної спільності чехів, словаків і лужицьких сербів кінця XVІІІ
– першої половини ХІХ ст. Подано авторську концепцію передумов, основних


2

етапів, особливостей та закономірностей формування національної ідентичності
західних слов’ян у процесі їх відродження. У дисертації висунуто низку
теоретичних положень, полемічних щодо окремих традиційних тверджень відносно
тези про неповну соціальну структуру окремих слов’янських народів, а також
стосовно наявності етапу національного відродження в змісті процесу становлення
національної ідентичності західних слов’ян. Таким чином, у межах здійсненого
нами дослідження були отримані результати та сформульовані й розкриті
положення, що мають наукову новизну:
вперше:
– в українській історіографії введено в науковий обіг значний масив нового
архівного матеріалу, документальних джерел (чеських, словацьких, лужицьких,
німецьких, російських та інших видань), в тому числі записок, донесень,
щоденників вітчизняних та зарубіжних славістів-мандрівників, листування західних
слов’янських ідеологів ХІХ ст. із провідними європейськими політиками, славістами
, преса і періодика Чехії, Словаччини, Лужиці, Австрії, Пруссії, Росії;
– запропонована нова теоретична і прикладна модель становлення модерної
ідентичності західних слов’ян та інших народів Європи у ХІХ ст. за цивілізаційного
та структурно-системного (міждисциплінарного) підходу і за концепцією
діалектичного розвитку суспільно-політичних і культурних процесів в межах єдиної
європейської цивілізації;
– пояснено та науково обґрунтовано новий підхід до розуміння понять
«національне відродження», «національне пробудження» як процесів становлення і
зростання рівня національної свідомості, зміни етнічної ментальності;
– запропоновано нове трактування поняття неповної соціальної структури.
Доведено, що соціальна структура панівного класу західних слов’ян була більш
складною і диференційованою, а політика денаціоналізації призвела не до утворення
суспільства з «неповною соціальною структурою», а до «стратифікаційної
неврівноваженості» соціальної структури слов’янського соціуму;
– переглянуто концептуально-схоластичне твердження про абсолютний
негатив «германізації» щодо західних слов’ян, ставиться питання про важливу роль
чехів, словаків, лужичан у процесі німецького національно-культурного піднесення;
– у новому ракурсі досліджується становлення і розвиток національних
парадигм західних слов’ян у контексті загальноєвропейського історичного процесу,
еволюції слов’янських народів та етапів консолідації європейських націй і держав у
першій половині ХІХ ст.;
– пояснено, що національні парадигми у період становлення модерної
ідентичності, являли собою і мікс політичних ідей, в якому політичні свободи –
демократія, соціальні і особисті гарантії в системі політичних пріоритетів – зайняли
дещо другорядне місце;
– визначено, що пріоритетною домінантою в змісті ідеологеми слов’янських
національних рухів була боротьба за національну справедливість;
– доведено, що тактика обрання мовно-історичної ідеї для фундаменту
національної парадигми була стратегічно правильною та відіграла важливу роль у
стимулюванні національно-історичної свідомості та в практиці етнічної і
національної згуртованості;


3

– показано, що змістова особливість історичної складової слов’янських
національних парадигм характеризувалася не запитом на пошук загальних
закономірностей розвитку європейської історії, а, перш за все, визначенням місця
своїх народів у історичному процесі, що відповідало метафізичному виправданню їх
існування;
удосконалено:
– підхід до розгляду проблеми впливу міжслов’янських контактів та ідей на
процес формування національних ідеологій західних слов’ян;
– наукову аргументацію відносно політизації змісту ідеї «слов’янської
єдності», яка на практиці віддзеркалювала політичне бажання окремих слов’янських
ідеологів надавати слов’янським народам ореол гіперболізованої єдності перед
загрозою західної інтелектуальної експансії;
– зміст мовно-історичної ідеологеми національних парадигм чехів, словаків і
лужицьких сербів;
– наукову аргументацію відносно російських витоків причини політизації ідеї
культурного панславізму, що зумовило західних слов’янських ідеологів спрямувати
свій інтелектуальний потенціал на ідею обґрунтування наднаціональної концепції
австрославізму;
– висновок про те, що ідеологізація і політизація європейських національних
рухів стала причиною формування слов’янської національно-ідеологічної специфіки
, яка парадоксально поєднала націоналізм, демократичні принципи особистої
свободи із діалектикою «провінційного земського патріотизму»;
Отримали подальший розвиток
– тема значення Слов’янського конгресу, доведено, що інтелектуальний
австрославізм чеської делегації можна вважати потенційно перспективним в плані
окреслення рамок ідеї об’єднаної Європи;
– проблема визначення інтелектуальної ролі «будителів» в змісті формування
національних парадигм;
– проблема інтенсифікації мовно-культурних зв’язків західних слов’ян, що
забезпечило модернізаційний рівень соціумів та стало умовою фіксації ідентичності
за ідентифікаційним принципом «ми–вони»;
– вивчення проблеми специфіки появи національно-культурної ідеології
західних слов’ян та виділені соціально-економічні, національно-культурні та
етнополітичні чинники активізації національних рухів у західних слов’ян
напередодні та під час революції 1848–1849 рр. у Австрії та Німеччині;
– дослідження причин переважно поміркованої національної ідеології
західних слов’ян, яка й стала основою їх стриманої і навіть консервативної позиції в
часи «Весни народів», але в той же час дозволила означити свій статус регіональних
акторів.
Практичне значення. Аналіз становлення національної ідентичності чехів,
словаків і лужицьких сербів в процесі їх духовного відродження-пробудження має
вагоме теоретичне та практичне значення для об’єктивного розуміння минулого,
сучасності та перспектив розвитку системи міжнаціональних відносин в Україні. У
зв’язку з цим закономірним є звернення до подій більш ніж двовікової давнини,
історичного періоду, коли відбувався процес національної консолідації, становлення


4

національних парадигм. Авторським концептуальним задумом стало не просто
дослідження теорії національного будівництва західних слов’ян, а, скоріше,
напрацювання ефективних методів, що дозволяють класифікувати і об’єктивно
оцінити досвід націотворення і збереження етнічної своєрідності, який мав місце в
рамках більш масштабної соціокультурної європейської історії. Вивчення процесу
становлення національної ідентичності чехів, словаків і лужицьких сербів, їх
відродження і культурно-національного руху являє собою теоретичний і практичний
інтерес з погляду ґрунтовного дослідження історії західних слов’ян українською
історичною наукою та викладання курсів слов’янознавства, міжнародних відносин й
історії країн Центральної та Центрально-Східної Європи, історії і теорії культури у
вищих, середніх спеціальних та загальноосвітніх навчальних закладах України, а
також для підготовки підручників, навчальних і методичних посібників та
навчальних програм.
Ключові слова: чехи, словаки, лужицькі серби, нація, етнос, відродження,
пробудження, соціальна структура, парадигма, будителі, ідентичність, австрославізм
Зміст: [натисніть, щоб розгорнути]
 
Відгуки читачів:
 
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
 
Тільки зареєстровані читачі можуть залишати відгуки. Будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь спочатку.