Євген Бевзюк » Гельсінські угоди: урок загальноєвропейського процесу
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Гельсінські угоди: урок загальноєвропейського процесу
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
20.09.2024 |
|
| Твір змінено: |
20.09.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(298.6 КБ)
|
|
| Опис: |
Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – Вип. 31: Міжвідомчий збірник наукових праць. – К.: Інститут історії України НАН України, 2022.
У статті розглянуті основні причини підписання Гельсінського заключного акта акторами європейської системи міжнародних відносин. Надана характеристика окремих положень самого документа. У результаті дослідження доведено, що Гельсінська угода стала компромісом, закріпивши існуючий у Європі статус-кво та означивши рамки мирного регулювання відносин між Заходом та Сходом. Документом на довгі роки були закріплені ключові принципи європейського миру та безпеки. Угода суттєво послабила міжблокову напругу, не розділивши при цьому сторони процесу на «переможених» і «переможців». Окремі ідеї Гельсінкі не втратили своєї актуальності і дотепер містять потенціал із підтримки системи європейської безпеки. Головне – це невтручання у внутрішні справи та баланс інтересів.
Знаковою спадщиною Гельсінкі стало утворення міжнародної організації – НБСЄ/ОБСЄ. Остання відкривала перед європейцями можливість проводити політику задля створення єдиної, мирної, демократичної та процвітаючої Європи. При цьому важко пройти повз той факт, що сучасна ОБСЄ за багатьма параметрами своєї діяльності принципово відрізняється від початкового, задуманого варіанту. Сьогоднішня полеміка в рамках організації дедалі більше нагадує малоефективні дискусії часів колишньої Ліги Націй.
Загалом із масштабних задумів, заради чого все й починалося ще в 60-х – 70-х роках минулого століття, мало що виконано. Проте на авансцену вийшла тематика, яка спочатку здавалася багатьом другорядною, питання про дотримання прав людини («третій кошик»). Європейська практика міждержавних відносин продемонструвала, що гуманітарна частина Гельсінських угод залишається актуальною і сьогодні, особливо в пострадянських країнах, де в питанні захисту прав людини, загалом, мало що змінилося з часів СРСР.
ОБСЄ не стала і вже навряд чи стане основним чинником формування комплексної системи європейської безпеки, що охоплює всі аспекти – від військового до гуманітарного. Сьогодні в організації переважає дрібнотем’я, що не відповідає первісним задумам її засновників. До того ж відсутність механізму гарантування дотримання принципів ОБСЄ може остаточно «поховати» організацію. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
