| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
Частина перша. ОТЕЦЬ АНДРІЙ ТА ВОСЬМЕРО ЙОГО ДІТЕЙ
Переднє слово. Пасерб двох імперій та ще й «держави-шибениць» 6
Народився у Стрию, навчався на богослова у Львові. Доля післала до далекого підгірського села 14
Москалі руйнували, парох Бандера мусив відбудовувати 30
Староугринівський парох – «маршал у рясі» і посол УHP 35
Капелан УГА отець Бандера 39
Не осуди, Угринове Старий, що залишаємо тебе на час 44
Піт їм очі виїв. Генерали кажуть: «На Київ! На Київ!» 50
Знову «...кутник смерті». Цього разу – вінницький 53
Стефко у школі не навчався, та гімназистом мусив стати 63
Пішов газдою з вольної Вкраїни, повернувся «русином» до «Східної Малопольщі».. 68
Прощавайте, дві мої Миросі 72
Діти, діти, що мені з вами робити 76
До єгомосця на толоку 79
Варшава насаджувала «стан посідання» 81
Дід з бабою давали внукам ради – доглядали 85
«Красу я і щастя по всій Україні ширитиму...» 89
Бандерові паничі на вакації приїхали. Буде забава 95
Бути земляками Стефурака і не мати театру?! 98
Се був хлопець, ой-йо-йой! 103
Стефко – львівський студент-аграрій 109
Перший арешт «вічного революціонера» 113
«Бабине» літо 1929-го 121
Кир Андрей їм не скоривсь. І Бандери не стануть 124
«Батьку, брате! Чом я не сторукий?» 130
У Дублянах «грав чорта» і... боровся з бісом 139
У верхах – «чорна кава», на низах – наглі суди 142
Священиковим синам – в՚язниці замість університетів 149
Він уже є інженер. Людських душ 157
Прощай знову, Угринове Старий. Назавжди 163
Хоче парох волі? Ось йому Воля Задеревацька 166
Донька – заміж, син – у Крайові провідники 171
«Чи ви, наші батьки, з нами в цій боротьбі, чи проти нас?» 180
Різдвяні свята у родинному колі зіпсувала поліція 186
Убито польського міністра. Арештовано парохового сина 189
Їх б՚ють і катують, вони – убивають 198
Тростянець, де наш отець 202
Душпастир о.Дерлиця «засіяв щедру ниву» 205
Нас розсудять залізо і кров 209
Старшому з братів Бандерів – сім довічних ув՚язнень, молодшого викинути з гімназії 217
А решту Бандерів – під «недремне око» 226
Важкі закордонні новини рубцювали парохове серце 231
Воля ішла з-потойбік Карпатських гір 236
Богданове навчання було прикриттям 241
Сини – на волі! Бо «від можа до можа» уже ніц не може 245
Блуд зі Сходу 255
«Цілі ночі проводили вони на таємних конференціях» 260
Принесені на гітлерівських і сталінських штиках ілюзії миналися швидко 264
Совіти вивезли сестру, полюють за наймолодшим сином 269
Уже й Богдан – нелегал 273
Парохові сини стрілися у Римі 277
Степан і Василь одружилися на священикових доньках 280
Батько волів знати причини розбрату 291
У Холмській гімназії Богдан Бандера найкраще знав латинь 297
«Паству не залишу. Нехай діється Божа воля» 299
Замість післямови. «До неба кричуща несправедливість» 308
Частина друга. БАНДЕРОВІ ДІТИ, ОНУКИ... НАЩАДКИ!
Переднє слово. Чи буде, отче, Україна? – Буде, як «єси на небесах!» 315
Батька – на тортури, доньок – на сибірські муки 319
«Надеюсь, подследствєнний Бандєра, ви отдайоте себе отчьот...» (Київ. Внутрішня тюрма НКВД-НКГБ) 320
Донька Володимира: «Тунька» заарештували! За нами прийдуть» 323
«Мої особисті зізнання» (Київ. Внутрішня тюрма НКВД-НКГБ) 324
«Я є симпатиком українських буржуазних націоналістів» (Київ. Внутрішня тюрма НКВД-НКГБ) 330
«Слава Ісу, сестро мила!» (Калущина. Оселя голинського пароха о.Давидюка) 339
Слідчий знітився. Програмою ОУН цікавився (Київ. Внутрішня тюрма НКВД-НКГБ) 343
За один такий день не страшно бути розіп՚ятим, як Ісус на хресті (Україна. Галичина) 347
Бандерові діти мріяли зібратися разом (Україна. Галичина) 352
«Подвергнуть высшей мере уголовного наказания – расстрелу» (Київ. Внутрішня тюрма НКВД-НКГБ) 354
Бандеру доставлено в Берлін. Проводиться його допит... (Німеччина. Син Степан) 358
«Я з тої раси, що карку не гне» (Калущина після Акта 30 червня) 362
Василь Бандєра: «Що ж ми, браття-українці...» (Україна. Спекотнеліто 1941-го) .. 366
Курілася доріженька (Василь і Марія – син і невістка) 372
Братів замордували в «Освенцімі» (Олекса і Василь Бандери. Смертельне літо 1941-го) 376
Вістка від невістки (Калущина. Донька Володимира та її чоловік о.Давидюк) 379
Ані жити, ані вмерти гицлі не дають (Сибір. Доньки Марта-Марія та Оксана) ... 382
Їх усіх стали називати бандерами (Калущина. Донька Володимира та її чоловік о. Давидюк) 386
Мешти від Богдана 389
Волинський парох – родич «того самого». В гестапо його! 391
Одні-самісінькі у «звільненій Вкраїні» (Самбірщина. Донька Володимира та її чоловік о.Давидюк) 395
Брат, братова, вуйна з вуйком – «всех в разработку» 403
«Пріказиваю: іхнюю «Брестскую унію» – к чьортовой матері» 409
Перший арешт «другими совітами» (Самбірщина. Донька Володимира та її чоловік о. Давидюк) 413
...А зятя зробимо «наживкою» . 423
«В городе Стрий установлен и взят на учет священник греко-католической церкви Лещинский» (Сестра Климентина та її чоловік о. Ліщинський) 428
Під псевдом «Борис» діяв у Херсоні, «засвітився» у Відні (Наймолодший син Богдан) 431
«Совіти» воліли бачити їх «корчагінками» на лісоповалі та «стаханівками» на заводі (Сибір. Доньки Марта-Марія та Оксана) 433
Другий арешт «другими совітами» (Дрогобич. Донька Володимира та її чоловік о.Давидюк) 436
«Следствие располагает данными, что являетесь членом ОУН» 447
Берлін взяли, а Бандери не могли. Покищо (Німеччина. Син Степан і його дружина Ярослава) 458
Був проти німців? Значить – оунівець. А отже – антирадянщик! (Дрогобицька в՚язниця. Зять о.Федір Давидюк) 463
Випитували про братів Бандерів (Дрогобицька в՚язниця. Донька Володимира та її чоловік о.Давидюк) 467
У «червоному куточку» їх судили червоно 479
«Боже, звільни мене, бо більше не можу» (Сибір.Донька Володимира Давидюк-Бандера) 483
«Як росте наш маленький Никольцю. Уважайте на нього, щоби не внадився в ріку чи в криницю» (Львівська пересильна тюрма. Зять о. Федір Давидюк) 486
У дітей священиків – діти нехрещені (Німеччина. Син Степан і його дружина Ярослава) 489
Геть обірвались. Просять одягу і їжі (Сибір – Галичина. Доньки о. Бандери) 493
«Кому призначена дорога у Вічність, мусить йти нею туди. Важно лиш одно – щоб з Ісусом...» («Дублаг». Зять о.Федір Давидюк) 497
«Не тратимо доброї думки і духом усе добре держиться...» (Західна Німеччина. Син Степан з сім՚єю) 502
За три кілометри – 20 літ каторги. А як тисячі кілометрів до України здолати – то скільки ж доведеться відсидіти? (Сибірська «глухомань». Доньки Марта-Марія та Оксана) 510
Кум згірш за «кума» (Москва. Луб՚янка стільки знала про Степана...) 515
Хто бо підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться 519
«Нехай Бог милує від тих тридцяти срібників» (Москва. Лефортовська тюрма. Доньки о.Бандери) 522
Три сестри на «блошиці» («Зони» Красноярського краю і Казахстану. Доньки о.Бандери) 526
«Умовно вільні» (Казахстан – Сибір – Галичина. Доньки о.Бандери) 530
КГБ-кілер «мав фору» з Різдва до Покрови (Степан Бандера. Мюнхен.) 539
«Вітання» від ката 542
«Богдан» загинув у Баштанському районі. Чи цей Богдан з Бандерів? 549
Україну побачила через 48 років (Сибір. Доньки о.Бандери) 554
Андрій Бандера – онук отця Андрія 557
Бандерівський рід повертався на батьківські терени (Галичина. Доньки о.Бандери) 562
Замість післямови. Без національної ідеї, а отже – без націоналістів! без бандерівців! – власної держави не збудувати 573
|
