|
| Написано: |
2021 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
21.04.2025 |
|
| Твір змінено: |
21.04.2025 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(1.2 МБ)
|
|
| Опис: |
Беліченко О.В. Українська правова думка про юридичний процес (XIX
ст. – 20-ті рр. XX ст.). – Кваліфікаційна наукова робота на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 081 «Право» (галузь знань – 08 «Право»). – Національний
університет «Львівська політехніка». - Львів, 2021.
Дисертація присвячена комплексному науковому дослідженню
української правової думки про юридичний процес у хронологічних межах
XIX ст. – 20-ті рр. XX ст. У ній охоплюються питання доцільності та
можливої імплементації поглядів учених-юристів у розвиток сучасного
вітчизняного процесуального права.
Проаналізовано понятійно-категоріальний апарат дисертаційного
дослідження. Встановлено, що на стику XIX ст. – XX ст. формується нова
галузь знань, де предметом дослідження виступає процесуальне право.
Звернено увагу, що інтерес до теорії юридичного процесу серед фахівців
права почав проявлятися з 60-х років XX ст. Констатовано, що поняття
юридичного процесу сучасними вітчизняними вченими трактується в
двоякому розумінні. В широкому сенсі він включає в себе комплекс
теоретичних і практичних знань та положень. У вузькому сенсі поняття
«юридичний процес» трактується як юрисдикційна діяльність, що
регулюється правом. Водночас більшість сучасних українських вчених є
прихильниками теорії юридичного процесу в його широкому розумінні.
Завдяки значному масиву джерельної бази розкрито сутність
становлення та подальшу еволюцію історико-правових поглядів учених на
ґенезу юридичного процесу як складової національної правової системи в
Україні про державу і право. З огляду на опрацювання значної кількості
джерел та відсутності уніфікованої системи їх класифікації зроблена спроба
виокремити їх у такі окремі групи: монографічні дослідження вчених (
дисертація, книга, брошура, стаття), присвячені проблемі дисертаційного
3
дослідження; комплекс опублікованих різнопланових історико-правових
документів, що висвітлюють взаємозв’язок та взаємозалежність між
поглядами на юридичний процес і регламентацією процесуально-правових
відносин; архівні матеріали, присвячені науковій спадщині дослідників
юридичного процесу у визначених хронологічних межах; довідкові та
енциклопедичні видання, що висвітлюють багатосторонню діяльність учених
– дослідників процесуального права.
Доведено, що ґенеза української правової думки про юридичний
процес тісно пов’язана з тогочасними політико-правовими соціально-
економічними подіями. Зазначено, що в першій половини XIX ст. політика
російської влади щодо формування правової системи призвела до початку
виокремлення процесуального права в окрему галузь. Зокрема, на підставі
комплексного аналізу встановлено, що в 40-х роках XIX ст. власне
українське законодавство повністю замінюється загальноросійським, судова
система в українських губерніях була різнорідною та мала становий
характер, а джерелами права виступали різнопланові актові документи.
Зауважено, що в тогочасний період ще не відбулося остаточного поділу
процесуального законодавства на окремі галузі, хоча вже почала проявлятися
тенденція на окремі розгалуження.
Акцентовано, що перші ознаки вчень про юридичний процес почали
появлятися на початку XIX ст. під впливом службовців судових канцелярій.
Звернено увагу, що перші праці з проблем судочинства в своїй більшості
викладалися у формі інструкцій для практикуючих органів судочинства. В
подальшому заснування університетів на українських землях стало
передумовою для встановлення юридичної науки як такої.
Розкрито роль перших дослідників права, вихідців з України, на
формування та подальший розвиток теоретико-правових підвалин у
Російській імперії. Підтверджено, що такі відомі вчені-юристи, як С.
Десницький, М. Балудянський, О. Куніцин зробили вагомий внесок у
формування юридичної науки з подальшим втіленням її результатів у
4
розвиток загальнодержавного права.
Доведено, що становлення історико-правової науки на початку XIX ст.
на українських землях відбувалося під впливом Дерптської історико-правової
школи. Зазначено, що наукові праці таких її представників, як Й. Еверса та О.
Рейца стали базовими для тогочасних науковців у дослідженні ґенези
юридичного процесу на українських землях. Підкреслено, що саме з появою
на території України історичної школи права почала розвиватися наука про
юридичний процес.
Встановлено, що подальший розвиток правової думки про юридичний
процес у другій половині XIX ст. відбувався під впливом суспільно-
політичних та соціально-економічних змін. Дисертаційне дослідження
показує, що погляди на юридичний процес еволюціонували в тісному
взаємозв’язку зі змінами, що відбувалися в галузі тодішнього процесуального
права та судівництва.
Зроблено висновок, що на межі XIX та XX століть процесуальне право
в правовій науці набирає ознак нової галузі знань. З’ясовано, що воно
досліджується як складова діяльності судових органів, де наукові розробки
торкалися проблематики окремих галузей процесуального права. Вказано, що
на початку XX ст. у науковій правовій думці виокремлюється окремий
напрям, де процес розглядається як єдина наукова дисципліна, котра має
спільні загальні засади, в яких окремі види юридичної процедури виступають
як її складові елементи.
Досліджено, що в працях таких юристів другої половини XIX ст. –
початку XX ст., котрі працювали в університетах на українських землях, як
М. Владимирського-Буданова, Ф. Леонтовича, С. Пахмана, М. Дювернуа,
Г. Демченка, М. Максимейка, І. Малиновського, М. Ясинського, О.
Кістяківського, М. Куплеваського, Д. Тальберга, М. Ланге, В. Гордона, С.
Корфа, А. Єлістратова, М. Палієнка, аналіз проблемних питань галузі
процесуального права набувають рис комплексного характеру.
Розглядаються основні положення галузей процесуального права, що є
5
характерними для всіх їх видів, а відмінності є незначними та
непринциповими. Доведено, що основним лейтмотивом наукових праць
учених виступає обов’язкова дотриманість відповідності самої конструкції
юридичного процесу основним принципам тогочасного судоустрою та
судочинства. Наголошено, що значний масив наукових досліджень
присвячено функціонуванню судочинства у різних історичних періодах
української правової системи.
Підтверджено, що на подальший розвиток вітчизняного
процесуального права істотно вплинули події національно-визвольних
змагань 1917 – 1920 років, де перші історико-правові дослідження
здійснювалися безпосередніми їх учасниками. Акцентовано, що незважаючи
на суб’єктивізм у висвітленні окремих факторів тих подій, їх праці містять у
собі належну джерельну базу для проведення ґрунтовного аналізу щодо
висвітлення тогочасних державо- та правотворчих процесів.
Вказано, що значну частину діяльності дослідників ґенези
процесуального права в часи української Національної революції займала не
лише наукова робота, але й зроблений ними вагомий внесок у формування
державних інституцій молодої української держави та встановлення
національної правової системи.
Доведено, що сфера інтересів науковців була багатогранною та
охоплювала всі основні галузі права, зокрема теорії держави та права,
цивільного, кримінального та адміністративного права й процесу,
судоустрою та судочинства. Результати їх досліджень дали змогу створити
цілісну картину стану та розвитку юридичного процесу на різних історичних
етапах його функціонування в українських землях. Науковці (О. Ейгельман,
М. Чубинський, О. Бутовський та ін.) здійснили вагомий внесок у вирішення
концептуальних питань в історії українського права загалом та юридичного
процесу зокрема, адже основні положення та ідеї в їх поглядах на юридичний
процес залишаються цікавими та актуальними в наш час.
6
Вказано, що в 20-х роках у розвитку процесуального права основною
ідеєю було науково-концептуальне забезпечення реальної потреби класово-
нормативного впливу на правові відносини в Україні.
Звернено увагу на те, що більшість учених, які перейшли на службу
радянській владі, у своїх працях все одно продовжували дотримуватися
принципу забезпечення прав особи. Констатовано, що більшість тодішніх
правників вимушені були брати до уваги в своїх дослідженнях
функціональну єдність таких джерел українського офіційного права 20-х
років, як нормативні акти радянської влади та революційну правосвідомість.
Підтверджено, що у 20-х роках вагомий внесок у дослідження ґенези
юридичного процесу на українських землях вніс президент ВУАН М.
Василенко, а також науковці Комісії для виучування історії західноруського
та українського права, історико-правові дослідження яких присвячені різним
аспектам функціонування судівництва й судочинства в періоди Київської
Русі, Литовсько-Руської держави та Гетьманщини.
Встановлено внесок на розвиток науки галузевого процесуального
права таких учених, як Є. Кельмана та О. Бутовського, наукові дослідження
котрих присвячені проблематиці цивільного процесу; О. Малиновського,
який висловив своє бачення щодо особливостей розвитку кримінального
процесу в нових політико-правових реаліях; В. Кобалевського, Є. Носова та
О. Євтіхієва, в працях яких розкрито основні положення провадження
адміністративної юстиції в тогочасну судову та адміністративну системи.
Констатовано, що такі відомі вчені, як Р. Лащенко, М. Чубатий та А.
Яковлів стали фундаторами української історико-правової науки в діаспорі.
Зауважено, що їх внесок у 20-х роках, на жаль, не був значним у розробку
питання про ґенезу юридичного процесу, проте їх погляди мали певний
вплив на подальше дослідження сфери процесуального права.
Зроблено висновок, що українська правова думка про юридичний
процес ХІХ ст. – 20-х рр. ХХ ст. є вагомим внеском в історико-правову науку
, тодішні правники одними із перших заклали міцні підвалини для подальшої
7
її розбудови.
Ключові слова: правова думка про юридичний процес, історико-
правова наука, історична школа права, процесуальне право, судочинство,
судова система. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
АНОТАЦІЯ………………………………………………………………………2
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ............................................................. 16
ВСТУП...................................................................................................................17
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ТА МЕТОДОЛОГІЧНА БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ................................................................................................. 27
1.1 Понятійно-категорійний апарат дослідження.............................................. 27
1.2 Джерельна база та методологія дослідження............................................... 39
Висновки до розділу 1..............................................................................................59
РОЗДІЛ 2 ПРАВОВА ДУМКА ПРО ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС У
ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ......................................................................... 63
2.1 Встановлення юридичної процедури на українських землях у складі
Російської імперії.................................................................................................. 63
2.2 Енциклопедія процесуального права............................................................ 81
Висновки до розділу 2............................................................................................106
РОЗДІЛ 3 ПРАВОВА ДУМКА ПРО ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС У ДРУГІЙ
ПОЛОВИНІ ХІХ СТ. – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.......................................... 110
3.1 Загальна характеристика процесуального права Російської імперії на
українських землях у другій половині ХIХ – на початку XX століть...........110
3.2 Погляди на процесуальне право в другій половині ХIХ – на
початку XX століть............................................................................................. 124
Висновки до розділу 3............................................................................................153
РОЗДІЛ 4 ПРАВОВА ДУМКА ПРО ЮРИДИЧНИЙ ПРОЦЕС У ЧАСИ
НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА РАДЯНСЬКОЇ КОДИФІКАЦІЇ 20-Х
РР. ХХ СТ............................................................................................................157
4.1 Загальна характеристика процесуального права в часи Національної
революції та радянської кодифікації 20-х рр....................................................157
4.2. Правова думка про юридичний процес в Україні в часи Національної
революції та радянської кодифікації 20-х рр. XX ст....................................... 173
15
4.3 Формування правової думки про юридичний процес в українській
діаспорі в 20-х рр. ХХ ст.....................................................................................189
Висновки до розділу 4……………………………………...…………………..198
ВИСНОВКИ....................................................................................................... 202
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.......................................................207
ДОДАТКИ...........................................................................................................240
|
|
|
