| Опис: |
О. Барвінський писав мемуари з 1915 р. аж до своєї смерті у 1926 р., довівши розповідь до квітня 1907 р.
До книжки увійшли перші дві частини «Споминів з мого життя» О. Барвінського, які були видані за життя автора у 1912–1913 роках. Перший з цих томів був підготовлений О. Барвінським та його сином Богданом до перевидання, але не був надрукований.
Цей документ представляє собою "Спомини з мого життя" Олександра Барвінського, видані "Смолоскипом" у Нью-Йорку та Києві у 2004 році, що охоплюють перші дві частини його мемуарів, написаних з 1915 до 1926 року, довівши розповідь до квітня 1907 року. Ці спогади є безцінним документом, що висвітлює політичне, громадське та культурне життя західноукраїнських земель 1860-1880 років, залишений одним з найактивніших діячів епохи. Олександр Барвінський був провідним українським освітньо-педагогічним діячем, політиком та міністром освіти і віросповідань ЗУНР у 1918 році. Він був одним із перших у Галичині, хто почав використовувати назву "український" поряд із "руський", сприяючи кристалізації єдиної національної ідеї. Мемуари деталізують його особисте життя, освітню та громадську діяльність, включаючи заснування філії товариства "Просвіта" та участь у видавництві "Правди" і "Діла". Ця праця є ключовим джерелом для розуміння розвитку українського національного руху та його боротьби за самостійне існування та поступ.
Огляд основних думок книги
"Спомини з мого життя" Олександра Барвінського є фундаментальним джерелом для вивчення історії Західної України та українського національного руху кінця XIX – початку XX століття. Основні думки та аспекти, що розкриваються у книзі, включають:
Значення мемуарів як історичного джерела: Книга є унікальним свідченням епохи, надаючи інсайдерський погляд на політичне, громадське та культурне життя Галичини 1860-1880-х років. Вона доповнює та уточнює інформацію, відсутню в інших джерелах тієї доби.
Багатогранна діяльність Олександра Барвінського: Мемуари висвітлюють Барвінського як багатосторонню особистість – видатного педагога, політика (посол до Віденського парламенту та Галицького сейму, міністр ЗУНР), історика, літературознавця, видавця та організатора громадського життя. Його діяльність була спрямована на піднесення українського народу та його культури.
Формування національної ідентичності та соборницька ідея: Важливою темою є роль Барвінського у кристалізації української національної свідомості. Він був одним із перших у Галичині, хто послідовно впроваджував назву "український" у публікації, сприяючи ідеї єдиного народу, що об'єднував галицьких та наддніпрянських українців. Його спогади презентують "соборницьку національну візію розвою українського руху".
"Органічна праця" та її реалізація: Книга демонструє практичну реалізацію ідеалів "органічної праці" – поступового розвитку через просвітницьку діяльність, видавництво, розбудову освітніх закладів та культурних товариств ("Просвіта"). Барвінський підкреслював важливість виховання народу та розвитку рідної мови в умовах тогочасної Австро-Угорської монархії.
Співпраця та взаємини з діячами Наддніпрянської України: Мемуари описують тісну співпрацю Барвінського з провідними діячами Наддніпрянщини, такими як Володимир Антонович, Олександр Кониський, Пантелеймон Куліш, Микола Лисенко, Михайло Грушевський та інші. Це ілюструє зусилля щодо зміцнення єдності українського руху по обидва боки Збруча.
Виклики та перешкоди на шляху українського руху: У спогадах також відображені труднощі, з якими стикався український рух – цензура, політичні інтриги, протидія з боку москвофілів та польських консерваторів, а також внутрішні дискусії та розбіжності. Барвінський показує, як він долав ці перешкоди заради розвитку рідного народу. |
