|
| Написано: |
2024 року |
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
17.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
17.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(2.1 МБ)
|
|
| Опис: |
Богомолець-Бараш О. М. Концепт ЄВРОПА в мовній картині світу
українців XVI–XVIII ст. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі
спеціальності 035 «Філологія». – Київський національний університет імені
Тараса Шевченка, Навчально-науковий інститут філології. – Київ, 2024.
Пропонована дисертація – комплексне дослідження історії становлення
концепту ЄВРОПА в концептуальній картині світу українців XVI–XVIII ст. і
специфіки його вербалізації в тогочасній мовній картині світу. Мета виконаної
праці полягала у виявленні засобів мовної об’єктивації аналізованого концепту,
встановленні його когнітивних ознак, з’ясуванні динаміки наповнення
номінативного і семантичного просторів концепту впродовж розглядуваного
часу. Для досягнення цієї мети було проаналізовано, систематизовано й
описано різні типи вербалізаторів концепту, зафіксовані в різножанрових
пам’ятках староукраїнської мови, з урахуванням специфіки синтагматичних
(комбінаторних), парадигматичних і епідигматичних зв’язків між ними;
змодельовано номінативне поле і семантичний простір концепту ЄВРОПА, у
яких відбилася мовна діяльність українського суспільства ранньомодерної
України. Концепт, згідно з усталеною науковою думкою, витлумачено як
національно марковану й ціннісно зорієнтовану одиницю концептуальної
картини світу, об’єктивовану в системі мови певної лінгвокультури та
вербалізовану в мовній картині світу її носіїв. Наукова новизна результатів
дослідження полягає у спробі комплексного аналізу концепту ЄВРОПА в
синхронному та діахронному аспектах у руслі історичної концептології.
Уперше в українській історичній лінгвістиці висвітлено особливості
об’єктивації концепту ЄВРОПА в українській мові XVI–XVIII ст. з
урахуванням лінгвальних та екстралінгвальних чинників, що дозволяє
простежити еволюцію названого концепту в мовній картині світу наших
предків у цей період.
2
Фактичний матеріал дібрано зі староукраїнських писемних пам’яток
XVI–XVIII ст. різної стильової та жанрової належності (як перекладних, так і
оригінальних): 1) наукового стилю хронікально-літописного («Кройніка
М. Стрийковського», літописи С. Величка, Г. Граб’янки, Самовидця та ін.),
науково-практичного (лікарські й господарські порадники) жанрів, зокрема й
лексикографічних праць та граматик (граматика «Адельфотес», «Лексис»
Л. Зизанія, «Лексикон словено-латинський» Є. Славинецького та
А. Корецького-Сатановського, «Лексикон словенороський» П. Беринди,
«Лексикон латинсько-слов’янський» І. Максимовича та ін.); 2) конфесійного
стилю ораторського-проповідницького й полемічного жанрів (полемічні твори
З. Копистенського, Й. Борецького та ін.; проповіді Й. Ґалятовського,
А. Радивиловського; полемічне листування І. Вишенського, Клірика
Острозького та ін.); 3) епістолярного стилю (приватне листування), зокрема
мемуарного жанру (козацькі діаріуші Я. Марковича й М. Ханенка); 4) офіційно-
ділового стилю (актові книги і грамоти, інвентарні описи, матеріали судових
справ, ділове листування тощо); 5) художнього стилю (поезія кінця XVI –
середини XVII ст. авторства Т. Земки, С. Почаського, К. Саковича,
Я. Седовського, Д. Наливайка та ін.; кінця XVII – початку XVIII ст. – вірші
К. Зіновієва), зокрема філософського жанру (поезія, філософські діалоги і
трактати Г. Сковороди); 6) розмовного стилю (французький «Розмовник» сер.
XVII ст. у перекладі І. Ужевича, українські інтермедії XVII–XVIII ст.); значна
кількість джерел XVI – першої половини XVII ст. опрацьована через
посередництво картотеки «Словника української мови XVI – першої половини
XVII ст.» (зберігається в Інституті українознавства імені І.П. Крип’якевича
НАН України, м. Львів). Кількість проаналізованих вербалізаторів концепту
становить 936 одиниць у 1131 мікро- й макро контекстах. Виокремлені
номінації належать до різних частин мови та тематичних груп (51 % – це
лексичні засоби об’єктивації, 49 % відсотків – синтаксичні (АСС)). Розглянуті
пам’ятки, що містять контексти, у яких вербалізовано концепт ЄВРОПА,
репрезентують функційно-стильове розмаїття української мови XVI–XVIII ст.
3
із притаманним цьому періоду її розвитку мовно-стильовим синкретизмом (46
% відсотків проаналізованих номінацій належить до текстів вищезгаданих
жанрів наукового стилю української мови, 19 % – до епістолярного, 13 % –
офіційно-ділового, 12 % – відповідних жанрів конфесійного стилю, 5 % –
художнього й 5 % – розмовного стилів української мови).
Для цілісного вивчення різних аспектів вербалізації концепту ЄВРОПА в
роботі використано як загальнонаукові (індукція та дедукція, аналіз і синтез,
описовий метод, порівняння), так і власне лінгвістичні методи і прийоми.
Шляхом аналізу текстів виокремлено прямі й непрямі вербалізатори
досліджуваного концепту з писемних пам’яток XVI–XVIII ст. Для аналізу
фактичного мовного матеріалу, порівняння явищ історії мови й особливостей
сполучуваності лексичних одиниць використано описовий і зіставний методи, а
також інтерпретативний семантичний аналіз контекстів; роль впливів
екстралінгвальних чинників на формування концепту з’ясовано за допомогою
лінгвокультурологічного методу; системно-класифікаційний метод слугував
для поділу лексики на тематичні та лексико-семантичні групи, віднесення
лексичних одиниць до того чи того семантичного поля. Елементи кількісного
аналізу використано для встановлення рівня номінативної щільності
вербалізаторів концепту. Для окреслення хронології мовних одиниць
застосовано методику визначення часу появи лексеми в мові в опорі на писемні
пам’ятки та історію позначуваних реалій.
Описано основні аспекти вивчення концептів крізь призму різних
лінгвістичних підходів, зокрема лінгвокультурного й лінгвокогнітивного.
Розглянуто співвідношення основних понять лінгвонцептології – «концепт»,
«концептуальна картина світу», «мовна картина світу». Концептуальну картину
світу формують концепти, об’єктивовані в мовній картині світу за допомогою
сукупності вербальних засобів. Особливу вагу в контексті нашого дослідження
мають діахронні концептологічні студії, що дозволяють виявити закономірності
еволюції змісту й структури значущих у лінгвокультурі концептів, з’ясувати
4
ментальну пам’ять слова – смислові характеристики мовного знака, пов’язані з
системою духовних і матеріальних цінностей носіїв мови.
Розглянуто основні ознаки концепту та особливості його структури, у
якій традиційно виокремлюють поняттєвий (фактуальний), (перцептивно-
)образний та оцінний (ціннісний / аксіологічний) складники; залежно від
специфіки досліджуваного концепту в його структурі також аналізують
національно-культурний, символьний та ідейний компоненти. Поширеною в
лінгвоконцептології є польова модель концепту, що складається з ядра,
приядрової зони та периферії. Згідно з новітньою дослідницькою парадигмою,
аналіз концепту передбачає моделювання двох «просторів»: форми концепту
(номінативного поля, що охоплює систему номінацій різного типу) та його
змісту (семантичного простору, сформованого значеннями одиниць
номінативного поля).
У фокусі вивчення українських лінгвістів перебуває широке коло
концептів і концептосфер, які умовно можна розглядати в межах матеріальної
чи духовної культури, з традиційним переважанням кількості досліджень
останньої. До значущих у концептуальній картині світу українців концептів
належить і концепт ЄВРОПА, про що свідчать різноаспектні, проте
здебільшого синхронні, дослідження його репрезентації в різних дискурсах:
публіцистичному/медійному, політичному, геополітичному та культурному,
євроінтеграційному тощо.
Установлено екстралінгвальні й лінгвальні чинники формування
концепту ЄВРОПА. До екстралінгвальних зараховуємо геополітичну ситуацію
(належність українських земель до різних державних утворень), поширення
католицизму, мандрівки українців Європою і здобуття ними освіти в
європейських університетах, навчання наших співвітчизників у братських
школах і Київській академії, де викладали освічені професори, унаслідок чого в
ранньомодерній Україні поширювалися знання про різні аспекти життя в
Європі та її культурну спадщину; діяльність чужоземних і вітчизняних купців,
які торгували європейськими товарами; широкі мовно-культурні контакти
5
українців з іншими народами тощо. До лінгвальних чинників належить мовна
ситуація в ранньомодерній Україні; входження європейських хоронімів,
ойконімів, гідронімів, етнонімів і катойконімів (здебільшого в адаптованій
формі) в мовну картину світу українців, утворення від цих лексем численних
дериватів, які, поєднуючись із питомими словами, функціонували у складі
ад’єктивно-субстантивних сполук на позначення різних понять, пов’язаних із
Європою, а також запозичення із різних європейських мов та ін.
З метою аналізу вербальної репрезентації концепту ЄВРОПА побудовано
номінативне поле, що складається з ядра, приядрової зони та периферії. Ядро
концепту формує його слово-ім’я – Європа, що має (залежно від контексту
вживання) різні лексико-семантичні варіанти (характеризуємо їх як відповідні
когнітивні ознаки ядра аналізованого концепту): ‘частина світу’, ‘сукупність
народів Європи’, ‘європейська цивілізація’, ‘об’єднання християнських країн’.
В останньому лексико-семантичному варіанті ключова лексема Європа в
проаналізованих пам’ятках протиставлена Азії – встановлено, що цей ядровий
смисловий елемент входить до ментальної пам’яті слова-імені концепту,
актуалізуючись у новітніх реаліях історії України та Європи. До ядрової зони
належать деривати від слова-імені концепту, зафіксовані в пам’ятках XVIII ст.:
прикметник європейскій (європийский, европський), за допомогою якого
утворені перифрази на позначення Європи, а також іменник европейцы.
До приядрової зони належать: а) хороніми, ойконіми, гідроніми; етноніми
та катойконіми; б) номінаційні АСС на позначення історичних земель, країн,
міст та інших географічних об’єктів Європи; описові номінації європейців;
АСС на позначення предметів і явищ матеріальної та духовної культури
Європи; в) прислівники із загальним значенням ‘по-європейськи’. Встановлено,
що приядрова зона є найбільш об’єктивованою у структурі концепту ЄВРОПА
(90 % від загальної кількості одиниць його номінативного поля, які в більшості
проаналізованих контекстів репрезентують поняттєвий складник концепту).
6
Периферію концепту становлять: а) міфоніми (передусім Європа –
етимон слова-імені концепту) як вербальні репрезентанти духовної спадщини
Європи; б) семантичні деривати від етнонімів/ойконімів/антропонімів;
в) паремії з хоронімом/ойконімом/етнонімом у їхньому складі. Вербалізатори
периферійної зони репрезентують образний, оцінний та національно-
культурний компоненти концепту. Аналіз пам’яток XVI–XVII ст. засвідчив, що
антична спадщина була потужним джерелом збагачення мовної картини світу
тогочасних книжників; у XVIII ст. вплив античності мав дещо слабший мовний
вияв, натомість актуалізувалися фразеологічні засоби об’єктивації концепту
ЄВРОПА, що репрезентували народне мовлення.
На основі значень одиниць номінативного поля концепту ЄВРОПА
змодельовано його семантичний простір, до якого ввійшли семантичні поля
«Історія», «Географія», «Людина та соціум», «Релігія», «Духовна культура»,
«Матеріальна культура»; останні два, як засвідчили пам’ятки, розгалужуються
на субсемантичні поля й семантичні мікрополя відповідно до розвитку
позначуваних ідеографічних сфер та появи нових реалій. З’ясовано характерну
рису семантичного простору концепту ЄВРОПА – семантичну
поліплощинність (належність вербалізаторів концепту до різних СП), що
засвідчує поєднання матеріального (продукція еталонного ґатунку) й духовного
(християнство, високий рівень освіченості, знання європейських мов тощо)
складників європейської культури в концептуальній і, відповідно, мовній
картинах світу українців XVI–XVIII ст.
Висновки здійсненого дослідження сприяють поглибленому розумінню
окремих питань історії української літературної мови, історичної концептології
і лінгвокультурології, унаочнюють теоретичні положення про здатність
концепту виступати ретранслятором культури (як матеріальної, так і духовної),
про суперечливі вияви еволюції концепту: його динамічний характер, з одного
боку, і константність – з іншого, виразну етнокультурну забарвленість,
виявлену в множинності образів і стереотипів різних країн, об’єднаних у
7
мовній картині світу українців спільною географією, історією, культурою,
цінностями.
Ключові слова: історія української мови, українські писемні джерела
ранньомодерної доби, мовна картина світу, концепт, вербалізація, номінативне
поле, семантичний простір, словосполучення, географічні назви, власні назви,
полемічний дискурс, дериват, запозичення, мовна динаміка, мовна ситуація. |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ ........................................................................................ 17
ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ НАЗВ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 18
Список використаних лексикографічних та енциклопедичних джерел ......................... 18
Джерела ілюстративного матеріалу........................................................................................ 21
Матеріали картотеки «Словника української мови ХVI – першої половини ХVII століття» ...... 21
Тексти пам’яток XVI–XVIII ст., видані в XIX–XXI ст. ...................................................................... 26
ВСТУП .............................................................................................................................................. 30
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КОНЦЕПТУ ЄВРОПА В
МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ УКРАЇНЦІВ ХVI–ХVIII СТ. ..................................................... 41
1.1. Концепт як об’єкт вивчення в сучасній лінгвістиці..................................................... 41
1.1.1. Зміст поняття «концепт» крізь призму різних лінгвістичних підходів ................................... 41
1.1.2. Ознаки концепту та його структура ........................................................................................... 50
1.1.3. Методологія аналізу мовної об’єктивації концептів ................................................................. 55
1.2. Концептуальна і мовна картини світу в синхронії та діахронії ................................. 61
1.2.1. Сучасна лінгвістична інтерпретація мовної та концептуальної картин світу ........................ 61
1.2.2. Становлення значущих концептів як предмет вивчення історичної концептології .............. 67
1.2.3. Концепт ЄВРОПА в сучасних лінгвістичних студіях............................................................... 72
1.3. Лінгвальні та екстралінгвальні чинники формування концепту ЄВРОПА в
мовній картині світу українців XVI – XVIII ст. ................................................................... 78
1.3.1. Особливості геополітичної, мовної і релігійної ситуації в Україні XVI–XVIII ст. ............... 78
1.3.2. Європейська культура, наука та освіта в Україні XVI – XVIII ст. .......................................... 88
1.3.3. Запозичення з європейських мов як чинник становлення концепту ЄВРОПА ...................... 97
Висновки до І розділу ............................................................................................................... 103
РОЗДІЛ ІІ. ОБ’ЄКТИВАЦІЯ КОНЦЕПТУ ЄВРОПА В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
УКРАЇНЦІВ XVI – КІНЦЯ XVII СТ. ....................................................................................... 106
2.1. Специфіка вербалізації ядрової зони концепту ЄВРОПА ......................................... 107
2.1.1. Слово-ім’я концепту .................................................................................................................. 107
2.2. Особливості мовної об’єктивації приядрової зони концепту ЄВРОПА ................. 111
2.2.1. Лексеми на позначення європейських країн і міст.................................................................. 111
2.2.2. Етноніми й катойконіми ............................................................................................................ 123
2.2.3. Номінаційні ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення історичних земель,
країн, міст та природних об’єктів ландшафту Європи ..................................................................... 133
2.2.4. Ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення європейських мов, релігійних явищ,
осіб і подій як відображення духовної культури Європи. ................................................................ 143
16
2.2.5. Ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення тканин і одягу як репрезентація
матеріальної культури Європи. ........................................................................................................... 147
2.2.6. Ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення грошових одиниць та предметів
побуту європейського походження. ................................................................................................... 160
2.2.7. Прислівники зі значенням ‘по-європейськи’. .......................................................................... 163
2.3. Мовна репрезентація периферійної зони концепту ЄВРОПА .................................. 166
2.3.1. Міфоніми й конотоніми ............................................................................................................. 166
2.3.2. Семантичні деривати ................................................................................................................. 169
Висновки до ІІ розділу ............................................................................................................. 172
РОЗДІЛ ІІІ. РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ КОНЦЕПТУ ЄВРОПА В МОВНІЙ КАРТИНІ СВІТУ
УКРАЇНЦІВ КІНЦЯ XVII–XVIII СТ. ...................................................................................... 178
3.1. Специфіка вербалізації ядрової зони концепту ЄВРОПА ......................................... 180
3.1.1. Слово-ім’я концепту .................................................................................................................. 180
3.1.2. АСС із дериватом європейський як перифрази на позначення Європи ................................. 185
3.2. Особливості мовної об’єктивації приядрової зони концепту ЄВРОПА ................. 189
3.2.1. Європейські хороніми, ойконіми та гідроніми ........................................................................ 189
3.2.2. Етноніми та катойконіми ........................................................................................................... 204
3.2.3. Номінаційні ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення історичних земель,
країн, міст та природних об’єктів ландшафту Європи ..................................................................... 209
3.2.4. Ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення предметів і явищ матеріальної
культури Європи................................................................................................................................... 216
3.2.5. Ад’єктивно-субстантивні словосполуки на позначення предметів і явищ духовної культури
Європи ................................................................................................................................................... 227
3.2.6. Прислівники зі значенням ‘по-європейськи’. .......................................................................... 233
3.3. Мовна репрезентація периферійної зони концепту ЄВРОПА .................................. 237
3.3.1. Паремії ......................................................................................................................................... 237
3.3.2. Семантичні деривати ................................................................................................................. 238
3.3.3. Запозичення з європейських мов .............................................................................................. 240
Висновки до III розділу ........................................................................................................... 243
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ............................................................................................................. 249
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ .......................................................................... 255
ДОДАТОК А .................................................................................................................................. 288
ДОДАТОК Б .................................................................................................................................. 289
ДОДАТОК В .................................................................................................................................. 290
|
|
|
