| Опис: |
Регіональні студії. – №41. – 2025.
У статті зазначено, що росія, як в межах прихованої агресії проти України (2014 р.), так і повномасштабного вторгнення (2022 р.), застосовувала широкий спектр інструментів маніпулятивного впливу на громадянське суспільство в Україні. Підкреслено, що попри постійні контрзаходи, рф й надалі досить ефективно здійснює інформаційний тиск. Наголошено, що одним із підтверджень заявленого є відсутність єдності щодо українського питання серед країн Європейського Союзу та поширення, у зв’язку з цим, песимістичних настроїв серед громадян України. Вказано, що найбільш непродуктивною є позиція Австрії, Румунії, Словаччини та Угорщини. Відтак наголошено, що враховуючи затяжний характер агресії, особливої актуальності набуває науковий аналіз інструментів інформаційного тиску застосованих росією. Заявлено, що розв’язання вказаної проблеми наддасть можливості розробки ефективних механізмів захисту громадянського суспільства від маніпулятивного впливу із зовні.
У статті виявлено, що у межах прихованої агресії, воєнного конфлікту й повномасштабного вторгнення російські спеціалісти застосували одні з найбільш ефективних інструментів упливу на громадянське суспільство України: упровадження керованих чуток, провокацію, дезінформацію, психологічний тиск та диверсифікацію громадської думки. Наголошено, що не дивлячись на цілу низку контрзаходів, починаючи від блокування Інтернет-ресурсів, закінчуючи спростуванням фейків на державному рівні, маніпулятивний уплив рф є досить дієвими і сьогодні. Підкреслено, що особливий ефект мають удари по цивільній інфраструктурі, знищення енергетичних об’єктів, цинічне вбивство пересічних громадян в поєднанні з маніпуляціями, навколо переговорів щодо завершення війни. Виходячи із зазначеного поставлено завдання у подальшому звернути увагу не на технічне протистояння інформаційній агресії, а на протидію за допомогою когнітивної сфери людини, розробки та впровадження технологій формування критичного мислення. |
