|
| Написано: |
2020 року |
|
| Розділ: |
Історична |
|
| Твір додано: |
15.04.2024 |
|
| Твір змінено: |
15.04.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(3.7 МБ)
|
|
| Опис: |
Бабинський А. Б. Патріархальний рух в середовищі українських грекокатоликів у діаспорі (1964–1989 рр.). — Кваліфікаційна наукова праця на
правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за
спеціальністю 041 «Богослов’я». — Український католицький університет, Львів,
2020.
Дисертаційна праця є першим в українській і зарубіжній науці системним
дослідженням процесу формування та розвитку українського мирянського
патріархального руху як суспільно-релігійного явища української діаспори у 1964–
1989 роках. Робота базована на широкій джерельній базі, яка включає велику
кількість неопублікованих матеріалів з Історичного архіву УГКЦ в Римі, а також
архівних колекцій української діаспори в Стемфорді, Клівленді та Чикаго (США).
Окрім церковно-історичних методів дослідження, вперше в українській
богословській науці було використано методологію діаспорних студій, а зокрема
концепт «діаспорної релігійності», який було застосовано як теоретичну модель
для аналізу феномену патріархального руху.
У дослідженні розкрито вплив кількалітнього перебування українських
біженців у DP-таборах після завершення Другої світової війни на формування
суспільно-політичних цілей і ідеалів третьої хвилі української еміграції, а також
роль релігії і Церкви в житті представників цієї групи. Надана українським
біженцям можливість напівавтономного самоврядування в межах DP-таборів
сприяла формуванню функціональної спільноти з власними мобілізаційними
структурами і практиками, а також засвоєнню представниками цієї групи
колективної ідентичності політичної еміграції, яка ставила перед собою наступні
цілі: звільнення України, плекання єдності діаспори, репрезентацію українства
перед міжнародною спільнотою та збереження етнокультурного надбання
української нації.
3
Не менш важливою рисою кількалітнього перебування українських
повоєнних біженців у DP-таборах було пожвавлення релігійного життя. Релігія, яка
має здатність пом’якшувати стан дезорієнтації в умовах вимушеної еміграції, стала
для великої частини українських повоєнних емігрантів «якорем» не лише духовної,
але й етнонаціональної колективної тотожності. Одним із результатів цього
процесу стало заснування у 1955 році нової суспільно-релігійної мирянської
організації — Український християнський рух (УХР), програма якої базувалась на
християнсько-демократичних принципах. Низка провідних членів УХР долучилася
пізніше до створення перших патріархальних організацій.
Ідея патріархату УГКЦ, яка на момент початку Другої світової війни вже
була добре розвиненим богословським концептом, сприймалась багатьма
представниками повоєнної української еміграції через призму цілей і ідеалів, які
були сформовані ними під час перебування в DP-таборах. Вагому роль у цьому
процесі відіграли лідери українського еміграційного політикуму, які вбачали в
українському патріархаті один із інструментів реалізації суспільно-політичної
програми третьої хвилі української еміграції. На момент звільнення з радянського
ув’язнення і прибуття до Рима митрополита Йосифа Сліпого у 1963 році ідея
патріархату активно обговорювалась в церковному, науковому та політичному
середовищах української діаспори та була на теоретичному рівні пристосована до
потреб і цілей третьої хвилі української еміграції. Виступ глави УГКЦ на другій
сесії Другого Ватиканського собору, під час якого він звернувся з пропозицією
піднести його Церкву до статусу патріархату, став додатковим каталізатором, який
привернув до цієї теми широкі маси української діаспори.
Безпосередню роль у зародженні перших патріархальних організацій в США
і Канаді у 1964 році відіграли дискусії між різними суспільно-політичними
угрупованнями української діаспори щодо діяльності Йосифа Сліпого після
приїзду до Рима, непорозуміння в середовищі єпископату і духовенства УГКЦ
стосовно юрисдикції митрополита (верховного архиєпископа) Галицького, а також
низка парафіяльних конфліктів в Північній Америці довкола впровадження у
церковне життя англійської мови і григоріанського календаря.
4
Ґрунтовний аналіз процесу формування перших мирянських осередків на
підтримку патріаршого статусу УГКЦ дав змогу прослідкувати вплив політичних
партій української діаспори на зародження патріархальних організацій, а також
роль діаспорного чинника у мотивації ініціаторів цього процесу. Зближення ідеї
патріархату із прагненням незалежності України сприяло поширенню в середовищі
української повоєнної еміграції погляду на патріарха як етнарха, який був для неї
не лише релігійним лідером, але й очільником «духовної держави» та
репрезентантом усього українського народу у вільному світі.
Поруч з цим процес адаптації третьої хвилі емігрантів до життя в нових
суспільних, культурних і економічних умовах супроводжувався пошуком дієвих
інструментів, які б допомогли спільноті запобігти дезінтеграції, пригальмувати
асиміляцію та зберегти зв’язок із батьківщиною. Для багатьох представників цієї
когорти емігрантів засобами для осягнення цих цілей стали патріархат УГКЦ
(зокрема і в його екуменічному вимірі), а також збереження і відновлення
автентичності києво-візантійської релігійної традиції. Такий підхід до церковнорелігійної сфери, що виходив із потреб і викликів, з якими стикнулось перше
покоління третьої хвилі, сприяв формуванню в середовищі цієї групи феномену
діаспорної релігійності, в осерді якого лежить бажання подолання «розриву» в часі
і просторі, яким супроводжується процес еміграції.
Перші патріархальні організації сформувались як ситуативні мирянські
об’єднання, метою яких було осягнення низки практичних цілей: збір підписів на
підтримку патріархату, протидія впровадженню змін у церковному житті, через які
Церква в діаспорі втратила б свою «українську» ідентичність та зв’язок із
батьківщиною. Проте вже невдовзі патріархальні комітети розвинули розгалужену
організаційну мережу, яка заклала основу для масового мирянського руху.
Ключову роль у цьому процесі відіграли відвідини у 1968 році главою УГКЦ країн,
в яких проживала українська діаспора. Його приїзд до Канади та США став
переломним моментом в історії мирянських змагань за патріархат. Ці візити
супроводжувались сильним емоційним піднесенням, в результаті чого
5
патріархальна ідея здобула широку підтримку в українській діаспорі, зокрема з
боку її найбільших і найвпливовіших громадських об’єднань.
Розчарування в патріархальному середовищі, спричинене низкою відмов з
боку Римського Апостольського престолу у проголошенні Києво-Галицького
патріархату, стимулювало лідерів руху до формування програми «практичної
помісності», яка сприяла розвиткові в мирянському середовищі розуміння
відповідальності вірних за долю Церкви та її місію. Учасники руху активно
долучились до розбудови українського освітньо-наукового центру в Римі та
створення низки філій Українського католицького університету в різних країнах
світу, ініціювали проведення наукових семінарів і конференцій, присвячених
важливим питанням з життя Церкви, доносили інформацію про стан УГКЦ в
діаспорі й на батьківщині до міжнародного співтовариства, намагались налагодити
екуменічний діалог із українськими православними, провадили активну видавничу
і просвітницьку діяльність.
Консолідація масового патріархального руху сприяла узгодженню цілей і
завдань різних патріархальних організацій, проте вона не спричинила гармонізації
стосунків між його окремими осередками. Навіть після заснування Українського
патріархального світового об’єднання між ними існували непорозуміння щодо
тактики і пріоритетів руху. А емоційні протестні акції патріархальників проти
призначення Римською Апостольською столицею українських греко-католицьких
єпископів без узгодження з главою УГКЦ та проти «східної політики» Ватикану
відвернули від патріархальних організацій частину їхніх симпатиків.
Бунтівна тактика патріархальних організацій та ангажування в їхню
діяльність емігрантського політичного середовища, разом із постійними
внутрішніми конфліктами між різними осередками, спровокували затяжну кризу в
русі, яка змусила лідерів переглянути його стратегію і методи. У другій половині
1970-х років патріархальні провідники змістили вектор активності руху на втілення
в життя оновленого Другим Ватиканським собором «богослов’я мирян», що в
підсумку дозволило патріархальним організаціям подолати кризу та забезпечити
собі подальший поступ.
6
Патріархальний рух був витвором першого покоління третьої хвилі
української еміграції, а також продуктом політичного, соціального, культурного і
релігійного клімату української діаспори у Західному світі в другій половині ХХ
століття. Поступовий відхід від справ його засновників і провідних діячів, вихід
Української Греко-Католицької Церкви з підпілля на рідних землях, а також
проголошення незалежності України спричинили поступове згасання активності
руху та практично унеможливили його подальше існування у тих формах, які були
до того.
Дослідження є вагомим внеском для подальшого вивчення історії УГКЦ і
української діаспори в ХХ столітті та з’ясування ролі релігії у діаспорних
спільнотах. Воно може застосовуватись у процесі підготовки навчальних
матеріалів з історії Церкви та світового українства, а також у плануванні державної
стратегії України щодо української діаспори.
Ключові слова: Українська Греко-Католицька Церква, патріархат,
патріархальний рух, миряни, діаспора, еміграція, діаспорна релігійність |
|
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
ЗМІСТ
Перелік умовних скорочень..................................................................................... 15
Вступ .......................................................................................................................... 17
Розділ 1. Стан наукової розробки, джерела й теоретичні основи
дослідження.............................................................................................................. 27
1.1.Історіографія ....................................................................................................... 27
1.2.Джерельна база ................................................................................................... 38
1.3.Термінологія та методологічні засади .............................................................. 43
1.3.1. Поняття і характеристика діаспори .......................................................... 44
1.3.2. Концепт «діаспорної релігійності» .............................................................. 48
1.3.3. Ґенеза патріархальної ідеї в Україні............................................................. 54
Розділ 2. Зародження перших патріархальних осередків:
передумови та причини ......................................................................................... 61
2.1. Третя хвиля української еміграції та релігійне життя у діаспорі.................. 63
2.1.1. Формування мобілізаційних структур і практик........................................ 63
2.1.2. Окреслення ідеалів і цілей............................................................................... 68
2.1.3. Релігійні аспекти громадського життя...................................................... 73
2.1.4. Мирянська активність................................................................................... 77
2.1.5. Питання календаря і патріархату УГКЦ в діаспорі.................................. 80
2.2. Заснування Комітету за створення Києво-Галицького патріархату в США 86
2.3. Становлення Комітетів оборони обряду і традицій УКЦ в США і Канаді.. 100
Розділ 3. Український патріархальний рух: організація і тактика .............. 108
3.1. Від комітетів до масового об’єднання (1965–1969) ....................................... 109
3.2. Активізація діяльності, розширення мережі та консолідація
патріархального руху (1969–1974).......................................................................... 123
3.2.1. Радикалізація руху та проголошення патріархату «знизу» ...................... 123
14
3.2.2. Постання нових осередків у Західній Європі, Південній Америці,
Австралії, Канаді та США..................................................................................... 132
3.2.3. Організаційне згуртування ............................................................................ 140
3.3. Патріархальний рух: від конфронтації до самоусвідомлення (1975–1984) . 146
3.3.1. Патріархальний рух у США у 1975–1978 роках .......................................... 146
3.3.2. Діяльність УПСО у 1975–1978 роках ........................................................... 155
3.3.3. Патріархальний рух у 1979–1984 роках ....................................................... 161
3.4. Змагання за патріархат після смерті Йосифа Сліпого (1984–1989).............. 173
3.4.1. Взаємодія між патріархальниками і новим главою УГКЦ ........................ 173
3.4.2. Патріархальний рух напередодні виходу УГКЦ з підпілля ......................... 181
Розділ 4. Патріархальний рух як суспільно-релігійне явище
української діаспори .............................................................................................. 187
4.1. Боротьба за патріархат і проблема єдності українців на еміграції ............... 188
4.1.1. Необхідність політичної солідарності ........................................................ 189
4.1.2. «Український екуменізм» ............................................................................... 192
4.1.3. Внутрішня згуртованість греко-католиків ................................................ 197
4.2. Патріархальний рух і репрезентація української спільноти у світі .............. 203
4.3. Ідея патріархату та проблема збереження етнокультурної
ідентичності українців у діаспорі............................................................................ 208
4.4. Феномен діаспорної релігійності ..................................................................... 215
4.5. Завдання «апостольства мирян»....................................................................... 221
Висновки.................................................................................................................... 230
Список використаних джерел і літератури ............................................................ 237
Додатки ...................................................................................................................... 306
|
|
|
