Світлана Авраменко

Авраменко Світлана Миколаївна — український науковець у галузі історії педагогіки, доцент кафедри педагогіки та управління навчальними закладами Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), кафедри слов'янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, кафедри гуманітарних та загальноправових дисциплін Національної академії внутрішніх справ. Народилась 01 травня 1970 р. у Різдвянці Новомиколаївського району Запорізької області.
Вона вперше довела гіпотезу про наявність позитивного педагогічного досвіду виховання толерантності дітей та молоді у діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій Криму середини ХХ — початку ХХІ століття і запропонувала методичні рекомендації, які репрезентують оригінальну методику виховання. У контексті досліджуваної проблеми вивчала діяльність громадських організацій національно-культурних товариств Криму.
Матеріали дослідження використані в інших вищих навчальних закладах, зокрема в Севастопольському національному технічному університеті — для викладання спеціального курсу англійською мовою для студентів філологічного факультету. 2015 року навчально-методичний посібник, створений на основі дослідження, посів І місце у дистанційному конкурсі з міжнародною участю «Лучший педагогический опыт» («Найкращий педагогічний досвід»).
2017 року дослідниця Т. В. Мотуз вказала С. М. Авраменко серед вчених, чиї дослідження є вагомими для подальшого вивчення розвитку ідеї толерантності дітей та молоді у вітчизняній педагогічній думці середини ХХ — початку ХХІ століття.
На дослідження С. М. Авраменко посилаються у власних роботах Л. М. Єфименко — аналізуючи наукові праці, в яких започатковано розв’язання проблеми комунікативної толерантності і на які вона спиралась, К. С. Гнатовська — вивчаючи формування толерантності в сучасної студентської молоді. Їх також згадують вчені В. А. Гупаловська та І. А. Чорноба — при вивченні толерантності як особистісної властивості, Н. В. Завернико і Т. Г. Соловйова — у дослідженні виховання толерантності у школярів як умови розвитку інклюзивної освіти в Україні, А. В. Галичанська — аналізуючи узгодженість міжпоколінної взаємодії в сім’ї, А. В. Костовська — розглядаючи проблеми мовно-толерантного висвітлення теми переселенців в українських інтернет-ЗМІ.
Теоретичні положення досліджень С. Авраменко використано 2018 року О. Ю. Пономарьовою для обґрунтування результатів вивчення проблеми діагностики сформованості толерантності старшокласників.
Регулярно брала участь в організації освітніх заходів у сфері педагогіки, створюючи інноваційні проєкти із залученням широкої аудиторії. Розробила оригінальні методики, що викликали резонанс у професійному педагогічному співтоваристві та в суспільстві загалом, є учасником міжнародного освітнього проєкту Intolimp.org .

ОСВІТА

1985 року вступила до Запорізького педагогічного училища № 1, яке 1989 року закінчила з відзнакою, отримавши спеціальність "Учитель початкових класів / керівник дитячого хорового колективу". Упродовж 1989—1995 рр. навчалась у Запорізькому державному університеті за спеціальністю "Філолог. Викладач української мови та літератури". Працюючи у Кримському державному гуманітарному університеті, навчалась в аспірантурі за спеціальністю 13.00.01 — загальна педагогіка та історія педагогіки (2000—2003 рр.). Захистила дисертацію з теми: «Виховання толерантності підлітків у діяльності дитячих та молодіжних громадських об'єднань Криму середини ХХ — початку ХХІ століття».

ВИКЛАДАЦЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Світлана Авраменко розпочала свою роботу 1989 року: після закінчення педагогічного училища № 1 за розподілом потрапила до середньої школи з поглибленим вивченням англійської мови — гімназії № 11 м. Запоріжжя і почала викладати українську мову та літературу.
Упродовж 1990—1995 рр. працювала вчителем початкових класів Різдвянської загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів Новомиколаївського району Запорізької області, а потім продовжила викладати українську мову та літературу в гімназії № 93 м. Запоріжжя.
Брала участь у конкурсах "Класний керівник року" (1997) та "Учитель української мови року" (1998), після чого стала методистом Шевченківського районного відділу освіти (навчання української та російської мов). 1999 р. переїхала до м. Ялти (Автономної республіки Крим), працювала вчителем української мови та літератури, історії України загальноосвітньої школи І—ІІІ ступенів № 10 м. Ялти, вчителем української мови та літератури школи-садка № 28 «Райдуга». Цього ж року стала викладачем кафедри російської та української філології Кримського державного гуманітарного інституту.
Протягом 2005—2014 рр. вона старший викладач, доцент кафедри української філології та методики викладання Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), а упродовж 2014—2016 рр. — доцент кафедри педагогіки та управління навчальними закладами.
З 2016 року — у м. Києві на посаді заступника начальника навчально- методичного відділу Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. З 2017 року — доцент кафедри слов'янської філології та журналістики Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського, член редакційної ради фахового наукового видання "Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Серія Філологія. Соціальні комунікації" (2017-2018).
Працювала за сумісництвом: літературним редактором редакційно-видавничого відділу Кримського державного гуманітарного інституту, РВНЗ «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), спеціалістом відділу зв’язку з громадськістю Ялтинського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Криму, викладачем української мови економіко-гуманітарного коледжу Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта), 2017 — доцентом кафедри гуманітарних та загальноправових дисциплін факультету № 2 Національної академії внутрішніх справ. 2017 року рекомендувалась Таврійським національним університетом імені В. І. Вернадського до викладання в Університеті імені Костянтина Філософа у м. Нітрі (Словаччина).

НАУКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

Специфіка основних досліджень

С. Авраменко досліджувала моральне виховання; виховання толерантності підлітків в умовах діяльності дитячих і молодіжних громадських організацій Криму; підвищення мотивації дітей до навчання; вплив на розвиток самосвідомості, національної гідності української молоді засобами масової інформації.
З педагогічної проблеми, якою опікувалась від 1999 року, є наукові публікації в українських та міжнародних журналах. За результатами дослідження 2013 року видано навчально- методичний посібник для студентів вищих навчальних закладів "Виховання толерантності підлітків у діяльності дитячих та молодіжних організаціях Криму (середина ХХ—початок ХХІ століття)", у якому вперше обґрунтовано педагогічний досвід виховання толерантності підлітків у діяльності дитячих та молодіжних громадських організацій Криму середини ХХ — початку ХХІ століття.
Здійснюючи міждисциплінарні наукові розвідки, використала лінгвокультурологічний підхід до вивчення історії виховання толерантності підлітків. У наукових працях стверджується, що в період 1954—1991 рр. виховання толерантності як цілеспрямований вплив на вихованця здійснювалось обмежено через політичну монополію Комуністичної партії СРСР та її контроль за громадським життям суспільства і почало широко реалізуватись тільки зі здобуттям Кримом автономії 1991 року. Наукова гіпотеза про наявність позитивного педагогічного досвіду виховання толерантності підлітків у діяльності цих організацій, який можна використати в сучасних освітніх умовах, доведена під час захисту дисертації 2013 року. Практично підтверджена в подальших освітніх проєктах.
2014 року С. Авраменко видала книгу "Ювілей Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта), який припинив своє існування після подій 2014 року в Україні. Основу роботи складають унікальні історичні матеріали про навчальний заклад від 1944 року. У ньому визначено етапи становлення та основні напрями діяльності єдиного державного вищого навчального закладу на Південному березі Криму — з моменту утворення Кримського педагогічного училища (м. Ялта) 8 вересня 1944 року до перетворення його на "Кримський гуманітарний університет" 28 березня 2005 року.

Членство в наукових товариствах

Упродовж 2000?2016 років була членом наукової школи етнопедагогіки та історії педагогіки Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта). Вивчала виховання толерантності підлітків у діяльності кримських національно-культурних товариств. Репрезентація дослідження опублікована на сайті міжнародного каталогу для вчителів, учнів та викладачів і демонструє статистичні дані щодо рівнів виховання толерантності підлітків у діяльності кримськотатарського національно- культурного товариства (на базі Бахчисарайського центру регіонального розвитку "Топ-Кая", молодіжної організації "Арслан", кримськотатарського молодіжного центру) і асоціації кримських караїмів "Карайлар" — громадських організацій корінних народів Криму.
Дослідження з виховання толерантності підлітків занесене до зведеного списку найбільш значущих праць наукової школи етнопедагогіки та історії педагогіки Республіканського вищого навчального закладу "Кримський гуманітарний університет" (м. Ялта). 2015 року стала членом міжнародного освітнього проекту для вчителів Intolimp.org, який проводить міжнародні олімпіади з навчальних дисциплін для учнів шкіл та студентів вищих навчальних закладів, організовує інноваційні проекти і публікує різноманітні наукові та навчально-методичні матеріали.

Освітні проєкти

Розробила оригінальні методики навчання й виховання.
Обґрунтувавши позитивний досвід виховання толерантності підлітків з метою використання його у сучасній виховній практиці, запровадила освітній проєкт "Історико-побутові танці для дітей та молоді як соціокультурна форма виховання" і започаткувала відродження балів у Лівадійському та Масандрівському палацах м. Ялти і загалом у Криму.
Унаслідок широкого резонансу після спеціального телевізійного репортажу Віри Фролової та Віктора Уллянкіна у м. Ялті утворились ще 2 осередки — клуб "Феєрія" і "Дворянське гніздо", що продовжили тематику балу. Згодом до них додався колектив Лівадійської санаторної школи-інтернат. Почали утворюватись клуби історико-побутових танців і в інших містах Криму, причому не тільки для дітей та молоді (м. Євпаторія), а й дорослих (м. Сімферополь). Форма балу в Криму модифікувалась до масового соціально-культурного заходу, в якому одночасно взяли участь і діти, й дорослі (м. Феодосія, 2019). Підтримувала розширення проєкту і стала співорганізатором балів у колишньому маєтку Н. Барятинської у м. Ялті (2008—2014 рр.). Згодом в Криму розгорнувся республіканський фестиваль "Кримський вальс", який став проводитись серед випускників шкіл. Перший такий захід відбувся 28 квітня 2012 року. У ньому взяли участь 438 випускників з 25 районів і міст автономії. Відгук учасниці першого балу історико-побутових танців (26.02.2006) у Лівадійському палаці м. Ялти Зінаїди Жарикової, студентки 5-го курсу вишу опубліковано в ювілейному виданні університету.
Телевізійний репортаж про бал історико-побутових танців у Лівадійському палаці 2006 року посів I місце в Міжнародному конкурсі творчості "Млечный путь" у номінації "Педагогічні проєкти" (2020).
2015 року в м. Ялті разом зі студентами впроваджувала інноваційний освітній проєкт "Модель системної роботи  підвищення мотивації учнів початкових класів до навчання", метою якого стало вироблення й апробація інноваційної педагогічної моделі навчання учнів. У навчальному експерименті брали участь учні та вчителі гімназії імені Антона Павловича Чехова м. Ялти і батьки дітей. Проєкт висвітлювався засобами масової інформації.
Працюючи з 2016 року доцентом кафедри журналістики в Таврійському національному університеті імені В. І. Вернадського (м. Київ), запровадила освітній проєкт "Student Media Center "Crimea", в межах якого відбувалось розроблення й апробація комплексу заходів з впливу на розвиток самосвідомості, національної гідності української молоді; забезпечення успішної професійно- творчої діяльності студентів спеціальності «Журналістика»; упровадження практико-орієнтованої моделі підготовки журналістів. Усі навчальні роботи студентів публікувались у створеній газеті "Час Таврійського", яка виходила друком та on-line, і стали основою для створення документальних фільмів. Мови студентської медійної продукції — українська, англійська, німецька, російська.
Науковці С. Л. Кузьміна та А. К. Досенко, описуючи використання практико-орієнтованої моделі базової підготовки журналістів, запровадженої С. Авраменко, вказали на розроблення і застосування оригінальної методики освіти в галузі журналістики, та на досвід, який потребує подальшого наукового вивчення і вироблення методичних рекомендацій для використання його позитивних компонентів у системі сучасної журналістської освіти.
Елементи інтерактивної роботи зі студентами університету демонструвались на національному телеканалі ТСН 1+1 в межах спеціального репортажу про початок вступної кампанії для абітурієнтів з окупованих територій Донбасу та Криму. За принципову позицію в питаннях інформаційної безпеки, наполегливу роботу в інтересах свободи слова нагороджена подякою Міністерства інформаційної політики України (2018).
Керувала науково-дослідною роботою студентів : 2017 року в проведенні круглого столу "Тарас Шевченко: вчора, сьогодні, завтра" у Національній академії внутрішніх справ за її керівництва підготовлено доповіді студентів та статті до збірника матеріалів, репрезентації; 2018 року на міжнародому освітньому порталі опубліковано наукові та художньо-публіцистичні статті студентів.

НАГОРОДИ

Має диплом переможця конкурсу "Учитель року — 1998" Шевченківського району м.Запоріжжя; почесні грамоти ученої ради Кримського державного гуманітарного інституту (2000), Міністерства освіти та науки Автономної Республіки Крим (2005), священного синоду Української православної церкви (2006), Управління у справах сім?ї та молоді Ялтинської міської ради (2006), Республіканського вищого навчального закладу «Кримський гуманітарний університет» (м. Ялта) (2012), диплом ІІ Міжнародного конкурсу наукової літератури «Золотий корифей» у м. Ростові-на-Дону (Російська Федерація) (2013); диплом переможця дистанційного конкурсу з міжнародною участю «Кращий педагогічний досвід» (2015).
Отримала подяки Міністерства інформаційної політики України (2018) і міжнародного освітнього проєкту INTOLIMP.ORG (Могильов —2019, 2020).