Анатолій Авраменко » Запорозькі козаки в османських і австрійських володіннях в 1775–1814 рр.: проблеми історичної географії та історичної картографії
|
[додати інший файл чи обкладинку цього твору]
[додати цей твір до вибраного]
|
Запорозькі козаки в османських і австрійських володіннях в 1775–1814 рр.: проблеми історичної географії та історичної картографії
Стаття
|
|
|
| Розділ: |
Наукова |
|
| Твір додано: |
24.05.2024 |
|
| Твір змінено: |
24.05.2024 |
|
| Завантажити: |
pdf
див.
(801.8 КБ)
|
|
| Опис: |
Історико-географічні дослідження в Україні: Збірник наукових праць / НАН України. Інститут історії України. – 2022. – Вип. 16.
Після ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) козаки тривалий час не мали стабільної території розселення та адміністративного центру в Османській імперії. У науковій літературі часто вживався термін «Задунайська Січ», але це неправильно: нові осередки були тимчасовими і не мали всіх попередніх ознак Запорозької Січі до 1813 чи 1814 р. У 1776 р. султанська влада мала намір відновити Січ: уряд мав намір віддати для поселення запорожців територію між Бендерами та Аккерманом – уздовж лівого берега Дністра. Там були деякі пос5елення, де жили козаки. Твердження про те, що в 1777 р. козаки почали будувати Січ в Караормані, є помилковим.
На середину 80-х років XVIII ст. в османських володіннях (у тому числі у васальних князівствах) існувало три основні центри розселення запорозьких козаків: 1) район Очакова, Тилігульського лиману, пониззя Дністра, 2) на території Молдови (біля міст: Сороки, Ясси та ін.), 3) у Буджаку та гирлі Дунаю. На жодній із цих територій Січ не виникла, що пояснюється особливостями османської політики, а також конфліктами між колишніми запорожцями та некрасівцями. Запорожці, що пішли в Молдову, звідти нападали на нові російські поселення по Південному Бугу. Це спричинило загострення російсько-турецьких відносин і вимоги Росії відвести козаків від кордону.
Після 1779 р. турецький уряд намагався переселити запорожців до району Едірне, а також до берегів Егейського та Мармурового морів, у віддалені села у Болгарії. Але козаки самовільно повернулися до річок Тилігул та Дністер. Неможливість відтворення Січі в османських володіннях призвела до спроби зробити це в Австрійській імперії. Але «Банатська Січ», яка нібито існувала в Австрійській імперії, є історіографічним міфом. У статті проаналізовано помилки в локалізації Січі в історичній картографії. Згадується невдала спроба створити Усть-Дунайське Буджацьке козацьке військо (1807). Стаття містить історико-географічну реконструкцію розміщення запорожців за межами Росії після 1775 року. Результатом дослідження є авторська історична карта. |
|
|
|
| |
|
Відгуки читачів:
|
| |
|
Поки не додано жодних відгуків до цього твору.
|
| |
|
|
| |
