| Опис: |
Прокинувшись після довгого сну, середньовічна європейська наука відкрила для себе широкі обрії давньогрецької наукової думки і першим серед найвеличніших вчених античності проголосила Арістотеля (384–322 рр. до н.е.). Саме його твори з різних галузей науки стали фундаментом нових знань людства.
Але жоден з його творів за впливом і популярністю не може зрівнятися з трактатом «Поетика» («Про мистецтво поетичне»), який являє собою спробу осмислити досвід, накопичений давньогрецькою поезією, театром та образотворчим мистецтвом, а також підсумувати теоретичні дослідження давньогрецьких філософів. |
| Зміст: |
[натисніть, щоб розгорнути]
«Поетика» Арістотеля – нев’януча пам’ятка естетичної думки. Й.Кобів
І. Мета «Поетики» та її завдання. Поетична творчість – наслідування. Різні види поезії відповідно до засобів відтворення
II. Різні види поезії відповідно до об’єктів відтворення
III. Різні види поезії відповідно до способів відтворення: а) об’єктивна розповідь (епос), б) особистий виступ оповідача (лірика), в) відтворення подій у дії (драма). Де виникли трагедія і комедія. Пояснення терміна «комедія»
IV. Природні основи поезії. Первісний поділ поезії на епічну і сатирівську, пізніший – на трагедію і комедію. Виникнення трагедії
V. Визначення комедії та її розвиток. Різниця між епосом і трагедією щодо їх обсягу
VI. Визначення трагедії. Трагічне очищення. Елементи трагедії, визначення відповідних термінів. Порівняльне значення дії і фабули в трагедії
VII. Поняття про суцільність і завершеність дії в трагедії. Тривалість дії («єдність часу»)
VIII. Поняття про єдність дії в трагедії
IX. Завдання поета. Різниця між поезією та історією. Історичний та міфічний елементи в драмі. «Дивовижне» та його значення в трагедії
X. Дія проста і заплутана
XI. Елементи заплутаної дії – перипетія та впізнавання
XII. Розподіл трагедії на частини, визначення відповідних термінів
XIII. Події, що викликають співчуття і страх. Приклади з грецької трагедії
XIV. Як треба викликати співчуття і страх. Які міфи слід брати для поетичного твору
XV. Характери героїв трагедії та їх зображення
XVI. Види впізнавання. Приклади впізнавання з грецької трагедії
XVII. Поради поетам – як писати трагедію. Розвиток сюжету
XVIII. Зав’язка і розв’язка, визначення цих понять. Значення зав’язки і розв’язки для характеристики трагедії. Відношення хору до інших частин трагедії
XIX. Правила діалектичного розвитку думки в трагедії – предмет риторики. Правила інтонації при сценічному виконанні – справа актора і режисера
XX. Елементи (частини) мови, визначення відповідних термінів. Речення
XXI. Слова прості і складні, загальновживані, діалектизми, метафори, слова прикрашальні, удовжені, вкорочені, змінені. Розподіл слів на роди за закінченнями
XXII. Достоїнства поетичної мови, умови їх досягнення. Приклади з грецької поезії
XXIII. Перехід до епічної поезії. Різниця між епосом і історією. Перевага Гомера над іншими епічними поетами
XXIV. Схожість між епосом і трагедією. Різниця між ними. Властивий епосові розмір. Заслуги Гомера в епічній поезії
XXV. Нападки критики на поетів і способи їх спростування. Приклади помилок у поетів та їх аналіз
XXVI. Порівняльна оцінка епосу і трагедії
Коментарі. Й.Кобів
|
